ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2025Справа № 910/10986/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗІМУТ ЮГ» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 97/37 ідентифікаційний код 37893907)
до Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 9 797 842, 37 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Проскурня Т.В.
від відповідача: Фартушна В.Л.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗІМУТ ЮГ» (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач) про стягнення 9 797 842, 37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №14903/01 від 27.02.2018 в частині оплати поставленої позивачем у період з січня 2024 року по червень 2025 року електричної енергії, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 406 871, 07 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 275 919, 11 грн інфляційних втрат та 115 052, 19 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10986/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.10.2025.
25.09.2025 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем поданий відзив на позовну заяву.
29.09.2025 (сформовано 30.09.2025) через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.
03.10.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив.
08.10.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
У підготовчому засіданні 08.10.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про залучення третьої особи та відмовлено у його задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності. За наслідками підготовчого засідання суд на місці ухвалив встановити відповідачу у строк до 22.10.2025 включно для подачі контррозрахунків та відкласти підготовче засідання на 29.10.2025.
20.10.2025 (сформовано 21.10.2025) через систему «Електронний суд» відповідачем подано пояснення, у якому зазначено, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими серед іншого через невірний розрахунок заявлених сум, а тому відповідачем надано свій розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
29.10.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано додаткові заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зменшити позовні вимоги позивача за січень - грудень 2024 року на 5,88 грн, та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 9 797 836,49 грн, з яких: за січень - грудень 2024 року: 7 642 439,25 грн - сума основного боргу, 267 969,79 грн - інфляційні витрати, 106 764,00 грн - 3% річних; за січень - червень 2025 року: 1 764 431,82 грн - сума основного боргу, 7 949,32 грн - інфляційні витрати, 8 282,31 грн - 3% річних.
У підготовчому судовому засіданні 29.10.2025 судом проголошені протокольні ухвали про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, задоволення клопотання представника відповідача про відкладення та відкладено підготовче засідання на 12.11.2025.
07.11.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано пояснення щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
10.11.2025 (сформовано 11.11.2025) через систему «Електронний суд» позивачем подано додаткові пояснення на пояснення відповідача від 07.11.2025.
У підготовчому засіданні 12.11.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/10986/25 та призначення її до судового розгляду по суті на 03.12.2025.
02.12.2025 (сформовано 03.12.2025) через систему «Електронний суд» позивачем подано додаткові пояснення.
У судовому засіданні 03.12.2025 судом заслухано думку учасників та прийнято до розгляду додаткові пояснення позивача та відкладено розгляд справи за клопотанням відповідача до 16.12.2025.
15.12.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано додаткові пояснення та розрахунок інфляційних втрат.
У судовому засіданні суд заслухавши думку представників сторін суд на місці увалив повернути без розгляду пояснення позивача від 15.12.2025 на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2025 просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях.
У свою чергу представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2025 заперечував проти заявлених вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях та поясненнях.
У судовому засіданні 16.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
27.02.2018 між ДП «Енергоринок» (надалі - ДП «Енергоринок») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗІМУТ ЮГ» як виробником електричної енергії (надалі - продавець, позивач) було укладено договір №14903/01 (надалі - договір) відповідно до умов якого, позивач зобов'язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов'язується купувати електроенергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
30.06.2019 сторонами внесено зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди №269/01, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди змінити статті 1-10 договору статтями 1-8 в новій редакції та здійснено заміну сторони у зобов'язанні ДП «Енергоринок» у порядку правонаступництва на Державне підприємство «Гарантований покупець» (надалі - покупець, відповідач).
В подальшому 08.04.2020 сторонами внесено зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди №1018/01/20, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди статті 1-7 договору викласти у в новій редакції.
26.02.2021 сторонами внесено зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди №849/01/21, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди доповнити договір новими пунктами: 1.2, 2.6, 3.4; пункт 4.2 новими підпунктами 7-10; 4.3, 4.5, 4.6, 7.10-7.14, та викласти у новій редакції пункти 3.3, 4.2, пункти 2-3 пункту 4.3 договору, підпункт 3 пункту 4.5, пункт 4.6, 7.3, 7.5, главу 8, статтю 9.
