номер провадження справи 5/162/25
08.12.2025 Справа № 908/3072/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Глобинської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Центральна, 191, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000; код ЄДРПОУ 0291006021) в інтересах держави в особі:
Позивача: Відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради (вул. Центральна, буд. 95, сел. Нова Галещина, Полтавська область, 39140; код ЄДРПОУ 42351786)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11-А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189)
про стягнення 417 047,40 грн.,
Без виклику представників сторін
06.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі позивача: Відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» про стягнення 417 047,40 грн.
06.10.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/3072/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 09.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3072/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/162/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 04.11.2025.
08.12.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю товару №144-СК/11-б від 24.07.2024 за не поставку позивачу палива на суму 417 047,40 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 131 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 15, 16, 22, 251, 253, 509, 525, 526, 530, 536, 612, 662, 663, 667, 693, 712 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Позивачем письмових пояснень по суті спору до суду не надіслано.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суд Запорізької області ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 09.10.2025 про відкриття провадження у справі №908/3072/25 направлена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» та відповідач отримав вказану ухвалу - 09.10.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/3072/25 в суді.
Станом на 08.12.2025 відповідач запропонований ухвалою суду від 09.10.2025 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що за результатом проведення процедури закупівлі UA-2024-07-25-000860-a між відділом освіти, сім'ї та молоді виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», як постачальником укладено договір про закупівлю товару № 144-СК/11-б від 24.07.2024, предметом якого є придбання дизельного палива у талонах за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистилянти «Єдиного закупівельного словника» (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товар: дизельне паливо (код ДК 021:2015-09130000-9 нафта і дистиляти), а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Ціна Договору становить: 706 860,00 грн. в тому числі ПДВ 117 810,00 грн (п. 3.1. Договору).
Поставка Товару здійснюється у вигляді довірчих документів (паливних карток, скретч-карток) (далі - довірчі документи) номіналом 10 л, 20 л або 50 л, з наступним обміном їх на АЗС Продавця на еквівалентну кількість пального (п. 1.3. Договору).
Розрахунки за цим Договором між Постачальником та Покупцем здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника після отримання Товару протягом 7 календарних днів, згідно кошторисних призначень та при наявності фінансування. (п. 3.3. Договору).
Передача (відпуск) Товару по цьому Договору, асортимент та кількість якого зазначена в довірчому документі здійснюється при пред'явленні довіреними особами Покупця довірчих документів на АЗС (автозаправочних станціях) Постачальника чи АЗС іншої компанії, що приймає такі довірчі документи до обслуговування (перелік згідно Додатку №2) по всій території України. Умови постачання Товару - самовивезення.
Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання Товару на АЗС та підписання видаткових накладних. При цьому Постачальник гарантує отримання Товару за довірчими документами на АЗС (перелік згідно Додатку №2).
Місце поставки Товару: передача Товару здійснюється Покупцю цілодобово за довірчими документами Постачальника, що є підставою для відпуску (передачі) Товару на АЗС, які обслуговують довірчі документи Постачальника, вказаного у них об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених довірчих документів вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Замовнику Товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в довірчих документах. Вважається, що особа, яка пред'явила довірчий документ на АЗС для передачі товару, є уповноваженою на це. Адреси АЗС надаються додатково згідно Додатку №2 до Договору (п. 4.4. Договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких повинна відповідати паспорту якості ДСТУ, ТУ, ТР, затвердженими в Україні (п. 5.3.1. Договору), надати безстрокові довірчі документи (п. 5.3.2. Договору), забезпечити поставку товарів у строки, встановлені Договором (п. 5.3.3. Договору).
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 6.1. Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п. 9.1. Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, і діє до 31 грудня 2024 року (п. 9.2. Договору).
Зазначений договір та додатки до нього підписані та скріплені печатками обох підприємств.
Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору про закупівлю товару №144-СК/11-б від 24.07.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша ст.656 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором, або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (частина 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що згідно Специфікації, що є Додатком до укладеного Сторонами Договору про закупівлю товару № 144-СК/11-б від 24.07.2024, Позивачем за вказаним договором придбано 14 000 літрів дизпалива (скретч-карти (талони) загальною вартістю 706 860,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2024 сторонами підписана Видаткова накладна №0011/0000791, якою оформлено передачу Відповідачем Позивачу талонів на 14000 літрів дизпалива загальною вартістю 706 860,00 грн.
