вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4963/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від прокурора: Камлер А.В.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області (52210, Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 21)
в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) (50103, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Героїв АТО, будинок 92; ідентифікаційний код 43877118)
до відповідача Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області (51600, Дніпропетровська область, Кам'янський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, будинок 21; ідентифікаційний код 04052595)
про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди в сумі 308061,60 грн.
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Прокурор, діючи в інтересах держави, обґрунтовує позов тим, що в захисних лісонасадженнях на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, які належать Верхньодніпровській міській раді, вчинено незаконну порубку 57 дерев породи "акація біла", чим заподіяно шкоду на суму у розмірі 308 061,60 грн. Прокурор зазначає, що саме відповідач, як власник земельних ділянок, на яких здійснено незаконну виробку, зобов'язаний забезпечувати охорону зелених насаджень, запобігати їх знищенню та несе відповідальність у разі недотримання цих вимог.
Прокурор вказує, що винних у скоєному осіб на даний час не встановлено, а тому шкода підлягає стягненню з власника земель. Розбіжність у координатах, на які посилається відповідач, прокурор вважає опискою, що не впливає на ідентифікацію місця порубки, оскільки акт перевірки, протокол огляду, кадастрові відомості та матеріали кримінального провадження узгоджено вказують на комунальні землі міської ради.
Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області), в інтересах якої прокурором подано позов, повністю підтримує викладені прокурором доводи. Позивач зазначає, що діяв у межах своїх повноважень, отримавши доручення центрального органу щодо перевірки факту незаконної порубки. Виїзд на місце, фіксація порушення, проведення вимірювань, складання акту та розрахунку шкоди відбулися відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач наголошує, що саме на земельних ділянках Верхньодніпровської міської ради встановлено факт пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту, а тому саме відповідач, як власник, несе обов'язок забезпечення охорони природних ресурсів, а тому на нього покладається обов'язок відшкодувати завдану шкоду.
На думку позивача, доводи відповідача щодо координат та оформлення акту є необґрунтованими і не спростовують факту порушення, підтвердженого сукупністю доказів.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Верхньодніпровська міська рада заперечує проти задоволення позову, вважаючи позовні вимоги недоведеними та такими, що ґрунтуються на неповних і суперечливих доказах. На думку відповідача, позовні вимоги не містять встановленого належним чином точного місця незаконної порубки, що на переконання відповідача свідчить про недостовірність визначення місця події.
Додатково відповідач зазначає, що акт Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) від 08.08.2023 не містить жодних координат, опису меж чи конфігурації земельної ділянки, де виявлено пошкодження зелених насаджень, й складений у широкій та невизначеній локації. Протокол огляду від 18.02.2025, на який посилається прокурор, також не співвідноситься з актом, а інформація про його належність до конкретного кримінального провадження відсутня у самому документі. Сукупність таких недоліків, на думку відповідача, унеможливлює достовірну ідентифікацію ділянки та спростовує висновок про те, що порубка сталася саме на землях Верхньодніпровської міської ради.
Крім того Верхньодніпровська міська рада стверджує, що надані позивачем матеріали не доводять, що незаконна вирубка відбулася на комунальних землях, не переданих у користування лісогосподарському підприємству, при цьому ні акт, ні протокол не містять жодних даних щодо прив'язки до кадастрових ділянок 1221087500:01:065:0015 та 1221087500:01:065:0026. Відповідач наголошує, що акт складено без участі представника міської ради, без фіксації фактичних меж місця події, без геодезичної прив'язки та без фотофіксації, що ставить під сумнів належність цього доказу.
Верхньодніпровська міська рада також звертає увагу на те, що прокурор не довів причинно-наслідковий зв'язок між діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування та завданням шкоди, а також не підтвердив обов'язку ради забезпечувати охорону саме цих лісонасаджень за відсутності їх обліку як об'єкта лісового фонду. З огляду на зазначене відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
02.09.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) до Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди у сумі 308 061,60 грн, відповідно до якої прокурор просить суд:
- стягнути з Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) матеріальну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на землях сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів поблизу с. Воєводівка Кам'янського району Дніпропетровської області, в сумі 308 061,60 грн, яку зарахувати на спеціальний рахунок місцевого бюджету для сплати збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (р/р № UA458999980333189331000004523, одержувач ГУК в Дніпропетровській області / територіальна громада м. Верхньодніпровськ / 24062100, код ЄДРПОУ отримувача 37988155);
- стягнути з Верхньодніпровської ради Кам'янського району Дніпропетровської області на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р №UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 справу №904/4963/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
08.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.10.2025.
