номер провадження справи 5/117/25
17.12.2025 Справа № 908/2493/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянув матеріали справи
За позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави в особі:
Позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)
До відповідачів:
1 - Департаменту управління активами Запорізької міської ради (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69126; код ЄДРПОУ 45013287)
2 - Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України (вул. 40 років Радянської України), буд. 39-Б, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 37573094)
3 - Приватного підприємства “АРС-ФОТО» (вул. Незалежної України (вул. 40 років Радянської України), буд. 37, м. Запоріжжя, 69037; код ЄДРПОУ 31011138)
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: Запорізький академічний ліцей “Перспектива» Запорізької міської ради (вул. Героїв 55-ї Бригади, буд 3-Б, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 20529062).
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 37573068).
про визнання недійсною додаткової угоди та повернення майна,
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Маруєва Т.В. (в залі суду) - посвідчення № 075579 від 01.03.2023;
Від позивача: Савченко І.Г. (в залі суду) - Виписка з ЄДРЮО, самопредставництво;
Від відповідача-1: Шевкопляс Т.В. (в залі суду) - довіреність № б/н від 09.10.2023;
Від відповідача-2: Боряков Т.В. (в залі суду) - довіреність №08.01-24/28 від 02.12.2024;
Від відповідача-3: не з'явився;
від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: не з'явився;
від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: не з'явився;
15.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЕСІКС надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача: Запорізької міської ради до відповідачів: 1 - Департаменту управління активами Запорізької міської ради, 2 - Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, 3 - Приватного підприємства “АРС-ФОТО» про визнання недійсною додаткової угоди та повернення майна.
15.08.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2493/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2493/25 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/117/25 та підготовче засідання призначено на 17.09.2025 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
Відповідач- 2 надав до матеріалів справи клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: Запорізький академічний ліцей “Перспектива» Запорізької міської ради (вул. Героїв 55-ї Бригади, буд 3-Б, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 20529062).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2025 № 908/2493/25 залучено до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: Запорізький академічний ліцей “Перспектива» Запорізької міської ради та Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Підготовче засідання відкладено на 20.10.2025 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 № 908/2493/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 10.11.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою та запропоновано сторонам у строк до наступного судового засідання надати суду письмові пояснення та усі наявні докази, які стосуються предмету спору.
З метою повідомлення відповідача - 3 про продовження підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 10.11.2025 об 11 год. 00 хв., текст вищевказаної ухвали оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
10.11.2025 до суду повернулась копія ухвали від 20.10.2025 № 908/2493/25, яка надіслана на адресу реєстрації відповідача-3 (вул. Незалежної України (вул. 40 років Радянської України), буд. 37, м. Запоріжжя, 69037) з поштовою відміткою “адресат відсутній».
Ухвалою суду від 10.11.2025 № 908/2493/25 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.11.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою суду від 26.11.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 17.12.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Повідомлено ПП “АРС-ФОТО» про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду по суті на 17.12.2025 о 12 год. 00 хв. шляхом розміщення цієї ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/. Запропоновано Заступнику керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області та Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та завчасно до наступного судового засідання надати суду письмові пояснення щодо застосування положення ст. 80 Закону України “Про освіту».
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 17.12.2025 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС.
Представники відповідача - 3 та третіх осіб - 1,2, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 у судове засідання вкотре не з'явились, клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача - 3 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
В судовому засіданні 17.12.2025р. з розгляду справи по-суті судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Прокурором у позовній заяві зокрема вказується, що 22.02.2021 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради було оголошено аукціон у системі «Prozorro.sale» щодо продовження договору оренди від 03.11.2006 № 1370 або укладення нового договору з іншим орендарем. За результатами аукціону 12.04.2021 з ПП «АРС-ФОТО» укладено додаткову угоду, якою договір оренди викладено в новій редакції та продовжено строк його дії до 11.04.2026. Об'єктом оренди є окремо стояча будівля складу (літ. В) площею 54,9 кв. м, розташована на території Запорізького багатопрофільного ліцею «Перспектива», вартістю 185 309 грн. Майно передано в оренду для виробничих цілей, а саме виготовлення металевих запчастин та обладнання побутового і медичного призначення. При цьому будівля є частиною об'єкта комунальної власності, віднесеного до об'єктів освіти та переданого в оперативне управління органу освіти. Законодавство у сфері освіти забороняє використання майна закладів освіти не за освітнім призначенням, за винятком обмежених випадків, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу. ПП «АРС-ФОТО» не здійснює діяльності, пов'язаної з освітнім процесом чи обслуговуванням його учасників, а провадить виключно комерційну діяльність. У зв'язку з цим на підставі ст. ст. 203, 215, 216, 235 Цивільного кодексу України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», практику Верховного Суду прокурор просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 12.04.2021 до договору оренди № 1370 від 03.11.2006 окремо стоячої будівлі по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б, укладену між Департаментом управління активами Запорізької міської ради, Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та Приватним підприємством «АРС-ФОТО». Зобов'язати Приватне підприємство «АРС-ФОТО» повернути нерухоме майно - окремо стоячу будівлю складу (літ.В), загальною площею 54,9 кв.м., яка розташована за адресою: вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б, м. Запоріжжя, Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та Департаменту управління активами Запорізької міської ради шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
У своєму відзиві на позовну заяву Департамент управління активами Запорізької міської ради (Відповідач-1) заперечує проти доводів прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, які мають бути належно обґрунтовані. Підкреслюється субсидіарна роль прокуратури та відсутність у позовній заяві обґрунтування того, що Запорізька міська рада або уповноважений департамент не здійснювали чи неналежно здійснювали захист своїх інтересів. З посиланням на практику Верховного Суду (постанови у справах №923/129/17, №806/1000/17, №924/1237/17, №911/1109/18 та ін.) і рішення ЄСПЛ («Менчинська проти Росії», «F.W. v. France») зазначає, що розширене тлумачення повноважень прокурора порушує принцип рівності сторін. Щодо суті спору вказує, що договір оренди від 03.11.2006 №1370 укладено законно на підставі рішень виконавчого комітету та який неодноразово продовжувався, останній строк дії - до 11.04.2026. Об'єкт оренди - окремо стояча будівля складу площею 54,9 кв. м на території ліцею «Перспектива» - використовується відповідно до умов договору під виробничі цілі, що було погоджено балансоутримувачем. З посиланням на ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» зазначає, що перевірками департаменту освіти порушень цільового використання майна не встановлено. Вказує, що у ПП «АРС-ФОТО» наявна заборгованість з орендної плати станом на травень 2025 року, але Департамент управління активами вживав досудових заходів щодо розірвання договору та стягнення боргу. Вважає, що сам факт відсутності судового позову протягом певного часу не свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування та не створює підстав для представництва прокурором інтересів держави. Також вважає безпідставними позовні вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди комунального майна, укладеної з ПП «АРС-ФОТО», оскільки висновки прокурора є припущеннями, прокурор не надав жодних доказів фактичного нецільового використання приміщень. Зокрема, до справи не залучено пояснення або позицію Запорізького академічного ліцею «Перспектива», в оперативному управлінні якого перебуває спірний об'єкт. Відсутні й будь-які докази правовідносин або їх відсутності між ліцеєм та ПП «АРС-ФОТО» щодо надання послуг, які не можуть бути забезпечені самим закладом освіти. За таких умов, на думку відповідача, неможливо встановити порушення вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту». Посилаючись на ст. 16, 203, 215 ЦК України та ст. 20 ГК України, Департамент зазначає, що для визнання правочину недійсним необхідно довести порушення конкретного суб'єктивного права або законного інтересу позивача. Підкреслив, що дія презумпції правомірності правочину, закріплена ст. 204 ЦК України, не була спростована належними доказами. Вказує, що прокурор не довів наявність заінтересованої особи, права якої порушені, а також не обґрунтував ефективність обраного способу захисту. Посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанови від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, щодо застосування закону, чинного на момент укладення правочину, а також на правові висновки ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 щодо ефективності способу захисту, наголошує, що визнання виконаного або частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків недійсності не забезпечує реального поновлення прав. З урахуванням позицій Касаційного господарського суду та об'єднаної палати КГС ВС (постанова від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від 26.05.2023 у справі № 905/77/21), вважає, що позов прокурора не відповідає вимогам законодавства та не спрямований на ефективний захист інтересів територіальної громади. Просить у задоволенні позову відмовити.
