номер провадження справи 5/176/25
10.12.2025 Справа № 908/3226/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (вул. Перемоги, буд. 97-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 35888607)
про стягнення 378 641,38 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Скупа Н.О. (в залі суду) - довіреність №7 від 02.01.2025;
від відповідача: не з'явився;
21.10.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про стягнення 378 641,38 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 справу №908/3226/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3226/25 в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та з повідомленням (викликом) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/176/25 та судове засідання призначено на 19.11.2025 об 11 год. 00 хв., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, кабінет № 209 (корпус 2).
Ухвалою суду від 19.11.2025 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 10.12.2025 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 10.12.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.12.2025 фіксувалось з використанням підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 22.11.2023, шляхом підписання заяви-приєднання, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії, за адресою розташування електроустановок. За період з 01.01.2025 по 30.04.2025 у відповідача існує заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 365 673,08 грн. Також у зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 2 990,98 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 977,32 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 535, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, Законом України “Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 року № 312, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу не надходило.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суд Запорізької області ТОВ “УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно з роздруківки з офіційного сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua/ місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 35888607) є вул. Перемоги, буд. 97-А, м. Запоріжжя, 69005.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.10.2025 про відкриття провадження у справі №908/3226/25 та ухвала суду від 19.11.2025 про оголошення перерви з розгляду справи по суті направлені на вказану поштову адресу відповідача.
Однак, ухвали суду від 24.10.2025 та від 19.11.2025 повернулись на адресу суду з зазначенням АТ «Укрпошта» причини повернення - за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/3226/25 в суді.
Станом на 10.12.2025 відповідач запропонований ухвалами суду письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
У статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представника позивача, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі -Позивач, ТОВ "Запоріжжяелектропостачання") є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та починаючи з 01.01.2019 ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з пп. 1.2.15. п. 1.2. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Так, подання електропостачальнику заяви - приєднання до публічного договору є прямим наміром укладання такого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання до умов цього договору.
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові)енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з п. 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу е/енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу е/енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтвердження споживання е/енергії.
Згідно з п. 6 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Отже, відповідно до наведеного вище та з врахуванням положення п. 8 Постанови НКЕРКП від 14.03.2018 № 312, між ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» (далі - Постачальник) та ТОВ “УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 22.11.2023 шляхом підписання заяви-приєднання, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії, за адресою розташування електроустановок.
Згідно з Розділом 2 Договору "Предмет Договору", Позивач продає електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок Відповідача, а Відповідач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
У відповідності з розділом 3 Договору, умови надання послуг Відповідачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору.
Згідно з розділом 5 Договору "Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії", Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4 Додатку 3 до Договору "Спосіб оплати", розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця.
Оплата за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється один раз за фактичними показниками комерційного обліку.
Відповідно до п. 5.10. Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, або безпосередньо оператору системи, з яким Споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії. Спосіб оплати послуги з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.
Відповідачу були виставлені рахунки за постачання електричної енергії постачальником за січень - квітень 2025 у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії ТОВ «УПБ КОМПАНІЯ» складає 34175 кВт/год на суму 365 673,08 грн.
Спожитий обсяг електричної енергії ТОВ «УПБ КОМПАНІЯ» за січень - липень 2024 підтверджується листом/повідомленням за № 007-66/3486 від 26.06.2025, які надані адміністратором комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує АТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії Відповідачем з щомісячною розбивкою за EIC - кодами точки комерційного обліку Споживача.
Даним повідомленням ОСР надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача.
Отже, в порушення умов Договору в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у Відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 в сумі 365 673,08 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання в частині строків оплати вартості спожитої електричної енергії позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 14.02.2025 по 31.07.2025 на суму 2 990,98 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2025 по червень 2025 на суму 9 977,32 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові)енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» передбачено, що Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у період з 01.01.2025 по 30.04.2025 в обсязі 34175 кВт/год. на суму 365 673,08 грн.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за спожиту Відповідачем електроенергію у період 01.01.2025 по 30.04.2025 становить 365 673,08 грн., яка підтверджена матеріалами справи.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за спожиту електроенергію за вказаний період в сумі 365 673,08 грн., а отже суд приходить до висновку, що зазначена сума основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати за отриману електричну енергію, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 14.02.2025 по 31.07.2025 на суму 2 990,98 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2025 по червень 2025 на суму 9 977,32 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що вони здійснені по кожному виставленому рахунку окремо з урахуванням відповідних строків для проведення оплат, є правомірними, обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 2 990,98 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 977,32 грн.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 301,10 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем подано цей позов до суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС, отже розмір судового збору становить 4 543,70 грн.
Судом встановлено, що при зверненні з цим позовом до суду позивачем було сплачено судового збору в сумі 4 844,80 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 5846 від 12.08.2025 та №5138 від 08.07.2025, які містяться в матеріалах справи.
Отже, судовий збір внесено Позивачем в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, питання щодо повернення Позивачу суми судового збору в розмірі 301,10 грн. буде вирішено у відповідній ухвалі суду.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 4 543,70 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (вул. Перемоги, буд. 97-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 35888607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239) заборгованості за спожиту в період з 01.01.2025 по 30.04.2025 електричну енергію в сумі 365 673 (триста шістдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 08 коп., 3 % річних в сумі 2 990 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 98 коп. інфляційні втрати в сумі 9 977 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 32 коп.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 365 673,08 грн., починаючи з 01.08.2025 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (вул. Перемоги, буд. 97-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 35888607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 543 (чотири тисячі п'ятсот сорок три) грн. 70 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
У зв'язку з введенням графіків обмеження електропостачання у Господарському суді Запорізької області повний текст рішення складено та підписано 19.12.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.