ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2025справа №910/10136/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/10136/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» (вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 40661426)
до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 16 710 829,87 грн,
за участю представників:
позивача - Волощука П.Ю. (ордер від 05.02.2025 серія ВХ №1086442);
відповідача - Ковальчук Ю.О. (довіреність від 24.06.2025 №283-Д).
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство): 12 052 838,68 грн заборгованості, що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 25.01.2017 №13070/01 (далі - Договір; в редакції додаткової угоди до Договору від 02.07.2019 №377/01 [далі - Додаткова угода]); 1 056 501,92 грн 3% річних і 3 601 489,27 грн втрат від інфляції, а всього 16 710 829,87 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- Товариство є виробником електричної енергії з відновлювальних джерел енергії, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 02.07.2019 №1316;
- 25.01.2017 Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) і Товариством (ВАД) було укладено Договір, за умовами якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору;
- Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Підприємством і Товариством (виробник за «зеленим» тарифом) 02.07.2019 укладена Додаткова угода, якою сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1 - 10 Договору статтями 1 - 8 в новій редакції; виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а Підприємство зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641);
- в рамках виконання Договору позивачем поставлено електричну енергію відповідачу у період з лютого 2022 року по липень 2022 року, що супроводжувалося підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії;
- загальна сума заборгованості за поставлену Товариством Підприємству електричну енергію, що підтверджуються актами купівлі-продажу електричної енергії (з урахуванням актів коригування до актів купівлі-продажу), складає 12 052 838,68 грн;
- враховуючи прострочення відповідачем оплати отриманої електричної енергії позивачем нараховано 1 056 501,92 грн 3% річних і 3 601 489,27 грн втрат від інфляції.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Підприємство 10.09.2025 подало суду відзив на позовну заяву, в якому вказало таке:
- зобов'язання відповідача щодо повної оплати відпущеної електричної енергії виробником за «зеленим» тарифом виникає за одночасної наявності таких умов: отримання від продавця акта купівлі-продажу; прийняття Регулятором (НКРЕКП) рішення про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці; оприлюднення цього рішення Регулятора;
- Товариством не враховано, що зобов'язання сторін в заявлений період виникли під час дії воєнного стану;
- існують правові підстави для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» (далі - Наказ №140) та від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» (далі - Наказ №206) при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період;
- оскільки за висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/4439/23 до часу втрати чинності Наказу №206, а саме до 01.05.2024, законодавством України були встановлені обмеження щодо розміру коштів, що підлягали сплаті виробникам ВДЕ, тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому позивач помилково нараховує 3% річних та втрати від інфляції по 01.05.2024;
- станом на 25.08.2025 Товариство має перед Підприємством заборгованість у сумі 6 162 398,37 грн за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, що підтверджується оборотом рахунку 3618;
- враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, в силу положень підпункт 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови від 03.04.2024 №652), позовні вимоги в частині стягнення з Підприємства 6 162 398,37 грн задоволенню не підлягають;
- відповідач не визнає факт прострочення грошового зобов'язання, оскільки він при оплаті вартості електроенергії за укладеним Договором діяв і діє в рамках чинного законодавства, яке регулює правовідносини сторін на ринку електричної енергії, а отже прострочення грошового зобов'язання відсутнє як таке;
- відсутність прострочення у Підприємства є підставою для відмови у позові в цілому як за вимогами про стягнення заборгованості, так і за вимогами про стягнення 3% річних та нарахованої інфляційної складової на суму боргу, оскільки відсутність порушення зобов'язання в частині прострочення грошового зобов'язання унеможливлює застосування відповідальності за це;
- у випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції розмір заявлених до стягнення сум має бути зменшений до мінімально можливого.
