Рішення від 10.12.2025 по справі 904/4736/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4736/25

За первісним позовом Позивача-1: ОСОБА_1 , м. Київ

Позивача-2: ОСОБА_2 , м. Київ

Позивача-3: ОСОБА_3 , м. Київ

Позивача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", м. Київ

Позивача-5: Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", м. Київ

Позивача-6: ОСОБА_4 , смт. Новогуйвинське, Житомирська область

до Відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Кривий Ріг

Відповідача-2: ОСОБА_5 , м. Київ

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Компанії Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus

про солідарне стягнення заборгованості

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Кривий Ріг

до Відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Київ

Відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Київ

Відповідача-3: ОСОБА_3 , м. Київ

Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", м. Київ

Відповідача-5: Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", м. Київ

Відповідача-6: ОСОБА_4 , смт. Новогуйвинське, Житомирська область

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Компанії Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus

про визнання припиненими зобов'язань та визнання відсутнім права на отримання дивідендів

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.

Представники:

Від позивачів 1 - 6 (за первісним позовом): Погрібна Світлана Олександрівна (поза межами приміщення суду) - ордер АР № 1249156 від 30.06.2025, ордер АР №1249157 від 30.06.2025, ордер АР № 1249159 від 30.06.2025, ордер АР № 1249160 від 30.06.2025, ордер АР № 1249161 від 30.06.2025, ордер АР № 1249162 від 30.06.2025.

Від відповідача-1 (за первісним позовом): ОСОБА_6 (поза межами приміщення суду) - ордер ВК № 1187316 від 03.09.2025

Від відповідача-2 (за первісним позовом): не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

РУХ СПРАВИ.

Позивач-1: ОСОБА_1 , Позивач-2: ОСОБА_2 , Позивач-3: ОСОБА_3 , Позивач-4: Товариство з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Позивач-5: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", Позивач-6: ОСОБА_4 звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", Відповідача-2: ОСОБА_5 про:

- солідарне стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 583 752,74 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2017, 2018, 2020 роках на загальну суму 220 115,38 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 123 639,95 грн.;

- солідарне стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 583 752,74 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2017, 2018, 2020 роках на загальну суму 220 115,38 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 123 639,95 грн.;

- солідарне стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_3 суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 945 842,46 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2017, 2018, 2020 роках на загальну суму 733 717,93 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 412 133,18 грн.;

- солідарне стягнення з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 323 172,87 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2017, 2018, 2020 роках на загальну суму 498 928,19 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 280 250,56 грн.;

- солідарне стягнення з відповідачів на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 12 122 598,53 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2017, 2018, 2020 роках на загальну суму 4 571 062,69 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 2 567 589,70 грн.;

- солідарне стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_4 суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 34 859 767,69 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2017, 2018, 2020 роках на загальну суму 13 144 556,69 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 7 383 365,89 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву Позивача-1: ОСОБА_1 , Позивача-2: ОСОБА_2 , Позивача-3: ОСОБА_3 , Позивача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Позивача-5: Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", Позивача-6: ОСОБА_4 № б/н від 25.08.2025 залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 22.09.2025.

На адресу суду, 11.09.2025 надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Відповідача-1: ОСОБА_1 , Відповідача-2: ОСОБА_2 , Відповідача-3: ОСОБА_3 , Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Відповідача-5: Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", Відповідача-6: ОСОБА_4 про:

1) визнання припиненими:

- зобов'язання з обов'язкового продажу належних ОСОБА_1 акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у кількості 3000 штук за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD № 11/09/371 від 07.05.2018;

- зобов'язання з обов'язкового продажу належних ОСОБА_2 акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у кількості 3000 штук за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD № 11/09/371 від 07.05.2018;

- зобов'язання з обов'язкового продажу належних ОСОБА_3 акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у кількості 10 000 штук за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD №11/09/371 від 07.05.2018;

- зобов'язання з обов'язкового продажу належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у кількості 6800 штук за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD № 11/09/371 від 07.05.2018;

- зобов'язання з обов'язкового продажу належних Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у кількості 62 300 штук за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD № 11/09/371 від 07.05.2018;

- зобов'язання з обов'язкового продажу належних ОСОБА_4 акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у кількості 179 150 штук за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD № 11/09/371 від 07.05.2018;

2) визнання відсутніми:

- права ОСОБА_1 на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 35 373,28 грн. за 2017рік, у розмірі 41596,62 грн. за 2018 рік, у розмірі 36 370,71 грн. за 2020 рік;

- права ОСОБА_2 на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 35 373,28 грн. за 2017 рік, у розмірі 41 596,62 грн. за 2018 рік, у розмірі 36 370,71 грн. за 2020 рік;

- права ОСОБА_3 на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 117 910,93 грн. за 2017 рік, у розмірі 138 655,41 грн. за 2018 рік, у розмірі 121 235,69 грн. за 2020 рік;

- права Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 80 179,43 грн. за 2017 рік, у розмірі 94 285,68 грн. за 2018 рік, у розмірі 82 440,27 грн. за 2020 рік;

- права Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 734 585,07 грн. за 2017 рік, у розмірі 863 823,18 грн. за 2018 рік, у розмірі 755 298,37 грн. за 2020 рік;

- права ОСОБА_4 на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 2 112 374,24 грн. за 2017 рік, у розмірі 2 484 011,59 грн. за 2018 рік, у розмірі 2 171 937,46 грн. за 2020 рік.

Ухвалою суду від 16.09.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Відповідача-1: ОСОБА_1 , Відповідача-2: ОСОБА_2 , Відповідача-3: ОСОБА_3 , Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Відповідача-5: Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", Відповідача-6: ОСОБА_4 про визнання припиненими зобов'язань та визнання відсутнім права на отримання дивідендів до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано їх в одне провадження. Призначено підготовче засідання на 22.09.2025.

Також ухвалою суду від 16.09.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Компанію Barlenco LTD.

Ухвалою суду від 22.09.2025 відкладено підготовче засідання на 13.10.2025.

Протокольною ухвалою від 13.10.2025 задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом про встановлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено процесуальний строк для подання відзиву у справі до 21.10.2025.

Ухвалою суду від 13.10.2025 відкладено підготовче засідання на 21.10.2025.

Ухвалою суду від 21.10.2025 відкладено підготовче засідання на 04.11.2025.

Ухвалою суду від 21.10.2025 залучено до участі у справі (за первісним позовом) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Компанію Barlenco LTD.

Ухвалою суду від 04.11.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 10.11.2025.

Ухвалою суду від 10.11.2025 відкладено підготовче засідання на 14.11.2025.

Ухвалою суду від 14.11.2025 відкладено підготовче засідання на 20.11.2025.

Заявою від 19.11.2025 позивачі (за первісним позовом) зменшили розмір позовних вимог. Наразі позивачі просять суд:

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму компенсації (з інфляційними втратами та 3%) 588 993,13 грн., суму неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 роках на загальну суму 91 917,21 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 130 549,22 грн.;

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму компенсації (з інфляційними втратами та 3%) 588 993,13 грн., суму неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 91 917,21 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 130 549,22 грн.;

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 963 310,45 грн., суму неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 306 39070 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 435 164,05 грн.;

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 335 051,11 грн., суму неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 208345,68 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 295911,56 грн.;

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 12 231 424,10 грн., суму неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 1 908 814,07 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 2 711 072,06 грн.;

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 35 172 706,70 грн., суму неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 5 488 989,40 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 7 795 964,04 грн.

Ухвалою суду від 25.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.11.2025.

Ухвалою суду від 27.11.2025 відкладено розгляд справи на 10.12.2025.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧІВ (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Позивачі вказали, що ПрАТ "АКХЗ" є юридичною особою приватного права. Статутний капітал ПрАТ "АКХЗ" становить 343 310 000,00 грн. та поділений на 195 062 500 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 1,76 грн.

За твердженням позивачів, задоговором від 26.04.2018 № БВ20180426/02-АК купівлі - продажу акцій компанія Barlenсo Ltd набула у власність 550 000 акцій (0,11842%) ПрАТ "АКХЗ".

Позивачі зазначили, що Компанія Metinvest B.V (Сторона 1), ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" (Сторона 2) та компанія Barlenсo Ltd (Сторона 3), 27.04.2018 уклали договір, у якому сторони визначили, що вони прямо володіють акціями ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 94,60034%, 0,28196%, 0,11842% відповідно, та є афілійованими особами у розумінні п. 1 ч. 1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки сторони 2 і 3 договору перебувають під контролем компанії Metinvest B.V.

Позивачі стверджують, що ПрАТ "АКХЗ", 30.04.2018 отримало повідомлення від компанії Barlenсo Ltd, датоване 27.04.2018, про таке:

- компанія Barlenсo Ltd разом з афілійованими особами компанією Metinvest B.V та ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" 27.04.2018 стали власниками домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ "АКХЗ";

- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття, складає 15 грн. за одну просту іменну акцію ПрАТ "АКХЗ";

- опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ "АКХЗ" згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" не відбувалось;

- датою набуття домінуючого контрольного пакету акцій є 27.04.2018.

Позивачі вказали, що ПрАТ "АКХЗ", 02.05.2018 розмістило на своєму офіційному веб-сайті повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій та офіційне його оприлюднення у загальнодоступній інформаційній базі Національної комісії цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР).

Згодом, за твердженням позивачів, 30.04.2018 відбулося засідання наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" (протокол №209), на якому було вирішено:

- обрати Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт" (надалі - ТОВ "Оціночний стандарт", оцінювач) оцінювачем ринкової вартості акцій ПрАТ "АКХЗ" станом на 26.04.2018;

- надати дозвіл ПрАТ "АКХЗ" на укладення з ТОВ "Оціночний стандарт" договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ", у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов'язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, та надання рецензії незалежного оцінювача на звіт "Оцінка ринкової вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ";

- уповноважити генерального директора ПрАТ "АКХЗ" або особу, яка виконує його обов'язки, укласти і підписати вищевказаний договір про надання послуг.

Як зазначили позивачі, Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів", 04.05.2018 надала рецензію на звіт "Оцінка ринкової вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ", складений ТОВ "Оціночний стандарт" (надалі - звіт про оцінку), відповідно до якої під час проведення оцінки, методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовано відповідно до вимог нормативно - правових актів з оцінки майна, майнових прав та бізнесу, зазначений звіт в цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

Після цього, за твердженням позивачів, 04.05.2018 відбулося засідання наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" (протокол № 211), під час якого затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 13,13 грн.

Як вказали позивачі, ПрАТ "АКХЗ", 07.05.2018 отримало від компанії Barlenco Ltd публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій у всіх власників акцій заводу. У вимозі визначена ціна придбання акції на рівні 15 грн. за одну просту іменну акцію. Відповідно до п. 4 вимоги, ціна придбання акцій визначена відповідно до ч. 5 ст. 10, ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" як найвища з таких:

- найвища ціна акції, за якої заявник вимоги та/або його афілійована особи придбавали акції ПрАТ "АКХЗ" протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "АКХЗ" включно з датою набуття (15 грн.);

- ринкова вартість акцій ПрАТ "АКХЗ", визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 грн.);

- середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "АКХЗ", визначений ПАТ "Українська біржа" (9,6723 грн.).

Позивачі стверджують, що ПрАТ "АКХЗ", 08.05.2018 розмістило копію публічної безвідкличної вимоги на своєму офіційному сайті та у загальнодоступній інформаційній базі НКЦПФР, а також направило копію вимоги на адресу Центрального депозитарію цінних паперів.

Позивачі зазначили, що ПрАТ "АКХЗ", 17.05.2018 направило компанії Barlenco Ltd повідомлення №11/09/414 про надсилання 16.05.2018 кожному акціонеру заводу копії публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ" (простими листами відповідно до переліку акціонерів, складеного Центральним депозитарієм цінних паперів станом на 10.05.2018).

