Справа №: 398/6773/25
провадження №: 2/398/3884/25
Іменем України
"22" грудня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЕЙС», представник позивача Поляков Олексій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ “Фінансова компанія “ЕЙС» 22 жовтня 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18913,60 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2024 первісний кредитор ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали кредитний договір на суму 8000 грн з умовами про сплату комісії 800 грн та процентів. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кошти перераховано на його банківську картку. Відповідач порушив умови договору, не здійснив жодного платежу, внаслідок чого на момент подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 18913,60 грн. 25.11.2024 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Представник позивача директор ТОВ “ФК “ЕЙС» Поляков Олексій Володимирович у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час місце розгляду справи шляхом надсилання повістки поштою за адресою його реєстрації, до суду повернулося поштове повідомлення про вручення з відміткою про причини невручення “адресат відсутній».
Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився без повідомлення причин, відзив не подав, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи.
Оскільки у судове засідання не з'явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК у зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Укладення кредитного договору та видача коштів.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту 21.05.2024 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, а ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконав обов'язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій. Паспорт підписаний відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 51232.
21 травня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ 42806643) та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір кредитної лінії №00-9785897. Суд дослідив копію цього договору, що надана позивачем.
Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Це підтверджуються текстом договору і довідкою ТОВ «МАКС КРЕДИТ» про ідентифікацію, у яких зазначено реквізити цього підпису: Одноразовий ідентифікатор: 58151, відправлено: 21.05.2024 16:47:35, введено: 21.05.2024 16:47:45, електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону НОМЕР_1 .
Згідно з Договором (п. 1.2.), Кредитодавець надав Позичальнику кредит на суму 8000 грн на строк 360 календарних днів з датою остаточного повернення - 16 травня 2025 р. (п. 1.3.). За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1,47% від суми кредиту за кожний день користування (п. 1.5.1.), а проценти підлягають сплаті 15 червня 2024 р. та на кожний 25 день після цієї дати протягом строку кредитування. Крім того, позичальник зобов'язаний одноразово сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 800 грн у розмірі 10% від суми кредиту (п. 1.6.), яку належить сплатити в останній день строку кредитування (п. 3.5.).
На виконання умов зазначеного договору 21 травня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахував 8000 грн на рахунок ОСОБА_1 за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 , яка вказана у кредитному договорі. Це підтверджується Інформаційною довідкою від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 18.12.2024 р., у якій зазначено реквізити платежу: транзакція 41629-92680-04194, дата 2024-05-21, час 16:47:50, сума 8000.00, банк-емітент - PRIVAT BANK, маска картки клієнта НОМЕР_2 , код транзакції 733163.
Зарахування коштів рахунок ОСОБА_1 підтверджується наданими АТ “Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів випискою по рахунку та інформаційною довідкою. У них зазначено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , їй відповідає рахунок НОМЕР_5 . 21 травня 2024 року на цю платіжну картку зараховано платіж у сумі 8000 грн. ??Номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком зазначеної картки та знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .
Порушення зобов'язання та розмір заборгованості.
Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та випискою з особового рахунку відповідача, складеною ТОВ «ФК «ЕЙС», відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, не здійснила жодного платежу, у зв'язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 18913,60 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн, комісією - 800 грн та нарахованими відсотками за користування кредитом - 10113,60 грн.
Перехід права вимоги.
25 листопада 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) уклали Договір факторингу №25112024-МК /Ейс, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №00-9785897 відступлено позивачу. Це підтверджується наданими позивачем копіями договору факторингу та додатками до нього: актом приймання-передачі від 25 листопада 2024 року, у якому зазначено про передання реєстру боржників, та витягом з реєстру боржників, який місить посилання на договір, укладений ОСОБА_1 та суму заборгованості. Позивач здійснив оплату за відступлення прав вимоги згідно з платіжною інструкцією АТ "ТАСКОМБАНК" №17 від 03.12.2024.
Норми права, які застосував суд.
На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.
Відповідно до ст. 13 ЗУ “Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Мотивована оцінка і висновки суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням комісії та відсотків, та погодився з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.
Належне виконання первісним кредитором своїх зобов'язань щодо надання кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою платіжної системи та випискою банку по рахунку відповідача, з яких вбачається зарахування коштів на картку відповідача, фінансовий номер якої співпадає з номером телефону, використаним для ідентифікації при укладенні договору.
Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов'язання не виконав, суму кредиту, комісії та відсотків у встановлені строки не сплатив. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідач суду не надав.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та визнає, що сума заборгованості, яку позивач просить стягнути, є обґрунтованою та відповідає умовам договору. Станом на дату відступлення права вимоги та подання позову загальна сума заборгованості, про стягнення якої просить позивач, становить 18913,60 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн, комісією - 800 грн та нарахованими відсотками за користування кредитом - 10113,60 грн.
Нарахування процентів здійснено в межах граничного розміру, встановленого ст.8 ЗУ "Про споживче кредитування" у редакції, що діяла станом на дату укладення кредитного договору.
Нарахування комісії відповідає умовам договору та включено у загальну вартість кредиту та у розрахунок реальної річної процентної ставки, тому є правомірним.
Враховуючи, що до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18913,60 грн законною та обґрунтованою.
Щодо розподілу судових витрат.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд дійшов таких висновків.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 20.08.2025, додаткову угоду до нього від 11.09.2025 та акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року, відповідно до якого позивачу надано послуги правової допомоги на загальну суму 7 000,00 грн.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Верховний Суду у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9785897 від 21.05.2024 року у розмірі 18913 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 22 грудня 2025 року.
Учасники справи:
“Фінансова компанія “ЕЙС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310-а, код ЄДРПОУ 42986956)
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )
Суддя В.В. Орловський