29.05.2023 сторонами внесено зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди №1544/07/23, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди доповнити пункт 7.6 договору новим абзацом та змінити пункти 7.7, 7.9, 7.14 та главу 8 договору, доповнити договір додатками 8.3,8.4.
25.01.2024 сторонами внесено зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди №478/07/24, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди глави 1-8 договору змінити главами 1-9 у новій редакції.
Відповідно до п. 1.1 договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24, продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).
Пункт 2.3. договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24, визначено, що продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України.
Згідно з п. 2.4. договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку , наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку (п. 3.1. договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24 ).
За умовами п. 3.2. договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.
У п. 3.3 договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24, сторонами визначено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі - продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.
Відповідно до п. 4.1. договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24, продавець має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
За умовами п. 4.4. договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24, гарантований покупець зобов'язаний здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку, своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (п. 7.4. договору у редакції додаткової угоди від 25.01.2024 №478/07/24).
За доводами позивача, на виконання умов договору у 2024 році позивачем було поставлено електричної енергії відповідачу на загальну суму 68 181 364,53 грн. У свою чергу, відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за січень - грудень 2024 року на загальну суму 60 538 925,28 грн, а тому станом на 29.08.2025 за відповідачем наявна заборгованість перед позивачем за поставлену електричну електроенергію у січні - грудні 2024 року у розмірі 7 642 439,25 грн.
Також позивача зазначає, що у січні - червні 2025 року продавцем було поставлено електричної енергії відповідачу на загальну суму 37 755 696,40 грн, а відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за січень - червень 2025 року на загальну суму 35 991 264,58 грн. А відтак, станом на 29.08.2025 за відповідачем наявна заборгованість перед позивачем за поставлену електричну електроенергію за січень - червень 2025 року у розмірі 1 764 431,82 грн.
За доводами позивача, внаслідок порушення зобов'язань за договором з боку відповідача, у останнього виникла заборгованість на загальну суму 9 406 871,07 грн, на яку позивачем також нараховано інфляційні втрати та 3% річних за нормами ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти вимог заперечував з тих підстав, що законодавцем визначено, що зобов'язання Гарантованого покупця щодо повної оплати відпущеної електричної енергії виробником за «зеленим» тарифом виникає за одночасної наявності таких умов: отримання від продавця акта купівлі-продажу; прийняття Регулятором (НКРЕКП) рішення про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці; оприлюднення цього рішення Регулятора.
А відтак як вказує відповідач, враховуючи положення п. 11.4 Порядку № 641 в редакції від 26.01.2024 при здійсненні розрахунку щодо оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду Гарантованим покупцем враховуються наступні умови: сума сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом авансових платежів; сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Крім цього, за твердженнями відповідача, Регулятором визначено, що, окрім суми сплачених авансових платежів за відповідний розрахунковий період, врахуванню підлягає також розмір перерахованих коштів від ОСП, за укладеним з ним договором.
А тому, як вказує відповідача, 26.06.2019, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку № 641, між Гарантованим покупцем та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», замовник, ОСП) укладено Договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, який станом на сьогодні, з урахуванням внесених змін і доповнень, продовжує діяти.
Проте, як вказує відповідач, станом на 26.11.2025 заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем складає 15,522 млрд. грн.
Оскільки, за доводами відповідача, НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли, що є підставою для відмови у позові.
Крім іншого у відзиві відповідачем неведені заперечення щодо неправомірного нарахування 3 % річних, інфляційних та наявність форс-мажорних обставин та просить суд відмовити у позові у повному обсязі.
У відповіді на відзив, позивачем зазначено, що взаємовідносини відповідача з Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» - це окремі господарські правовідносини, які не регулюються договором, укладеним між позивачем та відповідачем.
А тому, на думку позивача, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за «зеленим тарифом», отриманої від позивача.