Позивачі вказали, що цінні папери з рахунків ОСОБА_7 (3 300 шт.), ОСОБА_8 (5 000 шт.), ОСОБА_2 (3 000 шт.), ОСОБА_1 (3 000 шт.), ОСОБА_9 (1 700 шт.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" (6 800 шт.), Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (62 300 шт.), ОСОБА_4 (179 150 шт.), 18.05.2018 були переведені на рахунок заявника вимоги, що підтверджується виписками про операції з цінними паперами за період з 17.05.2018 по 18.05.2018.

При цьому, за твердженням позивачів, усі права та обов'язки колишнього власника простих іменних акцій ПрАТ "АКХЗ" у кількості 3 300 шт. за договором про відступлення права вимоги від 23.08.2025 перейшли від ОСОБА_7 до ОСОБА_3 .

Усі права та обов'язки колишнього власника простих іменних акцій ПрАТ "АКХЗ" у кількості 5 000 шт. за договором про відступлення права вимоги від 12.06.2025 перейшли від ОСОБА_8 до ОСОБА_3 .

Усі права та обов'язки колишнього власника простих іменних акцій ПрАТ "АКХЗ" у кількості 1 700 шт. за договором про відступлення права вимоги від 11.06.2025 перейшли від ОСОБА_9 до ОСОБА_3 .

Позивачі наполягають на тому, що наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" порушила встановлену законом процедури визначення ринкової вартості акцій при здійсненні їх примусового викупу.

Позивачі вважають, що справедливою ціною примусового викупу акцій ПрАТ "АКХЗ" міноритарних акціонерів в процедурі сквіз-аут, що відбулась 18.05.2018, є 54,3 грн. за 1 акцію.

Однак, за твердженням позивачів, компанією Barlenсo Ltd було придбано акції ПрАТ "АКХЗ" міноритарних акціонерів в процедурі сквіз-аут, що відбулась 18.05.2018, за ціною 15 грн. за 1 акцію.

Тобто, за розрахунком позивачів за первісним позовом, ним було недоплачено вартість компенсації за примусово вилучені акції в процедурі сквіз-аут:

- ОСОБА_1 - на суму 117 900 грн.;

- ОСОБА_2 - на суму 117 900 грн.;

- ОСОБА_3 - на суму 393 000 грн.;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" - на суму 267 240 грн.;

- Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" - на суму 2 448 390 грн.;

- ОСОБА_4 - на суму 7 040 595 грн.

Позивачі вважають, що недоплачена вартість компенсації за примусово вилучені акції в процедурі сквіз-аут має бути стягнута солідарно з емітента та кінцевого бенефіціарного власника емітента на підставі статей ст. 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) або ст. 22 Цивільного кодексу України (стягнення збитків).

Для задоволення позовних вимог про стягнення суми компенсації за примусово вилучені акції міноритарний акціонер у загальному порядку має довести факт протиправності дій кожної особи, визначеної відповідачем за таким позовом, порушення охоронюваних законом прав позивача внаслідок цих дій та наявність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) або ст. 22 Цивільного кодексу України (стягнення збитків).

Також позивачі наполягають на наявності підстав для солідарного стягнення з відповідачів (за первісним позовом) подвійного розміру суми компенсації за примусово вилучені акції (із розрахунку 54,3 грн. х 2 - 108,6 грн. за 1 акцію (за вирахуванням сплаченої суми 15 грн. за 1 акцію).

В обґрунтування наявності підстав для стягнення подвійного розміру суми компенсації за примусово вилучені акції позивачі за первісним позовом послались на Директиву ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС та ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI (який був чинним станом на момент проведення спірної процедури сквіз-аут), фактично наполягаючи на застосуванні принципу аналогії права.

За порушення строків оплати компенсації вартості вилучених акцій, позивачі нарахували до сплати 3% річних у розмірі 2 336 203,84 грн. за загальний період з 19.05.2018 по 15.11.2025 та інфляційну складову у розмірі 24 810 474,78 грн. за загальний період (фактично) з червня 2018 року по вересень 2025 року.

Нарахування інфляційної складової здійснювалось позивачами на суму недоплаченої компенсації із розрахунку 93,60 грн. за 1 акцію (54,30 грн. х 2 - 15 грн. = 93,60 грн.).

Нарахування 3% річних здійснювалось позивачами на суму недоплаченої компенсації із розрахунку 39,3 грн. за 1 акцію (54,30 грн. - 15 грн. = 39,3 грн.).

Також позивачами вказано, що18.05.2018 з їх рахунків в цінних паперах акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії "BARLENCO LTD", відповідно до заявленої Компанією "BARLENCO LTD" Вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ".

Позивачі зауважили, що, відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», оформленого протоколом від 30.04.2019 № 1, розподілено прибуток для виплати дивідендів 2018 рік, а також за інші минулі (2015, 2016, 2017) роки.

Позивачі вказали, що на позачергових загальних зборах акціонерного товариства 13.09.2021 було прийнято Рішення № 8 єдиного акціонера ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» - Компанії ОСОБА_10 сплатити дивіденди за результатами роботи Товариства не за 2020 рік, а за 1-ше півріччя 2021 року.

Позивачі наполягають на тому, що нараховані за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках дивіденди їм виплачені не були. А тому мають бути стягнуті солідарно з відповідачів з урахуванням інфляційних втратам та 3% річних.

Крім того, позивачі заявили вимогу про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, розрахованих на рівні облікової ставки НБУ, на підставі ст. 1048 ЦК України.

Зазначену вимогу позивачі мотивували таким.

Позивачі зауважили на тому, що як зазначено в ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна....У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Позивачі вказали, що в ст. 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивачі наполягають на тому, що за своєю правовою природою проценти (відсотки) є винагородою за користування чужими грошовими коштами.

Позивачі вважають, що розмір процентів за користування чужими коштами визначений в ст.1048 ЦК України, а саме: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Крім того, позивачі зазначили, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.08.2024 у справі № 905/830/21 надав правові висновки щодо можливості нараховування у подібних спорах відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.ст.1048, 1214 ЦК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-1 (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Відповідач-1 (за первісним позовом) надав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідач-1 (за первісним позовом) наполягає на тому, що наявними доказами підтверджується дотримання вимог закону під час обов'язкового продажу акцій, а саме:

- Компанія Barlenco LTD, як уповноважена особа направила ПрАТ “АКХЗ» повідомлення про набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства 27 квітня 2018 року, на наступний день після набуття права власності на відповідний пакет акцій (26.04.2018);

- Товариство опублікувало повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій в день отримання;

- ПрАТ “АКХЗ» призначило проведення оцінки та затвердило ринкову вартість акцій 4 травня 2018 року, тобто в межах встановленого 25-денного строку з дня отримання повідомлення;

- в той же день Компанія Barlenco LTD уклала договір умовного зберігання (ескроу) до дати направлення публічної безвідкличної вимоги (07.05.2018);

- Компанія Barlenco LTD направила публічну безвідкличну вимогу протягом 90 днів з дня направлення повідомлення. Ціна обов'язкового продажу акцій Товариства визначена як найбільша з найвищої ціни придбання акцій заявником вимоги та ринкової вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності;

- ПАТ “Національний депозитарій України» склав перелік (реєстр) акціонерів 10 травня 2018 року протягом двох днів з дня отримання від Товариства публічної безвідкличної вимоги;

- Товариство в межах п'яти робочих днів здійснило відправку копії публічної безвідкличної вимоги акціонерам. Відправка завершена 16.05.2018 (чотири робочі ДНІ);

- Компанія Barlenco LTD перерахувала на рахунок ескроу кошти за акції Товариства 17.05.2018;

- 18 травня 2018 року акції ПрАТ “АКХЗ» зараховані на рахунок у цінних паперах Компанії Barlenco LTD.

За твердженням відповідача-1, з викладеного вбачається, що ПрАТ “АКХЗ» та учасниками обов'язкового продажу акцій дотримано вимоги статті 652 Закону України “Про акціонерні товариства» (в редакції на дату продажу).

Відповідач-1 вказав, що до позовної заяви позивачем не додано обґрунтованого розрахунку позовних вимог на виконання п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Що, на думку відповідача-1, є підставою для залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження в порядку ч. 11 ст.176 ГПК України.

Відповідач-1 зауважив, що Верховний Суд не встановлював преюдиційних обставин дійсної ринкової вартості акції ПрАТ “АКХЗ» при розгляді справи № 905/671/19 та, відповідно, не міг встановити справедливу вартість акцій ПрАТ "АКХЗ" для всіх акціонерів.

Відповідач-1 наполягає на тому, що факт зміни правової позиції суду в інших подібних справах не вважається нововиявленою обставиною, що визнається судом касаційної інстанції в адміністративній, господарській та цивільній юрисдикціях.

З огляду на викладене відповідач-1 вважає, що висновки суду касаційної інстанції, які впливають на вирішення питання про визначення справедливої вартості акцій ПрАТ "АКХЗ", повинні мати лише перспективну дію. Ретроспективне ж поширення висновків судів на правовідносини у цій справі порушить принцип правової визначеності, оскільки саме об'єднана палата касаційного суду та Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду ними справ формулюють в постановах висновки про те, як саме повинні застосовуватися ті чи інші норми права, і саме ці висновки мають враховувати у своїй діяльності всі суди.

Отже, на думку відповідача-1, ретроспективне застосування висновків судів до спірних правовідносин не свідчить про те, що Позивачі дійсно могли отримати відшкодування за ціною вище ніж цін продажу акцій. Навпаки, це свідчить про порушення правової визначеності та фактичну оцінку поведінки учасників продажу акцій ПрАТ “АКХЗ» на відповідність висновкам судів, які не існували на момент вчинення конкретних дій.

Так, як вказав відповідач-1, 23 жовтня 2020 року Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судово-економічну експертизу ринкової вартості акції Товариства. В ході проведення експертизи використано порівняльний та дохідний оціночні підходи. За результатами експертизи встановлено, що ринкова вартість акції складає 13 грн. Вказане свідчить про те, що ціна обов'язкового продажу акцій ПрАТ “АКХЗ» (15 грн.) перевищує справедливу вартість акції.

Відповідач-1 зазначив, що законодавством України не встановлена відповідальність у вигляді стягнення подвійної ціни акцій (подвійної справедливої ціни акцій) як за невиконання вимог ст. 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства» чи п. 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 № 1983-VIII, так і за заниження ціни обов'язкового продажу акцій.

Відповідач-1 вказав, що у цьому випадку застосуванню підлягає загальний принцип "nulla poena sine lege" - немає покарання без закону, який його передбачає. Відповідальність за заниження ціни акцій у вигляді подвійної ціни продажу акцій повинна бути прямо передбачена законом (постанова Східного АГС від 26.06.2024 у справі № 905/1840/21).

Відповідач-1 зауважив, що Позивачі просять стягнути з Відповідачів санкцію, яка не передбачена законодавством, що виключає можливість для задоволення таких вимог.

Відповідач-1 зазначив, що датою початку прострочення грошового зобов'язання з виплати компенсації за обов'язковий продаж акцій є дата списання акцій (зарахування акцій) на користь заявника публічної безвідкличної вимоги (постанова КГС ВС від 29.08.2024 у справі №905/830/21). Вказане підтверджується і роз'ясненнями НКЦПФР, що додаються.

Відповідач-1 звернув увагу на те, що обов'язковий продаж акцій ПрАТ “АКХЗ» завершений 18 травня 2018 року. Таким чином, на думку відповідача-1, строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за порушення процедури обов'язкового продажу акцій почався з моменту списання акцій, становив 1 рік та сплинув 18 травня 2019 року. Разом з тим, Позивачами не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.

