61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
16.12.2025р. Справа №905/1977/21 (905/1157/25)
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання Кравець А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 37014600; адреса: 85004, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Івана Франка, буд. 19, кім. 103,)
про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 грн., у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві,-
сторони участь в засіданні не приймали, -
У провадженні Господарського суду Донецької області на стадії ліквідаційної процедури знаходиться справа № 905/1977/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли.
Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (№ 69364 від 12.10.2022).
До господарського суду в системі «Електронний суд» від ОСОБА_1 , в інтересах якого виступає адвокат Мотуз О.В., надійшла позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 грн., у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві (вх.№ 6797/25 від 31.10.2025).
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2023 матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи 905/1977/21 (905/1157/25) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передано на розгляд судді Величко Н.В.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.11.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі № 905/1977/21 (905/1157/25), вирішено справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 02.12.2025; визнано явку представників сторін не обов'язковою; встановлено сторонам строк для подачі суду заяв по суті та документів; вирішені інші процедурні питання.
Згідно з ухвалою від 02.12.2025 розгляд справи відкладено на 16.12.2025.
Про хід справи позивач, його представник та відповідач повідомлені шляхом направлення ухвал суду в їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».
Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України «Про доступ до судових рішень», що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.
Враховуючи приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, сторони вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.
У судовому засіданні 16.12.2025 учасники справи участі не приймали, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку. Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає (вх.№ 01-41/11580/25).
В обґрунтування позовних вимог (документ сформований в системі «Електронний суд» 31.10.2025) ОСОБА_1 вказував, що з 18.08.2003 по 18.08.2025 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля». За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що спричинив позивачу втрату працездатності та безстроково встановлено третю групу інвалідності. Позивач стверджує, що має постійні скарги на здоров'я, змушений проходити лікування, у зв'язку з чим порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, тому вважає, що здобув право на отримання від відповідача як роботодавця відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у 300000,00 грн.
На підтвердження вимог разом з позовною заявою надані наступні документи: повноваження на представника, паспортні дані та картку платника податків позивача, трудова книжка позивача НОМЕР_2 , акт № 4 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 03 березня 2017 року форми Н-1, акт форми Н-5 від 03 березня 2017 року проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01 березня 2017 року о 13 годині 20 хвилин на виробничому структурному підрозділі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», довідки МСЕК серії 12 ААБ № 851885 та 12 ААА № 092073 від 29.12.2020, виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 973, № 5599 та № 6203, наказ № 164 від 18.08.2025 про звільнення ОСОБА_1 , лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.10.2025 № 0500-0202-8/104375.
Відповідач ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» у поданому відзиві на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 19.11.2025) просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивачем не надані докази, які підтверджують факт заподіяння моральної шкоди та її розмір; документи, надані позивачем не містять доказів необхідності лікування з вересня 2020 року до моменту подання позову до суду; відомості внесені до акту форми Н-5 від 03.03.2017 про проведення розслідування нещасного випадку спростовують твердження позивача щодо наслідків нещасного випадку, оскільки за актом оцінені, як «легкі». Записи з трудової книжки підтверджують факт активної реалізації права на працю. Крім того, відповідач зазначає, що позивач свідомо обрав небезпечні умови праці, а відповідач забезпечив йому належні умови праці.
У відповіді на відзив (вх.№01-41/10888/25 від 21.11.2025) позивач зазначив, що факт моральних страждань є очевидним, вина працівника у нещасному випадку не позбавляє його права на відшкодування, при вирішенні питання про відшкодування варто враховувати стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Стверджує, що страждання є триваючими та продовжуються.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.
Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/1977/21. Судом таких обставин не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, справа розглядається в порядку спрощеного провадження, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:
Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.
З поданих документів, зокрема витягу з трудової книжки НОМЕР_2 (арк.справи 10-11 зворот) судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач) розпочав свою трудову діяльність 18.08.2003 у Державному підприємстві “Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 32186934), обіймав різні посади, 29.12.2009 переведений прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті.