23.09.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №41668/25 від 23.09.2025)з додатками.
29.09.2025 до суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх. суду №42451/25 від 29.09.2025) з додатками.
01.10.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 16.10.2025 о 14:30 год.
08.10.2025 ухвалою господарського суду продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 07.12.2025 включно. Призначено підготовче засідання у справі на 06.11.2025 о 10:30 год., у зв'язку з перебуванням судді Іванової Т.В. у період з 15.10.2025 по 28.10.2025 у відрядженні.
09.10.2025 до господарського суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення (вх. суду №44422/25 від 09.10.2025) з додатками.
06.11.2025 у підготовче засідання з'явився прокурор. Повноважний представник позивача та відповідача у вказане підготовче засідання не з'явилися. Про дату час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
06.11.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 20.11.2025 об 11:15 год.
20.11.2025 до господарського суду від керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на пояснення відповідача (вх. суду №51114/25 від 20.11.2025) з додатками.
20.11.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення (вх. суду №51270/25 від 20.11.2025) по справі.
20.11.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 11.12.2025 о 14:30 год., попереджено учасників справи про те, що відповідно до пункту 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
11.12.2025 у судове засідання з'явилися прокурор та повноважний представник відповідача. Представник позивача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово учасників справи та досліджено докази наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні 11.12.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 19.12.2025 о 12:45 год.
11.12.2025 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/4963/25 призначено на 19.12.2025 о 12:45 год.
19.12.2025 у судове засідання з'явилися прокурор. Представники позивача та відповідача у вказане підготовче засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
19.12.2025 у судовому засіданні за підсумками розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на земельних ділянках комунальної власності Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області.
За результатами заходів державного екологічного контролю встановлено факт незаконного пошкодження до ступеня припинення росту 57 дерев породи "акація біла" різного діаметра, що підтверджено актом перевірки від 08.08.2023.
Розмір шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного та лісового законодавства, визначений Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) відповідно до затверджених такс і становить 308 061,60 грн.
Оскільки осіб, які безпосередньо вчинили незаконну порубку, у межах кримінального провадження не встановлено, прокурор, діючи в інтересах держави, звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення завданої шкоди з органу місцевого самоврядування, як власника земельних ділянок, у межах території якого знаходиться ліс, якому заподіяно шкоду.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт здійснення незаконної порубки дерев та наявність шкоди навколишньому природному середовищу.
(2) Місце вчинення незаконної порубки та належність відповідних земельних ділянок до комунальної власності Верхньодніпровської міської ради.
(3) Розмір шкоди, завданої незаконною порубкою, та правомірність її обчислення відповідно до вимог чинного законодавства.
(4) Відсутність встановлених осіб, винних у заподіянні шкоди, як умова покладення обов'язку з відшкодування шкоди на відповідача.
1. Здійснення незаконної порубки дерев та наявність шкоди навколишньому природному середовищу.
З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2023 громадянином ОСОБА_1 за допомогою урядової "гарячої лінії" подано звернення щодо здійснення незаконної вирубки дерев на території селища Дніпровське Кам'янського району Дніпропетровської області (а.с. 21).
На підставі зазначеного звернення Державною екологічною інспекцією України 21.07.2023 видано доручення №962, яким Державній екологічній інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) доручено в межах повноважень розглянути вказане звернення та у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства вжити заходів інспекційного реагування (а.с. 20).
У зв'язку з виконанням зазначеного доручення Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу 26.07.2023 видано наказ №168-ТП про здійснення заходів, спрямованих на виявлення та попередження порушень природоохоронного законодавства на території Дніпропетровської області (а.с. 23- 25).