У своїй відповіді на відзив відповідача-1 прокурор наполягає на порушенні вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» при укладенні додаткової угоди від 12.04.2021 до договору оренди №1370 від 03.11.2006., оскільки спірне приміщення закладу освіти було передано ПП «АРС-ФОТО» для виробничих цілей, що прямо випливає з умов договору та оголошення аукціону від 22.02.2021. Наголошує, що така мета використання не пов'язана з освітнім процесом або обслуговуванням його учасників і не передбачена спеціальними законами. Позивач посилається на дані ЄДРПОУ, згідно з якими види діяльності ПП «АРС-ФОТО» не мають освітнього характеру та спрямовані виключно на отримання прибутку. Підкреслює, що відповідачі не довели факту надання орендарем послуг, які не можуть бути забезпечені самим закладом освіти, та не обґрунтували зв'язок виробничої діяльності з освітнім процесом. Зазначає, що додаткова угода не містить положень про доступ учнів і педагогів до орендованих приміщень, форми співпраці з ліцеєм або використання майна в навчальних цілях, а тому передача майна в оренду здійснена не за освітнім призначенням, всупереч прямій законодавчій забороні. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 17.01.2023 у справі №902/51/21. Додатково наведено практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (постанови від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 15.06.2018 у справі №906/164/17 та ін.), відповідно до якої невикористання навчальним закладом приміщень не змінює їх цільового призначення та не надає права передавати їх в оренду для іншої діяльності. Наполягає на тому, що спірна додаткова угода укладена з порушенням ст. 80 Закону України «Про освіту», а позов прокурора є обґрунтованим, оскільки порушення допущені саме на момент укладення правочину. Щодо наявності порушення інтересів держави у сфері освіти та підстав для їх представництва прокурором в особі Запорізької міської ради, з посиланням на статті 53, 92 Конституції України та Закон України «Про освіту» зазначає, що держава зобов'язана забезпечувати належні умови для розвитку освіти, а майно закладів освіти має використовуватися виключно для освітніх потреб. Неналежне та нецільове використання такого майна розцінюється як пряме порушення державного інтересу та конституційного права громадян на освіту і безпечне освітнє середовище. Постанова КМУ №796 від 27.08.2010 допускає оренду майна закладів освіти лише за умови його тимчасового не використання та відсутності негативного впливу на умови навчання. Посилається на вимоги Санітарного регламенту, затвердженого наказом МОЗ №2205 від 25.09.2020, зокрема пункт 11, яким заборонено оренду приміщень закладів освіти для неосвітніх цілей, крім випадків, передбачених законом. Вказує, що спірна додаткова угода укладена між Департаментом освіти і науки ЗМР, Департаментом управління активами ЗМР та ПП «АРС-ФОТО», які є сторонами правочину відповідно до статей 179, 180 ГК України. Власником спірного майна є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав та нормами статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 327 ЦК України. Наголошує, що саме Запорізька міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, однак протягом тривалого часу не вжила ефективних заходів судового захисту. Прокуратурою зафіксовано безрезультатність численних вимог та листів щодо розірвання договору оренди і повернення майна. За таких умов, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у прокурора виникло право та обов'язок представництва інтересів держави в суді. Зазначена позиція підтверджується практикою Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зокрема постановами від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 15.10.2019 у справі №903/129/18, які визнають бездіяльність уповноваженого органу самостійною підставою для звернення прокурора до суду. Вважає доводи Відповідача-1 необґрунтованими, та такими, що не спростовують доводів позовної заяви та доказів, наданих на їх підтвердження, та просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
У своєму відзиві на позовну заяву Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (Відповідач-2) наголошує, що прокурор безпідставно стверджує про ненадання орендарем послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням його учасників, не надавши жодних пояснень керівництва чи працівників Запорізького академічного ліцею «Перспектива». Доводи прокурора зводяться виключно до аналізу КВЕДів ПП «АРС-ФОТО», що не доводить ані порушення ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», ані факту нецільового використання майна. Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про освіту» доходи від оренди приміщень є дозволеним джерелом фінансування закладів освіти. Прокурор посилається на норми ст. 79, 80 Закону «Про освіту», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також ст. 203, 215 ЦК України, проте не надає доказів порушення вимог до дійсності правочину. Вказує, що відсутні будь-які докази недієздатності сторін, невільного волевиявлення або спрямованості правочину на протиправну мету, як того вимагає ст. 203 ЦК України. Крім того, жодна зі сторін договору не заперечує його дійсність, а звернення органу місцевого самоврядування до прокуратури з вимогою подати позов відсутнє. Наголошує, що оренда є економічно вигідною для ліцею та громади, оскільки орендар утримує приміщення, сплачує орендну плату і комунальні послуги, що в умовах воєнного стану запобігає занепаду невикористовуваного майна. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У своїй відповіді на відзив Відповідача-2 прокурор також наполягає на незаконності передачі в оренду майна закладу освіти для неосвітніх цілей із посиланням на ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», яка прямо забороняє використання об'єктів освіти не за освітнім призначенням, за винятком вузько визначених законом випадків. Спірною додатковою угодою майно передано ПП «АРС-ФОТО» саме для виготовлення металевих запчастин та обладнання побутового і медичного призначення. Таким чином, приміщення закладу освіти використовується суб'єктом господарювання не за освітнім призначенням. Аналіз відомостей з ЄДРПОУ свідчить, що види діяльності ПП «АРС-ФОТО» не мають жодного зв'язку з освітнім процесом або обслуговуванням його учасників і спрямовані виключно на отримання прибутку. При цьому відповідач не навів жодних доказів надання орендарем послуг, які були б пов'язані з освітнім процесом і не могли б бути забезпечені самим закладом освіти. Додаткова угода не містить положень щодо доступу учнів і педагогів до орендованого майна, використання його в навчальних цілях або співпраці з ліцеєм. Зроблено висновок, що умови договору не відповідають вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту». На підтвердження своєї правової позиції послався на усталену практику Верховного Суду, у якій наголошено, що невикористання приміщень закладом освіти не змінює їх цільового призначення. Стверджує, що спірне майно не могло бути передане в оренду під виробничі цілі, а додаткова угода укладена з порушенням вимог ст. 80 Закону України «Про освіту», що підтверджує обґрунтованість позову прокурора. Щодо наявності порушення інтересів держави у сфері освіти та підстав для їх представництва прокурором в особі Запорізької міської ради прокурор навів аналогічні підстави та обґрунтування як і у відповіді на відзив відповідача-1. Просить позов задовольнити.