За таких обставин, відповідач-1 просить суд застосувати до вимог Позивачів про стягнення санкції наслідки спливу строків позовної давності.

Відповідач-1 вважає, що право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі наявності у нього акцій, які надають право на отримання відповідних прибутків (“плодів»), що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах.

Відповідач-1 зауважив, що позивачами не заперечується факт списання у них акцій ПрАТ “АКХЗ» за результатами обов'язкового продажу акцій 18 травня 2018 року. Також ними не заперечується відсутність підстав для повернення акцій ПрАТ “АКХЗ». Предметом позову є стягнення компенсації (доплати) за акції, яка (чи володіння якою) не надає права на отримання дивідендів.

Таким чином, з огляду на відсутність у Позивачів акцій у спірний період (з 19.07.2018 по 13.03.2022), за який виплачені дивіденди, відповідач-1 вважає, що Позивачі не мають права на отримання дивідендів. Враховуючи викладене, у Позивачів відсутнє право на дивіденди, яке підлягає охороні, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідач-1 зазначив, що внаслідок застосування процедуру обов'язкового продажу акцій міноритарний акціонер втрачає свій статус акціонера як суб'єкта корпоративних прав. Таким чином, якщо міноритарний акціонер не оскаржує саму процедуру обов'язкового продажу акцій, то він захищає свої майнові права як колишнього акціонера, а не корпоративні права, складової яких є право на дивіденди.

Тобто, Позивачами не оспорюється законністьнезаконність процедури обов'язкового продажу акцій. Спірною є ціна, за якою акції були придбані у міноритарного акціонера.

Відповідач-1 вказав, що вимоги про стягнення компенсації як різниці між справедливою і фактичною сплаченою міноритарному акціонеру ціною акцій та вимоги виплати йому дивідендів за період, починаючи від моменту викупу в нього акцій по суті є взаємовиключними.

Тому, на думку відповідача-1, якщо міноритарний акціонер, не оскаржуючи законність самої процедури squeeze-out, подає позов про стягнення компенсації як різниці між справедливою і фактичною сплаченою йому ціною акцій, він не може одночасно вимагати виплати йому дивідендів за період, починаючи від моменту викупу в нього акцій, оскільки результат розгляду заявлених вимог не передбачає відновлення статусу акціонера Відповідачів.

Окрім того, відповідач-1 вважає, що позивачі в обґрунтування вимог про стягнення суми дивідендів помилково посилаються на правові висновки КГС ВС, викладені у постанові від 29.08.2024 у справі № 905/830/21, оскільки вони не стосуються спірних правовідносин, а також не підтверджують права Позивачів на отримання дивідендів.

Відповідач-1 зауважив, що у цій справі Позивачі не оскаржують недійсність правочину з обов'язкового продажу належних їм акцій, не просять повернути викуплені у них акції та повернути отримані внаслідок обов'язкового продажу акцій кошти. Таким чином, предметом розгляду у справі не є безпідставне утримання акцій Товариства.

Відповідач-1 вказав, що так як наявна правова підстава для отримання акцій за результатами обов'язкового продажу акцій (публічна безвідклична вимога), вказана правова підстава не відпала і є чинною, відсутні підстави для повернення акцій, а також для виплати доходів на такі акції.

Вказане, на думку відповідача-1, свідчить про відсутність підстав для застосування ст. 1214 ЦК України до спірних правовідносин у цій справі.

Відповідач-1 зазначив, що станом на спірні періоди (2018, 2020 роки) та станом на дату розподілу дивідендів за вказані спірні періоди, Позивачі не були власниками акцій ПрАТ “АКХЗ». Позивачами не оспорюються, що у вказані періоди вони не були власниками акцій ПрАТ “АКХЗ» та не мали законного інтересу на такі акції. З урахуванням викладеного, немає і доходів, які могли нараховуватися на таке майно.

Також відповідач-1 звернув увагу на те, що Позивачами фактично заявлено вимогу про стягнення суми нерозподіленого прибутку двічі. Так, Позивачами одночасно заявлено:

- вимогу про стягнення компенсації на підставі вартості чистих активів;

- вимогу про стягнення дивідендів.

Відповідач-1 вказав, що у цій справі Позивачі просять захистити їх права як акціонерів на право отримання компенсації (доплати) за продані акції для отримання справедливої компенсації за продане майно. Інших прав Позивачів порушено не було. За таких підстав, у разі стягнення компенсації Позивачі отримують повне відновлення порушених прав, так як отримують частку власного капіталу ПрАТ “АКХЗ», яка відповідає кількості належних їм акцій, в тому числі весь нерозподілений прибуток на одну акцію.

Крім того, відповідач-1 вказав, що сума нерозподіленого прибутку Товариства (з якого визначаються дивіденди) на одну акцію вже входить до суми компенсації. Так як Позивачі нарахували інфляційні втрати на суму компенсації, такі втрати охоплюють і суму нерозподіленого прибутку, тобто дивідендів. Позивачі фактично просять двічі стягнути одну і ту ж суму інфляційних втрат. З урахуванням заборони на подвійне стягнення, слід відмовити у стягненні інфляційних втрат, нарахованих на суму дивідендів.

Відповідач-1 зазначив, що позивачами заявлено позовну вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованими на суму компенсацію у розмірі облікової ставки НБУ на підставі ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 вважає, що жодних правових висновків щодо правомірності звернення з вимогами про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами із застосовуванням статей 1048, 1051, 1061 ЦК України Верховний Суд у справі № 905/830/21 не зробив.

Натомість, за твердженням відповідача-1, у позовній заяві вимоги про стягнення компенсації сформульовані таким чином “про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру)». Вказане свідчить, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням процесуального закону. Тотожного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23.

Вказане, на думку відповідача-1, свідчить про те, що первинна позовна заява Позивачів не відповідає положенням п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України в частині остаточного визначення способу захисту прав Позивачів на отримання компенсації.

Також відповідач-1 зазначив, що корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи. Не може визнаватися корпоративним спір у разі якщо вимога в ньому не направлена на набуття позивачем, який не є учасником товариства, частки в статутному капіталі товариства.

Натомість, як вказано відповідачем-1, у цій справі Позивачі не є учасниками акціонерного товариства, не мають на меті отримати частку у товаристві з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи. Спір не стосується створення, діяльності, управління та припинення. Позовні вимоги спрямовані до кінцевого бенефіціарного власника саме як до боржника у кондикційних правовідносинах. Вказана особа не виступає суб'єктом корпоративних правовідносин, так як не володіє правомочностями зі створення, діяльності, управління та припинення Товариства. Таким чином, заявлена до такої особи вимога не спрямована на захист корпоративних прав Позивача.

Відповідач-1 зауважив, що позивачі звертаються до суду не для захисту їх права на частку у статутному капіталі Товариства, а для захисту, як вони вважають, майнових прав на мирне володіння майном в частині отримання справедливого відшкодування за вилучене в нього майно.

Враховуючи викладене, на думку відповідача-1, спір між особою, яка була власником акцій, та кінцевим бенефіціарним власником, пов'язаний зі стягненням компенсації у розмірі справедливої компенсації за вилучене майно - не є спором, що виник з корпоративних відносин в розумінні п. 3, 4 ч. 1 ст.20 ГПК України, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З цих підстав, за твердженням відповідача-1, ОСОБА_5 не перебуваючи в статусі кінцевого бенефіціарного власника не може бути належним відповідачем у спорі, так як не відноситься до кола відповідачів.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що у цій справі належним відповідачем є заявник публічної безвідкличної вимоги про обов'язковий продаж акцій Товариства - Компанія Barlenco LTD.

Відповідач-1 зазначив, що Відповідачі у справі не є учасниками правочину з обов'язкового продажу акцій ПрАТ “АКХЗ», так як за результатами такого продажу не набули у власність акції Товариства та не зберігали грошові кошти.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-2 (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Відповідач-2 відзиву на первісну позовну заяву не надав.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Третя особа письмово викладеної правової позиції щодо первісних позовних вимог не надала.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначив, що

- зобов'язання позивача перед відповідачами, що виникли під час примусового продажу акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» припинились у зв'язку з повним та належним виконанням учасниками спірної процедури сквіз-аут своїх обов'язків;

- наявні підстави для визнання відсутнім права відповідачів на отримання дивідендів за 2017, 2018, 2020 роки, оскільки на час виплати ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» таких дивідендів відповідачі не були акціонерами Емітента. Крім того, позивач зазначив, що дивіденди за 2017 рік є складовою власного капіталу, тому у вартості примусово вилучених акцій знаходиться нерозподілений прибуток, який є джерелом виплати дивідендів;

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ-1-6 (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

Представник відповідачів - 1-6 у відзиві заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог за таких обставин.

Відповідачі - 1-6 за зустрічним позовом наполягають на тому, що в зв'язку з неправильно визначеною ринковою вартістю акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з метою примусового викупу акцій Емітента, Заявник Вимоги, який діяв з іншими особами як єдина економічна група, не в повному обсязі перерахував грошові кошти на ескроу рахунки та міноритарні акціонери отримали компенсації не в повному обсязі. Таким чином, не можуть бути визнані припиненими зобов'язання в процедурі сквіз-ауту на ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

Відповідачі погодилися з твердженням позивача за зустрічним позовом про те, що право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у реєстрі акціонерів, станом на час прийняття рішення про виплату дивідендів.

Відповідачі за зустрічним позовом зазначили, що в контексті взаємовідносин, які виникли в зв'язку з неповним відшкодуванням вартості примусово вилучених акцій в процедурі скві-ауту та кваліфікацією Верховним Судом стягнень по суду як відшкодування збитків та/або безпідставно набутого майна, очевидним є те, що дивіденди, які були нараховані на підставі рішень Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за результатами роботи Товариства в 2019, 2020 роках трансформувались у доходи від безпідставно набутого майна, на які відповідачі за зустрічним позовом мають право у відповідності до ст. 1214 ЦК України.

Щодо стягнення дивідендів за 2017 рік, нарахованих у відповідності до Протоколу річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018 № 25, то на думку відповідачів за зустрічним позовом, їх потрібно кваліфікувати як збитки, нанесені спільними діями ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та ОСОБА_5 .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

Третя особа письмово викладеної правової позиції щодо первісних позовних вимог не надала.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом первісного позову є вимоги позивача за первісним позовом про:

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суми компенсації (з інфляційними втратами та 3%) 588 993,13 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 роках на загальну суму 91 917,21 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 130 549,22 грн.;

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суми компенсації (з інфляційними втратами та 3%) 588 993,13 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 91 917,21 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 130 549,22 грн.;

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 963 310,45 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 306 39070 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 435 164,05 грн.;

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 335 051,11 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 208345,68 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 295911,56 грн.;

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 12 231 424,10 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 1 908 814,07 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 2 711 072,06 грн.;

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод», гр. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суми компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 35 172 706,70 грн., суми неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках на загальну суму 5 488 989,40 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 7 795 964,04 грн.

Предметом зустрічного позову є вимоги позивача за зустрічним позовом про:

1) визнання припиненими:

2) визнання відсутніми:

- права ОСОБА_1 на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 35 373,28 грн. за 2017рік, у розмірі 41 596,62 грн. за 2018 рік, у розмірі 36 370,71 грн. за 2020 рік;

Для правильного вирішення як первісного, так і зустрічного позовів необхідно встановити, за якою ціною мали бути придбані належні позивачам акції під час проведення процедури сквіз-аут; чи було виконано заявником публічної безвідкличної вимоги його зобов'язання зі сплати міноритарним акціонерам справедливої ціни примусово придбаних акцій; чи наявні підстави для стягнення з емітента дивідендів на користь позивачів; чи наявні встановлені законом підстави для застосування санкцій за неналежне виконання учасниками процедури сквіз-аут грошових зобов'язань перед міноритарними акціонерами; хто є належним відповідачем у цьому спорі.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

ПрАТ "АКХЗ" є юридичною особою приватного права. Статутний капітал ПрАТ "АКХЗ" становить 343 310 000,00 грн. та поділений на 195 062 500 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 1,76 грн.