3. Стислий виклад відповіді позивача на відзив
Товариство 17.09.2025 подало суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що:
- наявність та розмір заборгованості Підприємства за Договором підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані у відзиві на позовну заяву;
- питання врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця не є предметом даного позову і це не звільняє відповідача від обов'язку здійснювати оплату за вироблену позивачем електричну енергію;
- положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови від 03.04.2024 №652) не передбачають автоматичного зарахування боргу, а передбачають право відповідача на вчинення дій зі зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
- в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за спірний період, тоді як саме Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників;
- право Підприємства зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення не звільняють його від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за договорам;
- відповідач не надав доказів реалізації зазначеного права, адже Підприємство було зобов'язане вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків шляхом зарахування однорідних вимог та підписання додаткової угоди до Договору, тобто, відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та згідно з якими актами ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків, проте зазначеним правом Підприємство не скористалося та доказів суду не надало;
- відповідач, вказуючи про невірність розрахунку, не наводить власного контррозрахунку, який би на його думку був правильним;
- доводи Підприємства про звільнення від нарахування за статтею 625 ЦК України не заслуговують на увагу та є безпідставними;
- відповідачем у даній справі не надано жодного доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірних зобов'язаннях.
Разом з тим, у відповіді на відзив позивач просив суд поновити пропущений процесуальний строк для його подання.
Суд поновив Товариству пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив та долучив її до матеріалів справи.
4. Стислий виклад заперечень відповідача на відповідь на відзив
Підприємство 23.09.2025 подало суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказало про те, що: наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641; наведені позивачем доводи та аргументи щодо необґрунтованості заперечень відповідача про відсутність у нього обов'язку щодо виплати коштів в частині заборгованості з відшкодування частки небалансу є необґрунтованими та підлягаю відхиленню судом, оскільки вони жодним чином не спростовують відповідні заперечення Підприємства, викладені у відзиві; за обставин даної справи стягнення з відповідача нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, у розмірі, заявленому Товариством, є явно непропорційним наслідкам стверджуваного порушення зобов'язання за Договором; з урахуванням ситуації, в якій опинилася Держава, зважаючи на важливість Підприємства для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання обставин непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% та втрат від інфляції в судовому порядку; у випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення з Підприємства 3% річних суду необхідно зменшити розмір річних процентів до 1 грн.
5. Стислий виклад додаткових пояснень позивача
Товариство 13.10.2025 подало суду додаткові пояснення, в яких зазначило таке:
- враховуючи, що Наказ №206 було скасовано 01.04.2024 і з цього часу інших подібних нормативно-правових актів не приймалося, відповідач беззаперечно порушив взяті на себе зобов'язання щодо здійснення 100% розрахунку із позивачем, при цьому Підприємство діяло не на підставі і не в спосіб, встановлений чинним законодавством України;
- у межах спірних правовідносин за розрахунковий період з лютого по липень 2022 року положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови від 03.04.2024 №652) до них не застосовуються;
- правові підстави для зменшення розміру 3% річних в даній справі відсутні, оскільки позивач, стягуючи компенсаційні виплати у вигляді 3% річних і втрат від інфляції, використовує спосіб захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні своїх матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
6. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.10.2025.
У підготовчому засіданні 13.10.2025 оголошено перерву до 10.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2025 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представниця відповідача оголосила вступне слово та заперечили проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі, та дійшов висновку про відмову у задоволенні заяв-клопотань Товариства про виклик у судове засіданні свідків та витребування у них доказів з огляду на відсутність необхідності у їх допиті.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 15.12.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
25.01.2017 Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) і Товариством (ВАД) було укладено Договір, за умовами якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Підприємством та Товариством (виробник за «зеленим» тарифом) 02.07.2019 укладена Додаткова угода, якою сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1 - 10 Договору статтями 1 - 8 в новій редакції; виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а Підприємство зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641).
Так, Договором передбачено таке:
- за Договором продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 [далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами] (пункт 1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);
- Договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641 або Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 1.2 Договору доповнений додатковою угодою від 26.02.2021 №871/01/21);
- сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком №641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями і положеннями законодавства України при виконанні Договору (пункт 2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);
- продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);
- продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку №641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункт 2.4 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);
- вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);
- розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається згідно з главою 9 Порядку (пункт 2.6 Договору доповнений додатковою угодою від 26.02.2021 №871/01/21);
- обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);
- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);
- оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3 Договору у редакції додаткової угоди від 26.02.2021 №871/01/21);
- гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку №641 (пункт 4.5 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);
- якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу [до 01.01.2030] (пункт 7.4 Договору).