ПП «АРС-ФОТО» (Відповідач-3) відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Запорізький академічний ліцей “Перспектива» Запорізької міської ради (третя особа-1) по суті спору у своїх поясненнях заперечив проти тверджень прокурора про використання комунального майна не за освітнім призначенням. З посиланням на ч. 3 ст. 2 Закону України «Про освіту» зазначив, що заклад освіти в межах своєї автономії має право самостійно формувати правовідносини щодо залучення сторонніх суб'єктів для надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу. З посиланням на норми Положення про професійну орієнтацію молоді (наказ №159/30/1526 від 02.06.1995) та Положення про організацію професійної орієнтації населення (наказ №27/169/79 від 31.05.1995), які передбачають залучення підприємств і організацій до профорієнтаційної роботи з учнями, підкреслює, що ПП «АРС-ФОТО» як високотехнологічне підприємство (3D-принтери, верстати з ЧПУ, мікроскопи) брало участь у профорієнтаційних заходах для учнів ліцею, що є складовою освітнього процесу та не може бути забезпечене самим закладом через відсутність відповідного обладнання. Таким чином, оренда приміщень відповідає вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» щодо можливості надання в оренду майна для послуг, пов'язаних із освітнім процесом. Щодо використання приміщень зазначає, що будівля складу передана ліцею в оперативне управління рішенням виконкому Запорізької міської ради від 23.06.2005 №215/4, а орендні відносини з ПП «АРС-ФОТО» існують з 1993 року та оформлені договором оренди №1370 від 03.11.2006, продовженим додатковою угодою від 12.04.2021. З посиланням на ч. 1 ст. 79 Закону України «Про освіту» наголошує, що доходи від оренди є законним джерелом фінансування закладу освіти. Орендар сплачує орендну плату та комунальні послуги, здійснює поточні ремонти, а отримані кошти спрямовуються на покращення матеріально-технічної бази ліцею, зокрема на закупівлю обладнання та ремонт укриттів у 2025 році. Додатково зазначає, що за участі ПП «АРС-ФОТО» під час блекаутів забезпечено функціонування ліцею шляхом облаштування захисної споруди для генератора. Також вказує на зміну органу, уповноваженого управляти майном, у зв'язку з ліквідацією Департаменту комунальної власності та передачею відповідних повноважень Департаменту управління активами Запорізької міської ради рішеннями міської ради від 17.03.2023 №55 та №132. Вважає, що оренда приміщень ПП «АРС-ФОТО» є законною, економічно доцільною та перебуває у компетенції Департаменту управління активами, а звернення прокурора з позовом про визнання недійсною Додаткової угоди від 12.04.2021 до договору оренди №1370 від 03.11.2006 окремо стоячої будівлі по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-Б передчасним та безпідставним.
У своїй відповіді на вказані пояснення ЗАЛ «Перспектива» ЗМР прокурор зазначив, що ст. 80 Закону України «Про освіту» встановлює імперативну заборону використання майна закладів освіти не за освітнім призначенням, окрім випадків надання послуг, безпосередньо пов'язаних із освітнім процесом або обслуговуванням його учасників. Посилання ЗАЛ «Перспектива» ЗМР на участь ПП «АРС-ФОТО» у навчальному процесі шляхом профорієнтаційних заходів не підтверджені належними доказами, зокрема відсутні накази, програми, плани заходів чи угоди про співпрацю. Враховується, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення» професійна орієнтація належить до соціальних послуг у сфері зайнятості, однак доказів надання таких послуг орендарем не подано. Додаткова угода до договору оренди не містить умов щодо спільного використання приміщень у навчальних цілях, доступу учнів і педагогів або спрямованості діяльності орендаря на обслуговування учасників освітнього процесу. Надані фотоматеріали із перебуванням дітей у виробничому приміщенні не підтверджують освітню діяльність, а, навпаки, свідчать про потенційну небезпеку освітнього середовища. Це розцінюється як порушення права здобувачів освіти на безпечне освітнє середовище, гарантованого ст. 53 Закону України «Про освіту». Економічна вигода оренди не може виправдовувати відступ від імперативних вимог ст. 80 Закону України «Про освіту». Положення пп. 2 п. 8 постанови КМУ № 796 від 27.08.2010 та п. 11 Санітарного регламенту, затвердженого наказом МОЗ № 2205 від 25.09.2020, забороняють використання майна закладів освіти не за освітнім призначенням. Висновки підтверджені практикою Великої Палати Верховного Суду (постанова від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17) та об'єднаної палати КГС ВС (постанови від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22). Вважає доводи ЗАЛ «Перспектива» необґрунтованими, а позов таким, що підтверджується встановленими порушеннями законодавства.
Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (третя особа-2) у своїх поясненнях також заперечив проти доводів прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, які мають бути належно обґрунтовані. Підкреслюється субсидіарна роль прокуратури та відсутність у позовній заяві обґрунтування того, що Запорізька міська рада або уповноважений департамент не здійснювали чи неналежно здійснювали захист своїх інтересів. З посиланням на практику Верховного Суду (постанови у справах №923/129/17, №806/1000/17, №924/1237/17, №911/1109/18 та ін.) і рішення ЄСПЛ («Менчинська проти Росії», «F.W. v. France») зазначає, що розширене тлумачення повноважень прокурора порушує принцип рівності сторін. Також заперечує проти позову прокурора та зазначає, що договір оренди окремо стоячої будівлі складу площею 54,9 кв. ліцею «Перспектива» був укладений на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради та неодноразово законно продовжувався, а строк його дії наразі встановлений до 11.04.2026. Вказує на факт реорганізації органів управління майном: ліквідацію департаменту комунальної власності та передачі повноважень Департаменту управління активами Запорізької міської ради. Посилаючись на ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», відповідно до якої допускається оренда майна закладів освіти для надання послуг, пов'язаних з освітнім процесом, якщо такі послуги не можуть бути забезпечені самим закладом, підкреслює, що ПП «АРС-ФОТО» є високотехнологічним підприємством і фактично залучалося до профорієнтаційних заходів для учнів ліцею, що підтверджує освітню спрямованість використання приміщень. Також зазначає, що перевірками балансоутримувача у 2020 році істотних порушень умов договору не встановлено, а приміщення використовувалося за цільовим призначенням. Навівши дані щодо орендних платежів і тимчасової заборгованості у 2025 році, вказав про вжиття Департаментом управління активами досудових заходів щодо її стягнення і можливого розірвання договору. Наголошує, що відсутність негайного судового позову не свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування. Доводи прокурора про неосвітній характер діяльності орендаря спростовуються поясненнями ліцею та фактичним використанням орендної плати на потреби закладу освіти. Проаналізувавши норми цивільного законодавства щодо недійсності правочинів (статті 16, 203, 215, 216 ЦК України) наголошує на презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та зазначає, що особа, яка оспорює правочин, повинна довести порушення свого конкретного майнового інтересу. Також посилається на практику Великої Палати Верховного Суду (постанови від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 та ін.), відповідно до якої недійсність оцінюється на момент укладення правочину, а спосіб захисту має бути ефективним. Підкреслює, що вимога про визнання виконаного правочину недійсним без застосування наслідків недійсності не відновлює порушені права. Вважає, що позов прокурора є передчасним і безпідставним, а також відсутні правові підстави для визнання спірної додаткової угоди недійсною.
Крім цього Департамент освіти і науки Запорізької міської Ради (Відповідач-2) у своїх додаткових поясненнях від 03.12.2025р. та 17.12.2025р. зазначив, що використання матеріально-технічної бази закладів освіти регулюється Законом України від 23.05.1991 №1060-XII «Про освіту» (ст. 63), який визначав майно навчальних закладів, його склад та правовий режим. Ч. 4 ст. 61 передбачала, що додатковими джерелами фінансування навчальних закладів можуть бути доходи від надання в оренду приміщень і обладнання, але лише якщо це пов'язано з навчально-виховним або науковим процесом. Заклади освіти самостійно розпоряджаються прибутками від господарської діяльності, але основні фонди та оборотні кошти не підлягають вилученню, крім передбачених законом випадків. Об'єкти освіти, що фінансуються з бюджету, не можуть приватизуватися, перепрофілюватися або використовуватися не за призначенням (ст. 63 ч.5 Закону). Верховний Суд у справі №917/782/20 (14.04.2021) та інших постановах підтвердив, що об'єкти освіти - це не лише заклад, а й будівлі, споруди, земельні ділянки, обладнання та інші цінності системи освіти, які не підлягають приватизації або використанню не за призначенням. Закон України №2145-VIII «Про освіту» (05.09.2017) закріпив, що майно закладів освіти включає нерухоме і рухоме майно, комунікації, обладнання, службове житло, майнові права інтелектуальної власності та інші активи (ст. 80 ч.1) і не може використовуватися для діяльності, не передбаченої спеціальними законами, крім випадків надання послуг, які неможливо забезпечити закладом самостійно (ст. 80 ч.4). Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (Постанова КМУ №483 від 03.06.2020) дозволяє оренду лише для використання майна за цільовим призначенням, пов'язаним із діяльністю закладів освіти, та за умови, що це не погіршує соціально-побутові умови учнів і працівників. Судова практика підтверджує, що навіть тимчасове невикористання приміщення закладом не дає права передавати його в оренду для неосвітньої діяльності (Велика Палата ВС, справа №905/1227/17 від 27.11.2018; від 15.06.2018, справа №906/164/17). Верховний Суд наголошував, що підзаконні акти, які суперечать закону, не застосовуються судами (ВП, 09.06.2022, справа №520/2098/19). Таким чином, оренда тимчасово невикористаних приміщень дозволяється лише для діяльності, безпосередньо пов'язаної з навчально-виховним або навчально-виробничим процесом закладу освіти. Матеріально-технічна база Запорізького академічного ліцею «Перспектива» передана йому в оперативне управління рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №215/4 від 23.06.2005. Ліцей має право самостійно формувати правовідносини з ПП «АРС-ФОТО» щодо надання послуг, які неможливо забезпечити закладом самостійно, але такі послуги мають бути пов'язані безпосередньо з освітнім процесом.
