ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/12588/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
позовну заяву Акціонерного товариства "РВС Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Лідер"
про стягнення 639 703,42 грн,
Представники сторін: не викликалися
У жовтні 2025 року Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Лідер" (далі - Товариство) 639 703,42 грн, з яких: 527 849,20 грн - сплачені грошові кошти за банківською гарантією №3486-23Г від 17.11.2023, 21 518,89 грн - пеня, 29 501,71 грн - 30% річних, 60 833,62 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після виплати Банком (гарантом) за банківською гарантією №3486-23Г від 17.11.2023 кредиторові (Бенефіціару) вищезазначеної суми банківської гарантії у позивача (гаранта) виникло право на зворотну вимогу (регрес) до відповідача (боржника, принципала) в межах виплаченої суми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
17.10.2025 через систему "Електронний суд" Банк подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд цієї справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
При цьому, у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Банку частково обґрунтованими.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі №910/8560/24 за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" до Акціонерного товариства "РВС Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Лідер", про стягнення 599346,08 грн, яке набрало законної сили 08.08.2025, були встановлені такі обставини:
"За результатами проведеної процедури публічної закупівлі UA-2023-09-13-014651-a, 08.11.2023 між Акціонерним товариством "Укрпошта", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Лідер", як підрядником, було укладено договір підряду № 031123-01Е (далі - договір підряду), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи "Реконструкція виробничих приміщень та влаштування рампи будівлі ДОПП (далі - роботи) за адресою: 03035, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2" (далі - об'єкт) відповідно до затвердженої проектної документації (далі - проектна документація) в строк, обумовлений договором, використовуючи власні матеріали та обладнання, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи на умовах цього договору. Склад та обсяги робіт визначаються у проектній документації, яка є частиною робочого проекту, затвердженого замовником. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації у порядку, визначеному у п.53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (далі - загальні умови) з урахуванням законодавства України у сфері публічних закупівель. Роботи, що є предметом даного договору, визначені за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 інші завершальні будівельні роботи (п.п.1.1, 1.2, 1.3).
Пунктами 2.1, 2.2 даного договору визначено, що строки виконання робіт, зокрема, початок та закінчення робіт, визначені у додатку 1 до цього договору (календарний графік виконання робіт), який є його невід'ємною частиною. Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати здійснення замовником попередньої оплати згідно пункту 8.1 договору (з урахуванням зобов'язання пункту 12.4.7 договору), і зобов'язаний виконати роботи не пізніше 70 календарних днів з дати початку виконання підрядником робіт.
Пунктом 8.1 договору підряду передбачено, що підрядник протягом 3 (трьох) робочих днів після надання Замовником заявки про готовність об'єкта для виконання Робіт, виставляє Замовнику рахунок на попередню оплату (аванс). Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30% (тридцяти відсотків) загальної вартості Робіт, визначеної пунктом 3.1 цього договору, на підставі рахунку підрядника, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання такого рахунку, але не раніше надання підрядником банківської гарантії повернення авансового платежу, складеної за примірною формою, яка наведена в Додатку №3 цього договору. Обставинами, що зумовлюють право замовника за договором звернутись до банка - гаранта з вимогою про сплату суми банківської гарантії повернення авансового платежу є невиконання/несвоєчасне виконання підрядником свого зобов'язання щодо виконання робіт.
Підрядник до надання Замовнику рахунку на попередню оплату (аванс) має надати Замовнику протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладання договору безвідкличну банківську гарантію повернення авансового платежу на суму, еквівалентну сумі попередньої оплати (авансу), з терміном дії, що перевищує строк дії договору не менш ніж на один місяць. У разі, якщо підрядник не передав замовнику оригінал рахунку на авансовий платіж або не надав відповідну банківську гарантію в строк, зазначений вище, термін оплати продовжується на відповідну кількість робочих днів затримки (пункт 8.2 договору підряду).
Згідно з пунктом 8.2.2, 8.3 договору підряду банківська гарантія повернення авансового платежу повертається підряднику після своєчасного виконання ним зобов'язань щодо виконання Робіт. У разі невиконання підрядником договірних зобов'язань протягом зазначеного у пункті 2.1 цього договору строку, отримані суми попередньої оплати (авансу) або повертаються підрядником замовнику на рахунки, що будуть повідомлені підряднику замовником, або отримуються замовником за банківською гарантією повернення авансового платежу.
У забезпечення виконання зобов'язання з повернення авансового платежу Акціонерним товариством "РВС БАНК", як гарантом, 17.11.2023 видано банківську гарантію № 3486-23Г, за якою гарант безумовно зобов'язується протягом п'яти робочих днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на його SWIFT, що містить твердження про те, що принципал не здійснив/несвоєчасно здійснив виконання робіт, виплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до: 01.03.2024 року з урахуванням вимог визначених пунктом 8.2 договору.