Так, сторонами протягом лютого - липня 2022 року було підписано такі акти купівлі-продажу електричної енергії: від 28.02.2022 (за лютий 2022 року) на суму 1 389 513,52 грн з ПДВ; від 31.03.2022 (за березень 2022 року) на суму 1 752 328,72 грн з ПДВ; від 30.04.2022 (за квітень 2022 року) на суму 2 909 453,80 грн з ПДВ; від 31.05.2022 (за травень 2022 року) на суму 2 772 678,81 грн з ПДВ; від 30.06.2022 (за червень 2022 року) на суму 3 717 729,90 грн з ПДВ; від 31.07.2022 (за липень 2022 року) на суму 5 541 068,65 грн з ПДВ (16.05.2024 сторонами підписано акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2022 (за липень 2022 року) на суму 36 311,70 грн з ПДВ; загальна вартість виробленої електричної енергії за липень 2022 року склала 5 577 380,35 грн з ПДВ).
Підприємство розрахувалося з позивачем частково на загальну суму 6 066 246,42 грн, а саме:
- за лютий 2022 року сплачено 1 209 126,34 грн (дати платежів: 15.02.2022; 24.02.2022), поточна заборгованість складає 180 387,18 грн;
- за березень 2022 року сплачено 295 385,46 грн (дати платежів: 29.03.2022; 07.04.2022), поточна заборгованість складає 1 456 943,26 грн;
- за квітень 2022 року сплачено 1 436 266,80 грн (дати платежів: 15.04.2022; 25.04.2022; 06.05.2022; 07.12.2022; 31.05.2023; 06.06.2023), поточна заборгованість складає 1 473 187 грн;
- за травень 2022 року сплачено 466 905,71 грн (дати платежів: 16.05.2022; 25.05.2022; 07.06.2022), поточна заборгованість складає 2 305 773,10 грн;
за червень 2022 року сплачено 908 908,26 грн (дати платежів: 15.06.2022; 27.06.2022; 30.06.2022; 07.07.2022; 29.07.2022; 25.08.2022), поточна заборгованість складає 2 808 821,64 грн;
- за липень 2022 року сплачено 1 749 653,85 грн (дати платежів: 14.07.2022; 26.07.2022; 29.07.2022), поточна заборгованість складає 3 827 726,50 грн.
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за період лютий - липень 2022 року становить 12 052 838,68 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 ЦК України).
Так, Закон України «Про ринок електричної енергії» наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону).
Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджено Постановою №641, згідно з пунктом 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку №641 передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.
Згідно з пунктом 12.5 Порядку №641 ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»):
- до 15 числа розрахункового місяця (абзац перший пункту 10.1 Порядку №641);
- до 25 числа розрахункового місяця (абзац другий пункту 10.1 Порядку №641);
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (абзац перший пункту 10.4 Порядку №641).
У пункті 2.5 Договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання Договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у період з лютого по липень 2022 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» за липень 2022 року.
Відтак, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у лютому - червні 2022 у строк по 14.09.2022 (включно), а у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно).
Водночас, при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому - липні 2022 року, слід керуватись нормативно-правовим актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди.
Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України [пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення №507)].
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до приписів частини другої статті 11 Закону України «Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05:30 год 24.0.2.2022 та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення №507, видано накази від 28.03.2022 №140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 №221) та від 15.06.2022 №206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 №136). Накази №140 і №206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.
Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення №507, Накази №140 та №206 є обов'язковими для виконання.
Окрім того, позивач та відповідач при укладенні Договору погодили, що гарантований покупець зобов'язаний здійснювати оплату електричної енергії відповідно до умов Договору та законодавства України (пункт 1.1 Договору), а також що сторони керуються положеннями законодавства при виконанні Договору (пункт 2.1 Договору).
Так, Наказом №140 Підприємство з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Підприємством, із дотриманням Порядку №641, та з урахуванням таких положень:
- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Наказу №140);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 пункту 1.1, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 пункту 1.1 (пункт 1.2 Наказу №140);
- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 пункту 1.1 (пункт 1.3 Наказу №140).
Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу №140 запроваджено Наказом №206 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).
Наказом №206 Підприємство на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Підприємством, із дотриманням вимог Порядку №641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:
- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);
- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.
У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).
Правомірність Наказу №206 була предметом дослідження Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар-Груп» до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасування Наказу №206. Рішенням адміністративного суду у вказаній справі від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023, у позові відмовлено.
