ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/12841/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група
Український папір»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 244.867,34 грн
Представники сторін: не викликались
15.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група Український папір» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 244.867,34 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору від 16.04.2024 № 20-УЗШК, позивачем у повному обсязі надані послуги з виготовлення поліграфічної продукції, що підтверджується актами наданих послуг № ПО-02400487 від 24.12.2024 та № ПО-02500017 від 30.01.2025 на загальну суму 237.241,19 грн. За умовами п. 4.2 договору оплата здійснюється на 45 календарний день після підписання акту наданих послуг. Проте, відповідач зобов'язання за договором не виконав та оплату не здійснив, у зв'язку з чим, позивач направив відповідачу претензію № 137/юр/25 від 25.06.2025 щодо сплати заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 244.867,34 грн, з яких 237.241,19 грн основного боргу, 7.481,36 грн інфляційних втрат та 144,79 грн 0,1% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 відкрито провадження у справі № 910/12841/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.10.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.10.2025 о 17:39 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 12.11.2025 включно.
11.11.2025 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12841/25 від 12.11.2025 відзив Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» повернуто без розгляду.
13.11.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення у справі, в яких зазначає, що акти наданих послуг згідно договору підписані сторонами 24.12.2024 на суму 67.240,25 грн та 30.01.2025 на суму 170.000,94 грн, однак рахунки щодо оплати наданих послуг в розмірі 170.000,94 грн згідно п. 4.2 договору позивач на адресу відповідача не направляв, а тому порушення порядку оплати відповідач не допускав. Доказів надсилання рахунків відповідачу, згідно п. 4.2 договору позивач суду не надав. Відповідно порушення порядку оплати відповідач не допускав, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 0,1% річних в розмірі 144,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 7481,36 грн є безпідставними.
19.11.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що п. 4.2 договору не встановлює обов'язку позивача додатково підтверджувати факт надсилання рахунків-фактур відповідачу або встановлювати факт їх отримання відповідачем. Твердження відповідача про відсутність доказів надсилання рахунків - фактур є формальним і безпідставним, оскільки ігнорує фактичне надання документів, а відмова від оплати на цій підставі свідчить про порушення ним умов п. 4.2 та порушення права позивача на своєчасне отримання оплати за фактично надані послуги. Оскільки, відповідач визнає суму боргу за договором в розмірі 237.241,19 грн., останній повинен сплатити позивачу інфляційне збільшення боргу (інфляційні втрати) в розмірі 7.481,36 грн та 0,1 % річного в розмірі 144,79 грн.
У додаткових поясненнях позивач просить суд витребувати у відповідача оригінали рахунків-фактур № ПО-00000019 від 30.01.2025, № ПО-00000508 від 24.12.2024 для огляду суду.
Суд розглянувши дане клопотання про витребування дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України та витребувані докази не підтвердять або спростують обставини, що є предметом спору.
28.11.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення у справі, в яких зазначає, що акти наданих послуг згідно договору підписані сторонами 24.12.2024 на суму 67.240,25 грн та 30.01.2025 на суму 170.000,94 грн, однак рахунки щодо оплати наданих послуг в розмірі 170.000,94 грн згідно п. 4.2 договору позивач на адресу відповідача не направляв, а тому порушення порядку оплати відповідач не допускав. Доказів надсилання рахунків відповідачу, згідно п. 4.2 договору позивач суду не надав. Відповідно порушення порядку оплати відповідач не допускав, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 0,1% річних в розмірі 144,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 7481,36 грн є безпідставними.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група Український папір» (позивач, виконавець) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (відповідач, замовник) було укладено договір № 20-УЗШК (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати послуги, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги, у порядку та на умовах, що визначено цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору найменування послуг (УЗШК-24П_027_ВО); Послуги з виготовлення поліграфічної продукції (далі - послуги).
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 237.241,19 грн, а також позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання нараховано 7.481,36 грн інфляційних втрат та 144,79 грн 0,1% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 11.1 договору договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2024.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі-взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо надання послуг та оплати за них, а також гарантійних зобов'язань, в межах строків, визначених умовами цього договору.
