номер провадження справи 4/163/25
19.12.2025 Справа № 908/3034/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г., при секретарі судового засідання Батрак М.В., розглянувши заяву вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 03.12.2025, (вх. № 34401/08-08/25 від 03.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/3034/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», (61001, м. Харків, вул. Бобанича Тараса, буд. 30), представник позивача адвокат Мулик Катерина Костянтинівна, (61000, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18, а/с 3350)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)
про стягнення 274600,52 грн.
За участю представників сторін:
Без виклику представників сторін
29.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 29.09.2025, (вх. № 3330/08-07/25 від 30.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків до Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 274600,52 грн. основного боргу за поставлений товар за договором поставки № 32 від 11.01.2021.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 справу № 908/3034/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 суддею Федько О.А. заявлено самовідвід від розгляду справи № 908/3034/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків до Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 274600,52 грн.
На підставі розпорядження № П-381/25 від 01.10.2025, враховуючи самовідвід судді Федько О.А. від розгляду справи № 908/3034/25, згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 справу № 908/3034/25 розподілено для розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3034/25 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/163/25, ухвалено здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10.11.2025.
В судовому засіданні 10.11.2025 оголошувалася перерва до 01.12.2025, про що зазначено в протоколі судового засідання від 10.11.2025.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 у справі № 908/3034/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», м. Мелітополь Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків 274 600 грн. 52 коп. основного боргу та 3 295 грн. 21 коп. судового збору.
В судовому засіданні 01.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі № 908/3034/12.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 04.12.2025.
03.12.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла заява вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 03.12.2025, (вх. № 34401/08-08/25 від 03.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3034/25 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/3034/25 в розмірі 15 000,00 грн.
Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.12.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/3034/25 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.12.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/3034/25.
Суд, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/3034/25, вважає за можливе її задовольнити повністю, у зв'язку з наступним.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відшкодування судових витрат сторони, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження зазначеного принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до вирішення спору в досудовому порядку.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Положеннями частини 3 статті 244 ГПК України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві у даній справі зазначав, що у зв'язку з розглядом даної справи він очікує понести витрати на судовий збір в розмірі 3 295,21 грн., а також витрати на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 15 000,00 грн.
В поданій заяві про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/3034/25 заявник зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000,00 грн. та просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі.
Згідно з ч. 4 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн. не заперечив.
Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3034/25 ухвалено 01.12.2025.
У встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк позивач звернувся до господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/3034/25 в розмірі 15 000,00 грн.
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано, зокрема: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 9 від 25.03.2025; Розрахунок гонорару згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги № 9 від 25.03.2025 (додаток № 1 до Договору); Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 9 від 25.03.2025 та довідку адвоката Мулик К.В. № 03-12 від 03.12.2025 про те, що ТОВ «ВЕТПРОМ» за надання правничої допомоги сплачено 15 000,00 грн.
Відповідно до умов п. 1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 9 від 25.03.2025, який укладено між позивачем - ТОВ «ВЕТПРОМ» (Клієнтом) та адвокатом Мулик Катериною Костянтинівною (Адвокат), Адвокат зобов'язується надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
За змістом п. 2.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги Адвокат має право пред'явлення позову, заяв, їх підписання, а також подання та підписання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на позов; повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, укладати мирову угоду, оскарження рішення, постанови державних органів та органів судового слідства та прокуратури, рішення суду, ухвали, постанови місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, місцевих і апеляційних господарських та адміністративних судів, оскаржувати у касаційному порядку ухвали, рішення та постанови, пред'являти від імені Клієнта всі необхідні документи, заяви, пояснення, пред'являти виконавчі документи до виконання, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими законодавством України; ведення від імені Клієнта переговорів та попереднього узгодження всіх процесуальних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для використання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, тощо, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів Клієнта, сплачувати платежі та виконувати будь-які дії в межах наданих йому повноважень, пов'язані з веденням справи в суді;
Згідно з п., п. 4.1, 4.2 Договору про надання правової (правничої) допомоги за правову допомогу, передбачену в п. 1.1. Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар, який встановлюється за взаємною домовленістю сторін та визначається у Розрахунку гонорару, який є додатком до цього Договору та його невід'ємною частиною. Гонорар підлягає сплаті протягом 3-х днів з моменту підписання акту приймання - передачі наданих послуг.