Приймаючи рішення у справі суд враховує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Також про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі та треті особи мали можливість дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-3 (ПП «АРС-ФОТО» мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами та іншими учасниками справи доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутності представників відповідача-3 та третіх осіб.
Наявні матеріли справи дозволяють розглянуті справу по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,
З матеріалів справи вбачається, що за результатами опрацювання інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі «Prozorro.sale» прокурором встановлено, що 22.02.2021 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради оголошено про проведення аукціону, за результатами якого може бути продовжений договір оренди від 03.11.2006 № 1370, який укладено з приватним підприємством «АРС-ФОТО», нерухомого майна за адресою: вул. Героїв 55-ї бригади, 36, або укладений з новим орендарем, терміном на 5 років, для виробничих цілей (виготовлення металевих запчастин та обладнання побутового та медичного призначення), ідентифікатор аукціону - UA-PS-2021-02-22-000012-1.
За наслідками проведення вказаного аукціону, 12.04.2021 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (балансоутримувач) з ПП «АРС-ФОТО» укладено додаткову угоду до договору оренди від 03.11.2006 № 1370 (далі - Додаткова угода), якою договір оренди від 03.11.2006 № 1370 викладено в новій редакції.
Пунктом 1.1. Додаткової угоди передбачено, що Орендодавець та Балансоутримувач на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006 № 61/1, від 19.04.2006 № 153/3 та протоколу електронного аукціону від 15.03.2021 № UA-PS-2021-02-22-000012-1 передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - окремо стоячу будівлю складу (літ. В) Запорізького багатопрофільного ліцею «Перспектива» площею 54,9 кв.м. по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б, м. Запоріжжя (далі - Майно), яке перебуває в оперативному управлінні департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.
Відповідно до висновку про вартість майна, затвердженого 11.02.2021 заступником директора департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, окремо стояча будівля складу представляє собою 6 приміщень загальною площею 54,9 кв.м. Використовується як майстерня, має відокремлений вхід, природнє освітлення та розташоване на території Запорізького багатопрофільного ліцею «Перспектива». Вартість вказаного майна станом на 31.10.2020 становить 185 309 грн.
Згідно з п. 1 Додаткової угоди термін дії договору оренди від 03.11.2006 № 1370 вважати продовженим на 5 років з 12.04.2021 по 11.04.2026 включно.
Відповідно до п. 1.4. Додаткової угоди майно передається в оренду під виробничі цілі (виготовлення металевих запчастин та обладнання побутового та медичного призначення).
Пунктом 6.1. Додаткової угоди передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати орендоване Майно відповідно до цільового призначення, визначеного у пункті 1.4.
За умовами п. 2.1. Додаткової угоди Орендар вступає у строкове платне користування Майном з моменту підписання Сторонами Договору та Акту приймання-передачі (Акт від 03.11.2006).
Умовами п. 9.7. Додаткової угоди передбачено, що спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку. Будь-яка сторона за цим договором може бути позивачем та відповідачем в суді.
В подальшому, додатковою угодою від 29.01.2024 до Договору відбулася зміна сторони договору «Орендодавця» з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на Департамент управління активами Запорізької міської ради.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2025 № 435089977 будівля складу (літ. В), розташована по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б, м. Запоріжжя є частиною об'єкта нерухомого майна комунальної власності з реєстраційним номером 454180623101, а земельна ділянка за вказаною адресою надана Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в постійне користування для розташування Запорізького багатопрофільного ліцею «Перспектива» Запорізької міської ради.
За даними технічної інвентаризації вказаного об'єкта нерухомості, проведеної 18.12.2001 (зі змінами від 23.08.2006), за адресою вул. Уральській, 3-б (наразі - вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б) у м. Запоріжжі раніше була розташована будівля дитячого садка ясел № 195, яка складалась з будівлі літ. А-2 площею 1051 кв.м., складу літ. Б площею 68,9 кв.м., складу літ. В площею 54,9 кв.м., складу літ. Г, водонапорної вежі літ. Д, паркану № 1, басейну № 2 та замощення № І.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2005 № 23 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 31.03.2004 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності м. Запоріжжя дитячого закладу № 195 по вул. Уральській, 3-б» будівлі та споруди по вул. Уральській, 3-б (вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б) включено до переліку об'єктів освіти Запорізької міської ради.
На підставі свідоцтва про право власності від 26.10.2005 серії ЯЯЯ № 793358 за територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради 23.01.2006 зареєстровано право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - будівля літ. А-2 площею 1051 кв.м., склад літ. Б площею 68,9 кв.м., склад літ. В площею 54,9 кв.м. (реєстраційний номер: 12542951).
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.06.2005 № 215/4 «Про використання об'єктів комунальної власності по вул. Уральській, 3-б» малому багатопрофільному ліцею «Перспектива» передано в оперативне управління об'єкти права комунальної власності по вул. Уральській, 3-б, зокрема будівлю складу (літ. В).
Згідно з ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладання спірного правочину) об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Отже, законодавством заборонено використання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.
Положеннями ст. 52 Закону України «Про освіту» визначено, що учасниками освітнього процесу є: здобування освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
Відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Орендар приміщення закладу освіти - ПП «АРС-ФОТО» здійснює такі види економічної діяльністі: діяльність у сфері фотографії (КВЕД 74.20); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (КВЕД 45.20); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.78); посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (КВЕД 73.12).
Таким чином, ПП «АРС-ФОТО» не здійснювало та не має права здійснювати діяльності, пов'язану з освітнім процесом та надавати послуги у сфері освіти. Крім того, види діяльності відповідача не пов'язані з обслуговуванням учасників освітнього процесу, а його метою є виключно отримання прибутку.
Отже, Департаментом управління активами Запорізької міської ради та Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради всупереч інтересам держави та вимогам законодавства укладено додаткову угоду до договору оренди комунального нерухомого майна, яке перебувало на балансі закладу системи освіти, та передано його для використання ПП «АРС-ФОТО» не за цільовим призначенням.
За твердженням прокурора вказана додаткова угода від 12.04.2021 до договору оренди від 03.11.2006 № 1370 підлягає визнанню судом недійсною, а будівля складу (літ. В), розташована по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б у м. Запоріжжя підлягає поверненню Балансоутримувачу (Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради).
Приймаючи рішення у цій справі суд враховує, що статтею 53 Конституції України кожному гарантовано право на якісну та доступну освіту.
Законом України «Про охорону дитинства», який розроблений і прийнятий на підставі положень Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, на законодавчому рівні закріплено, що охорона дитинства є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.
