Єдиний унікальний номер: 379/2309/25
Провадження № 2-о/379/109/25
про залишення заяви без руху
19 грудня 2025 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Разгуляєва О.В. ознайомившись з матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Таращанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області, ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства,
Заявниця звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що загиблий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Тараща Київської області. Зобов'язати Таращанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №128, складеного 12.11.2016 , про народження ОСОБА_4 , складеного Таращанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, зазначивши у графі батько « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.
Під час вирішення питання про прийняття вищевказаної заяви про встановлення факту батьківства до розгляду та відкриття окремого провадження у справі, суддею встановлено наступне.
Так, вимогами ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту, зокрема, прав та інтересів фізичних осіб, а також закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони, а заявник, звертаючись до суду з відповідною заявою, з метою ефективного захисту своїх законних інтересів, зобов'язаний оформити таку у відповідності до вимог чинного ЦПК України, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.
При цьому враховується правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 654/1528/17 та провадження № 11-490сап19, згідно з котрим відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.
За змістом ч. 1 ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік справ, які суд розглядає у порядку окремого провадження, наведений ч. 2 ст. 293 ЦПК України, котрий не є вичерпним.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Так, відповідно до пункту 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, заява по суті справи, з-поміж іншого, повинна міститивиклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За змістом ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Слід зазначити, що встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За приписами ч. 3 ст. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками є заявники, інші заінтересовані особи. Системний аналіз норм чинного ЦПК України визначає, що заінтересованими особами в справах окремого провадження можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які мають особистий чи суспільний інтерес, що безпосередньо чи опосередковано пов'язується з наслідками розгляду справи і може мати як позитивні, так і негативні наслідки для таких осіб. Тобто, коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, що підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. При цьому заявнику слід врахувати, що суб'єктний склад заінтересованих осіб по справі визначається в залежності від мети встановлення факту (відділ соціального захисту населення у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; нотаріальну контору, інших спадкоємців у справах про встановлення факту прийняття спадщини, органи страхування у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва, тощо).
Заявниця ОСОБА_1 у своїй заяві про встановлення факту батьківства зазначила заінтересованих осіб: Таращанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області, ОСОБА_2 (мати).
Разом з тим, метою її звернення до суду із вказаною заявою є оформлення соціальних виплат та пільг для дитини.
Тобто з поданої заяви не зрозуміло які саме виплати та пільги підлягають оформленню заявником, а з цього випливає коло заінтересованих осіб.
Суддя зазначає, що при встановленні судом факту батьківства загиблого, ОСОБА_4 здобуде також право на виплату одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі (смерті) батька-воїна, право на прийняття спадщини після смерті батька.
Тобто, із змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства вбачається, що ці правовідносини частково регулюються, зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Разом з тим, визнання факту батьківства може мати значення для спадкових правовідносин, у зв'язку з чим обов'язковим є залучення до справи як заінтересованої сторони близьких родичів покійного (дружини, батьків, братів, сестер, дітей тощо) тобто осіб, які є спадкоємцями померлого за заповітом або за законом, оскільки встановлення факту батьківства померлого впливає на права та обов'язки інших спадкоємців. При цьому, залучення даних осіб має важливе значення для правильного визначення кола заінтересованих осіб, а також для перевірки судом наявності спору про право.
Отримання допомоги після смерті батька дитини, який загинув, як військовослужбовець, призначається державою, і розподіляється рівними частинами на всіх отримувачів, які зазначені вст. 161 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: батьки; один з подружжя (якщо вони вдруге не вступили в шлюб); діти до 18 років; діти старші 18 років, якщо вони або інваліди дитинства, або здобули інвалідність до досягнення ними 18-річчя; студенти, які навчаються на денній формі навчання, але не старші 23 років; утриманці. Отже, виходячи з мети встановлення факту батьківства, заінтересованими особами будуть всі члени сім'ї померлого, визначеніст. 161 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Натомість, відомостей про осіб, які можуть бути заінтересованими особами, заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства не містить. Також не містить відомостей щодо останнього зареєстрованого місця проживання загиблого.
Таким чином, заявнику належить з урахуванням зазначеної мети визначитися із колом заінтересованих осіб у цій справі, на права та обов'язки яких вплине ухвалене судом рішення (Міністерство оборони України, близькі родичі загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 (дружина, батьки, інші діти, або ж інші спадкоємці, у випадку наявності заповіту).
Також в своїй заяві ОСОБА_1 посилається на підтвердження викладених ним обставин обставин свідками, проте на зазначає адрес проживання та не заявляє клопотання про виклик свідків в судове засідання.
Наведені вище обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року. Відтак кожна особа при зверненні до суду повинна дотримуватися норм процесуального законодавства.
Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та відкриття судом провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із викладеним, заявнику необхідно подати нову редакцію заяви, з дотриманням вимог зазначених у вказаній ухвалі суду, у відповідній кількості примірників до кількісного складу учасників процесу (частина 1 статті 177 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 175, 185, 260, 311 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Таращанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області, ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства, залишити без руху.
Надати заявнику строк терміном десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків поданої заяви.
Копію ухвали про залишення заяви без руху надіслати заявнику та його представнику.
У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяО. В. Разгуляєва