За результатами проведених заходів 08.08.2023 посадовими особами Інспекції складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якого зафіксовано незаконне пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту, а саме: вирубку 57 дерев породи "акація біла" різного діаметра (а.с. 26- 27). В акті зазначено про наявність шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
2. Місце вчинення незаконної порубки та належність відповідних земельних ділянок до комунальної власності Верхньодніпровської міської ради.
З поданих до матеріалів справи документів убачається, що незаконна порубка виявлена у полезахисній лісосмузі, розташованій за межами населених пунктів на території Верхньодніпровської територіальної громади Кам'янського району Дніпропетровської області (а.с. 26- 27).
У позовній заяві та доданих до неї матеріалах зазначено, що вказана лісосмуга знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 1221087500:01:065:0015 та 1221087500:01:065:0026, які згідно з відомостями Державного земельного кадастру перебувають у комунальній власності Верхньодніпровської міської ради (а.с. 35 на звороті - 39).
Місце незаконної порубки також описується у протоколі огляду місця події від 18.02.2025, складеному у межах кримінального провадження №12023041430000482 (а.с. 30 на звороті - 31).
3. Розмір шкоди, завданої незаконною порубкою, та правомірність її обчислення відповідно до вимог чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу здійснено розрахунок шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, у сумі 308 061,60 грн (а.с. 27).
Розрахунок шкоди виконаний на підставі даних, зафіксованих в акті перевірки від 08.08.2023, з урахуванням кількості знищених дерев, їх породи та діаметрів стовбурів, відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008.
4. Відсутність встановлених осіб, винних у заподіянні шкоди, як умова покладення обов'язку з відшкодування шкоди на відповідача.
За фактом виявленої незаконної порубки дерев Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу 10.08.2023 направлено звернення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вих. №5-5952-42 від 10.08.2023) з метою реагування та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 27 на звороті - 28).
На підставі зазначеного звернення 03.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12023041430000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України (а.с. 28 на звороті). З наданих матеріалів убачається, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні станом на час розгляду справи триває, осіб, причетних до незаконної порубки дерев, не встановлено, а шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у добровільному порядку не відшкодовано.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, на території яких зафіксовано незаконну порубку дерев, перебувають у комунальній власності Верхньодніпровської міської ради. У поданій позовній заяві прокурор зазначає, що за відсутності встановлених осіб, які безпосередньо вчинили незаконну порубку та відшкодували заподіяну шкоду, питання її компенсації порушується щодо власника земельних ділянок, у межах яких виявлено порушення.
Згідно із статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належить здійснення контролю за використанням і охороною земель та інших природних ресурсів у межах відповідної території. Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" органи місцевого самоврядування забезпечують охорону та раціональне використання природних ресурсів на відповідній території. Крім того, статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що шкода, заподіяна лісу внаслідок порушення лісового законодавства, підлягає відшкодуванню у повному обсязі незалежно від притягнення винних осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню.
Статтею 16 Конституції України обов'язком держави визначено забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.
З цією метою питання щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища врегульовано на законодавчому рівні шляхом прийняття Лісового, Водного, Повітряного кодексів та Кодексу Законів України про надра, а також галузевих законів.
Ліси України, за змістом частини 2 статті 1 Лісового кодексу України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (зі змінами), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з вказаним Положенням (пункту 7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів (підпункт 5 пункту 2 Розділу II); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням (пункт 3 Розділу II Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пункт 11 Розділу II Положення).
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 23.02.2023 №40 (нова редакція, ідентифікаційний номер 43877118), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Повноваження Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.
Таким чином, саме Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм природоохоронного та, зокрема, лісового законодавства.
Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За стаття 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до частин 1, 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.
Відповідно до статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (частина 1 статті 86 Лісового кодекск України).
Відповідно до частини 1 статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно із статтею 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
До лісового фонду України не належать:
- зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
- окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;
- самозалісені ділянки у межах населених пунктів з деревами, середній вік яких менше 30 років, та самозалісені ділянки в межах охоронних зон об'єктів енергетики, магістральних теплових мереж, магістральних трубопроводів та інших лінійних об'єктів інфраструктури;
- лісові насадження у межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, переданих у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають.