Основна угода: договір №0311023-01Е від 08.11.2023 на суму 1 954 997,00 грн, який укладено між бенефіціаром - АТ "Укрпошта" та принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР".
Повна (максимальна) сума банківської гарантії та валюта: 586 499,10 грн, цифровий код валюти - 980, відповідно до умов пункту 8.1 договору.
21.11.2023 позивачем сплачено ТОВ "БТК "Лідер" попередню оплату за договором на суму 586 499,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8619641 від 21.11.2023.
12.02.2024 провідним інженером з технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд Харченко Р.С. складений акт огляду будівельно-монтажних робіт по об'єкту будівництва "Реконструкція виробничих приміщень та влаштування рампи будівлі Дирекції оброблення та перевезення пошти за адресою: 03035, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2", які виконані з недоліками.
Згідно акту обстеження будівельних робіт за проектом "Реконструкція виробничих приміщень та влаштування рампи будівлі Дирекції оброблення та перевезення пошти за адресою: 03035, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2" за договором підряду № 031123-01Е від 08.11.2023 (аукціон UA-2023-09-13-014651-a) від 12.02.2024, який складений комісією за участі представників позивача та інженера з технічного нагляду, підрядником орієнтовно виконані роботи на 17,63%.
Листом від 20.02.2024 №1.27.002.001-4512-24 у відповідь на звернення третьої особи Акціонерне товариство "Укрпошта" повідомив ТОВ "БТК "Лідер" про відсутність підстав для внесення змін до проектно-кошторисної документації до договору, укладення договору на додаткові роботи, а також для продовження строку виконання робіт та попередив про відмову позивача від виконання робіт підрядником з 18.03.2024.
21.02.2024 Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулось до Акціонерного товариства "РВС Банк" із вимогами № 1.27.002.001.-4706-24 про сплату гарантійного платежу за гарантією виконання зобов'язань за банківською гарантією № 2851-23Г від 02.11.2023 та вимогою № 1.27.002.001.-4708-24 про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією (повернення авансового платежу) № 3486-23Г від 17.11.2023.
Листом № 771/24-БТ від 01.03.2024 Акціонерне товариство "РВС Банк" відмовило позивачу у виконанні вимоги № 1.27.002.001.-4706-24 про сплату гарантійного платежу за гарантією виконання зобов'язань за банківською гарантією № 2851-23Г від 02.11.2023 через відсутність правових підстав для сплати грошових коштів за гарантією через припинення терміну дії договору підряду №031123-01Е від 08.11.2023.
Роботи ТОВ "БТК "Лідер" не виконані та позивачу не передані, а обсяг виконаних відповідачем робіт, згідно складеного позивачем акту, склав 17,63%. Вказані обставини сторонами у межах розгляду даної справи не спростовані, доказів протилежного суду не представлено, з огляду на що доводи Акціонерного товариства "РВС Банк" у відзиві на позов про виконання ТОВ "БТК "Лідер" зобов'язань за договором підряду є необґрунтованими.
Факт невиконання ТОВ "БТК "Лідер" прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду № 031123-01Е від 08.11.2023 був також встановлений Господарським судом міста Києва у межах розгляду справи №910/8566/24. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/8466/24 набрало законної сили 07.01.2025.
Оскільки Акціонерне товариство "РВС Банк" ухилилось від виконання обов'язку гаранта за банківською гарантією №3486-23Г від 17.11.2023 щодо виплати грошової суми у розмірі 586 499,10 грн, Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулось до суду з вимогами про стягнення гарантійного платежу. Крім суми гарантійного платежу позивачем розраховано та заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в розмірі 5 191,96 грн за період з 02.03.2024 по 17.06.2024, 7 655,02 грн інфляційних втрат за період березень-травень 2024 року, як наслідок прострочення виконання зобов'язання з перерахування гарантійного платежу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі №910/8560/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "РВС Банк" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" гарантійний платіж у розмірі 586 499,10 грн, 3% річних у розмірі 5 191,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 7 655,02 грн. та судовий збір у розмірі 8990,19 грн.
Таким чином, загальна сума присуджена вказаним рішенням становить 608 336,27 грн.
На виконання даного судового рішення, Банком було сплачено Акціонерному товариству "Укрпошта" кошти в сумі 608 336,27 грн, що підтверджується меморіальним ордером №100 від 28.07.2025.
30.07.2025 Банком на адресу Принципала (Відповідача) було надіслало регресну вимогу №2446/25-БТ від 29.07.2025, відповідно до якої Банк просив Товариство відшкодувати:
- 527 849,20 грн - гарантійний платіж;
- 5 191,96 грн - 3% річних;
- 7 655,02 грн - інфляційні втрати;
- 8 990,19 грн- судовий збір;
- 30% річних згідно із умовами Договору про надання гарантії №Д-2851-23Г від 06.10.2023 за період з моменту виконання Банком Вимоги Бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки Банку.