Відповідно до Специфікації №0011/0000791-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до Видаткової накладної №0011/0000791-С від 31.07.2024 Відділ освіти та молоді Новогалещинської селищної ради отримав дизельне паливо в загальній кількості 14 000 л: 100 скретч-карток по 60 л., 100 скретч-карток по 20 л та 200 скретч-карток по 30 л.
На виконання умов договору про закупівлю товару № 144-СК/11-б від 24.07.2024 Позивач перерахував на рахунок Відповідача суму в розмірі 706 860,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №852 від 25.07.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція), талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на автозаправній станції фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пп. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (пп. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП (п.п.10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. В свою чергу, передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє постачальника від обов'язку передати покупцю придбаний ним згідно договору товар - паливо відповідної марки та у відповідній кількості.
Разом з тим, з урахуванням норм вищевказаних Правил та Інструкції щодо порядку використання талонів на паливо, Договір про закупівлю товару № 144-СК/11-б від 24.07.2024 визначає особливий механізм поставки. Цей механізм полягає в тому, що поставка відбувається шляхом обміну отриманих Позивачем від Відповідача скретч-карт (талонів) на пальне. Такий обмін відбувається на автозаправних станціях Постачальника або партнерських АЗС шляхом заправки паливом транспортних засобів Замовника.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, право власності на 14 000 літрів дизпалива, які мали бути передані Позивачу, перейшло до Позивача з моменту підписання сторонами Видаткової накладної №0011/0000791 від 31.07.2024.
Як вже було зазначене вище, оплата за пальне здійснена Позивачем у повному обсязі - 25.07.2024.
У позові зазначено, що з моменту укладення Договору Замовник використав 156 скретч-карток та отримав від Постачальника пальне у виді 5 740 літрів дизельного пального на суму 289 812,60 грн., що підтверджується довідкою Відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради про отримання та залишки нафтопродуктів по розрахунках ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС».
Також до позову додано Реєстр скретч-карток, по яким незабезпечена видача дизельного палива станом на 30.07.2025 на загальну суму 417 047,40 грн.: номіналом 60 літрів у кількості 60 штук на загальну суму 181 764,00 грн.; номіналом 20 літрів у кількості 86 штук на загальну суму 86 842,80 грн.; номіналом 30 літрів у кількості 98 штук на загальну суму 148 440,60 грн.
Починаючи з 28.02.2025 мережа АЗС «АВІАС ПЛЮС» відмовляла у отриманні пального Замовнику за талонами Постачальника, що підтверджується Актами фіксації факту відмови відпуску пального від 28.02.2025, від 27.03.2025, від 30.04.2025, від 30.05.2025, складених працівниками відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради у селищі Козельщина та с.Рокитне Кременчуцького району Полтавської області.
При цьому, пальне залишилось на зберіганні у Відповідача, який згідно Договору про закупівлю № 144-СК/11-б від 24.07.2024 зобов'язаний організувати та забезпечувати відпуск Позивачу пального шляхом заправки транспортних засобів Позивача за пред'явленими талонами на АЗС Постачальника або партнерських АЗС.
Позивач отримав скретч-карти (талони) на 14 000 літрів дизпалива, які є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, постачання якого мало відбутись у межах господарського Договору про закупівлю пального.
Отже, Відповідач згідно вказаної Видаткової накладної не здійснив Позивачу поставку товару на суму 417 047,40 грн. або 8260 літрів дизельного палива, тобто не забезпечив наявність у достатній кількості і відпуск придбаного Позивачем палива по факту пред'явлення представником Позивача скретч-карт (талонів) на відповідних АЗС.
Таким чином, у розпорядженні Позивача перебувають невикористані скретч-карти (талони) на дизпаливо, а саме 244 скретч-карток (талонів) на 8260 літрів дизпалива, тобто Позивачем не було отримано 8260 літрів дизпалива, вартість якого ним вже сплачено.
Відділом освіти та молоді Новогалещинської селищної ради на адресу ТОВ «Інкам фінанс» направлені претензії від 20.03.2025 за вих. №01-10/115 та від 27.06.2025 за вих. № 01-11/219 з вимогою виконати зобов'язання за договором.