Адміністративні суди дійшли висновку про наявність повноважень та компетенції у Міністерства енергетики України щодо прийняття Наказу №206. Суди зазначили, що:
- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго;
- Наказ №206 прийнятий в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;
- державна реєстрація наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 №34/5;
- постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №172 «Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» передбачено, що у невідкладних випадках, пов'язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб'єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб'єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами;
- приймаючи оскаржуваний наказ Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП «Гарантований покупець») в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64;
- регулювання порядку здійснення ДП «Гарантований покупець» протягом періоду дії воєнного стану в Україні перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», не відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України щодо управління ДП «Гарантований покупець», а тому підстави стверджувати про те, що видання оскаржуваного наказу є перевищенням повноважень Міненерго, є необґрунтованими.
Оцінюючи зміст Наказу №206 адміністративні суди констатували, що:
- Наказ №206 був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії;
- оскаржуваний наказ не надає необґрунтованих переваг іншим виробникам електричної енергії, реалізація якої здійснюється за «зеленим» тарифом та не передбачає поводження з особами у різний спосіб у відносно схожих ситуаціях, отже прояви дискримінації відсутні.
Виходячи з наведеного, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 зі справи №910/4439/23 вказала про наявність правових підстав для застосування Наказів №140 та №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому - липні 2022 року.
Слід зазначити, що метою Наказів №140 та №206 є забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту Наказів №140 та №206, об'єднана палата дійшла висновку, що Наказ №206, як і попередній Наказ №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Разом з цим об'єднана палата наголосила на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку №641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах №140 та №206.
Враховуючи наведені у постанові від 21.06.2024 зі справи №910/4439/23 висновки, об'єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 зі справи №910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи №910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, відповідно до яких положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.
Відтак, об'єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку стосовно застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 зі справи №910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи №910/9100/22.
Оскільки, за висновками об'єднаної палати, положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках Підприємства коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку №641.
З огляду на викладене, а також враховуючи наявність обставин щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, об'єднана палата дійшла висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов'язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку №641 та укладеного сторонами договору.
Поряд з цим, об'єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом від 01.04.2024 №136 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для Підприємства мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.
Відтак, у відповідача наявний обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 і №206.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, на день прийняття рішення у даній справі заборгованість Підприємства перед Товариством за Договором за період лютий - липень 2022 року становить 12 052 838,68 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує про те, що: станом на 25.08.2025 позивач має перед Підприємством заборгованість у сумі 6 162 398,37 грн за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, що підтверджується оборотом рахунку 3618; тому, враховуючи існуючий борг Товариства перед відповідачем за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, в силу положень підпункт 12 пункту 1 Постанови №332, позовні вимоги в частині стягнення з Підприємства 6 162 398,37 грн задоволенню не підлягають; одночасно з наведеним відповідач наголошує, що в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 зі справи №911/1359/22 об'єднана палата дійшла висновку про те, що Постанова №332 (її окремі положення) має обов'язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії та підлягає імперативному виконанню.
Суд зазначає, що у справі №911/1359/22 об'єднаною палатою досліджувалося питання щодо тимчасового зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, тоді як у даній справі Товариством не було заявлено до стягнення з Підприємства штрафних санкцій, а відповідач, посилаючись на Постанову №332 зазначає про те, що зустрічне зарахування однорідних вимог.
Разом з тим, згідно з постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2025 зі справи №910/9692/24 для застосування положень Постанови №332 Підприємство мало звернутися до Товариства з відповідною заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди; крім того, Підприємство зобов'язане було вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема, повідомивши позивача, відобразивши відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог за правилами статті 601 ЦК України. Тобто відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та відповідно до яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків, що мало б наслідком припинення відповідного зобов'язання Підприємства перед Товариством на суму зарахування. Проте відповідач зазначених дій не вчинив, тобто наданим Постановою №332 правом фактично не скористався.
Не було вчинено наведених дій Підприємством і в межах даного спору, а тому наявність права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення не звільняє Підприємство від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за Договором.
Відтак, вимоги Товариства про стягнення з відповідача 12 052 838,68 грн основної заборгованості за Договором за період лютий - липень 2022 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 1 056 501,92 грн 3% річних і 3 601 489,27 грн втрат від інфляції.
