номер провадження справи 19/174/25
19.12.2025 Справа № 908/3183/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3183/25
за позовом: Виробничо-комернійної фірми “Волхов-ЛТД» Товариство з обмеженою відповідальністю (61177, м. Харків, провулок Динамівський, буд 4, ідентифікаційний код 22698188)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-а, каб. 8, ідентифікаційний код 40308189)
про стягнення 52 457,94 грн
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вх. № 3497/08-07/25 від 16.10.2025) Виробничо-комернійної фірми “Волхов-ЛТД» Товариство з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» про стягнення заборгованість за договором поставки № 06-070-СК від 14.05.2024 у розмірі 52 457,94 грн, з яких: 42 671,20 грн - основної заборгованості, 7 864,36 грн - пені, , 761,07 грн. - 3% річних та 1 161,31 грн - інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 525, 526, 628, 662, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 175, 193 ГК України та мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань з відпуску паливно-мастильних матеріалів, за попередньо оплаченими стягувачем, однак непогашеними боржником скретч-картками на дизпаливо на суму 42 671,20 грн. За доводами позивача, порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у визначені Договором строк та кількості є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов'язання пені, 3% річних та інфляційних втрат. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, Позивач зазначив, що докази понесення цих витрат будуть надані після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.10.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3183/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 52 457,94 грн і справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 позовну заяву Виробничо-комернійної фірми “Волхов-ЛТД» Товариство з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» про стягнення 52 457,94 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3183/25, присвоєно справі номер провадження 19/174/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/3183/25 від 20.10.2025, до електронного кабінету відповідача 20.10.2025.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІКС.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/2975/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.12.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комернійною фірмою “Волхов-ЛТД» Товариство з обмеженою відповідальністю (Покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальником, відповідачем у справі) 14.05.2024 укладений договір поставки № 06-070-СК (надалі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору Постачальник прийняв на себе зобов'язання передати Позивачу у власність товари, а Покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування Товару: згідно накладних на товар. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: згідно накладних на товар.
Відповідно до п. 1.5. Договору, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картами) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою КМУ № 1442 від 20.12.1997.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 3.1 Договору - ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар.
Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору умови оплати: оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на товар.
Відповідно до п. 4.5.1. Договору (з урахуванням проколу узгодження розбічностей) після отримання оплати Товару, Постачальник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів передати Покупцю, а Покупець зобов'язаний отримати від Постачальника довірчі документи (активовані скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати Товару.
За визначенням п. 5.1. Договору (в узгодженій протоколом розбіжностей редакції) поставка Товару по придбаним і переданим Покупцю довірчим документам (скретч-карткам) - безстрокова.
Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довірчими особами Покупця скретч-картки (п. 5.2.1 Договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого обов'язки сторін по погашених скетч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 Договору).
Згідно із п. 6.3 Договору Постачальник зобов'язується забезпечити поставку товарів у строки, встановлені Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленими розділом 2 Договору.
Згідно із п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Пунктом 7.2 Договору визначено види порушень та санкцій за них, уставлені договором: за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
На виконання умов Договору позивачем на підставі виставленого (направленого на електронну пошту) відповідачем рахунку-фактури № 0006/0001147 від 14.10.2024 здійснено попередню оплату за 1000 літрів дизельного палива на загальну суму 48 490,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 489 від 15.10.2024.
В свою чергу, відповідачем надано позивачу видаткову № 0006/0001051 від 17.10.2024, відповідно до якої придбано 1000 літрів дизельного палива на загальну суму 48 490,00 грн.
Відповідно до специфікації № 0006/0001051-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0006/0001051 від 17.10.2024 відповідачем передано позивачу, а представником позивача отримано: 1) 12 скретч-карток по 40 літрів дизпалива (480 літрів дизпалива); 2) 26 скретч-карток по 20 літрів дизпалива (520 літрів дизпалива); всього 1000 кількість літрів.
На підтвердження господарської операції позивачем надано податкову накладну №27 від 15.10.2024 і квитанцію про прийняття документу, складену і зареєстровану відповідачем.
За доводами позивача, договором визначено обов'язок негайного виконання: відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару в момент (в день) пред'явлення на АЗС скретч-картки. Тому, не здійснивши відпуск пального 12.03.2025, відповідач порушив умови поставки і з наступного дня почалось прострочення зобов'язань з поставки товару.
Відповідач не здійснив поставку (дизпалива) в обсязі 880 літрів з оплаченої 1000 літрів на автозаправних станціях на підставі пред'явлених скретч-карток на загальну суму 42 671,20 грн., оплату за які було попередньо здійснено.
За поясненнями позивача, йому неодноразово було відмовлено у поставці товару шляхом заправки автомобілів на АЗС Відповідача (мережа АЗС «Авіас», «ANP») при пред'явленні скретч-карток, внаслідок чого залишились невикористаними скретч-картки на 880 літрів оплаченого дизпалива. Жодна з АЗС, яка має здійснювати передачу нафтопродуктів, не передає товар і не надає жодної інформації стосовного відповідних причин.
Позивачем на електронну адресу і на сайт відповідача було направлено лист від 12.03.2025 щодо негайного вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення відпуску палива на АЗС згідно з умовами договору.