Вказані Претензії залишились без відповіді та задоволення.
Отже, з викладених обставин вбачається невиконання Відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення Позивачу передоплати за непоставлений товар.
Суд зазначає, що Відповідачем не спростовано доводи Прокурора щодо недопоставки дизельного палива, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем порушено умови зазначеного договору, оскільки Позивачем не отримано товару на 417 047,40 грн., а отже у Відповідача виник обов'язок з повернення Позивачу суми в розмірі 417 047,40 грн. за дизпаливо, вартість якого сплачена, але не поставлена.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 417 047,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно положень ч. 1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
При цьому, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В п. 3.1 рішення Конституційного суду України №18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України, щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої стаття 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), Конституційний суд зазначив, що в юридичних актах термін «інтерес» враховуючи його як етимологічне так і загальносоціологічне, психологічне значення вживається у широкому чи вузькому значенні, як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
Як приклад застосування поняття «інтерес» у широкому сенсі Конституційний суд навів положення статей 18, 32, 34, 35, 36, 39, 41, 44, 79, 89, 104, 121, 127, 140 Конституції України, які наголошують на національних інтересах, інтересах національної безпеки, економічного добробуту, територіальної цілісності, громадського порядку, здоров'я і моральності населення, політичних, економічних, соціальних, культурних інтересах, інтересах суспільства, інтересах усіх співвітчизників, інтересах громадян, інтересах держави, спільних інтересах територіальних громад сіл, селищ та міст тощо. Вказуючи на наявність таких інтересів, Конституція України підкреслює необхідність їх забезпечення (ст. 18), задоволення (ст. 36) чи захисту (ст. 44, 127) (п.3.2 рішення Конституційного суду України №18-рп2004 від 01.12.2004).
Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється змістом такого права і є його складовою (п.3.4 рішення Конституційного суду України №18-рп2004 від 01.12.2004).
Згідно п.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України №18-рп2004 від 01.12.2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що визначається в ч.1 ст.4 ЦПК України та інших законах України у логічно - смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Таким чином, інтереси держави, як загальне поняття являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України) так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декілька населених пунктів).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив позицію, що підтримка, яка надається прокурором одній із сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
В даному випадку прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради, які неналежно виконують свої повноваження та не здійснюють захист порушених інтересів територіальної громади протягом розумного строку, виходячи з наступного.
Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п. «а» ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.
Згідно ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України, бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад).
У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 2 БК України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Згідно ч. 1 ст. 63 БК України місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Частиною 3 ст. 47 БК України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33) (п. 8.47 Постанови).
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб (у нашому випадку - в мешканців Новогалещинської територіальної громади).
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, може порушувати економічні інтереси територіальної громади (п. 8.47 Постанови).
Відповідно до Положення про відділ освіти та молоді Новогалещинської селищної ради затвердженого рішенням № 18 сорок першої сесії Новогалещинської селищної ради восьмого скликання від 18.07.2024 (далі- Положення):
- п.1.1 Відділ освіти та молоді Новогалещинської селищної ради (далі - Відділ) є виконавчим органом Новогалещинської селищної ради
- п.1.5 Відділ має статус юридичної особи публічного права з організаційно-правовою формою орган місцевого самоврядування, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штамп, бланки з відповідними реквізитами.
3. Повноваження відділу відповідно до покладених на нього завдань - п.3.16 Забезпечує підвезення до закладу освіти (місця навчання, роботи) та у зворотному напрямку (до місця проживания) учнів i педагогічних працівників за рахунок місцевих бюджетів шкільними автобусами, у тому числі спеціально обладнаними для перевезення осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.
3.49. Розробляє i подає на розгляд голові селищної ради пропозиції до проектів фінансування та матеріально-технічного забезпечення; здійснює заходи, спрямовані на поліпшення становища освіти, дітей i молоді.
6. Структура та організація роботи відділу
6.4.14. Начальник відділу розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису доходів та видатків на утримання закладів освіти та відділу.
6.8. Для організації бухгалтерського обліку, фінансового забезпечення закладів освіти та відділу, при відділ створюється централізована бухгалтерія структурний підрозділ відділу, який діє відповідно до Положення про нього затвердженого начальником відділу.