Структура освіти включає, зокрема, дошкільну освіту, повну загальну середню освіту, позашкільну освіту, спеціалізовану освіту, професійну (професійно-технічну) освіту, фахову передвищу освіту, вищу освіту (ст. 10 Закону України «Про освіту»).
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про освіту» передбачено, що заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.
Статтею 80 Закону України «Про освіту» визначено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти, яке не використовується для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону.
Отже, зі змісту наведеної вище норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17, від 16.04.2024 у справі № 922/9883/23, від 11.06.2024 у справі № 923/1030/21).
Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про освіту» майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Частинами 3, 4 ст. 80 Закону «Про освіту» встановлено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.
Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників Документ сформований в системі освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Наведене свідчить, що приписами Закону України «Про освіту» прямо встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єкта освіти, можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.
Невикористання навчальним закладом своїх приміщень для навчального процесу, недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу не надає права передачі їх в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітньою діяльністю.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 923/1292/21, від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23, від 09.04.2024 у справі № 927/400/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19, від 13.10.2021 № 923/1169/20.
Зокрема, Верховний Суд в постанові від 17.01.2023 у справі № 902/51/21 зробив висновок, що договір оренди майна закладу освіти повинен містити положення щодо форми використання спірних приміщень одночасно в навчальних цілях, доступу викладачів чи студентів до орендованого майна в процесі освітньої діяльності тощо.
Усупереч викладеному, в п. 1.4. Договору (в редакції спірної додаткової угоди) передбачено, що майно передається в оренду під виробничі цілі (виготовлення металевих запчастин та обладнання побутового та медичного призначення).
Жодних умов про необхідність або можливість використання орендованого майна для навчально-виховного процесу або про обслуговування учасників освітнього процесу Договір не містить.
Згідно з п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об'єкти оренди як майно закладів освіти. Такі об'єкти оренди можуть використовуватися для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
Згідно підпункту 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» та пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483) передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі та щодо можливості передачі в оренду майна закладу освіти, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів відповідно.
Водночас відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.
Закон України «Про освіту» є спеціальним законом у питаннях регулювання правового режиму використання майна закладу освіти, регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенції державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22 дійшов висновку, що Перелік № 796 та Порядок № 483 не можуть мати перевагу над Законом України «Про освіту», оскільки є підзаконним нормативно-правовим актом і має застосовуватися лише з урахуванням приписів вказаного Закону, який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини четвертої статті 80 цього Закону щодо заборони використання об'єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням.
Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ст. 80 Закону України «Про освіту» законодавець визначив обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність мети такого використання (в тому числі на умовах оренди) з забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Статтею 178 ЦК України передбачено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти обмеженооборотоздатні), встановлюються законом.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти до висновку, що об'єкти освіти і науки, що не підлягають приватизації, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 ЦК України належать до обмеженооборотоздатних об'єктів. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23.
Таким чином, визнання об'єктів, що не можуть перебувати у користуванні, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті, є умовою дотримання конституційного режиму права користування на зазначені об'єкти.
Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об'єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», Законом України «Про освіту», іншими законами.
Отже, саме законодавчими актами забороняється перебування певних об'єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у користуванні. У свою чергу неможливість існування у таких об'єктів користувача унеможливлює виникнення у нього таких прав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2005 № 23 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 31.03.2004 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності м. Запоріжжя дитячого закладу № 195 по вул. Уральській, 3-б» будівлі та споруди по вул. Уральській, 3-б (вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б) включено до переліку об'єктів освіти Запорізької міської ради.
Отже, судом встановлено, що ПП «АРС-ФОТО» було користувачем (орендарем) спірного об'єкту нерухомого майна (окремо стоячої будівлі складу (літ. В)) на підставі договору оренди від 03.11.2006 № 1370, який є комунальною власністю, об'єктом освіти та було передано Запорізькою міською радою в оперативне управління Запорізького академічного ліцею «Перспектива» Запорізької міської ради.
ПП «АРС-ФОТО» продовжило використання вказаної будівлі на підставі оспорюваної додаткової угоди від 12.04.2021, здійснює в ній діяльність не пов'язану з наданням послуг із забезпечення освітнього процесу або обслуговування учасників цього процесу, а саме: для виготовлення металевих запчастин та обладнання побутового та медичного призначення.
Відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «АРС-ФОТО» здійснює такі види економічної діяльності: діяльність у сфері фотографії (КВЕД 74.20); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (КВЕД 45.20); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.78); посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (КВЕД 73.12).
З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що орендоване ПП «АРС-ФОТО» спірне приміщення є будівлею комунального навчального закладу, яке могло бути передано в оренду виключно з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо цим закладом, обов'язково пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (п. 66) встановлено, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу. Невикористання певного приміщення закладом освіти не свідчить про неприналежність цього приміщення до об'єкта освіти. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 07.06.2022 у справі № 911/1645/21.
Суд також враховує, що додаткова угода від 12.04.2021 укладена на продовження строку дії договору оренди від 03.11.2006 № 1370, який в свою чергу також не містив положень щодо обов'язку (можливості) використання майна орендарем з метою визначеною ст. 80 Закону України «Про освіту» (редакція на дату укладення)
Разом з тим, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підставою для відмови продовження договору оренди є неможливість використання об'єкта за цільовим призначенням, яке заявлено потенційним орендарем, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням згідно з випадками і з урахуванням обмежень, встановлених Порядком № 483.
З огляду на вищевикладене, будівлю складу (літ. В), що розташована по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б у м. Запоріжжі передано в оренду ПП «АРС-ФОТО» всупереч забороні, встановленій законодавством про освіту, а отже суд вважає доведеними твердження прокурора про те, що спірна додаткова угода суперечить вимогам ст. 79, ч. ч. 1, 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», ч. 6 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Приймаючи рішення у цій справі суд також враховує, що ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України), зокрема, про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 та від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, додаткова угода за своєю юридичною природою є правочином, який вносить зміни до вже існуючого договору. За допомогою такого юридичного інструменту сторони можуть змінити свої попередні домовленості, які виражені й зафіксовані в умовах основного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац перший ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Отже, у розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України недійсність договору законодавець пов'язує з невідповідністю змісту договору нормам закону.
Враховуючи, що згідно з додатковою угодою від 12.04.2021 до договору оренди нерухомого майна від 03.11.2006 № 1370 окремо стояча будівля складу (літ. В) ЗАЛ «Перспектива» площею 54,9. кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїів 55-ї бригади, 3-б надана в оренду під виробничі цілі, які не пов'язані жодним чином з освітнім процесом, види економічної діяльності ПП «АРС-ФОТО» також не пов'язані з наданням послуг із забезпеченням освітнього процесу та обслуговуванням його учасників та які не можуть бути забезпечені безпосередньо комунальним навчальним закладом, то спірна додаткова угода на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню судом недійсною з огляду на її невідповідність положенням Закону України «Про освіту» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 12.03.2025 у справі № 903/492/24, який аналізуючи питання визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди приміщення у разі його продовження на підставі статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» звернув увагу на те, що оскільки оскаржуваною додатковою угодою договір оренди фактично викладено у новій редакції (про що прямо вказано у її назві, а також вбачається зі змісту, крім того, зазначена угода укладена за результатами відкритого аукціону) в такий спосіб прокурором правильно визначено предмет позову у справі - визнання недійсною саме Додаткової угоди, а не Договору оренди.
Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Пунктом 4.3 Додаткової угоди передбачено, що майно вважається повернутим оренди з моменту підписання Сторонами Акт приймання-передачі з оренди орендованого майна.
Постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 по справі 917/1173/22 підтверджено сталі висновки Верховного Суду про те, що нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.