За змістом пункту "ї" частини 1 статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
Отже, Лісовий кодекс України, зокрема частина 2 статті 107 Лісового кодексу України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду.
Аналіз частини 2 статті 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності:- якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Лісовим кодексом України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.
Тому, у даному випадку, неправомірність дій особи не встановлюється, позаяк така особа відсутня. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.03.2024 у справі № 908/65/23 зазначив, що постійний лісокористувач несе цивільно-правову відповідальність за незаконні рубки лісу на підвідомчій йому території незалежно від того, хто саме здійснив порубку, оскільки на нього законом покладено обов'язок охороняти та зберігати лісові насадження, забезпечувати їх захист та дотримання правил лісокористування. Суд у вказаній справі наголосив, що вина постійного лісокористувача презюмується, а його відповідальність виникає у разі неналежного виконання або невиконання обов'язку із забезпечення охорони лісу, що призвело до незаконної вирубки у тому числі третіми, невстановленими особами. Таким чином, цивільно-правова відповідальність лісокористувача настає внаслідок його протиправної бездіяльності, що перебуває у причинному зв'язку із заподіяною державі шкодою від незаконної рубки дерев.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд погоджується з позицією прокурора та позивача і не приймає позицію відповідача та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2023 громадянином ОСОБА_1 за допомогою урядової "гарячої лінії" подано звернення щодо здійснення незаконної вирубки лісу в селищі Дніпровське Кам'янського району Дніпропетровської області (а.с. 21).
В подальшому 21.07.2023 на підставі вказаного звернення Державною екологічною інспекцією України видано доручення №962 від 21.07.2023, яким доручено Державній екологічній інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області), в межах повноважень, розглянути вказане звернення та при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства вжити заходів інспекційного реагування (а.с. 20)
У зв'язку із вказаним, 26.07.2023 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) видано наказ №168-ТП від 26.07.2023 про здійснення заходів, направлених на виявлення та попередження фактів незаконного добування та розповсюдження об'єктів рослинного та тваринного світу, та порушень природоохоронного законодавства на території Дніпропетровської та Кіровоградської областей, в тому числі на територіях об'єктів природно-заповідного фонду (а.с. 23-25).
На підставі проведених заходів, інспекторами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) 08.08.2023 складено акт за результатами проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (а.с.26-27). Відповідно до зазначеного акту виявлено незаконне пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту, зафіксовано незаконну вирубку 57 дерев породи "акація біла" різного діаметра, що свідчить про масове порушення природоохоронного законодавства, розмір вказаної шкоди становить 308 061,60 грн.
За даним фактом Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) було направлено начальнику Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відповідне звернення №5-5952-42 від 10.08.2023 (а.с. 27 на звороті-28).
У зв'язку із вказаним, 03.10.2023 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12023041430000482 за ознаками вчиненого злочину, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України (а.с. 28 на звороті).
З матеріалів справи вбачається, що в рамках вказаного кримінального провадження здійснено допит свідка - ОСОБА_2 . Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 20.10.2023 (а.с. 29-30) останній підтвердив, що працює лісником Верхньодніпровського лісництва Державного підприємства "Петриківське лісове господарство" та разом із Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) 08.08.2023 приймав участь в обході території лісосмуги поблизу села Воєводівка Верхньодніпровської територіальної громади та зазначив, що дійсно, під час обходу виявлено знищення дерев породи "Акація біла" до ступеня припинення росту загальною кількістю 57 одиниць. Поблизу вказаної лісосмуги свіже-спиляних колод деревини та транспорту, навантаженого колодами, виявлено не було. За результатами проведеного обстеження представниками Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) складено відповідний акт.
В ході огляду місця події, проведеному у вказаному кримінальному провадженні від
18.02.2025, оформленого відповідним протоколом огляду (а.с. 30 на звороті -31) за участі представника Державного підприємства "Ліси України" Зануди О.О., встановлено місце вчинення невідомими особами незаконної порубки дерев породи "Акація біла" у кількості 57 одиниць поблизу села Воєводівка Верхньодніпровської територіальної громади та координати 48,5714608 та 34,9723317.