Відповідно до абз. 3 ч.3 ст.10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Відділ освіти та молоді Новогалещинської селищної ради є розпорядником бюджетних коштів.
Таким чином, кошти, які були витрачені на придбання пального є коштами територіальної громади, управління та контроль використання яких покладено безпосередньо на відділ освіти та молоді Новогалещинської селищної ради, який в даному випадку є органом, уповноваженими державою здійснювати захист порушених насамперед економічних інтересів відповідної територіальної громади, проте в супереч вищезазначеним положенням законодавства не здійснюють їх належний захист.
Порушення чинного законодавства України, що стосуються використання коштів місцевого бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам територіальної громади, які є складовою частиною інтересів держави.
Згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про освіту» органи місцевого самоврядування забезпечують пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у визначених ними порядку та розмірах за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів.
Таким чином, поряд з економічними інтересами в даному випадку також порушуються соціальні інтереси територіальної громади в частині, що стосується належного функціонування системи закладів освіти, забезпечення пільгового проїзду учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місць навчання і додому.
В свою чергу відсутність пального лишає можливості учасників освітнього процесу на реалізацію прав, визначених в ст.ст.13, 56 Закону України «Про освіту» так, як за відсутності пального використання транспортних засобів закладів освіти Новогалещинської територіальної громади є неможливим.
Про наявність вищезазначених порушень інтересів держави відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради стало відомо ще з 28.02.2025 при першій відмові у відпуску пального на автозаправних станціях мережі АЗС «АВІАС ПЛЮС», що підтверджується актом від 28.02.2025 складеним працівниками відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради.
Крім того, листом Глобинської окружної прокуратури від 16.09.2025 повідомлено Відділ освіти та молоді Новогалещинської селищної ради про необхідність вжиття належних та ефективних заходів, спрямованих на захист порушених інтересів Новогалещинської територіальної громади.
Відповідно до листа Відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради від 17.09.2025 за вих. № 01-10/289, у якому зазначено, що у відділу не має можливості звернутися до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» на користь відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради коштів за непоставлений товар за договором поставки № 144-СК/11-б від 24.07.2024 в сумі 417 047,40 грн. оскільки не має у штаті юрисконсульта, тобто фахівця, який має необхідні знання для складання позовної заяви та відсутні кошти для сплати судового збору. Окрім того, просять Глобинську окружну прокуратуру посприяти у зверненні до Господарського суду Запорізької області з відповідною позовною заявою.
Отже, Відділом освіти та молоді Новогалещинської селищної ради відповідні заходи не вжиті, у зв'язку з чим, прокурор на виконання конституційних повноважень вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою за захистом вищезазначених інтересів відповідної територіальної громади, відновлення справедливості та забезпечення належного функціонування освітнього процесу.
Таким чином, звернення керівника Глобинської окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, оскільки неналежне виконання умов договору поставки товару не сприяє раціональному та ефективному використанню коштів місцевого бюджету, істотно порушує інтереси територіальної громади у бюджетній сфері, а також у сфері освіти.
Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Глобинською окружною прокуратурою, попередньо, повідомлено Відділ освіти та молоді Новогалещинської селищної ради про здійснення представництва його інтересів у суді щодо стягнення коштів за договором поставки № 144-СК/11-б від 24.07.2024.
Таким чином, згідно положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у прокурора наявні підстави для пред'явлення цього позову до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради, оскільки вказаним органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені Прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11-А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189) на користь Відділу освіти та молоді Новогалещинської селищної ради (вул. Центральна, буд. 95, сел. Нова Галещина, Полтавська область, 39140; код ЄДРПОУ 42351786) кошти за непоставлений товар за договором про закупівлю товару № 144-СК/11-б від 24.07.2024 в сумі 417 047 (чотириста сімнадцять тисяч сорок сім) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11-А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7. м. Полтава, р/р UA118201720343130001000006160, ДКСУ м. Київ 820172 код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 6 255 (шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 71 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
У зв'язку з введенням графіків обмеження електропостачання у Господарському суді Запорізької області повний текст рішення складено та підписано 19.12.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.