Також позивача заначив, що посилання відповідача не хибне визначення позивачем кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії є неправильним та належним чином не аргументованим на відміну від розрахунків позивача, правильність якого підтверджується положеннями п. 11.4. Порядку № 641 (в редакції після 26.01.2024) та судовою практикою, зокрема із позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі №910/4439/23.
У запереченнях від відповідь на відзив, відповідачем наведені ті ж самі підстави що і у відзиві.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, за період з січня по грудень 2024 року, позивачем було передано відповідачу за договором електричну енергію на суму 68 181 364,53 грн, та з січня по червень 2025 року на загальну суму 37 755 696,40 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, зокрема:
від 25.01.2024 (за січень 2024 року) на суму 2 190 299,54 грн,
від 31.01.2024 (за січень 2024 року) на суму 392 052,54 грн,
від 29.02.2024 (за лютий 2024 року) на суму 3 543 435,67 грн,
від 31.03.2024 (за березень2024 року) на суму 4 410 747,01 грн,
від 30.04.2024 (за квітень 2024 року) на суму 7 715 631,32 грн,
від 31.05.2024 (за травень 2024 року) на суму 8 927 493,18 грн,
від 30.06.2024 (за червень 2024 року) на суму 8 597 400,48 грн,
від 31.07.2024 (за липень 2024 року) на суму 9 028 632,07 грн,
від 31.08.2024 (за серпень 2024 року) на суму 7 928 425,46 грн,
від 30.09.2024 (вересень 2024 року) на суму 5 654 660,23 грн,
від 31.10.2024 (за жовтень 2024 року) на суму 5 372 873,50 грн,
від 30.11.2024 (за листопад 2024 року) на суму 2 987 845,49 грн,
від 31.12.2024 (за грудень 2024 року) на суму 1 431 868,04 грн,
від 31.01.2025 (за січень 2025 року) на суму 2 729 258,06 грн,
від 28.02.2025 ( за лютий 2025 року) на суму 4 893 751,92 грн,
від 31.03.2025 (за березень 2025 року) на суму 4 702 674,68 грн,
від 30.04.2025 (за квітень 2025 року з урахуванням акту коригування від 30.04.2025) на суму 7 391 262,16 грн,
від 31.05.2025 (за травень 2025 року) на суму 7 864 588,76 грн,
від 30.06.2025 (за червень 2025 року) на суму 10 174 160,82 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень.
Вищезазначена заборгованість була сплачена відповідачем частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та станом на момент звернення позивача з даним позовом становила 9 406 871,07 грн, з яких: за січень-грудень 2024 року - 7 642 439,25 та за січень-червень 2025 року - 1764 431,82 грн.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №14903/01 від 27.02.2018 (з урахуванням внесених змін) суд дійшов висновку про те, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України та Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі - Закон).
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за «зеленим» тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії».
Абзацом 1 ч. 2 ст. 71 Закону визначено, що виробники електричної енергії, яким встановлено «зелений» тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 71 Закону з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов'язані:
1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом;
2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку;
3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця;
4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.
Отже, укладення сторонами договору №14903/01 від 27.02.2018 (з урахуванням внесених змін) було спрямоване на продаж виробленої останнім електричної енергії та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню купівлі всього її обсягу та оплати відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 №641 про що сторонами визначено у п. 1.1 договору.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Пунктом 8 ч. 9 ст. 65 Закону визначено, що гарантований покупець зобов'язаний сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф.