За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023041430000482 від 03.10.2023 осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України, не встановлено. Дана обставина зокрема підтверджується наявними в матеріалах справи рапортами (а.с. 33-34).
Суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні або встановлення осіб, причетних до незаконної порубки.
Під час судових засідань у справі прокурор повідомив, що слідство у кримінальному провадженні №12023041430000482 триває, справа не є закритою.
Прокурор зазначив, і вказана інформація приймається судом, що за результатами вивчення інформації Державного земельного кадастру України та даних Google maps за географічними координатами, встановлено, що місцем вирубки є полезахисна лісосмуга, розташована на земельних ділянках з кадастровими номерами: 1221087500:01:065:0015 площею 1,2736 га та 1221087500:01:065:0026 площею 1,9933 га (а.с. 35).
Відповідно до Національної кадастрової системи та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221087500:01:065:0015 площею 1,2736 га належить до земель сільськогосподарського призначення. Власником земельної ділянки з 14.09.2021 є Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області (додатки 35 на звороті-37).
Крім того, відповідно до Національної кадастрової системи та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221087500:01:065:0026 площею 1,9933 га належить до земель сільськогосподарського призначення. Власником земельної ділянки з 14.09.2021 є Верхньодніпровська міська рада (а.с. 37 на звороті - 38).
Прокурором зазначено, а відповідачем не надано доказів протилежного, що збитки у розмірі 308 061,60 грн, завдані інтересам держави внаслідок порушення природоохоронного законодавства, не відшкодовані.
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм природоохоронного та, зокрема, лісового законодавства.
З огляду на вказані обставини, господарський суд зазначає, що у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені, що є умовою для покладення відповідальності за заподіяну лісу шкоду на орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
Також господарський суд зазначає про те, що за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території відповідача, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною 2 статті 107 Лісового кодексу України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев, і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.
Лісовим кодексом України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.
Тому у даному випадку неправомірність дій особи не встановлюється, позаяк така особа відсутня. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23.
Відтак протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.
Як зазначено вище, наслідки незаконної вирубку 57 дерев породи "акація біла" різного діаметра у полезахисній лісосмузі на земельних ділянках з кадастровими номерами: 1221087500:01:065:0015 площею 1,2736 га та 1221087500:01:065:0026 площею 1,9933 га, які відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, зафіксовані в акті обстеження від 08.08.2023, протоколі допиту свідка від 20.10.2023 та протоколі огляду місця події від 18.02.2025.
Відповідно до Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами" Державно екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) визначено розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення, що становить 308 061,60 грн.
Суд зазначає, що розрахунок завданої шкоди (а.с. 27) здійснено відповідно до діаметру дерев у корі біля шийки кореня за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту.
У акті від 08.08.2023 зазначено, що дерева є пошкодженими до ступеня припинення росту, що фактично означає відсутню можливість їх біологічного відновлення, а саме: повне припинення їх існування, у акті наявні детальні відомості щодо кількості стовбурів, інформація щодо діаметру стовбурів, їх опис та характеристика. Зокрема актом визначено, що діаметри стовбурів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту становлять: 10 і менш як - 1 одиниця; 10,1 - 14 см - 10 одиниць; 14,1 - 18 см - 12 одиниць; 18,1 - 22 см - 6 одиниць; 22,1 - 26 см - 5 одиниць; 26,1 - 30 см - 11 одиниць; 30,1 - 34 см - 2 одиниці; 34,1 - 38 см - 2 одиниці; 38,1 - 42 см - 2 одиниці; 42,1 - 46 см - 2 одиниці; 60 см - 1 одиниця; 58 см - 1 одиниця; 70 см - 1 одиниця; 78 см - 1 одиниця; 52 см - 1 одиниця.
Відповідно до вказаного акту вимірювання стовбурів діаметрів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту проводилося спеціально повіреною вимірювальною рулеткою (свідоцтво про контроль метеорологічних характеристик засобу вимірювальної техніки від 12.05.2023№080/16718-1, чинне до 12.05.2024).