За договором від 26.04.2018 № БВ20180426/02-АК купівлі - продажу акцій компанія Barlenсo Ltd набула у власність 550 000 акцій (0,11842%) ПрАТ "АКХЗ".

Компанія Metinvest B.V (Сторона 1), ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" (Сторона 2) та компанія Barlenсo Ltd (Сторона 3), 27.04.2018 уклали договір, у якому сторони визначили, що вони прямо володіють акціями ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 94,60034%, 0,28196%, 0,11842% відповідно, та є афілійованими особами у розумінні п. 1 ч. 1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки сторони 2 і 3 договору перебувають під контролем компанії Metinvest B.V.

ПрАТ "АКХЗ", 30.04.2018 отримало повідомлення від компанії Barlenсo Ltd, датоване 27.04.2018, про таке:

- датою набуття домінуючого контрольного пакету акцій є 27.04.2018.

ПрАТ "АКХЗ", 02.05.2018 розмістило на своєму офіційному веб-сайті повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій та офіційне його оприлюднення у загальнодоступній інформаційній базі Національної комісії цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР).

Згодом, 30.04.2018 відбулося засідання наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" (протокол № 209), на якому було вирішено:

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів", 04.05.2018 надала рецензію на звіт "Оцінка ринкової вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ", складений ТОВ "Оціночний стандарт" (надалі - звіт про оцінку), відповідно до якої під час проведення оцінки, методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовано відповідно до вимог нормативно - правових актів з оцінки майна, майнових прав та бізнесу, зазначений звіт в цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

Після цього, 04.05.2018 відбулося засідання наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" (протокол № 211), під час якого затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 13,13 грн.

ПрАТ "АКХЗ", 07.05.2018 отримало від компанії Barlenco Ltd публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій у всіх власників акцій заводу. У вимозі визначена ціна придбання акції на рівні 15 грн. за одну просту іменну акцію. Відповідно до п. 4 вимоги, ціна придбання акцій визначена відповідно до ч. 5 ст. 10, ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" як найвища з таких:

ПрАТ "АКХЗ", 08.05.2018 розмістило копію публічної безвідкличної вимоги на своєму офіційному сайті та у загальнодоступній інформаційній базі НКЦПФР, а також направило копію вимоги на адресу Центрального депозитарію цінних паперів.

ПрАТ "АКХЗ", 17.05.2018 направило компанії Barlenco Ltd повідомлення № 11/09/414 про надсилання 16.05.2018 кожному акціонеру заводу копії публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ" (простими листами відповідно до переліку акціонерів, складеного Центральним депозитарієм цінних паперів станом на 10.05.2018).

Вищевказані обставини встановлені в постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15 червня 2022 року у cправі № 905/671/19.

Цінні папери з рахунків ОСОБА_7 (3 300 шт.), ОСОБА_8 (5 000 шт.), ОСОБА_2 (3 000 шт.), ОСОБА_1 (3 000 шт.), ОСОБА_9 (1 700 шт.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" (6 800 шт.), Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (62 300 шт.), ОСОБА_4 (179 150 шт.), 18.05.2018 були переведені на рахунок заявника вимоги, що підтверджується виписками про операції з цінними паперами за період з 17.05.2018 по 18.05.2018.

При цьому, усі права та обов'язки колишнього власника простих іменних акцій ПрАТ "АКХЗ" у кількості 3 300 шт. за договором про відступлення права вимоги від 23.08.2025 перейшли від ОСОБА_7 до ОСОБА_3 .

Щодо встановленої законом процедури визначення ринкової вартості акцій при здійсненні їх примусового викупу.

У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (ч.4 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства").

У процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов'язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій.

Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Тобто встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).

Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.

Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст. 8 Закону "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених у ст. 65-2 цього Закону.

Згідно зі ст.8 Закону "Про акціонерні товариства", ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто - у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб'єктом оціночної діяльності:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів;

у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому НКЦПФР;

3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону "Про акціонерні товариства").

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

Щодо обов'язків наглядової ради в процедурі сквіз-аут.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону "Про акціонерні товариства", наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст. 3 та інших статтях ЦК, яким мають відповідати дії будь-якого суб'єкта.

Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.

При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль - вона обирає суб'єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.

Відповідно до ст. 53 Закону "Про акціонерні товариства", наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі - представники акціонерів), та / або незалежні директори.

Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.

У Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням НКЦПФР від 22.07.2014 № 955, рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, містяться такі рекомендації, які відображають найкращі практики корпоративного управління:

- товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;

- товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів - власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п.2.8);

- якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п.3.1.2.);

- з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв'язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п.3.1.12).

У коментарях до п. 2. 8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.

Затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.

Дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", має істотне значення для вирішення подібних спорів, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв'язку з примусовим відчуженням належних йому акцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2021 у справі № 910/2483/18 вказано, що у разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом про стягнення ціни придбання акцій у процедурі сквіз-ауту, яка на його думку є справедливою, посилаючись при цьому в обґрунтування позову на порушення порядку визначення ринкової вартості акцій товариства та на те, що визначена відповідачами ринкова вартість акцій є несправедливою, суд має з'ясувати розмір ринкової вартості акцій товариства, що визначається у процедурі добровільного викупу акцій, передбаченій статтею 65-1 Закону, а також розмір ринкової вартості акцій, що визначається у процедурі сквіз-ауту, передбаченій статтею 65-2 Закону, встановити чи відрізняються ці розміри ринкової вартості акцій між собою та чи є різниця між ними істотною. Також суд має перевірити, чи правильно була визначена ринкова вартість акцій в обох процедурах. Тобто суди мають з'ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою".

У низці інших постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої "при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати" (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

Для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 червня 2022 року у справі № 905/671/19 уточнила висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначила, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб'єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб'єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.

Тобто, при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.

Щодо законності та обґрунтованості рішення наглядової ради ПрАТ "АКХЗ".

Висновок щодо законності ухвалення рішення наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" від 04.05.2018 (протокол № 211) був зроблений у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, яка стосувалася тих самих фактичних обставин справи (спір виник через примусовий викуп акцій ПрАТ "АКХЗ" у процедурі сквіз-аут).

У цій постанові Верховний Суд зазначив таке:

"5.31. ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" є приватним акціонерним товариством, відповідно на нього не поширюється вимога мати незалежних директорів у складі наглядової ради, передбачена ст. 53-1 Закону "Про акціонерні товариства".

5.32. Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.

5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.

5.34. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн. (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн. із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд грн. (36,41 грн. - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн. на акцію.

5.35. Таким чином, затверджена наглядовою радою Товариства ринкова вартість однієї акції у 13,13 грн. є вочевидь несправедливою, заниженою. Суди не надали належну правову оцінку аргументації позивача про несправедливість затвердженої відповідачем 1 оцінки і безпідставно відмовили позивачу у клопотанні про призначення експертизи для визначення справедливої (ринкової) вартості акцій, право власності на які перейшло від позивача до компанії "Барленко ЛТД" внаслідок проведеної процедури сквіз-аут.

5.36. Суди посилалися також на те, що при проведенні процедури сквіз-аут покупцем для розрахунків з акціонерами була обрана інша ціна, аніж ринкова вартість акцій, затверджена рішенням наглядової ради (13,13 грн.). Так, компанія "Барленко ЛТД" звернулася до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій усіх власників акцій акціонерного товариства за ціною 15 грн за акцію (найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" включно з датою набуття). Але це відбулося саме через те, що наглядова рада знехтувала своїми обов'язками і затвердила вочевидь несправедливу ціну, визначену оцінювачем, як ринкову вартість акцій."

Колегія Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в постанові 15 червня 2022 року у справі № 905/671/19 зазначила, що факти, встановлені Верховним Судом у справі № 905/1926/18, для справи № 905/671/19, що розглядалась, не є преюдиціальними.

Разом з тим, колегія суддів зауважила, що чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб'єктний склад).

Втім, відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів).

Розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ "АКХЗ", затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018 (протокол № 211), то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства.

Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.

Під час касаційного перегляду справи № 905/671/19 (яка стосувалася тих самих фактичних обставин справи (спір виник через примусовий викуп 18.05.2018 акцій ПрАТ "АКХЗ" у процедурі сквіз-аут)) Колегія Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду визначила розмір справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч. 3 ст. 321 ЦК, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку міноритарний акціонер мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства".

Як було встановлено судом у справі № 905/671/19, ринкова вартість акцій розрахована порівняльним методом, становить 13,00 грн., дохідним методом - 12,47 грн., позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) - 54,3 грн.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, під час касаційного перегляду справи № 905/671/19 визначив, що міноритарний акціонер ПрАТ "АКХЗ" в результаті примусового викупу його акцій 18.05.2018 відповідно до положень ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн., що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".

Такий висновок Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду є обов'язковим до врахування судом під час розгляду цієї справи № 904/4736/25 і, як було вказано вище, суд у цій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства.

А отже, справедливою ціною примусового викупу акцій ПрАТ "АКХЗ" міноритарних акціонерів в процедурі сквіз-аут, що відбулась 18.05.2018, є 54,3 грн. за 1 акцію.

Однак, компанією Barlenсo Ltd було придбано акції ПрАТ "АКХЗ" міноритарних акціонерів в процедурі сквіз-аут, що відбулась 18.05.2018, за ціною 15 грн. за 1-ну акцію.

Відповідно до меморіального ордеру № 1514014 від 24.05.2018, ОСОБА_4 було сплачено 2 687 250 грн. за 179 150 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ".

Відповідно до платіжної інструкції на видачу готівки від 05.06.2018 № 1529736, ОСОБА_2 було сплачено 45 000 грн. за 3 000 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ".

Відповідно до меморіального ордеру № 6868_3 від 23.05.2018, Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" було сплачено 934 500 грн. за 62 300 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ".

Відповідно до меморіального ордеру № 2442095 від 03.12.2019, ОСОБА_1 було сплачено 45 000 грн. за 3 000 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ".

Відповідно до платіжної інструкції на видачу готівки від 11.06.2018 № 1537976, ОСОБА_8 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) було сплачено 75 000 грн. за 5 000 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ".

Відповідно до платіжної інструкції на видачу готівки від 03.08.2018 № 1613208, ОСОБА_9 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) було сплачено 25 500 грн. за 1 700 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ".

Відповідно до платіжної інструкції на видачу готівки від 21.02.2019 № 1928898, ОСОБА_7 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) було сплачено 49 500 грн. за 3 300 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ".

Відповідно до меморіального ордеру № 6868_1 від 25.05.2018, Товариству з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" було сплачено 102 000 грн. за 6 800 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ".

Тобто, позивачам за первісним позовом було недоплачено вартість компенсації за примусово вилучені акції в процедурі сквіз-аут:

- ОСОБА_1 - на суму 117 900 грн.;

- ОСОБА_2 - на суму 117 900 грн.;

- ОСОБА_3 - на суму 393 000 грн.;

- ОСОБА_4 - на суму 7 040 595 грн.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 викладено правовий висновок про те, що колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст. 1212 ЦК України.

Чинне законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди. Такі особи, як правило, є міноритарними акціонерами (у справі, що переглядається, компанія Barlenco Ltd (покупець) до набуття пакету акцій в процедурі сквіз-аут володіла 0,28196% акцій ПрАТ "АКХЗ", ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" володіло 0,118424%).

Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов'язаних/афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.

Більше того, оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов'язаннями.

Верховний Суд вважає, що обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.

Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб'єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.

Отже, позовні вимоги міноритарного акціонера про стягнення суми компенсації за примусово вилучені акції можуть бути адресовані не тільки покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd, а й до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі № 905/830/21 та підтверджені у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19.

Однак, право міноритарного акціонера на звернення із відповідним позовом до будь-кого з означених осіб, а саме: покупця акцій, його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, емітента на підставі будь-якої із статей (ст. 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) або ст. 22 Цивільного кодексу України (стягнення збитків)) не є безумовним і безмежним, та не означає автоматичного задоволення позовних вимог про стягнення суми компенсації за примусово вилучені акції.

Для задоволення позовних вимог про стягнення суми компенсації за примусово вилучені акції міноритарний акціонер у загальному порядку має довести факт протиправності дій кожної особи, визначеної відповідачем за таким позовом, порушення охоронюваних законом прав позивача внаслідок цих дій, наявність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) або ст. 22 Цивільного кодексу України (стягнення збитків).

Слід звернути увагу на те, що Верховним Судом викладено правовий висновок про те, що міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст. 1212 ЦК України. Однак, Верховним Судом не було уточнено, в яких саме випадках мають бути застосовані положення ст. 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) або ст. 22 Цивільного кодексу України (стягнення збитків). А отже, ці обставини мають окремо досліджуватись в кожній коректній справі і суд зобов'язаний в кожному конкретному випадку надавати юридичну кваліфікацію таким правовідносинам.

Так, відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 серпня 2024 року у cправі № 905/830/21 викладено правову позицію про те, що за загальним правилом чинне законодавство України встановлює принцип самостійної відповідальності учасника юридичної особи (власника корпоративних прав за своїми зобов'язаннями).

Відповідно до ч. 3 ст. 96 ЦК учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 3 Закону "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. У разі вчинення акціонерами протиправних дій до товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їхні права, крім випадків, визначених законом.

Водночас, за останні роки Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки, у яких визначав умови, коли юридична самостійність юридичної особи може бути проігнорована. Верховний Суд застосував у своїх рішеннях доктрину "підняття корпоративної завіси".

Механізм підняття корпоративної вуалі є виключенням із загальноприйнятного принципу відокремленості юридичної особи з метою додержання справедливості та балансу інтересів усіх учасників цивільного обороту. Він полягає у відступі від принципів відокремленості та обмеженої відповідальності.

Українські суди широко використовують доктрину підняття корпоративної завіси у справах, де особа використовує складні корпоративні структури для уникнення відповідальності, де особа та її учасник по суті становлять єдине ціле, їх інтереси неможливо розмежувати, або з метою досягнення справедливого результату (застосування загальних засад цивільного права, передбачених ст. 3 та ст. 13 ЦК - розумності, справедливості, заборони зловживання правом). Підняття корпоративної завіси означає, що майно, права та обов'язки, що належать певній юридичній особі, розглядаються як майно, права та обов'язки іншої особи, найчастіше її учасників, керівників або інших компаній групи. Особливістю цієї доктрини є відсутність виключного переліку випадків або умов, за яких правосуб'єктність юридичної особи може не братися до уваги. Суд не визнає правосуб'єктність юридичної особи лише у конкретному спорі, і лише у певних правовідносинах, оскільки це потрібно для досягнення справедливого та розумного вирішення спору, при цьому сама юридична особа не припиняє своє існування. Підставами для застосування доктрини підняття корпоративної завіси може бути зловживання корпоративною структурою для уникнення виконання своїх зобов'язань, зокрема, й щодо відшкодування завданої шкоди, фактичне управління активами групи компаній як власними (див. пункти 147, 153, 155 постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23 з урахуванням різниці у обставинах справи).

У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 зазначено, що до норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Застосування доктрини підняття корпоративної завіси є обґрунтованим щодо вимог про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав, оскільки емітент та заявники вимоги, незалежно від наявності чи відсутності у Компанії "BARLENCO LTD" статусу "технічної" особи, фактично становлять єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Особливістю діяльності групи компаній є те, що один учасник цієї групи може діяти в інтересах інших учасників, а тому неможливо визначити, хто саме отримав вигоду від процедури примусового продажу акцій за заниженою ціною. Вигодонабувачем у такому випадку може бути будь-яка юридична особа, а відтак, кінцевим вигодонабувачем є кінцевий бенефіціарний власник, що вбачається навіть із визначення самого поняття "бенефіціар" (від фр. benefice - прибуток, користь) - це особа, яка одержує вигоди.

Також застосування доктрини є виправданим, оскільки переслідує мету досягнення справедливого результату, зокрема, полегшити виконання судового рішення за умови повного або часткового задоволення позовних вимог.

Вищевикладене спростовує твердження представника ПрАТ "АКХЗ" про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, в тому числі і у частині позовних вимог до ОСОБА_5 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов'язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява № 5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява № 36480/07).

З аналізу вищевказаних правових позицій можна зробити висновок про те, що, дійсно, набувачем коштів, отриманих (збережених) без достатніх правових підстав у випадку примусового викупу у міноритарного акціонера акцій за заниженими цінами в процедурі сквіз-аут може бути як емітент, так і заявник публічної безвідкличної вимоги та особи, що діяли разом із ним, так і кінцевий бенефіціарний власник. Однак, факт отримання цими особами грошових коштів, які мали би бути, але не були виплачені міноритарному акціонеру, та, як наслідок, мають бути сплачені останньому на підставі ст. 1212 ЦК України, підлягає доведенню позивачем у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, під час розгляду цієї справи, позивачами за первісним позовом не доведено шляхом подання належних та допустимих доказів безпідставного збагачення на суми які мали би бути, але не були виплачені міноритарному акціонеру (загальна сума недоплачених позивачам грошових коштів за наслідками спірної процедури сквіз-аут) безпосередньо Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" та/або ОСОБА_5 .

Зокрема, ОСОБА_5 , хоча і є кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "АКХЗ", за результатами спірної процедури сквіз-аут отримав вигоду у вигляді опосередкованої концентрації корпоративних прав ПрАТ "АКХЗ" через афілійованих та пов'язаних осіб, і безпосередньо не отримував грошові кошти які мали би бути, але не були виплачені міноритарному акціонеру.

У даному випадку (за відсутності доказів іншого), саме заявник публічної безвідкличної вимоги - Компанія Barlenco LTD безпідставно зберегла грошові кошти, які мали би бути, але не були виплачені позивачам за первісним позовом. І тільки до цієї особи можуть бути пред'явлені вимоги про стягнення сум компенсації за кваліфікацією ст. 1212 ЦК України.

Проте, Компанія Barlenco LTD не є відповідачем у цьому спорі.

За таких обставин, кваліфікація позивачами за первісним позовом обов'язку ПрАТ "АКХЗ" та ОСОБА_5 сплатити їм повну належну суму компенсації за примусово вилучені акції за ст. 1212 ЦК України - є помилковою.

Разом з цим, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц.

Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як було вказано вище, у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 905/1926/18, яка стосувалася тих самих фактичних обставин справи (спір виник через примусовий викуп акцій ПрАТ "АКХЗ" у процедурі сквіз-аут) було встановлено, що ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн., члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн. (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн. із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд грн. (36,41 грн. - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн. на акцію.

Таким чином, затверджена наглядовою радою Товариства ринкова вартість однієї акції у 13,13 грн. є вочевидь несправедливою, заниженою. Суди не надали належну правову оцінку аргументації позивача про несправедливість затвердженої відповідачем 1 оцінки і безпідставно відмовили позивачу у клопотанні про призначення експертизи для визначення справедливої (ринкової) вартості акцій, право власності на які перейшло від позивача до компанії "Барленко ЛТД" внаслідок проведеної процедури сквіз-аут.

При проведенні процедури сквіз-аут покупцем для розрахунків з акціонерами була обрана інша ціна, аніж ринкова вартість акцій, затверджена рішенням наглядової ради (13,13 грн.). Так, компанія "Барленко ЛТД" звернулася до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій усіх власників акцій акціонерного товариства за ціною 15 грн. за акцію (найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" включно з датою набуття). Але це відбулося саме через те, що наглядова рада знехтувала своїми обов'язками і затвердила вочевидь несправедливу ціну, визначену оцінювачем, як ринкову вартість акцій.

Тобто, в діях ПрАТ "АКХЗ" є всі елементи, необхідні для застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди:

- неправомірність поведінки ПрАТ "АКХЗ", яка виявилась у порушенні процедури визначення вартості акцій;

- наявність шкоди у міноритарних акціонерів, яка виявилась у недоотриманні ними належних їм грошових коштів за примусово вилучені акції;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою уповноважених осіб ПрАТ "АКХЗ" та завданою шкодою, який виражається в тому, що завдана шкода є об'єктивним наслідком порушення процедури визначення вартості акцій;

- вину заподіювача шкоди, яка виразилась у нехтуванні уповноваженими особами ПрАТ "АКХЗ" приписами чинного законодавства.

Відтак, ПрАТ "АКХЗ" - емітент акцій, є належним відповідачем у спорі про стягнення шкоди у вигляді суми компенсації за примусово вилучені акції, адже саме завдяки неправомірним діям наглядової ради цього товариства була затверджена занижена (несправедлива) оцінка акцій.

Разом з тим, щодо наявності підстав для стягнення суми компенсації за примусово вилучені акції з відповідача-2 (за первісним позовом) - ОСОБА_5 , слід зазначити про таке.

Як було вказано вище, відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов'язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява № 5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява № 36480/07).

Тобто, можливість покладення на кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи відповідальності недоотримання міноритарними акціонерами належних їм грошових коштів за примусово вилучені акції насамперед залежить від активності дій бенефіціара у правовідносинах, що спричинили збитки міноритарним акціонерам.

У даному випадку, кінцевий бенефіціарний власник, попри нерозривний корпоративний зв'язок з емітентом, не є "активним акціонером" в розумінні правових висновків ЄСПЛ. Тобто не вчиняв жодних активних дій у спірній процедурі сквіз-аут та фактично обмежився очікуванням дивідендів. Позивачі не навели жодних доводів протилежного, будь-які належні докази в матеріалах справи відсутні. Позивачі лише обмежились цитуванням деяких пунктів з текстів різних постанов Верховного Суду (в яких Верховний Суд вказує на існування права міноритарного акціонера на звернення до суду з такого роду вимогами) у відриві від контексту конкретної справи, що не позбавляє позивачів необхідності дотримання ним вимог частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України в частині доведення наявності всіх елементів, необхідних для застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

За таких обставин, у діях ОСОБА_5 відсутні елементи, необхідні для застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

А відтак, відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_5 цивільно-правової відповідальності ані у формі відшкодування збитків, ані у формі повернення безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України.

Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача-1 (за первісним позовом) подвійного розміру суми компенсації за примусово вилучені акції (із розрахунку 54,3 грн. х 2 - 108,6 грн. за 1 акцію (за вирахуванням сплаченої суми 15 грн. за 1 акцію).

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон "Про міжнародні договори України", ст.19 якого передбачає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Директиви є правовими актами ЄС, які ухвалюються відповідно до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського Союзу (консолідована версія 2010/С 83/01). У ст.288 цього Договору вказано, що директива є обов'язковою щодо результату, якого необхідно досягти, для кожної держави-члена, якій її адресовано, проте залишає національним органам влади вибір форми та засобів.

Директива не є актом (інструментом) прямої дії, її норми мають бути імплементовані в національне законодавство, причому форми та засоби такої імплементації можуть бути різними. І лише якщо держава-член очевидно не виконує свої обов'язки із імплементації директив, то норми директиви можуть мати ефект прямої дії.

Оскільки Україна не є державою-членом ЄС її обов'язки з імплементації положень acquis ЄС, зокрема, й директив ЄС, до національного законодавства визначені міжнародними договорами (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 914/2579/19, від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

Так, 21.03.2014 підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Угода була ратифікована Законом від 16.09.2014 №1678-VII і є невід'ємною частиною українського законодавства.

Відповідно до ст. 480 Угоди, додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід'ємною частиною.

Додатком XXXIV до гл. 13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" розд. V "Економічне і галузеве співробітництво" Угоди передбачено, що Україна зобов'язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства ЄС про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов'язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.

Таким чином, Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання не є частиною національного законодавства або ж міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а тому не є актом цивільного законодавства, відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі, а законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону "Про акціонерні товариства" при здійсненні процедури сквіз-аут.

Однак, Верховний Суд в постанові від 29 серпня 2024 року у cправі № 905/830/21 погодився з доводами про те, що норма щодо сквіз-ауту є неякісною, з таких міркувань.

Відповідно до ч.6 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов'язки, передбачені ст. 65 або 65-1 цього Закону у разі придбання контрольного пакета акцій, ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:

1) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;

2) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) подвійна ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст. 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги контрольного пакета акцій.

Згідно з ч. 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов'язки, передбачені ст.65-1 цього Закону у разі придбання значного контрольного пакета акцій, ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;

2) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) подвійна ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги значного контрольного пакета акцій.

Стаття 65 Закону "Про акціонерні товариства" регулює придбання акцій приватного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій, ст. 65-1 - придбання акцій публічного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій або значного контрольного пакета акцій, а ст. 65-2 - обов'язковий продаж акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

Зазначені статті 65-1 та 65-2 та, зокрема, їх положення про подвійну ціну (вартість) включено до Закону "Про акціонерні товариства" на підставі Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" № 1983-VIII.

У пояснювальній записці до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" № 1983-VIII зазначено, що у національному законодавстві на даний час повністю відсутнє врегулювання права на squeeze-out та sell-out, а також механізмів їх застосування. Необхідність імплементації вимоги щодо існування в законодавстві України права на squeeze-out та sell-out, передбаченого Директивою 2004/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання, пов'язана, зокрема, з необхідністю виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Як показує аналіз структури володіння акціонерним капіталом, більшість громадян України, зокрема найменш захищені верства населення (пенсіонери, діти війни, малозабезпечені, інваліди тощо), які в процесі приватизації набули права власності на цінні папери різних акціонерних товариств, як правило, володіють дрібними пакетами акцій, які складають близько 0,0001 - 0,01 відсотків статутних капіталів товариств. Такі особи не мають можливості користуватись правами, які надають цінні папери, та зобов'язані нести збитки від володіння такими цінними паперами. Враховуючи викладене, норми законопроекту, які передбачають введення механізмів реалізації права на squeeze-out та sell-out дозволять вирішити вищезазначені проблемні питання. Так, власники дрібного пакету акцій отримають можливість продати належні їм цінні папери за ринковою вартістю, та позбавляться обов'язку нести витрати за послуги депозитарних установ.

Отже, процедури squeeze-out та sell-out направлені на захист міноритарного акціонера, якому пропонується продати належні йому акцій за справедливою ціною. Враховуючи викладене, застосування збалансованого підходу шляхом одночасного введення до вітчизняного законодавства squeeze-out та sell-out, яке передбачене Законопроектом, дозволить досягнути цілей регулювання, на які він спрямований, а саме захисту прав акціонерів, зокрема міноритарних.

В той же час, запропоновані законопроектом норми надають особі (особам, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків акцій товариства право, а не обов'язковість, здійснювати примусовий викуп акцій у інших акціонерів товариства. Тобто, мажоритарний акціонер може не скористатися цим правом. У такому випадку, міноритарні акціонери матимуть можливість скористатись своїм правом на sell-out. Крім того, оскільки міжнародний досвід свідчить про можливість передбачення декількох порогових значень для застосування права обов'язкового викупу за справедливою ціною акцій міноритарних акціонерів, яке виникає за наслідками набуття контрольного пакету, доцільним є передбачення Законом України "Про акціонерні товариства" запровадження аналогічної до передбаченого статтею 65 при придбанні контрольного пакета акцій товариства обов'язковості здійснення зазначених дій також при набутті значного контрольного пакету (у розмірі 75 і більше відсотків простих акцій товариства) як додаткову проміжну ланку між розміром пакету, який надає право squeeze-out, який визначений у розмірі 95%, та існуючим у Законі "Про акціонерні товариства" правом міноритарного акціонера вимагати викупу у розмірі 50%.

В пояснювальній записці вказано, що законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", зокрема, передбачає викладення у новій редакції ст. 65 Закону "Про акціонерні товариства" з метою удосконалення механізму придбання акцій приватного акціонерного товариства за наслідком придбаного контрольного пакета акцій; доповнення Закону "Про акціонерні товариства" новими статтями 65-1 "Придбання акцій публічного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій або значного контрольного пакету акцій", 65-2 "Обов'язковий продаж простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків простих акцій", 65-3 "Обов'язкове придбання особою (особами, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства акцій на вимогу акціонерів", 65-4 "Наслідки недотримання вимог щодо виконання обов'язків власником контрольного пакета акцій або значного контрольного пакету акцій або пакету акцій у розмірі 95 і більше відсотків акцій товариства" та 65-5 "Особливості придбання контрольного та домінуючого контрольного пакетів акцій в приватних акціонерних товариствах", тощо.

Пояснень щодо подвійного розміру справедливої ціни пояснювальна записка не містить. Відтак, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29 серпня 2024 року у cправі № 905/830/21 погодився із доводами скаржника про неналежну якість закону.

Скаржник у cправі № 905/830/21, по суті, наполягав на застосуванні аналогії закону.

Відповідно до ст. 8 ЦК якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в ч. 10 ст. 11 ГПК, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону. Такі висновки наведені в пунктах 43-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19.

Отже, враховуючи відсутність пояснень законодавця з приводу відповідного правового регулювання, щодо застосування санкції на рівні подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій у спірних правовідносинах за аналогією закону підлягає застосуванню положення частин 6, 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які регулюють подібні правовідносини.

Вищевказаних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29 серпня 2024 року у cправі № 905/830/21.

Підсумовуючи викладене, законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону "Про акціонерні товариства" при здійсненні процедури сквіз-аут. Однак є можливим визначення розміру справедливої ціни примусово вилучених в процедурі сквіз-аут акцій шляхом застосування положення частин 6, 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства".

Тобто, частинами 6, 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" передбачено не штрафні санкції за неналежне виконання учасниками процедури сквіз-аут зобов'язань зі сплати міноритарним акціонерам вартості вилучених акцій, а альтернативні способи визначення справедливої ціни акцій.

При цьому, такі способи визначення справедливої вартості акцій є альтернативними разом із способом, який застосовано судами під час розгляду справи № 905/671/19 (розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом, методом балансової вартості чистих активів - за яким справедлива ціна акцій визначена в розмірі 54,3 грн).

Окремо слід відзначити, що міноритарний акціонер має право обрати будь-який із цих способів на власний розсуд, але не наділений правом застосування всіх цих способів одночасно (що було вчинено позивачами у цій справі).

Визначення позивачами приписів частин 6, 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" як можливість стягнення визначеного Верховним Судом під час касаційного перегляду справи № 905/671/19 справедливого розміру вартості компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн. у подвійному розмірі по аналогії зі штрафною санкцією - ґрунтується на довільному тлумаченні норм чинного законодавства, і спробою одночасного застосування та арифметичного сумування всіх альтернативних способів визначення справедливої вартості акцій. Такий спосіб тлумачення приписів частин 6, 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" є незастосовним до предмету спору у цій справі. Адже ці приписи є прямими нормами закону, які визначають альтернативні способи визначення справедливого розміру компенсації. І ці норми не покладають на винних осіб додаткового тягаря чи відповідальності.

Як було вказано вище, Верховний Суд під час касаційного перегляду справи № 905/671/19 визначив, що міноритарний акціонер ПрАТ "АКХЗ" в результаті примусового викупу його акцій 18.05.2018 відповідно до положень ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн., що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".

При цьому, судом було зауважено, що у справі № 905/671/19 суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч. 3 ст. 321 ЦК, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства".

Отже, як встановлено судами під час розгляду справи № 905/671/19, ринкова вартість акцій розрахована порівняльним методом, становить 13,00 грн., дохідним методом - 12,47 грн., позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) - 54,3 грн.

Враховуючи викладене, Верховний Суд під час касаційного перегляду справи № 905/671/19 дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн., що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".

Поряд з цим, і ч. 6, і ч. 7 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" визначають такі способи визначення справедливої ціни акцій:

1) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті.

Що у цій справі становить 15 грн. х 2 = 30 грн. за 1 акцію;

2) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи.

З матеріалів цієї справи ціну за таким способом встановити неможливо, оскільки опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ "АКХЗ" згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" не відбувалось;

Що у цій справі становить 13,13 грн. х 2 = 26,26 грн. за 1 акцію.

Отже, під час комплексного дослідження матеріалів справи судом встановлено, що позивачі мають право на пред'явлення вимоги про відшкодування компенсації справедливої вартості акцій в розмірах, визначених за трьома альтернативними способами, за ціною:

1) 54,30 грн. за 1 акцію за вирахуванням сплаченої суми 15 грн. за 1 акцію;

2) 30,00 грн. за 1 акцію за вирахуванням сплаченої суми 15 грн. за 1 акцію;

3) 26,26 грн. за 1 акцію за вирахуванням сплаченої суми 15 грн. за 1 акцію.

Тобто, усі способи визначення розміру справедливої ціни примусово вилучених в процедурі сквіз-аут акцій шляхом застосування положення частин 6, 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" передбачають визначення меншої справедливої ціни примусового викупу акцій, ніж визначений Верховним Судом під час касаційного перегляду справи № 905/671/19.

З урахуванням того, що Верховним Судом під час касаційного перегляду справи № 905/671/19 визначено ціну примусового викупу акцій вищу, аніж та, що може бути встановлена шляхом застосування положення частин 6, 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства"; і також те, що таке визначення справедливої вартості акцій найкращим способом відновить порушені права та інтереси позивачів; а також першочерговість застосування судом під час розгляду цієї справи відповідних висновків Верховного Суду у справі № 905/671/19, слід визнати обґрунтованими вимоги позивачів за первісним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь позивачів суми компенсації за примусово вилучені акції із розрахунку: 54,3 грн. за 1 акцію за вирахуванням сплаченої суми 15 грн. за 1 акцію, у підсумку - 39,3 грн. за 1 акцію, яка у грошовому вираженні становить:

- 117 900 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- 117 900 грн. на користь ОСОБА_2 ;

- 393 000 грн. на користь ОСОБА_3 ;

- 267 240 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс";

- 2 448 390 грн. на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост";

- 7 040 595 грн. на користь ОСОБА_4 .

Щодо первісних позовних вимог про стягнення інфляційної складової та 3% річних за порушення строків оплати компенсації вартості вилучених акцій.

Відповідно до ч. 5 ст.41 Конституції України, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Аналогічне положення міститься у ч. 3 ст. 321 ЦК - примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов'язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.

Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст. 1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п.54, заяви № 29813/96 та № 30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява № 16651/05). Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява №16651/05)).