За умовами Розрахунок гонорару згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги № 9 від 25.03.2025 (додаток № 1 до Договору) сторони погодили, що за Договром надаються наступні послуги:
- усна консультація з питання можливості стягнення з ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» заборгованості за договором поставки від 11.01.2021 № 32 в судовому порядку. Аналіз документів, чинного законодавства, судової практики, підготовка та узгодження правової позиції. Направлення адвокатського запиту до ГУ ДПС В Запорізькій області - вартість 5 000,00 грн. - 2 год. 30 хв. часу, затраченого на виконання;
- складання позовної заяви, додатків до неї, клопотання про витребування доказів. Подання документів через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС - вартість 10 000,00 грн. - 5 год. часу, затраченого на виконання.
Правову допомогу позивачу у справі № 908/3034/25 надавала адвокат Мулик Катерина Костянтинівна на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1292829 від 29.09.2025.
З наданого позивачем в обґрунтування витрат на правову допомогу Акту приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 9 від 25.03.2025 вбачається, що Адвокатом на виконання умов зазначеного Договору надано Клієнту послуги з правової допомоги щодо вартістю 15 000,00 грн., в тому числі:
- усна консультація з питання можливості стягнення з ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» заборгованості за договором поставки від 11.01.2021 № 32 в судовому порядку. Аналіз документів, чинного законодавства, судової практики, підготовка та узгодження правової позиції. Направлення адвокатського запиту до ГУ ДПС В Запорізькій області - вартість 5 000,00 грн. - 2 год. 30 хв. часу, затраченого на виконання;
- складання позовної заяви, додатків до неї, клопотання про витребування доказів. Подання документів через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС - вартість 10 000,00 грн. - 5 год. часу, затраченого на виконання.
Претензій щодо якості виконаних робіт сторони одна до одної не мають.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
За приписами ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у договорі про надання правової допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, в рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ в рішеннях у справах «Баришевський проти України», «Двойних проти України».
У зазначеному рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Отже, як вбачається із наведеного вище, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом за договором про надання правової допомоги (у даному випадку за Договором від 17.05.2023 № 78 та додатковою угодою від 15.06.2024 № 03 до цього Договору), у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не лише те, чи були вони фактично понесені, але й оцінювати їх необхідність та неминучість.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Walchli v. France» від 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України» від 08.12.2016).
Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.
З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд даної справи було в порядку спрощеного позовного провадження, в межах якого відбулося два судових засідання, в яких інтереси позивача представляла адвокат Мулик К.К. Під час розгляду справи представником позивача, окрім позовної заяви, також було надано суду клопотання про витребування доказів (вх. № 19738/08-08/25 від 30.09.2025).
Суд також зауважує, що виключною прерогативою суду є надання оцінки обставинам справи та доказам сторін на предмет відповідності критеріям розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх співмірності складності справи, реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у певній конкретній господарській справі.
На підставі наведених вище мотивів, дослідивши матеріали справи та надані позивачем на підтвердження наданих послуг докази, врахувавши всі аспекти, зокрема характер спору, обсяг поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, а також розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог по даній справі, суд дійшов висновку, що реальна, розумна, справедлива та співмірна із предметом спору вартість наданих адвокатом позивачу послуг з професійної правничої допомоги у даній справі становить 15000,00 грн., і саме з такою сумою вартості витрат на правничу допомогу погоджується суд, як з обґрунтованою та доведеною належними в розумінні чинного процесуального закону доказами.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що судом позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача понесених та доведених позивачем належними доказами витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Отже, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/3034/25 підлягає задоволенню судом повністю.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/3034/25 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, ідентифікаційний код юридичної особи 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», (61001, м. Харків, вул. Бобанича Тараса, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 40196783) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Дата складання повного тексту додаткового рішення 19.12.2025.
Суддя Н. Г.Зінченко
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.