Судом перевірено розрахунок наведених сум та періодів їх нарахування та встановлено, що:
- датою початку періодів нарахування сум 3% річних і втрат від інфляції на заборгованість за лютий - червень 2022 року Товариство визначило 16.09.2022, а за липень 2022 року - 26.09.2022, проте Підприємство було зобов'язане провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у лютому - червні 2022 у строк по 14.09.2022 (включно), а у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно);
- разом з тим, суд не може починати періоди нарахування датою ранішою, ніж визначена Товариством, а тому суд погоджується з датами, визначеними позивачем;
- суми 3% річних і втрат від інфляції розраховані Товариством неправильно.
За перерахунком суму суми 3% річних і втрат від інфляції становлять:
- з 16.09.2022 (нарахованих на 180 387,18 грн заборгованості за лютий 2022 року) по 05.08.2025 (дата, визначена позивачем у розрахунку) сума 3% річних становить 15 641,79 грн, а втрат від інфляції - 53 568,25 грн;
- з 16.09.2022 (нарахованих на 1 456 943,26 грн заборгованості за березень 2022 року) по 05.08.2025 сума 3% річних становить 126 334,94 грн, а втрат від інфляції - 432 657,67 грн;
- з 16.09.2022 (нарахованих на 1 981 611,95 грн заборгованості за квітень 2022 року) по 30.05.2023 (оскільки 31.05.2023 відповідач сплатив 274 862,50 грн) сума 3% річних становить 41 858,16 грн, а втрат від інфляції - 155 322,73 грн;
- з 31.05.2023 (нарахованих на 1 473 187 грн заборгованості за квітень 2022 року) по 05.08.2025 сума 3% річних становить 96 624,92 грн, а втрат від інфляції - 284 543,01 грн;
- з 16.09.2022 (нарахованих на 2 305 773,10 грн заборгованості за травень 2022 року) по 05.08.2025 сума 3% річних становить 199 938,96 грн, а втрат від інфляції - 684 728,39 грн;
- з 16.09.2022 (нарахованих на 2 808 821,64 грн заборгованості за червень 2022 року) по 05.08.2025 сума 3% річних становить 243 559,47 грн, а втрат від інфляції - 834 115 грн;
- з 16.09.2022 (нарахованих на 3 827 726,50 грн заборгованості за липень 2022 року) по 05.08.2025 сума 3% річних становить 328 765 грн, а втрат від інфляції - 1 136 691,64 грн.
Таким чином, за перерахунком суду сума 3% річних становить 1 052 723,24 грн, а втрат від інфляції - 3 581 626,69 грн, та підлягають стягненню з Підприємства; у стягненні решти сум 3% річних (3 778,68 грн) і втрат від інфляції (19 862,58 грн) слід відмовити..
Що ж до посилань відповідача на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 зі справи №902/417/18 як підставу для зменшення розміру нарахованих сум 3% річних і втрат від інфляції, то слід зазначити таке.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2023 зі справи №917/991/22 Касаційний суд висловив таку позицію: « 7.46. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
7.47. Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).
7.48. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 на які посилається скаржник).
7.49. Таким чином вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такі висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 (на яку посилається скаржник).
7.50. Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг)».
Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 зі справи №904/4334/22 Касаційний суд зазначив: «При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат».
Таким чином, нарахована позивачем сума втрат від інфляції зменшенню не підлягає.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 викладено таку правову позицію щодо можливості зменшення розміру відсотків, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України до спорів щодо зменшення розміру відсотків річних: «три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних».
Разом з тим, позивачем у даній справі заявлено вимоги про стягнення 3% річних, тобто розмір нарахованих позивачем відсотків є мінімально можливим, та про стягнення втрат від інфляції, які з урахування наведених позицій Верховного Суду подальшому зменшенню не підлягають.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» (вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 40661426) до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) про стягнення 16 710 829,87 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» (вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 40661426): 12 052 838 (дванадцять мільйонів п'ятдесят дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 68 коп. основної заборгованості; 1 052 723 (один мільйон п'ятдесят дві тисячі сімсот двадцять три) грн 24 коп. 3% річних; 3 581 626 (три мільйони п'ятсот вісімдесят одну тисячу шістсот двадцять шість) грн 69 коп. втрат від інфляції та 200 246 (двісті тисяч двісті сорок шість) грн 27 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.12.2025.
Суддя Оксана Марченко