За таких обставин, сплата позивачам за первісним позовом повної та справедливої компенсації вартості акцій, що вилучаються, мала відбутись не пізніше дня їх вилучення, тобто 18.05.2018.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, обґрунтованими є вимоги позивачів за первісним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь позивачів суми компенсації за примусово вилучені акції із розрахунку: 54,3 грн. за 1 акцію за вирахуванням сплаченої суми 15 грн. за 1 акцію, у підсумку - 39,3 грн. за 1 акцію, яка у грошовому вираженні становить:

- 117 900 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- 117 900 грн. на користь ОСОБА_2 ;

- 393 000 грн. на користь ОСОБА_3 ;

- 7 040 595 грн. на користь ОСОБА_4 .

За розрахунком суду:

- 3% річних на суму боргу 117 900 грн. за період з 19.05.2018 по 15.11.2025 становлять 26512,96 грн.;

- 3% річних на суму боргу 393 000 грн. за період з 19.05.2018 по 15.11.2025 становлять 88376,55 грн.;

- 3% річних на суму боргу 267 240 грн. за період з 19.05.2018 по 15.11.2025 становлять 60096,05 грн.;

- 3% річних на суму боргу 2 448 390 грн. за період з 19.05.2018 по 15.11.2025 становлять 550585,89 грн.;

- 3% річних на суму боргу 7 040 595 грн. за період з 19.05.2018 по 15.11.2025 становлять 1583265,86 грн.

А всього: 2 335 350,27 грн.

А отже, первісні позовні вимоги про стягнення 3% річних за порушення строків оплати компенсації вартості вилучених акцій є обґрунтованими у розмірі 2 335 350,27 грн.

За розрахунком суду:

- інфляційна складова на суму боргу 117 900 грн. за період з червня 2018 року по вересень 2025 року становлять 118 264,99 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 393 000 грн. за період з червня 2018 року по вересень 2025 року становлять 394 216,63 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 267 240 грн. за період з червня 2018 року по вересень 2025 року становлять 268 067,31 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 2 448 390 грн. за період з червня 2018 року по вересень 2025 року становлять 2 455 969,61 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 7 040 595 грн. за період з червня 2018 року по вересень 2025 року становлять 7 062 390,91 грн.

Всього: 10 417 174,44 грн.

Тому, первісні позовні вимоги про стягнення інфляційної складової за порушення строків оплати компенсації вартості вилучених акцій є обґрунтованими у розмірі 10 417 174,44 грн.

Щодо первісних позовних вимог про стягнення суму неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону "Про акціонерні товариства", дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абз.1 цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами (абзаци 1-3 ч. 2 ст. 30 Закону "Про акціонерні товариства").

У разі невиплати дивідендів у строк, визначений абзацами 1 та 2 цієї частини, або у строк, установлений загальними зборами відповідно до абз.3 цієї частини для виплати дивідендів, за умови, що він менший за строк, передбачений абзацами 1 та 2 цієї частини, в акціонера виникає право звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса на документах, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України (абз.4 ч.2 ст.30 Закону "Про акціонерні товариства").

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону "Про акціонерні товариства", для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 та від 14.11.2018 у справі №910/18299/16, проаналізувавши положення Закону "Про акціонерні товариства", дійшов висновку, що право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.

Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, 18.05.2018 з рахунків позивачів за первісним позовом в цінних паперах акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії "BARLENCO LTD", відповідно до заявленої Компанією "BARLENCO LTD" Вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ".

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», оформленого протоколом від 30.04.2019 № 1, розподілено прибуток для виплати дивідендів 2018 рік, а також за інші минулі (2015, 2016, 2017) роки.

На позачергових загальних зборах акціонерного товариства 13.09.2021 було прийнято Рішення № 8 єдиного акціонера ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» - Компанії ОСОБА_10 сплатити дивіденди за результатами роботи Товариства не за 2020 рік, а за 1-ше півріччя 2021 року.

Отже, визначення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та визначення строку їх виплати за 2018, 2021 (1-ше півріччя) роки відбулося вже після відчуження акцій позивачів. Правочин, на підставі якого відбувся продаж належних позивачам акцій, є чинним, не оскаржується та не скасований у встановленому законом порядку; позивачі не вимагали застосування ст. 216 ЦК та повернення у його власність відповідної кількості списаних у нього акцій.

Враховуючи відсутність факту перебування позивачів саме у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2018, 2021 (1-ше півріччя), первісні позовні вимоги про стягнення суму неотриманих дивідендів (з інфляційними втратами та 3% річних, як похідними вимогами від вимоги про стягнення дивідендів), нарахованих за результатами діяльності ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» в 2018, 2021 (1-ше півріччя) роках - є необґрунтованими.

Щодо первісних позовних вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Так, позивачі заявили вимогу про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, розрахованих на рівні облікової ставки НБУ, на підставі ст.1048 ЦК України.

Зазначену вимогу позивачі мотивували таким.

Вищевикладені висновки, зроблені позивачами, є помилковими з огляду на таке.

По-перше, судом під час розгляду цієї справи встановлено відсутність підстав для застосування ст. 1212 до спірних правовідносин.

По-друге, як дійсно вказано у ч. 2 ст. 536 ЦК України, на яку послались позивачі, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, проценти за користування чужими грошовими коштами можуть нараховуватись не інакше, як на підставі закону або договору.

Статтею 1048 ЦК України, на яку послались позивачі, визначений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами від суми позики, які позикодавець має право на одержання від позичальника.

Однак, правовідносини сторін у цій справі, що виникли внаслідок проведення процедури сквіз-ауту, жодним чином не можуть бути кваліфіковані як укладання договору позики.

Так, відповідно до приписів ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Зобов'язання учасника процедури сквіз-аут зі сплати міноритарному акціонеру справедливої ціни примусово придбаних акцій не є позикою в розумінні параграфу 1 глави 71 ЦК України.

По-третє, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.08.2024 у справі № 905/830/21 не робив правових висновків щодо можливості нараховування у подібних спорах відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 1048 ЦК України.

В п. 173 згідної постанови Верховний Суд зазначив лише про те, що доводи ПрАТ "АКХЗ" не доводять відсутності підстав для стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 1214 ЦК. Однак, як було зазначено, суд апеляційної інстанції, всупереч позовним вимогам позивача, їх фактично не розглянув, тому при новому розгляді справи необхідно встановити, які саме нарахування на суми компенсації та заборгованості з виплати дивідендів просить стягнути позивач та, надавши оцінку обґрунтованості таких нарахувань, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення відповідних вимог.

А отже, первісні позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, розрахованих на рівні облікової ставки НБУ, на підставі ст.1048 ЦК України - є необґрунтованими.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» з обов'язкового продажу належних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариству з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", ОСОБА_4 акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD № 11/09/371 від 07.05.2018.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 викладено правову позицію про те, що законні інтереси суб'єктів господарювання і інших суб'єктів можуть бути захищені зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Під час розгляду первісних позовних вимог судом встановлено наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь позивачів суми компенсації за примусово вилучені акції із розрахунку: 54,3 грн. за 1 акцію за вирахуванням сплаченої суми 15 грн. за 1 акцію, у підсумку - 39,3 грн. за 1 акцію, яка у грошовому вираженні становить:

- 117 900 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- 117 900 грн. на користь ОСОБА_2 ;

- 393 000 грн. на користь ОСОБА_3 ;

- 7 040 595 грн. на користь ОСОБА_4 .

Що виключає можливість задоволення зустрічних позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» з обов'язкового продажу належних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариству з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", ОСОБА_4 акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD № 11/09/371 від 07.05.2018.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання відсутніми прав у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", ОСОБА_4 на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» за 2017 рік, за 2018 рік та за 2020 рік.

Як було встановлено судом вище, Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 та від 14.11.2018 у справі № 910/18299/16, проаналізувавши положення Закону "Про акціонерні товариства", дійшов висновку, що право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.

Визначення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та визначення строку їх виплати за 2018, 2021 (1-ше півріччя) роки відбулося вже після відчуження акцій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", ОСОБА_4 . Правочин, на підставі якого відбувся продаж належних вказаним особам акцій, є чинним, не оскаржується та не скасований у встановленому законом порядку; позивачі не вимагали застосування ст. 216 ЦК та повернення у його власність відповідної кількості списаних у нього акцій.

Враховуючи відсутність факту перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", ОСОБА_4 саме у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів як за 2018, 2021 (1-ше півріччя), так і за 2017, 2020 роки, у перелічених осіб відсутнє право на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» за 2017 рік, за 2018 рік та за 2020 рік.

Крім того, як було зазначено в постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 і підтверджено представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", ОСОБА_4 у заяві про зменшення первісних позовних вимог, поданій 19.11.2025, сума нерозподіленого прибутку Товариства за 2017 рік була врахована у формуванні балансової вартості чистих активів за 2017 рік, на підставі якого був зроблений розрахунок справедливої компенсації на рівні 54,3 грн. за 1 акцію.

Тобто, внаслідок невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариству з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", ОСОБА_4 дивідендів з 2017 рік фактично збільшилась ціна викупу належних їм акцій в проведеній процедурі сквіз-аут.

Що є додатковою підставою для визнання відсутніми прав у таких фізичних осіб на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» за 2017 рік.

Враховуючи вищенаведене, зустрічні позовні вимоги про визнання відсутніми прав у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", ОСОБА_4 на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» за 2017 рік, за 2018 рік та за 2020 рік - є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилаються позивачі за первісним позовом, доводяться виписками про операції з цінними паперами (том 1 а.с. 44 - 46, 47, 49, 51 - 54), договорами про відступлення прав вимоги (том 1 а.с. 46 - 47, 48 - 49, 50 - 51), методикою комплексних експертних досліджень (том 3 а.с. 34 - 112), протоколом № 25 від 27.04.2018 (том 3 а.с. 165 - 173), повідомленням про інформацію (том 3 а.с. 234).

Обставини, на які посилається представник Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", доводяться публічною безвідкличною вимогою (том 1 а.с. 92 - 94), банківською випискою по рахунку (том 1 а.с. 95), випискою про операції з цінними паперами (том 1 а.с. 96), висновком експертів № 3914/3915/3945/3946 від 23.10.2020 (том 1 а.с. 97 - 123), науково-правовим висновком № 012/2024 від 12.12.2024 (том 1 а.с. 124 - 141), відповіддю № 07/14/01 від 14.07.2025 з додатками (том 1 а.с. 142 - 154), думкою генерального адвоката Пітруццелла (том 1 а.с. 155 - 160), платіжними інструкціями (том 2 а.с. 55 - 68), договором купівлі - продажу № БВ 20180426/02-АК від 26.04.2018 (том 2 а.с. 89 - 91), випискою про операції з цінними паперами (том 2 а.с. 92), повідомленнями від 27.04.2018 про набуття права власності на домінуючий пакет акцій (том 2 а.с. 93 - 98), договором № 31/2017-7 від 04.05.2018 (том 2 а.с. 99 - 102), довідкою № 2879 від 04.05.2018 (том 2 а.с. 103), протоколом засідання Наглядової ради № 209 від 30.04.2018 (том 2 а.с. 104), протоколом засідання Наглядової ради № 211 від 04.05.2018 (том 2 а.с. 105), звітом про оцінку від 02.05.2018 (том 2 а.с. 106 - 130), рецензією на звіт (том 2 а.с. 131 - 132), повідомленням від 04.05.2018 № 11/09/317 (том 2 а.с. 133), публічною безвідкличною вимогою (том 2 а.с. 134 - 136), повідомленням від 17.05.2018 № 11/09/414 (том 2 а.с. 137), доказами поштового направлення (том 2 а.с. 138), актом приймання - передавання від 17.05.2018 (том 2 а.с. 139), випискою по рахунку (том 2 а.с. 140), випискою про операції з цінними паперами (том 2 а.с. 141), листами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (том 2 а.с. 142, 187 - 188), консультативно-інформаційним висновком від 28.04.2021 № 30-ЕР (том 2 а.с. 143 - 147), висновком експерта № 48473 від 07.02.2023 (том 2 а.с. 175 - 186), скрін-шотами електронного листування (том 2 а.с. 189 - 194), адвокатськими запитами (том 2 а.с. 195 - 199, 218), балансами ф. № 1 (том 3 а.с. 199 - 203), рішенням єдиного акціонера № 1 від 30.04.2019 (том 3 а.с. 204 - 206), протоколом засідання № 47 від 22.02.2017 (том 4 а.с. 4 - 6), стенограмою засідання Комітету з питань економічної політики від 22.02.2017 (том 4 а.с. 7 - 21), листом від 24.05.2016 № 08/02/11632 з додатками (том 4 а.с. 22 - 23), листом № 09/13-2023/258650 від 23.11.2023 (том 4 а.с. 24), листом № 09/13-2025/226735 від 01.10.2025 з додатком (том 4 а.с. 25 - 210), рішенням правління № 2 від 13.09.2021 (том 4 а.с. 214).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА-1 ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