01.11.2011 Державне підприємство “Добропіллявугілля» реорганізовано шляхом приєднання до орендаря - ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 37014600). На базі відокремленого підрозділу “Шахта “Добропільська» створено і розпочато роботу виробничого структурного підрозділу ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля» “Шахта “Добропільська». Дія трудового договору продовжена згідно ст. 36 КЗпП України (запис 9 трудової книжки).
На підставі наказу ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля» № 75 від 28.03.2012 було об'єднано 02.07.2012 виробничий структурний підрозділ “шахта “Добропільська» з виробничим структурним підрозділом “шахта “Білицька» ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля», виробничим структурним підрозділом “шахта “Алмазна» ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля» в виробничий структурний підрозділ “Шахтоуправління “Добропільське» ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля» (запис 10 трудової книжки).
02.10.2017 ОСОБА_1 переведений диспетчером гірничим; а 18.03.2019 звільнений у зв'язку з переведенням до філії ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" «Добропільська Автобаза» згідно п.5 ст.36 КЗпП України, виплачена одноразова грошова допомога згідно п.10-11 Колективного договору (записи 14, 15 трудової книжки).
У період з 19.03.2019 по 18.01.2021 позивач працював на різних посадах у філіях/виробничих структурних підрозділах ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (відповідача), звільнений на підставі наказу № 10 від 18.01.2021 за переведенням до ВП “Шахтоуправління “Добропільське» Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток» (записи 16-20 трудової книжки).
26.01.2021 позивач прийнятий на роботу за переведенням до відокремленого підрозділу “Шахтоуправління “Добропільське» Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток» диспетчером гірничим виробничої служби (запис 21 трудової книжки).
Трудова книжка позивача не містить записів про прийняття ОСОБА_1 після 26.01.2021 на роботу відповідачем - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».
Наданий позивачем наказ про звільнення від 18.08.2025 №164 не стосується даної справи, оскільки такий наказ виданий самостійною юридичною особою - ДП “Добропіллявугілля-видобуток» в особі відокремленого підроздіду “Шахтоуправління “Добропільське», що не є учасником даної справи.
Отже, аргументи позивача щодо перебування в трудових відносинах з відповідачем в період з 18 серпня 2003 року по 18 серпня 2025 року не підтверджені наявними матеріалами справи та спростовуються записами в трудовій книжці ОСОБА_1 .
Як встановлено, що не заперечується та не спростовується належними доказами позивачем та відповідачем, під час виконання своїх трудових обов?язків на підприємстві відповідача - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» стався нещасний випадок, який призвів до втрати ОСОБА_1 працездатності на 55 %, за наслідком чого позивач отримав 3 групу інвалідності. Дана обставина підтверджується довідками МСЕК № 12ААБ № 851885 та 12 ААА № 092073 від 29.12.2020.
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією 12ААБ №851885 позивачу надану 3 групу інвалідності безстроково, причини інвалідності: трудове каліцтво.
Як убачається з відомостей Акта проведенння розслідування нещасного випадку, що стався 1 березня 2017 року о 13 годині 20 хвилин у виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» нещасний випадок, ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 13 років 6 місяців (у т.ч. на підприємстві 13 років 6 місяців; за професією 7 років, у підземних умовах 12 років 2 місяці). Наслідки нещасного випадку: Легкий. Множині забої та садна нижніх кінцівок, забої області тазу та поперекового відділу хребта. Код Т 00.8..
В пункті 2.3. Акту «Характеристика місця, де стався нещасний випадок» зазначено, що виробка відповідає вимогам Правил безпеки у вугільних шахтах. Аналогічних нещасних випадків у 2016 році та на початку 2017 року на шахті «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не було.
У пункті 4 цього Акта зазначено причини нещасного випадку:
1. Порушення технологічного процесу (прохідник дільниці підготовчих робіт №2 ОСОБА_2 порушив, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , порушили пункт 1.10 «Інструкції з охорони праці №2 для прохідника».
2. Невиконання вимог Інструкції з охорони праці: прохідник дільниці підготовчих робіт №2 для прохідника; ОСОБА_1 , перелазив через конвеєр ППЛ-800 за відрізком ланцюга, чим порушив 1.10 «Інструкції з охорони праці №2 для прохідника».