Також об'єднана палата дійшла висновку, що договір оренди нежитлового приміщення об'єкта освіти, укладений у порушення вимог Закону України «Про освіту», може визнаватися судом недійсним саме як оспорюваний правочин на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, а правовим наслідком визнання такого договору недійсним є повернення орендованого приміщення орендодавцю або балансоутримувачу як стороні за спірним договором.
У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладено такі висновки: за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу)».
Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/862/22, від 26.01.2022 у справі № 924/637/20 викладено уточнюючий висновок про те, що правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину, а двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частина 2 ст. 795 ЦК України передбачає, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Пунктом 4.1.4. Додаткової угоди передбачено, що орендар повертає комунальне майно Балансоутримувачу, орендодавцю одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна у порядку, передбаченими чинним нормативно-правовими актами з цього питання, зокрема, протягом трьох робочих днів з дати припинення/розірвання цього Договору.
Відповідно до Додаткової угоди та Департамент освіти і науки Запорізької міської ради є Балансоутримувачем, а Департамент управління активами Запорізької міської ради є Орендодавцем нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б.
Таким чином, оскільки спірна Додаткова угода визнається недійсною з моменту її укладення, то Орендар - ТОВ «АРС-ФОТО» зобов'язаний повернути орендоване майно Балансоутримувачу - Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та Орендодавцю - Департаменту управління активами Запорізької міської ради за відповідним актом приймання-передачі.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими, підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, а тому Додаткова угода від 12.04.2021 до договору оренди нерухомого майна від 03.11.2006 № 1370 підлягає визнанню недійсною на підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, а спірне приміщення - поверненню Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та Департаменту управління активами Запорізької міської ради.
Щодо доводів відповідачів та третіх осіб.
Посилання Запорізького академічного ліцею "Перспектива" Запорізької міської ради на те, що ПП «АРС-ФОТО» є високотехнологічним підприємством, де використовуються 3-D принтери, верстати з ЧПУ, мікроскопи, а тому ліцей проводив на базі орендаря профорієнтаційні заходи для учнів, які навчаються на профілях «інформатика-математика» та «фізика-математика», що свідчить про те, що ПП «АРС-ФОТО» брав участь у навчальному процесі закладу освіти; надання таких профорієнтаційних послуг не може бути забезпечено безпосередньо закладом освіти, через високу вартість обладнання, на якому працюють фахівці ПП «АРС-ФОТО», судом оцінюється критично та відхиляється, оскільки ліцеєм не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних фактів: а саме додатків до спірної Додаткової угоди та відповідних учбових планів, в яких би було відображено включення ПП «АРС-ФОТО» до освітнього процесу, з переліком учбових груп та визначенням часу здійснення профорієнтаційних заходів для учнів, а також будь-яких актів, що фіксували би наведене.
Надані Департаментом науки та освіти ЗМР роздруківки фотографій начебто здійснення професійного орієнтування учнів ліцею у орендованому ПП «АРС-ФОТО» освітнього процесу не є такими доказами, оскільки з них неможливо встановити місце та час здійснення фотографій, зміст того, що ними зафіксовано, осіб, які на них зображено.
Також суд враховує, що Статутом ліцею «Перспектива» (2021р.) встановлено наступне:
1.2. Запорізький академічний ліцей "Перспектива" Запорізької міської ради є правонаступником Запорізького багатопрофільного ліцею "Перспектива" Запорізької міської ради Запорізької області.
1.5. Запорізький академічний Ліцей "Перспектива" Запорізької міської ради (надалі - Ліцей "Перспектива", заклад освіти) є юридичною особою з моменту її державної реєстрації у порядку, визначеному законодавством.
1.6. Ліцей "Перспектива" має право набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, виступати стороною у судовому процесі, мати у власності кошти та інше майно відповідно до законодавства.
1.7. Ліцей "Перспектива" може мати самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в фінансових установах, бланки, печатки та штампи зі своїм найменуванням та символікою.
1.8. Ліцей "Перспектива" проводить освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку.
1.10. Ліцей "Перспектива" за формою власності є комунальним закладом загальної середньої освіти.
1.14. Засновником і власником закладу є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Департамент освіти і науки Запорізької міської ради є уповноваженою особою Запорізької міської ради як засновника Ліцею "Перспектива" відповідно до повноважень, визначених Положенням про департамент освіти і науки Запорізької міської ради.
1.15. Органом управління Ліцею "Перспектива" є департамент освіти і науки Запорізької міської ради відповідно до повноважень, визначених Положенням про департамент освіти і науки Запорізької міської ради.
1.17. Основним видом діяльності згідно Секції Р Розділу 85 "Класифікації видів економічної діяльності", прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 є: освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти (85.31).
1.22. Ліцей "Перспектива":
1.22.1. реалізує положення Конституції України, законів України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", інших законів України, інших нормативно-правових актів у галузі освіти;
1.22.2. забезпечує єдність навчання і виховання;
1.22.3. формує освітню (освітні) програму (програми) Ліцею "Перспектива".
1.30. Ліцей "Перспектива" у межах наданої автономії має право:
1.30.1. визначати форми, методи і засоби організації освітнього процесу;
1.30.2. формувати освітню програму та розробляти на основі освітньої програми навчальний план, визначати варіативну частину навчального плану, форми організації освітнього процесу;
1.30.6. отримувати кошти і матеріальні цінності від органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб;
3.1. Освітній процес в Ліцеї "Перспектива" організовується відповідно до законів України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", інших законів України в галузі освіти, інших актів законодавства України, освітньої програми (освітніх програм) Ліцею "Перспектива".
3.4. Організація здобуття профільної та базової середньої освіти за інституційною формою здійснюється відповідно до освітньої програми закладу. Результати навчання осіб, які здобувають освіту за інституційною формою, мають відповідати вимогам Державного стандарту профільної та базової середньої освіти.
3.16. Ліцей "Перспектива" може розробляти і затверджувати власну освітню програму на підставі типової (або освітніх програм, розроблених суб'єктами освітньої діяльності, науковими установами, фізичними чи юридичними особами і затверджених центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти). Рішення про використання закладом освіти освітньої програми, розробленої на основі типової освітньої програми або іншої освітньої програми, приймається педагогічною радою закладу освіти.
3.16.1. Освітня програма закладу повинна відповідати вимогам ст. 11 Закону України "Про повну загальну середню освіту".
3.16.2. Освітня програма схвалюється педагогічною радою Ліцею "Перспектива" та затверджується керівником.
3.16.4. Освітня програма може містити інші складники, що враховують специфіку та особливості освітньої діяльності Ліцею "Перспектива" .
3.16.6. Освітня програма, розроблена не на основі типової освітньої програми, підлягає затвердженню центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
3.16.7. Освітня програма має передбачати досягнення здобувачами освіти результатів навчання (компетентностей), визначених Державним стандартом базової та профільної середньої освіти.
3.16.8. На основі визначеного в освітній програмі Ліцею "Перспектива" навчального плану педагогічна рада складає, а його керівник затверджує річний навчальний план (один або декілька), в якому конкретизується перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів), обов'язкових для вивчення, вибіркових (за вибором учнів) освітніх компонентів, зокрема, навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів та кількість навчальних годин на тиждень (та/або кількість годин на навчальний рік).
5.1. Учасниками освітнього процесу у Ліцеї "Перспектива" є: 5.1.1. здобувачі освіти (учні); 5.1.2. педагогічні працівники; 5.1.3. батьки здобувачів освіти; 5.1.4. фізичні особи, які провадять освітню діяльність; 5.1.5. інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
5.2. Статус, права та обов'язки учасників освітнього процесу визначаються законами України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", іншими актами законодавства, цим статутом, правилами внутрішнього розпорядку Ліцею "Перспектива".
7.3. Фінансування закладу освіти здійснюється з державного та місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України. Іншими джерелами фінансування Ліцею "Перспектива" можуть бути: доходи від надання платних освітніх та інших послуг; доходи від надання в оренду майна; благодійна допомога; гранти; надходження (доходи) від тимчасово вільних коштів, розміщених на депозитних та/або поточних рахунках банків державного сектору; інші джерела фінансування, що не заборонені законодавством. Отримані із зазначених джерел кошти використовуються закладом освіти відповідно до затвердженого органом управління кошторису.
7.13. До майна Ліцею "Перспектива" належить:
7.13.1. нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо;
7.18. Об'єкти та майно Ліцею "Перспектива" не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
Об'єкти та майно Ліцею "Перспектива" не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо ліцеєм, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління Ліцею "Перспектива" можливості користування нерухомим майном відповідно до законодавства.
7.19. Усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна закладу освіти, використовуються виключно на потреби цього закладу. Також орендаторами компенсуються комунальні витрати закладу освіти на його розрахунковий рахунок.
Отже, вказаними положенням Статуту підтверджується, що залучення до освітнього процесу сторонніх юридичних осіб має відбуватися відповідно до освітнього плану, який затверджується у встановленому порядку, до якого в тому числі і належать профорієнтаційні заходи, та який і є тим належним та допустимим доказом залучення ПП «АРС-ФОТО» у будь-якому вигляді до освітнього процесу.
Доказів наявності у освітньому плані ліцею «Перспектива» у спірному періоді участі ПП «АРС-ФОТО» у освітньому процесі сторонами суду не надано, як і доказів наявності у ПП «АРС-ФОТО» ліцензії на здійснення освітньої діяльності, чи наявності у статуті підприємства освітніх видів діяльності, окремо від тих, що зазначені у витягу з ЄДРПОУ, наданого прокурором.
Також суд відхиляє доводи третіх осіб відносно того, що ПП «АРС-ФОТО» орендувало це приміщення ще у попереднього власника будівлі ліцею за адресою вул. Уральська, 3-Б (нині Героїв 55-ї бригади 3-Б) - ПАТ «Мотор Січ» 3 1993 року, оскільки учасниками справи також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного.
Навпаки, у тексті договору від 03.11.2006 року про вказані обставини взагалі не йдеться та зазначено, що: Орендодавець на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006 №61/1 та від 19.04.2006 №153/3 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окремо стоячу будівлю склад літ.В, малого багатопрофільного ліцею "Перспектива", загальною площею 54,9 кв.м, яка розташована за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Уральська, будинок №3 «б» (три «б»), та знаходиться на балансі управління освіта і науки Запорізької міської ради, вартість якої визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 31780,00 (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят) гривень станом на 30,09.2006р. Право власності на приміщення, яке здається в оренду, належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.10.2006 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, право власності зареєстровано 23.01.2006 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 12542951, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №11952954, виданим 26.09.2006 року Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації. Вартість його визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 31780,00 (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят) гривень станом на 30.09.2006р. Будівля використовується Орендарем на правах оренди під виробничі цілі (виготовлення металевих запчастин та обладнання побутового та медичного призначення).
В будь-якому випадку зміна власника майна та віднесення його до майна закладу освіти потребувало впорядкування договірних орендних взаємовідносин у відповідності до Закону України «Про освіту».
Також суд відхиляє і доводи відповідача-2 та третіх осіб відносно того, що Орендар здійснюючи діяльність в орендованих приміщеннях здійснює поточні ремонти, сплачує комунальні послуги, а також орендну плату, яка використовується для проведення ремонтних робіт у приміщеннях ЗАЛ «Перспектива» та на придбання меблів, навчального обладнання, оскільки це є обов'язком орендаря за договором оренди і само по собі не свідчить про дотримання ним вимог ст. 80 Закону України «Про освіту» не залежно від того наскільки економічно вигідною є оренда цих приміщень для ліцею. Вказане також не є підставою для відступу від вимог імперативної норми закону, оскільки Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 922/2672/19 підкреслив, що правомірність правочину має оцінюватися не за результатом, а за відповідністю закону.
Факт того, що за підтримки ПП «АРС-ФОТО» побудовано захисну споруду для встановленого генератора, який забезпечує функціонування ліцею у змішаному режимі також не підтверджений жодними належними та допустимими доказами. При цьому метою передачі в оренду майна (будівлі) ПП «АРС-ФОТО» згідно договору 2006р. та спірної додаткової угоди до нього було саме провадження ним власної виробничої діяльності, а не надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо ліцеєм, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Тобто перелік таких послуг має бути визначений саме договором оренди та їх надання підтверджуватись відповідними доказами. Одноразові благодійні внески чи участь у вирішенні господарських питань ліцею не є обслуговуванням учасників освітнього процесу чи його забезпеченням.
Із спірної Додаткової угоди також не вбачається, що діяльність орендаря спрямована виключно на обслуговування учасників освітнього процесу, а не для здійснення господарської діяльності.
Як вже вказувалося судом вище, Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. При цьому, невикористання навчальним закладом переданих в оренду приміщень не змінює їх цільового призначення та не є підставою для визнання правомірним укладеного договору оренди, адже чинним законодавством встановлена пряма заборона використання цих приміщень з іншою метою. Невикористання навчальним закладом належних йому приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.
Інші доводи відповідача-2 та третіх осіб судом також відхиляються, оскільки не спростовують вказаних вище висновків суду.
Щодо обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Охорону дитинства в Україні визначено як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлено основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Департаментом управління активами Запорізької міської ради та Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради передано в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - окремо стоячу будівлю складу (літ. В) Запорізького багатопрофільного ліцею «Перспектива» площею 54,9 кв.м. по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б, м. Запоріжжя, суб'єкту господарювання для ведення підприємницької діяльності, а саме для виготовлення металевих запчастин та обладнання побутового та медичного призначення.
За даними технічної інвентаризації, проведеної 18.12.2001, за адресою вул. Уральській, 3-б (вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б) у м. Запоріжжі раніше була розташована будівля дитячого садка ясел № 195, яка складалась з будівлі літ. А-2 площею 1051 кв.м., складу літ. Б площею 68,9 кв.м., складу літ. В площею 64,9 кв.м., складу літ. Г, водонапорної вежі літ. Д, паркану № 1, басейну № 2 та замощення № І.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2005 № 23 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 31.03.2004 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності м. Запоріжжя дитячого закладу № 195 по вул. Уральській, 3-б» будівлі та споруди по вул. Уральській, 3-б (вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б) включено до переліку об'єктів освіти Запорізької міської ради.
Наразі будівля складу літ. В розташована на території Запорізького академічного ліцею «Перспектива» Запорізької міської ради.
Із урахуванням наведеного, використання приміщення будівлі (літ. В) площею 54,9 кв. м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б не за цільовим призначенням - для здачі в оренду з метою зайняття підприємницькою діяльністю, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки невикористання Запорізьким академічним ліцеєм «Перспектива» спірного приміщення не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу.
Наведені обставини свідчать про порушення інтересів держави у сфері освіти, оскільки незаконне та нецільове використання приміщень освітнього закладу призводить до порушення прав дітей на безпечне освітнє середовище, зокрема на отримання освіти у закладі освіти зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Держава виступає гарантом реалізації та впровадження на території країни прийнятих законів та інших нормативно-правових актів, тобто будь-які суспільно-правові відносини, які виникають, мають реалізовуватися виключно в правовому полі, в межах визначених чинним законодавством.
Зі змісту статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.
Судом встановлено, що спірна додаткова угода укладена між трьома учасниками: Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (як балансоутримувачем), Департаментом управління активами Запорізької міської ради (як орендодавцем) та ПП «АРС-ФОТО» (як орендарем). Тобто ці учасники у відповідності до ч. 4 ст. 179 та ч. 1 ст. 180 ГК України є його сторонами.
Положенням про департамент освіти і науки Запорізької міської ради, затвердженим рішенням Запорізької міської ради № 33 від 30.09.2020, визначено повноваження Департаменту з оспорюваного питання. Зокрема, згідно п. 1.1 департамент освіти і науки Запорізької міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради; п. 2.1 визначено, що основним завданням департаменту освіти є реалізація державної політики в галузі освіти на території міста Запоріжжя; п. 2.8 визначено, що департамент освіти здійснює контроль за дотриманням актів законодавства з питань освіти; п. 2.17 передбачено, що департамент є уповноваженою особою Запорізької міської ради, як засновника комунальних закладів освіти міста Запоріжжя, та органом управління комунальних закладів освіти, заснованих Запорізькою міською радою.
Положенням про департамент управління активами Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 77 від 07.12.2022 визначено, що метою діяльності Департаменту є ефективне управління майном, що належить до комунальної власності Запорізької міської територіальної громади, яке здійснюється в межах, визначених Конституцією і Законами України, Запорізькою міською радою, та забезпечення контролю за його використанням, а також вирішення питання землеустрою.
Разом з тим, саме департамент освіти і науки Запорізької міської ради та департамент управління активами Запорізької міської ради у порушення вимог закону уклали спірну Додаткову угоду, а тому набувають статусу відповідачів у даній справі.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню також загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист шляхом визнання недійсним правочину.
Попередньо наведеними положеннями статей 203 та 215 ЦК України визначені загальні умови недійсності правочинів. Поряд з цим, частина 3 статті 215 надає право одній із сторін або іншій заінтересованій особі у випадку, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, заперечувати його дійсність на підставах, встановлених законом.
У пункті 51 постанови від 02.09.2022 р. у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування наведених правових норм та вказала, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним: необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду; за результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.
Відтак, пред'явлення позову про недійсність правочину полягає у можливості звернення до суду: однієї із сторін правочину до іншої (або інших); заінтересованою особою до сторін правочину. Тому суб'єктний склад учасників спору (справи) повинен відповідати цим принципам.
Ще однією обставиною, яка впливає на визначення суб'єктного складу учасників спору є положення ст. 216 ЦК України, яка окреслює загальний майновий наслідок недійсності правочину реституцію.
У пунктах 54-56 постанови від 02.09.2022 у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування статей 215, 216 ЦК України та вказала, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину; оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно; оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа; за відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі; самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права; вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину; застосування реституції, як наслідку недійсності правочину, насамперед відновлює права учасників цього правочину; інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу; якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.
Отже, вимога про застосування реституції направлена на відновлення прав учасників цього правочину, які існували до моменту його вчинення; відповідна вимога може бути заявлена не тільки стороною правочину, але й іншою зацікавленою особою; учасниками реституції є сторони недійсного правочину.
Таким чином, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, як учасник спірного договору та реституції, має статус відповідача.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
За ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що п. 9.7. Додаткової угоди передбачено, що спори, які виникають за цим договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку. Будь-яка сторона за цим договором може бути позивачем та відповідачем в суді.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будівлі складу (літ. В), яка розташована по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б у м. Запоріжжі є Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Враховуючи, що права територіальної громади міста Запоріжжя, у тому числі і право на захист, реалізуються через її представницький орган, статус органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах має виключно Запорізька міська рада. Окрім того, Запорізька міська рада як власник має повний комплекс прав та обов'язків щодо спірного майна.
Таким чином, позовна заява була подана прокурором в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, як органу, уповноваженого державою управляти майном та здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
З матеріалів справи також вбачається, що за наявності очевидних порушень інтересів держави у спірному випадку Запорізька міська рада тривалий час бездіяла у вказаних спірних правовідносинах та не вживала дієвих заходів до їх усунення.
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради було направлено запит від 03.01.2025 № 52-49вих25 щодо надання інформації, зокрема, про вжиття заходів позовного характеру за вказаним фактом, відповідей на який надано не було, але надійшов лист Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради від 31.01.2025 № 01.01-21/312, в якому повідомлено про те, що Лівобережним відділом освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради направлено вимогу «Про розірвання договору оренди нерухомого майна та сплату заборгованості з простроченої орендної плати» від 19.09.2024 № 07.01-19/1189, на яку ПП «АРС-ФОТО» 02.01.2025 надав згоду на та гарантію на звільнення орендованого приміщення з 13.01.2025.
В подальшому, департаментом управління активами Запорізької міської ради направлялися листи від 25.10.2024 № 07.01-19/1323 «Щодо вирішення питання розірвання договору оренди та стягнення простроченої заборгованості з орендної плати» від 09.01.2025 № 07.01-19/27 «Про розірвання договору оренди», які залишилися без відповіді та задоволення. Також, ПП «АРС-ФОТО» направлено вимогу «Про розірвання договору оренди та стягнення простроченої заборгованості з орендної плати» від 17.01.2025 № 07.01- 19/70, яка залишилась без відповіді та задоволення.
Таким чином, Запорізькою міською радою майже протягом року з моменту направлення Лівобережним відділом освіти першої вимоги про розірвання договору оренди належних заходів щодо захисту інтересів держави, а саме звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди та повернення комунального майна не вжито. Доказів звільнення ПП «АРС-ФОТО» спірного приміщення сторонами суду не надано.
Ураховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Запорізької міської ради про порушення інтересів держави, та беручи до уваги бездіяльність вказаного органу місцевої влади, суд погоджується з доводами прокурора, що вказані обставини є виключним випадком, за наявності якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.
Позиція щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку бездіяльності уповноважених на здійснення функцій держави органів також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя листом від 07.08.2025р. повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.
Отже, суд погоджується з тим, що у цій справі у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, оскільки таке звернення прокурора до суду спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державного майна.
Доводи третіх осіб та відповідача-2 щодо відсутності підстав для такого представництва суд відхиляє в силу викладеного, а також з тих підстав, що системний аналіз положень Конституції України (зокрема, статті 53, 92) та Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов'язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів в тому числі на основі державної власності, а державне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави. При цьому, дії або бездіяльність навчального закладу щодо використання такого майна прямо кореспондує з конституційним правом громадян на отримання освіти та державним обов'язком щодо створення державою належних умов її надання громадянам та подальшого розвитку. Неналежне використання такого майна прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем. наведені в позовній заяві обставини свідчать про порушення інтересів держави у сфері освіти, оскільки незаконне та нецільове використання приміщень освітнього закладу призводить до порушення прав дітей на безпечне освітнє середовище, зокрема на отримання освіти у закладі освіти зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку.
Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів 2 та 3 у рівних частинах, оскільки Департамент управління активами Запорізької міської ради, хоча і є стороною оспорюваної додаткової угоди, проте не брав участі при її укладенні, замінивши у спірних правовідносинах Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.04.2021 до договору оренди № 1370 від 03.11.2006 окремо стоячої будівлі по вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б, укладену між Департаментом управління активами Запорізької міської ради, Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та Приватним підприємством «АРС-ФОТО».
3. Зобов'язати Приватне підприємство «АРС-ФОТО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31011138, вул. Незалежної України 37, м. Запоріжжя, 69009) повернути нерухоме майно - окремо стоячу будівлю складу (літ.В), загальною площею 54,9 кв.м., яка розташована за адресою: вул. Героїв 55-ї бригади, 3-б, м. Запоріжжя, Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 37573094, вул. Незалежної України, 39-Б, м. Запоріжжя, 69019) та Департаменту управління активами Запорізької міської ради ради(ідентифікаційний код юридичної особи: 45013287, вул. Зелінського, 3, м. Запоріжжя, 69126) шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
4. Стягнути з Приватного підприємства «АРС-ФОТО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31011138, вул. Незалежної України 37, м. Запоріжжя, 69009), Департменту освіти і науки Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 37573094, вул. Незалежної України, 39-Б, м. Запоріжжя, 69019) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2422,40 гривень.
5. Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул.Незалежної України (вул. 40 років Радянської України), буд. 39-Б, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 37573094) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2422,40 гривень.
6. Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.
Повне судове рішення складено та підписано 22.12.2025р.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.