Факт направлення зазначеної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком за №0408034473098 від 30.07.2025.
Згідно трекінгу АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0408034473098 не було вручене Відповідачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Проте вказана вимога Банку була повернута відправнику без вручення адресату 14.08.2025 у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Оскільки Товариством не було задоволено регресу вимогу Банку №2446/25-БТ від 29.07.2025, останній звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями пункту 1.1. Договору про надання гарантії №Д-3486-23Г від 17.11.2023 за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара Гарантію, за якою зобов'язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу, шо становить належне представлення, грошову суму у разі настання Гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення дії Гарантії.
Відповідно до пункту 1.2. Договору про надання гарантії №Д-3486-23Г від 17.11.2023 загальна Сума Гарантії складає 586 499,10 грн, цифровий код валюти - 980, без ПДВ.
Відповідальність Банку за Гарантією та/або у зв'язку із цим Договором обмежується сумою Гарантії визначеною ви. 1.2. нього Договору, якщо у Гарантії не зазначено інше. Будь-який платіж, здійснений Банком за Гарантією, зменшує відповідальність Банку за цією Гарантією на суму платежу (пункт 1.3. Договору про надання гарантії №Д-3486-23Г від 17.11.2023).
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №Д-2851-23Г від 06.10.2023, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором гарантії, за яким, відповідно до статті 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до положень статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (частина 1).
Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (частина 2).
Згідно з пунктом 4.5. Договору про надання гарантії №Д-3486-23Г від 17.11.2023 Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (регрес) у розмірі суми Гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків) Банку тощо, згідно із пунктом 4.2. Договору.
За умовами пункту 4.2. Договору про надання гарантії №Д-3486-23Г від 17.11.2023 якщо на вимогу Бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за Гарантією Банк виплачує грошові кошти за Гарантією, Принципал зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання Регресної вимоги Банку, в повному обсязі відшкодувати Банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати Банку, зокрема, включаючи, але не обмежуючись наступним:
- суми, фактично сплачені Банком Бенефіціару в порядку та випадках, передбачених Гарантією (підпункт 4.2.1.);
- збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів (підпункт 4.2.2.);
- судові витрати, витрати на юридичне обслуговування, понесені Банком в результаті виконання своїх зобов'язань за Гарантією (підпункт 4.2.3.);
- суми, фактично сплачені Банком, у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження (підпункт 4.2.4.).
Відшкодування втрат, передбачених цим Договором, відбувається у національній валюті України (гривні) по курсу Національного банку України на день такої сплати (відшкодування), крім платежів, відшкодування яких відбувається в іноземній валюті відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.
До повного такого відшкодування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366) у валюті Гарантії, за період з моменту сплати Банком за Гарантією на вимогу Бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за Гарантією та до моменту зарахування суми боргу на відповідні рахунки Банку.
Проценти за користування грошовими коштами сплаченими Банком за Гарантією нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) Банком грошових коштів за Гарантією Бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування Принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених Банком за Гарантією.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі №910/8560/24, яке набрало законної сили 08.08.2025, Банком було сплачено Акціонерному товариству "Укрпошта" кошти в сумі 608 336,27 грн, що підтверджується меморіальним ордером №100 від 28.07.2025, копія якого міститься у матеріалах даної справи.
Таким чином, у зв'язку з виконанням Банком своїх зобов'язань за Договором про надання гарантії №Д-3486-23Г від 17.11.2023 останній набув право на зворотну вимогу (регрес) до Товариства.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом За умовами пункту 4.2. Договору про надання гарантії №Д-3486-23Г Принципал зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання Регресної вимоги Банку в повному обсязі відшкодувати Банку такі виплати.
30.07.2025 Банком на адресу Принципала (Відповідача): місто Київ, вулиця Сабурова, будинок 1, квартира 230, було надіслало регресну вимогу №2446/25-БТ від 29.07.2025. Факт направлення зазначеної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком за №0408034473098 від 30.07.2025.
За частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21 тощо).
Отже, строк оплати коштів за регресною вимогою Банку є таким, що настав.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги положення статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги Банку про стягнення 527 849,20 грн у порядку регресу.
Також Позивачем заявлено до стягнення 29 501,71 грн 30% річних, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України та пункту 4.2. Договору за період з 28.07.2025 по 03.10.2025 на суму боргу у розмірі 527849,20 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та проценти річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як проценти річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Положеннями пункту 4.2. Договору передбачено, що відшкодування втрат, передбачених цим Договором, відбувається у національній валюті України (гривні) по курсу Національного банку України на день такої сплати (відшкодування), крім платежів, відшкодування яких відбувається в іноземній валюті відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України. До повного такого відшкодування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366) у валюті Гарантії, за період з моменту сплати Банком за Гарантією на вимогу Бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за Гарантією та до моменту зарахування суми боргу на відповідні рахунки Банку.