Додатковою угодою № 2 від 31.12.2024 сторони домовились продовжити дію договору не пізніше ніж до 31.12.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно з п. 3.2 договору сума зазначена у договорі (ціна договору) становить 174.468,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 34.893,60 грн, усього з ПДВ 209.361,60 грн.
Додатковою угодою № 2 від 31.12.2024 сторони домовились пункт 3.2 договору викласти в новій редакції, а саме: сума зазначена у договорі (ціна договору) становить 197.700,99 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 39.540,20 грн, усього 237.241,19 грн з ПДВ.
Відповідно до 5.8 договору факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг.
Згідно з п. 5.9 договору здача і приймання фактично наданих послуг за цим договором проводиться згідно з актом наданих послуг, який виконавець направляє замовнику упродовж 5 (п'яти) робочих днів після надання послуг, удвох примірниках, підписаний уповноваженою нате особою виконавця.
Відповідно до п. 5.10 договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання акта наданих послуг від виконавця розглядає наданий виконавцем акт наданих послуг та у разі відсутності зауважень та заперечень щодо якості та кількості наданих послуг підписує його та направляє примірник виконавцю. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг замовником складається акт із переліком недоліків у наданих послугах та строками їх усунення. Виконавець зобов'язаний усунути недоліки у строки, вказані замовником в акті.
Пунктом 5.12 договору визначено, що зобов'язання виконавця щодо надання послуг вважаються виконаними в день підписання сторонами акта наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано послуги загальною вартістю 237.241,19 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін наступними актами наданих послуг:
№ ПО-02400487 від 24.12.2024 на суму 67.240,25 грн;
№ ПО-02500017 від 30.01.2025 на суму 170.000,94 грн.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Матеріали справи містять складені позивачем податкові накладні № 600062 від 24.12.2024, № 600011 від 30.01.2025 на загальну суму 237.241,19 грн та квитанціями про реєстрацію цих податкових накладних від 24.12.2024 та від 30.01.2025.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 4.2 договору замовник після підписання сторонами акта наданих послуг, на 45 (сорок п'ятий) календарний день, перераховує на поточний рахунок виконавця 100% вартості фактично наданих послуг на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури, за умови реєстрації виконавцем податкової накладної.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата за надані послуги по даному договору проводиться замовником при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Умовами п. 4.5 договору також визначено, що у разі якщо дата оплати припадає на вихідний день, оплата здійснюється на наступний робочий день після вихідного.
Отже, з огляду на викладене відповідач мав сплатити надані позивачем послуги наступним чином
за актом № ПО-02400487 від 24.12.2024 у строк до 07.02.2025 включно;
за актом № ПО-02500017 від 30.01.2025 у строк до 17.03.2025 включно.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем складено (підписано та скріплено печатками) акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого сторони підтвердили, що станом на 31.03.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 237.241,19 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі на суму 237.241,19 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі, яка не оспорена відповідачем.
Посилання позивача на те, що позивачем не було виставлено йому рахунки-фактури на оплату не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.
Обов'язок відповідача по сплаті за надані позивачем послуги виникає не в силу виставлення рахунку, а в силу факту надання позивачем послуг, які прийняті відповідачем за актами без будь-яких зауважень, в якому сторони. Більш того, умовами договору не передбачено, що строк виконання зобов'язання з оплати послуг починає відлік від дати виставлення/отримання рахунку.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер.
Не надання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за послуги, прийняті без заперечень та зауважень.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 20.02.2020 у справі № 915/400/18.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 237.241,19 грн.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7.481,36 грн інфляційних втрат та 144,79 грн 0,1% річних.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до п. 7.2 договору сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором становить 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 0,1% річних, судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними та такими, що здійснений відповідно до умов договору та законодавства.
Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7.481,36 грн та 0,1% річних в сумі 144,79 грн грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група Український папір» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд --
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; код ЄДРПОУ 43977041) 237.241 (двісті тридцять сім тисяч двісті сорок одну) грн 19 коп. основного боргу, 7.481, (сім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн 36 коп. інфляційних втрат, 144 (сто сорок чотири) грн 79 коп. 0,1% річних, 3.673 (три тисячі шістсот сімдесят три) грн 01 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова