номер провадження справи 4/172/25
22.12.2025 Справа № 908/3267/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)
до відповідача Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС», (07362, Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, буд. 50)
про стягнення 140 869,73 грн.
24.10.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 24.10.2025, (вх. № 3594/08-07/25 від 27.10.2025) Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС», с. Новосілки Вишгородського району Київської області про стягнення 140 869,73 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.06.2023) за договором № 85012201 від 01.11.2020 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 справу № 908/3267/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2025, позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі №908/3267/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/172/25, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 03.02.2026.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, норми Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», положення Правил надання послуг з постачання теплової енергіїї, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №830, договором 85012201 від 01.11.2020, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 140 869,73 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.06.2023).
Ухвалою суду від 03.11.2025 у справі №908/3267/25 відповідачу запропоновано у строк до 19.11.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 16.12.2025 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 03.12.2025 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
21.11.2025 через підсистему «Електронний суд» Українським Державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» подано Відзив на позовну заяву б/н від 20.11.2025(вх. № 23498/08-08/25 від 21.11.2025). Відповідач заявлені вимоги вважає необґрунтованими і недоведеними. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідач заперечує, що в період з 01.11.2021 по 30.06.2023 на спірному об'єкті ним споживалася теплова енергія. Так, зі змісту рахунків за постачання тепловоі? енергіі? за листопад 2021 - червень 2023 вбачається, що платежі нараховувалися за умовно-постіи?ну частину опалення. При цьому у рахунках за січень 2022 - вересень 2022 зазначено незмінні показання вузла комерціи?ного обліку 2,86 Гкал та відсутність різниці (обсягу) споживання; у рахунках за жовтень 2022 - червень 2023 зазначено незмінні показання вузла комерціи?ного обліку 1,19 Гкал та відсутність різниці (обсягу) споживання. Отже, вважає, що твердження Позивача, що у рахунках міститься інформація щодо спожитоі? будинком тепловоі? енергіі?, що така також міститься у детальному розрахунку, що додании? до заяви та дозволяє встановити кількість спожитоі? тепловоі? енергіі? приміщенням - не відповідає діи?сності, та не підтверджена доказами. Також зауважив, що жодного акту передачі-прии?няття тепловоі? енергіі? (надання послуг) за вказании? період позивач відповідачу не надав і доказів, що такі скеровувалися в матеріалах справи відсутні. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають, а тому просить суд в позові відмовити повністю.
Позивач правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 03.12.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, рішення прийнято без його проголошення - 22.12.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
Матеріали справи свідчать, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту).
Украі?нське державне підприємство «Укрінтеравтосервіс» є правокористувачем окремо розташованоі? будівлі за адресою вул Музична, буд. 2А/1 в м. Запоріжжя, що не заперечується сторонами у справі.
01.11.2020 між Концерном «Міські теплові мережі» (Виконавець, позивач у справі) та Українським Державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» (Споживач, відповідач у справі) укладений Договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 85012201 (далі - договір).
Відповідно до п.1 Договору Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідноі? якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно п. 8 Договору надання послуги здіи?снюється безперервно з урахуванням часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону Украі?ни «Про житлово-комунальні послуги».
Обсяг спожитоі? у будівлі послуги визначається як обсяг тепловоі? енергіі?, спожитоі? в будівлі за показниками вузла комерціи?ного обліку. У разі організації вузла обліку не на межі розділу інженерно-технічних мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням теплових втрат від межі розділу до місця встановлення приладу обліку. Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії обсяг (кількість) спожитої послуги убудинку визначається як сума показників таких вузлів обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал (п.12 Договору).
Згідно п. 21 Договору, споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитоі? послуги.
Пунктом 30 Договору узгоджено, що споживач зокрема зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п.40,41 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що на Об'єкті (окремо розташованоі? будівлі за адресою вул Музична, буд. 2А/1) встановлено засіб вимірювального приладу (лічильник) № 7427, що підтверджується Актом прии?мання в експлуатацію приладів обліку тепловоі? енергіі? від 30.10.2006.
Як стверджує позивач, на виконання умов Договору з 01.11.2021 по 30.06.2023, позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 140869,73 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сформовані в електронному вигляді рахунки за надання послуги за договором № 85012201 від 01.11.2020 на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.06.2023, а саме: за листопад 2021 - 13928,76 грн., за грудень 2021 - 6454,81 грн., за січень 2022 - 6454,81 грн., за лютии? 2022 - 6565,10 грн., за березень 2022 - 6617,35 грн.,за квітень 2022 - 6617,35 грн., за травень 2022 - 6829,17 грн., за червень 2022 - 6723,26 грн., за липень 2022 - 6723,26 грн., за серпень 2022 - 6723,26 грн., за вересень 2022 - 6723,26 грн., за жовтень 2022 - 6723,26 грн., за листопад 2022 - 6723,26 грн., за грудень 2022 - 6723,26 грн., за січень 2023 - 6723,26 грн., за лютии? 2023 - 6723,26 грн., за березень 2023 - 6723,26 грн., за квітень 2023 - 6723,26 грн., за травень 2023 - 6723,26 грн., за червень 2023 - 6723,26 грн.
Позивач вважає, що відповідачем порушені зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії за спірний період, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання тепловоі? енергіі? регулюються Цивільним кодексом Украі??ни, Законом Украі?ни «Про житлово-комунальні послуги», Законом Украі?ни «Про комерціи?нии? облік тепловоі? енергіі? та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання тепловоі? енергіі?, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 21 серпня 2019 р. № 830; Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Украі?ни, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Украі?ни від 22.11.2018 року № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами Украі?ни.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з ч. 4 статті 13 Закону Украі?ни «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятоі? цієі? статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другіи? стороні проект відповідного договору(змін до нього), складении? згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такии? договір в інтересах споживача), якии? отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальноі? послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своі?х заперечень або протоколурозбіжностеи? до нього, а вчинив діі?, які засвідчують и?ого волю до отримання (продовження отримання) відповідноі? комунальноі? послуги від цього виконавця (у тому числі здіи?снив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакціі?, запропонованіи? виконавцем комунальноі? послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншоі? особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідноі? комунальноі? послуги такому споживачу.
Відмова будь-якоі? із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє і?і? права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
Мотивуючи позовні вимоги у даній справі позивач зазначив, що на виконання умов Договору з 01.11.2021 по 30.06.2023, позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 140869,73 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, а також детальним розрахунком здійснених нарахувань за спірний період.
Проте, з матеріалів справи встановлено, що Згідно Акту обстеження системи теплопостачання та ГВП від 09.09.2022 встановлено покази лічильника: Е=1,19Гкал.
Крім того, відповідно Акту про зняття приладів обліку з експлуатаціі? від 17.11.2022 останні коректні показники лічильника на 01.11.2022 - 00001,19 Гкал.
Також, в зазначеному акті зафіксовано: «Прилад обліку тепла №7427 знятий з експлуатації у зв'язку з відсутністю запчастин прилад ремонту не підлягає (Не вмикається. Вихід з ладу мікропроцесорного приладу обчислювача) згідно довід. Про непридатність приладу обліку від 17.11.2022».
Згідно Акту обстеження системи теплоспоживання від 21.06.2023 виконано оглядовии? розрив трубопроводів опалення та демонтовано запірну арматуру. Прилад обліку теплової енергії №7427 знят з експлуатації згідно акта від 17.11.2011 (прилад обліку ремонту не підлягає. Гарячим водопостачанням не користується (відсутня розводка ГВП).
Як вбачається із Інформаціі? щодо нарахувань за послугу з постачання тепловоі? енергіі? за адресою вул. Музична, 2А1: - інформація щодо спожитоі? тепловоі? енергіі? по будинку та по споживачу - у період листопад 2021 - вересень 2022 зазначено однакові попередні показники комерціи?ного ПО (приладу обліку) - 2,86 Гкал, що співпадають із поточними - 2,86 Гкал, різниця 0; у період жовтень 2022 - червень 2023 зазначено однакові попередні показники комерціи?ного ПО (приладу обліку) - 1,19 Гкал, що співпадають із поточними - 1,19 Гкал, різниця 0.
Інформація по нарахуванням споживача: Постачання ТЕ (змінна) загальнии?? обсяг Гкал на прим. - 0, за період листопад 2021 - червень 2023.
Аналогічна інформація зазначена у Архіві показів опалення по дог./сп. 85012201 - вул. Музична, 2а/1 - покази лічильника незмінні.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» комунальна послуга визначається як фактичне споживання.
Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами). Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Відповідно до п. п. 20, 23 Правил користування теплової енергії облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З аналізу вказаних пунктів Правил користування теплової енергії вбачається, що облік обсягу теплової енергії здійснюються або за приладами обліку, або у разі їх відсутності розраховується відповідно до теплового навантаження (розрахунковим способом).
З рахунків наданих позивачем за період з листопада 2021 по червень 2023 вбачається, що розрахунки здійснювались за умовно-постійними витратами.
При цьому позивачем не було враховано, що плата за другою ставкою (умовно-постійною) не є самостійною послугою, вона є складовою плати за фактично надану послугу з теплопостачання, а у разі відсутності споживання теплової енергії відсутній предмет для нарахування будь-якої складової тарифу.
Так, у рахунках за січень 2022 - вересень 2022 зазначено незмінні показання вузла комерціи?ного обліку 2,86 Гкал та відсутність різниці (обсягу) споживання; у рахунках за жовтень 2022 - червень 2023 зазначено незмінні показання вузла комерціи?ного обліку 1,19 Гкал та відсутність різниці (обсягу) споживання.
Виставлені позивачем рахунки за листопад та грудень 2021 року, не містять жодних відомостей про показники вузла комерційного обліку та обсяги фактично спожитої теплової енергії, а відтак не підтверджують ні факту надання послуги, ні її обсягу.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 12 Договору, обсяг спожитоі? у будівлі послуги визначається як обсяг тепловоі? енергіі?, спожитоі? в будівлі за показниками вузла комерціи?ного обліку.
Згідно п. 21 Договору, споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитоі? послуги.
Отже, з наведеного можна дійти висновку, що теплоспоживання у належному Українському Державному підприємстві по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» в окремо розташованій будівлі за адресою: вул Музична, буд. 2А/1у м. Запоріжжі, за договором № 85012201 від 01.11.2020, було обладнане приладом обліку тепла (лічильник) № 7427 та зафіксовані у січні 2022- червні 2023 покази якого не змінювалися.
Таким чином, належні докази (нульове споживання, незмінні показники лічильника, відсутність розподілу теплової енергії) підтверджують відсутність подачі тепла до приміщення, що свідчить про відсутність ознак опалюваного приміщення у спірний період.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю правовою суттю рахунок на оплату не належить до первинних облікових документів, оскільки не фіксує факту надання послуг, а лише містить платіжні реквізити та інформацію щодо суми, що підлягає сплаті. Такий документ має виключно інформаційний характер і не є належним доказом виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
Вказані доводи відповідача позивачем не спростовані у спосіб, визначений ГПК України.
Посилання позивача на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону як на доказ отримання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії є безпідставним.
Зазначені рішення мають виключно організаційний характер, визначають загальні часові межі опалювального сезону на відповідній території та не підтверджують факту постачання теплової енергії до конкретної будівлі.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 12 Договору, обов'язок зі сплати вартості теплової енергії виникає виключно за умови фактичного її споживання, яке підтверджується показниками вузла комерційного обліку.
Рішення органу місцевого самоврядування не є та не можуть бути належним і допустимим доказом фактичного постачання теплової енергії.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1 і 2 ст. 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, відсутність фактичного споживання теплової енергії, підтверджена показниками вузла комерційного обліку, виключає виникнення грошового зобов'язання зі сплати вартості теплової енергії. Нарахування плати за умовно-постійну складову тарифу без факту надання послуги суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України.
З огляду на викладене суд констатує, що позивачем не надано суду належних, допустимих, вірогідних та достовірних доказів на підтвердження факту постачання теплової енергії та факту її споживання відповідачем у заявленому спірному періоді.
Таким чином, здійснені позивачем розрахунки обсягу та вартості спожитої відповідачем у спірному приміщенні теплоенергії не можуть бути прийняті судом як достовірні.
Надані відповідачем докази відсутності фактичного постачання теплоенергії до вказаного приміщення суд вважає більш вірогідними, ніж надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог, а тому доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. (ст. 45 ГПК України) Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
На позивача покладено обов'язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
За встановлених судом фактичних обставин суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище наведене, в задоволенні позову відмовляється повністю.
Керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС», Київська область, Вишгородський район, с. Новосілкипро стягнення 140 869,73 грн. заборгованості відмовити повністю.
Повне судове рішення складено «22» грудня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.