Відповіді на вимогу відповідач не надав, грошові кошти позивачу не повернув
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими паливними картками у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції до 28.08.2025, чинній на момент спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за виставленим рахунком на суму 48 490,00 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами/картками визначений у п.п. 10.3.4 Інструкції, а саме: відпуск нафтопродуктів за платіжними картками здійснюється на підставі вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.05 N 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.05 за № 543/10823, та інших нормативно-правових актів.
Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.4.2 Інструкції).
З огляду на викладене, талон/картка є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо видачі товару за довірчими документами (скретч-картками) належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 42 671,20 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлено договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач попередню оплату в сумі 42 671,20 грн за Договором не повернув.
На виконання своїх зобов'язань відповідачем жодних дій не здійснено, після пред'явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань. А тому, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 42 671,20 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім зазначеної вимоги про стягнення суми передплати позивач просив стягнути з відповідача 7 864,36 грн - пені, , 761,07 грн. - 3% річних та 1 161,31 грн - інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.10 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.
Позивачем вимога про стягнення пені заявлена на підставі п. 7.2 Договору, яким передбачено відповідальність Постачальника за неналежне виконання зобов'язань за цим договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу).
За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.
Позивачем надано розрахунок пені за загальний період прострочення з 13.03.2025 (наступний день після направлення відповідачу листа-претензії) по 15.10.2025.
Однак, визначений позивачем період прострочення з 13.03.2025 є безпідставним.
Суд враховує, що відповідно до умов Договору товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем (зобов'язання вважається виконаним) з моменту отримання товару. Предметом постачання є дизпаливо. Строк поставки - до закінчення терміну дії довірчих документів.
Водночас, умовами Договору не встановлено конкретний строк поставки партій товару на підставі талонів, фактично умови постачання - за талонами на АЗС Постачальника. Долучені позивачем до матеріалів справи скретч-карти на одержання товару на АЗС Постачальника терміну дії довірчого документу не містять.
Отже, початок періоду нарахування пені має визначатись з урахуванням семиденного строку з моменту отримання претензії, а не з 13.03.2025.
Позивачем надіслано на електронну адресу відповідача Лист-претензію щодо забезпечення відпуску недоотриманого товару 12.03.2025.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Зважаючи на отримання відповідачем претензії 12.03.2025, семиденний термін виконання зобов'язання з дня отримання вимоги сплинув 19.03.2025.
Таким чином, правильним періодом нарахування пені буде 20.03.2025 (наступний день після спливу семиденного строку з дня отримання претензії) по 20.09.2025 (обмеження нарахування пені в шість місяців) на загальну суму боргу 42 671,20 грн (вартість недопоставленого товару).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що з урахуванням дати виникнення прострочення зобов'язання, враховуючи обмеження нарахування пені в шість місяців, обґрунтованим є нарахування позивачем 6 704,64 грн пені. В решті вимоги про стягнення 1 159,72 грн пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (за закінченням семиденного строку від дня отримання відповідачем направленого йому Листа-претензії у останнього виникло грошове зобов'язання перед позивачем, пов'язане з поверненням коштів) вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Позивачем розрахунок 3% річних здійснено за загальний період з 13.03.2025 по 15.10.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що з урахуванням визначеної судом дати виникнення прострочення зобов'язання, до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 736,52 грн. В решті вимоги про стягнення 24,55 грн 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснено за загальний період з квітня по вересень 2025 року включно.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав його правильним, за вказаний період сума інфляційних втрат складає 1 161,31 грн, як і визначено позивачем.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог частково.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо видачі товару за попередньо оплаченими позивачем талонами/скретч-картами, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 42 671,20 грн суми попередньої оплати, 6 704,64 грн пені, 736,52 грн 3% річних та 1 161,31 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову (1 159,72 грн пені та 24,55 грн 3% річних) суд відмовляє через необґрунтованість.
Враховуючи, що позов подано через підсистему “Електронний суд» та приписи ст. 4 Закону України “Про судовий збір», з урахуванням коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору , витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 367,71 грн судового збору.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що Виробничо-комернійною фірмою “Волхов-ЛТД» Товариство з обмеженою відповідальністю сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція № 1021 від 01.10.2025.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.25 встановлений на рівні 3 028,00 грн.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн. х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого Виробничо-комернійною фірмою “Волхов-ЛТД» Товариство з обмеженою відповідальністю судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Заявлені позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу судом не розподіляються, оскільки на момент прийняття рішення докази понесення цих витрат позивачем суду не надано.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-а, каб. 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь Виробничо-комернійної фірми “Волхов-ЛТД» Товариство з обмеженою відповідальністю (61177, м. Харків, провулок Динамівський, буд 4, ідентифікаційний код 22698188) - 42 671 (сорок дві тисячі шістсот сімдесят одну) грн 20 коп. суми попередньої оплати, 6 704 (шість тисяч сімсот чотири) грн 64 коп. пені, 736 (сімсот тридцять шість) грн 52 коп. 3% річних, 1 161 (одну тисячу сто шістдесят одну) грн 31 коп. інфляційних втрат та 2 367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн 71 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення складено та підписано 22.12.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.