Провадження №3-в/447/9/25
Справа №447/1127/18
22.12.2025 Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Павлів В.Р., за участю секретаря судового засідання Янкевич М.М., розглянувши подання провідного інспектора Стрийського районного відділу №1 філії Державної установи « Центр пробації» у Львівській області Мирослава Змроць про вирішення питання про давність виконання судового рішення, а саме постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 01.06.2018 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 (сто двадцять) годин,
встановив:
21.10.2025 фахівець Стрийського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Мирослав Змроць звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з поданням в якому просить вирішити питання про давність виконання судового рішення, а саме постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 01.06.2018 за ч.1 ст.183-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 (сто двадцять) годин.
В обґрунтування подання зазначив, що 26.07.2018 на адресу Миколаївського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області надійшла постанова щодо порушника ОСОБА_1 . Цього ж дня відносно такого було заведено особову справу №05/2018, ОСОБА_1 скеровано виклик на 03.08.2018 до органу пробації за адресою місця його проживання. На неодноразові виклики, порушник до відділу так і не з'явився. В ході виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, орган з питань пробації в період з лютого 2019 року до червня 2025 року здійснював заходи для встановлення місця проживання (перебування) правопорушника та виконання постанови суду. Однак, за місцем проживання ОСОБА_1 відсутній. 01.07.2025 з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла відповідь у якій вказано, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ). Цього ж дня скеровано запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ). Однак, станом на 17.10.2025 відповіді з ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) не надходило. На підставі зазначеного, орган пробації просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання судового рішення.
Провідний інспектор Стрийського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області Змроць М.С. подав заяву про розгляд подання за його відсутності, подання підтримує.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився. Повістка про виклик у судове засідання повернулась на адресу суду у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Відповідно статті 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме, ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів правапринцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням на підставі ст. 80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.
Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Судом встановлено, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 не виконана з об'єктивних причин. Крім того, з часу набрання законної сили постановою суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло більше семи років.
На підставі викладеного, враховуючи неможливість виконання постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом по мобілізації відповідно до ст. 303, 304 КУПАП, такого слід звільнити від відбування покарання у виді суспільно-корисних робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.303,304 КУпАП, суд,-
постановив:
Подання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 (сто двадцять) годин суспільно корисних робіт за ст. 183-1 КУпАП призначеного постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 01.06.2018 у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Суддя Павлів В. Р.