Відповідач-1 (за первісним позовом) звернув увагу на те, що обов'язковий продаж акцій ПрАТ “АКХЗ» завершений 18 травня 2018 року. Таким чином, на думку відповідача-1, строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за порушення процедури обов'язкового продажу акцій почався з моменту списання акцій, становив 1 рік та сплинув 18 травня 2019 року. Разом з тим, Позивачами не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, оскільки під час розгляду даної справи встановлено відсутність порушеного права позивачів за первісним позовом у частині вимог про стягнення неустойки за порушення процедури обов'язкового продажу акцій, строки позовної давності судом не застосовуються.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення:

- з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 суми компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 117 900 грн., 3% річних у розмірі 26 512,96 грн., інфляційної складової у розмірі 118 264,99 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 152,14 грн.;

- з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_2 суми компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 117 900 грн., 3% річних у розмірі 26 512,96 грн., інфляційної складової у розмірі 118 264,99 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 152,14 грн.;

- з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_3 суми компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 393 000 грн., 3% річних у розмірі 88 376,55 грн., інфляційної складової у розмірі 394 216,63 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 507,12 грн.;

- з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" суми компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 267 240 грн., 3% річних у розмірі 60 096,05 грн., інфляційної складової у розмірі 268 067,31 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 144,84 грн.;

- з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" суми компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 2 448 390 грн., 3% річних у розмірі 550 585,89 грн., інфляційної складової у розмірі 2 455 969,61 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 65 459,35 грн.;

- з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_4 суми компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 7 040 595 грн., 3% річних у розмірі 1 583 265,86 грн., інфляційної складової у розмірі 7 062 390,91 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 188 235,02 грн.

В задоволенні решти первісних позовних вимог слід відмовити.

У задоволенні первісних позовних вимог до ОСОБА_5 слід відмовити.

Зустрічний позов задовольнити у частині:

Визнання відсутніми:

- права ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) у розмірі 35 373,28 грн. за 2017рік, у розмірі 41 596,62 грн. за 2018 рік, у розмірі 36 370,71 грн. за 2020 рік;

У задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання припиненими:

- слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного та зустрічного позовів слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧІВ ВИТРАТ ПОЗИВАЧІВ (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ) НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

Позивачі за первісним позовом, 05.12.2025 надали до суду заяву, у якій просили суд покласти на відповідачів витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 58 000 грн.

У якості доказів надання адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною юридичних послуг під час розгляду справи № 904/4736/25 позивачами долучено до суду: деталізований розрахунок наданої правової допомоги; квитанції до прибуткового касового ордеру; 6 актів виконаних робіт; договори про надання правової допомоги № 1 від 12.06.2025, № 3 від 26.03.2025, № 4 від 05.06.2025, № 1 від 10.06.2025, № б/н від 15.06.2025, № б/н від 06.06.2025.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до деталізованого розрахунку наданої правової допомоги, адвокатом були надані позивачам юридичні послуги на загальну суми 58 000 грн., які складаються з:

- складання та подання позовної заяви у справі - 8 000 грн.;

- складання та подання 07.09.2025 пояснень на виконання ухвали суду - 1 000 грн.;

- представництва інтересів у судових засіданнях від 22.09.2025, 13.10.2025, 21.10.2025, 04.11.2025, 10.11.2025, 14.11.2025, 20.11.2025, 25.11.2025, 10.12.2025 - загалом 27 000 грн. із розрахунку 3 000 грн. за 1 судове засідання;

- складання та подання відзиву на зустрічну позовну заяву - 8 000 грн.;

- складання та подання відповіді на відзив на позовну заяву у справі - 8 000 грн.;

- складання та подання заяви про витребування доказів та заяви про надання методичних матеріалів - 1 000 грн.

- складання та подання пояснень від 25.10.2025 та заяви від 03.11.2025 на виконання ухвали суду - 2 000 грн.

- складання та подання заяви про витребування доказів від 07.11.2025 - 500 грн.;

- складання та подання заяви про зменшення позовних вимог - 2 500 грн.

З аналізу положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Так, відповідач-1 заперечив проти покладення на відповідачів витрат позивачів за первісним позовом на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі з підстав явної невідповідності кількості затраченого адвокатом часу для підготовки даного позову дійсній складності справи.

Крім того, відповідач-1 зауважив, що необхідність складання та подання 07.09.2025 пояснень на виконання ухвали суду виникла внаслідок недотримання адвокатом позивачів процесуальних норм. Що мало наслідком залишення позовної заяви без руху і усунення адвокатом недоліків позову.

Надаючи оцінку співмірності заявлених позивачами витрат на правову допомогу судом враховано об'єктивну складність цієї справи та велику кількість поданих доказів, також судом взято до уваги і значну ціну первісного позову - 71 476 063,04 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Отже, розмір фактичних витрат позивачів за первісним позовом на правову допомогу адвоката співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Разом з тим, як було слушно зауважено відповідачем-1, витрати позивачів на підготовку пояснень від 07.09.2025 на виконання ухвали суду у розмірі 1 000 грн. виникли внаслідок недотримання адвокатом позивачів процесуальних норм. Що мало наслідком залишення позовної заяви без руху і усунення адвокатом недоліків позову.

А отже, необґрунтованими є вимоги позивачів про покладення на відповідачів витрат на правову допомогу у цій частині.

Решту витрат позивачів за первісним позовом на правову допомогу адвоката у розмірі 57 000 грн. слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Щодо порядку здійсненого розподілу судом витрат позивачів за первісним позовом на правову допомогу адвоката у розмірі 57 000 грн.

Як зазначено вище, у даній справі судом здійснювався одночасний розгляд первісного та зустрічного позову. При цьому, як первісний так і зустрічний позови судом було задоволено частково.

Адвокатом позивачів (за первісним позовом) здійснено нарахування клієнтам витрат за всі надані послуги разом.

Витрати позивачів на складання та подання відзиву на зустрічну позовну заяву у розмірі 8 000 грн. беззаперечно відносяться до витрат, понесених у зв'язку із розглядом виключно зустрічного позову.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом було заявлено 2 немайнові вимоги, одна з яких була задоволена судом, а у задоволенні іншої було відмовлено, витрати позивачів на складання та подання відзиву на зустрічну позовну заяву у розмірі 8 000 грн. слід розподілити порівну між позивачами з однієї сторони, та відповідачем-1 з другої.

Решта наданих за деталізованим розрахунком послуг адвоката не може бути чітко кваліфікована як послуга, що відносяться до витрат, понесених у зв'язку із розглядом первісного або зустрічного позову.

За таких обставин, витрати позивачів за первісним позовом на правову допомогу адвоката у розмірі 53 000 грн. (58 000 грн. - 1 000 грн. - 4 000 грн.) слід розподілити пропорційно задоволених первісних позовних вимог, а саме покласти на відповідача-1 у загальному розмірі 17 156,65 грн. із розрахунку по 2 859,44 грн. на кожного з позивачів.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 117 900 грн., 3% річних у розмірі 26 512,96 грн., інфляційну складову у розмірі 118 264,99 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2 859,44 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 152,14 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 117 900 грн., 3% річних у розмірі 26 512,96 грн., інфляційну складову у розмірі 118 264,99 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2 859,44 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 152,14 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) суму компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 393 000 грн., 3% річних у розмірі 88 376,55 грн., інфляційну складову у розмірі 394 216,63 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2 859,44 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 507,12 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" (ідентифікаційний код: 37063993; місце реєстрації: 04082, м. Київ, вул. Лугова, 13, корп. "К", оф. 18 - 21) суму компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 267 240 грн., 3% річних у розмірі 60 096,05 грн., інфляційну складову у розмірі 268 067,31 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2 859,44 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 144,84 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (ідентифікаційний код: 40075925; місце реєстрації: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 1) суму компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 2 448 390 грн., 3% річних у розмірі 550 585,89 грн., інфляційну складову у розмірі 2 455 969,61 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2 859,44 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 65 459,35 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму компенсації за примусово вилучені акції у розмірі 7 040 595 грн., 3% річних у розмірі 1 583 265,86 грн., інфляційну складову у розмірі 7 062 390,91 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2 859,44 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 188 235,02 грн.

В задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовити.

Відмовити у задоволенні первісних позовних вимог до ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_5 ; місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати відсутніми:

- право ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) у розмірі 35 373,28 грн. за 2017рік, у розмірі 41 596,62 грн. за 2018 рік, у розмірі 36 370,71 грн. за 2020 рік;

- право ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) у розмірі 35 373,28 грн. за 2017 рік, у розмірі 41 596,62 грн. за 2018 рік, у розмірі 36 370,71 грн. за 2020 рік;

- право ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) у розмірі 117 910,93 грн. за 2017 рік, у розмірі 138 655,41 грн. за 2018 рік, у розмірі 121 235,69 грн. за 2020 рік;

- право Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" (ідентифікаційний код: 37063993; місце реєстрації: 04082, м. Київ, вул. Лугова, 13, корп. "К", оф. 18 - 21) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) у розмірі 80 179,43 грн. за 2017 рік, у розмірі 94 285,68 грн. за 2018 рік, у розмірі 82 440,27 грн. за 2020 рік;

- право Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (ідентифікаційний код: 40075925; місце реєстрації: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 1) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) у розмірі 734 585,07 грн. за 2017 рік, у розмірі 863 823,18 грн. за 2018 рік, у розмірі 755 298,37 грн. за 2020 рік;

- право ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) у розмірі 2 112 374,24 грн. за 2017 рік, у розмірі 2 484 011,59 грн. за 2018 рік, у розмірі 2 171 937,46 грн. за 2020 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитарно-консалтингова компанія "Інтелект - Інвестментс" (ідентифікаційний код: 37063993; місце реєстрації: 04082, м. Київ, вул. Лугова, 13, корп. "К", оф. 18 - 21) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (ідентифікаційний код: 40075925; місце реєстрації: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 1) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код: 00191075; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ясюковича Ігнатія, буд. 1, каб. 22) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання припиненими:

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.12.2025.

Суддя М.О. Ніколенко

Попередній документ

132782543

Наступний документ

132782545

Інформація про рішення:

№ рішення:	132782544
№ справи:	904/4736/25
Дата рішення:	10.12.2025
Дата публікації:	23.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Зареєстровано (07.01.2026)
Дата надходження:	07.01.2026
Предмет позову:	солідарне стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

22.09.2025 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
13.10.2025 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
21.10.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
04.11.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
10.11.2025 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
14.11.2025 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
25.11.2025 14:20	Господарський суд Дніпропетровської області
27.11.2025 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
10.12.2025 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області