Актом також встановлено, що, виходячи з морфологічних ознак, дерева знаходилися в задовільному стані санітарному стані. На момент перевірки встановити осіб правопорушників не вбачалося за можливе.
Встановлені актом перевірки морфологічні ознаки зрубаних дерев, зокрема стан кори, деревини та загальний фітосанітарний вигляд, свідчать про те, що на момент порубки такі дерева перебували у задовільному санітарному стані та не мали ознак сухостою. Відтак, відсутні підстави вважати, що порубка стосувалася сухих, аварійних або відмерлих насаджень, видалення яких допускається без спеціального дозволу. Неможливість проведення лабораторних досліджень з метою визначення періоду порубки або віку деревини сама по собі не спростовує зафіксовані інспекторами обставини, оскільки чинне законодавство не передбачає таких методик, а оцінка стану дерев здійснюється шляхом безпосереднього огляду з використанням спеціальних знань.
Зокрема слід зазначити, що чинні методики відбору проб і зразків не передбачають відбір проб і зразків зрубаної деревини для визначення періоду її порубки, ступеня пошкодження, віку чи інших параметрів та характеристик порубки та проведення будь-яких лабораторних досліджень у даній сфері. При цьому, інспектори екологічної інспекції є спеціалістами у сфері охорони навколишнього природного середовища, мають відповідні спеціальні знання та освіту та мають кваліфікацію задля визначення факту свіжості/не свіжості порубки дерев.
Отже, матеріали справи свідчать, про незаконну вирубку 57 дерев породи "акація біла" різного діаметра, чим завдано матеріальної шкоди на суму 308 061,60 грн, на землях сільськогосподарського призначення, віднесених до комунальної власності Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області.
При цьому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими й такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Верхньодніпровська міська рада зазначає, що позивачем та прокурором не доведено факту здійснення незаконної порубки саме на земельних ділянках комунальної власності, які належать Верхньодніпровській територіальній громаді. Подані до матеріалів справи документи містять істотні суперечності щодо визначення місця події, зокрема у частині географічних координат: у позовній заяві наведені одні координати, тоді як у протоколі огляду місця події зазначені інші, що унеможливлює достовірну ідентифікацію земельної ділянки, на якій нібито мала місце незаконна вирубка. При цьому акт перевірки від 08.08.2023 взагалі не містить координат місцевості, опису меж, конфігурації ділянки чи її протяжності, що позбавляє можливості співвіднести його з конкретними кадастровими номерами земель.
Також відповідач наголошує, що акт Державної екологічної інспекції складений без участі представника міської ради, без залучення землевпорядної чи геодезичної організації та без будь-якої фото- чи відеофіксації, а тому не може вважатися належним доказом у розумінні статей 73- 76 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні зауваження відповідач висловлює і щодо протоколу огляду місця події від 18.02.2025, який, на думку міської ради, не містить чіткого посилання на конкретне кримінальне провадження, не узгоджується з актом перевірки та не дає можливості однозначно встановити, що йдеться про одну і ту саму ділянку місцевості.
Верхньодніпровська міська рада також заперечує проти покладення на неї відповідальності як на власника земельних ділянок, вказуючи, що сам по собі факт комунальної форми власності не створює автоматичного обов'язку відшкодовувати шкоду, заподіяну невстановленими особами. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що спірні насадження перебували на балансі міської ради, були передані їй на охорону чи облік, або що вони мають статус лісового фонду чи об'єкта благоустрою. Відсутні також докази того, що саме бездіяльність органу місцевого самоврядування перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із завданою шкодою.
Крім того відповідач звертає увагу суду на те, що у межах кримінального провадження №12023041430000482 досудове розслідування не завершене, винні особи не встановлені, а отже фактичні обставини вчинення порубки та роль конкретних суб'єктів у її здійсненні залишаються нез'ясованими. За таких умов, на думку міської ради, покладення цивільно-правової відповідальності за шкоду довкіллю на орган місцевого самоврядування є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
З огляду на наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги не відповідають вимогам обґрунтованості й доказовості, а подані докази не підтверджують ні належності місця незаконної порубки земельним ділянкам комунальної власності, ні наявності правових підстав для покладення відповідальності на Верхньодніпровську міську раду, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
З приводу вказаного суд доходить висновку, що подані прокурором докази щодо предмету спору є більш вірогідними, ніж докази, надані для їх спростування відповідачем, з огляду на наступне.