Перевіривши розрахунок процентів річних, суд вважає його необґрунтованим, оскільки Позивачем неправильно визначено період прострочення.
Визначаючи період нарахування Банк керувався положеннями пункту 4.2., за якими проценти річних нараховуються за період з моменту сплати Банком за Гарантією на вимогу Бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за Гарантією та до моменту зарахування суми боргу на відповідні рахунки Банку.
Однак суд зазначає, що передумовою для нарахування пені, проценти річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Отже, за приписами частини 2 статті 625 ЦК України кредитор має право визначити інший розмір процентів річних, а не порядок їх нарахування.
Таким чином, Банком неправомірно здійснене нарахування процентів річних з моменту сплати коштів в сумі 608 336,27 грн за меморіальним ордером №100 від 28.07.2025.
Оскільки регресна вимога Банку №2446/25-БТ від 29.07.2025 була направлена на адресу місцезнаходження Товариства, а тому згідно трекінгу АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0408034473098 вважається таким, що було вручене Відповідачу 14.08.2025, а тому останнім днем згідно пункту 4.2. Договору та положень частини 5 статті 254 ЦК України для відшкодування за регресною вимогою було 18.08.2025, відтак першим днем прострочення вважається 19.08.2025.
З урахуванням вищевикладеного, за розрахунком суду обґрунтований розмір процентів річних становить 19 957,04 грн, нарахованих за період з 19.08.2025 по 03.10.2025 на суму боргу у розмірі 527 849,20 грн.
Також Банк на підставі частини 10 статті 238 ГПК України просив суд зазначити в рішенні суду про нарахування процентів річних до моменту його виконання.
Згідно з частиною 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частині 10 статті 238 ГПК України кореспондують норми частин 11, 23 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила частини 10 статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з'ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов'язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.
Сформульовані в частині 10 статті 238 ГПК України приписи застосовуються лише у грошових зобов'язаннях та фактично ними передбачається продовження на майбутнє стягнення присуджених відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Тобто це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов'язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання.
Правова мета приписів частини 10 статті 238 ГПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.
Зміст частини 10 статті 238 ГПК України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.
Під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.
Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.
При цьому, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Ухвалення рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, прямо суперечить завданням судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для застосування вказаної норми ГПК України.
Водночас, у разі невиконання рішення у даній справі, Банк не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення процентів річних за період, який не був предметом розгляду цього спору.
Крім цього, Позивачем заявлено до стягнення 21 518,89 грн пені, нарахованої за період з 17.08.2025 по 03.10.2025 на суму боргу у розмірі 527 849,20 грн, а також 10% штрафу від суми гарантії.
За положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 3).
У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 5.1. Договору про надання гарантії за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.
За порушення Принципалом строків надання документів, визначених п. 4.7. цього Договору, а також інших документів, передбачених цим Договором, в тому числі у випадку подання недостовірної інформації, яка стосується умов цього Договору та/або умов виконання цього Договору, в тому числі - порушення будь-якого із зобов'язань, вказаних в цьому Договорі, Принципал сплачує на користь Банку штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від суми Гарантії. Сплата штрафу не звільняє Принципала від виконання своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 5.2. Договору про надання гарантії).
З огляду на неправильність визначення періоду прострочення, за розрахунком суду обґрунтований розмір пені становить 20 622,27 грн, нарахованих за період з 19.08.2025 по 03.10.2025 на суму боргу у розмірі 527 849,20 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає його також необґрунтованим, оскільки Банком розраховано вказану неустойку не від суми гарантії, встановленої у пункті 1.2. Договору, що становить 586 499,10 грн, а від загальної суми, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі №910/8560/24 та сплачених за меморіальним ордером №100 від 28.07.2025.
Таким чином, за розрахунком суду обґрунтований розмір штрафу становить 58 649,91 грн (586 499,10 грн х 10%).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов ТОВ "Ковальська Бетон" підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Лідер" (02222, місто Київ, вулиця Сержа Лифаря, будинок 1, квартира 230; ідентифікаційний код 37414959) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, місто Київ, вулиця Введенська, будинок 29/58; ідентифікаційний код 39849797) 527 849 (п'ятсот двадцять сім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн 20 коп. основного боргу, 19 957 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 04 коп. 30% річних, 20 622 (двадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 27 коп. пені, 58 649 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн 91 коп. штрафу та 7 542 (сім тисяч п'ятсот сорок дві) грн 94 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "РВС Банк" про зазначення в рішенні суду про нарахування процентів річних до моменту його виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