Як встановлено судом, у п. 3.1. договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024, №478/07/24 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого Постановою від 26.04.2019 № 641.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з актами купівлі-продажу електроенергії (та акта коригування), які підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень, та враховуючи часткову оплату, розмір основної заборгованості відповідача за договором у спірний період (січень -грудень 2024 та січень-червень 2025), який не був спростований відповідачем, становить 9 406 871,07 грн.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п. 3.3. договору, у редакції додаткової угоди від 25.01.2024, сторонами узгоджено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку №641 від 26.04.2019.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року N 641 (у редакції чинній з 26.01.2024 (далі - Порядок), відповідач забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Враховуючи період надання послуг за договором, що є предметом спору у даній справі, вартість Послуги затверджено, зокрема:
1. за лютий-березень 2024 та - постановою НКРЕКП від 18.12.2024 № 2146, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 20.12.2024;
2. за січень, травень-червень 2024 - постановою НКРЕКП від 08.04.2025 № 529, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 10.04.2025;
3. за квітень та серпень 2024 року - постановою НКРЕКП від 11.02.2025 № 193, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 13.02.2025;
4. за липень 2024 - постановою НКРЕКП від 21.01.2025 № 76, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 23.01.2025;
5. за вересень 2024 року - постановою НКРЕКП від 30.12.2024 № 2418, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 30.12.2024;
6. за жовтень-листопад 2024 року - постановою НКРЕКП від 18.02.2025 № 247, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 19.02.2025;
7. за грудень 2024 року - постановою НКРЕКП від 25.02.2025 № 285, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 26.02.2025;
8. за січень 2025 року - постановою НКРЕКП від 11.03.2025 № 378, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 12.03.2025;
9. за лютий 2025 року - постановою НКРЕКП від 08.04.2025 № 529, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 10.04.2025;
10. за березень 2025 року - постановою НКРЕКП від 20.05.2025 № 753, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 21.05.2025;
11. за квітень 2025 року - постановою НКРЕКП від 18.06.2025 № 916, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 19.06.2025;
12. за травень 2025 року - постановою НКРЕКП від 15.07.2025 № 1074, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 16.07.2025;
13. за червень 2025 року - постановою НКРЕКП від 12.08.2025 № 753, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 13.08.2025.
Оскільки вищенаведені постанови НКРЕКП затверджені та оприлюднені після 26.01.02024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, тому розрахунки за електричну енергію, відпущену за період січень-грудень 2024 року та січень-червень 2025 року повинні здійснювати у порядку та в строки, встановлені пунктом 11.4 Порядку №641 (у редакції, чинній з 26.01.2024), тобто протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора, а відтак, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за спірний період з оплати за поставлену електричну енергію настав.
Доводи відповідача, що зобов'язання гарантованого покупця перед позивачем згідно алгоритму розрахунків, який встановлений у п. 11.4. Порядку №461, за спірні розрахункові періоди не виникли, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги, суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, та відповідно до статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи наведені вище норми, суд відзначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, із самостійними предметами та суб'єктами.
Проте, ані Договір, ані Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за договором в залежності від виконання НЕК «Укренерго» обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Крім іншого, суд зауважує, що умовами договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов'язковими для виконання, а також положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у спірний період (січень 2024 року - червень 2025 року) за договором суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 9 406 871,07 грн, строк оплати якої настав.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 9 406 871,07 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовний вимог) про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 275 919,11 грн та 3% річних у розмірі 115 046,31 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд відзначає, що перерахунок інфляційних втрат був здійснений з урахуванням того, що позивач помилково нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати на заборгованість, яка складала менше або дорівнювала половині місяця. Такий алгоритм розрахунку узгоджується із висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, в якій значиться, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% суд встановив, що позивачем невірно визначено період прострочення.
Відтак, дослідивши здійснені сторонами розрахунки та поданий відповідачем контррозрахунок, за яким помісячно викладено дати оплат та суми оплат, залишок боргу за кожний період, період прострочення, з урахуванням виникнення строку оплати після затвердження постанов НКРЕКП та їх оприлюднення, визначений позивачем період нарахування у позовній заяві, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 112 733,48 та інфляційні втрати в розмірі 195 781,18 грн, в іншій частині слід відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд., 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗІМУТ ЮГ» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 97/37 ідентифікаційний код 37893907) заборгованість в сумі 9 406 871 грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 195 781 грн 18 коп., 3% річних у розмірі 112 733 грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 116 584 грн 63 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.12.2025
Суддя Л. Г. Пукшин