3. Невиконання посадових обов'язків: майстер гірничий дільниці підготовчих робіт №2 ОСОБА_5 , не забезпечив безпечного виконання робіт у зміні на дільниці, чим порушив пункт 2.36 «Посадової інструкції майстра гірничого дільниці підготовчих робіт №2».
За висновком комісії встановлено, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку по шахті «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» із складанням акта за формою Н-1.
У пункті 3 висновку зазначено, що комісія рекомендує притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників, в тому числі, прохідника дільниці підготовчих робіт №2 ОСОБА_1 після одужання.
Відповідно до листа Пенсійного Фонду України (вих.№0500-0202-8/104375 від 10.10.2025) ОСОБА_1 отримує щомісячні страхові виплати у разі втрати професійної працездатності на підставі виписки з акту огляду МСЕК від 29.12.2020 серії 12ААА №092073 за результатами повторного огляду встановлено 3 групу інвалідності, 55% втрати працездатності на період 01.11.2020 безстроково.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі 300000,00 грн без врахування податків та обов?язкових платежів в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач ОСОБА_1 мав досить великий трудовий стаж роботи у підземних умовах, який до моменту, коли трапився нещасний випадок становив 12 років 2 місяці. Регулярно проходив інструктаж, перевірку знань з охорони праці, про що зазначено в Акті проведення розслідування нещасного випадку.
Суд бере до уваги висновки комісії, яка проводили розслідування нещасного випадку, відповідно до якого зазначено, що місце де стався нещасний випадок, відповідає вимогам Правил безпеки у вугільних шахтах. Крім того, нещасний випадок стався через недбалі дії відповідальних працівників, які порушили вимоги Інструкції з охорони праці, зокрема й ОСОБА_1 порушив 1.10 «Інструкції з охорони праці №2 для прохідника».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов'язаний, зокрема, дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захист. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
З огляду на надані сторонами докази суд зазначає, що втрату працездатності позивач отримав на виробництві, однак також враховує факт порушення ним вимог Інструкції з охорони праці. Слід також зазначити, що його загальний стаж роботи складає більше 10 років, зокрема на посаді прохідника 7 років 10 місяців років.
З трудової книжки позивача вбачається, що право позивача на працю після нещасного випадку порушено не було, оскільки продовжив працювати на підприємстві, але на іншій посаді. Крім того, з виписок з медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що «стан хворого відносно задовільний» та за результатами проведення перевірки встановлено наслідки нещасного випадку «легкі».
В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суд бере до уваги, що посада позивача відноситься до професій з важкими умовами праці.
При цьому суд враховує, що нещасний випадок стався безпосередньо не через дії відповідача, а через порушення саме позивачем Інструкції в період виконання покладених на нього обов'язків, та недотримання вимог інструкцій відповідальними працівниками.
Обов?язок відшкодування моральної шкоди виникає за умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Такий висновок викладено у Постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20.
Позивачем ані за змістом позовної заяви, ані окремим документом не надавалось детального розрахунку суми заявленої моральної шкоди, а також відсутнє належне обґрунтування розрахунку такої вимоги.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди, тому враховуючи викладене судом вище суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 30000,00 грн. Зменшуючи розмір моральної шкоди суд враховує, що ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Оскільки, основною метою процедури банкрутства є пропорційне задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, з метою уникнення штучного збільшення дебіторської заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 ст.164 ПК України.
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23.05.2020, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 180/377/20, від 21.06.2022 у справі № 599/645/21.
Таким чином суд вважає, що сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, підлягає стягненню на користь позивача без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.)
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, пропорційно задоволеній сумі, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.
Підпунктом 3 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на рівні 3028грн.
Таким чином, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за розгляд цієї справи у розмірі 242,24 грн. (30000 грн. Х 3028 грн. Х 0,8 / 300000 грн. = 242,24 грн.)
Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 37014600) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. (без врахування податків та обов?язкових платежів).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 37014600) на користь держави судовий збір в сумі 242,24 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 22.12.2025.
Суддя Н.В. Величко