Щодо твердження відповідача про невизначеність місця незаконної порубки у зв'язку з розбіжностями в географічних координатах, господарський суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що місце незаконної порубки суд вважає встановленим не лише за допомогою цифрового зазначення координат, а на підставі сукупності досліджених доказів, зокрема акту перевірки від 08.08.2023, протоколу огляду місця події від 18.02.2025, матеріалів кримінального провадження, а також відомостей Державного земельного кадастру. Зазначені докази у взаємному зв'язку та в сукупності узгоджено вказують на те, що незаконна порубка мала місце в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 1221087500:01:065:0015 та 1221087500:01:065:0026, які перебувають у комунальній власності Верхньодніпровської міської ради.
Розбіжність у цифровому відображенні географічних координат, на яку посилається відповідач, сама по собі не спростовує встановленого судом факту ідентифікації місця події, оскільки інші надані суду докази дозволяють однозначно локалізувати місце незаконної порубки в межах конкретних земельних ділянок відповідача та не містять внутрішніх суперечностей.
Крім того, прокурор у відповіді на відзив зазначив, що розбіжність у зазначенні координат у позовній заяві має характер технічної описки, яка не впливає на правильність встановлення фактичних обставин справи. Така розбіжність у цифровому відображенні координат сама по собі не спростовує факту ідентифікації місця події, оскільки інші надані докази однозначно локалізують порубку в межах конкретних земельних ділянок відповідача.
Щодо твердження відповідача про неналежність акту перевірки у зв'язку з відсутністю в ньому географічних координат, участі представника міської ради або фотофіксації, господарський суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язку зазначення координат місцевості чи залучення власника земельної ділянки під час здійснення заходів державного екологічного контролю та фіксації порушень природоохоронного законодавства. Акт від 08.08.2023 складений уповноваженими посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) в межах наданих їм законом повноважень, на підставі відповідного доручення та наказу, а також у присутності лісника Верхньодніпровського лісництва Державного підприємства "Петриківське лісове господарство" Мухи О.В., що підтверджується протоколом його допиту як свідка у кримінальному провадженні від 20.10.2023.
Відсутність підпису лісника під актом не свідчить про фальсифікацію чи недійсність документа, оскільки він не є посадовою особою контролюючого органу та не наділений процесуальним обов'язком підписувати акт перевірки. Участь лісника у проведенні заходів підтверджується іншими належними та допустимими доказами, що виключає сумніви у достовірності зафіксованих у ньому обставин.
Що стосується доводів відповідача про відсутність його представників під час складання акту, суд звертає увагу, що на момент проведення інспекторами заходів з перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства власник земельної ділянки ще не був ідентифікований, вказане встановлювалося вже у процесі з'ясування обставин незаконної порубки. Водночас відсутність представника органу місцевого самоврядування не впливає на дійсність акту та не нівелює його доказового значення.
Суд також враховує, що акт перевірки від 08.08.2023 разом із розрахунком шкоди на суму 308061,60 грн скеровано Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для організації досудового розслідування. Використання зазначеного акту як підстави для відкриття кримінального провадження підтверджує його офіційний характер, належність та допустимість як доказу.
Отже, господарський суд доходить висновку, що акт перевірки від 08.08.2023 складений з дотриманням вимог законодавства уповноваженими посадовими особами, є належним і допустимим доказом у справі, а доводи відповідача про його неналежність є необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених у справі фактичних обставин.
Щодо доводів відповідача про те, що протокол огляду місця події не може бути використаний як доказ у зв'язку з відсутністю зазначеного потерпілого, суд зазначає, що такий аргумент ґрунтується на помилковому тлумаченні норм кримінального процесуального законодавства. Відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, огляд місця події є слідчою (розшуковою) дією, яка проводиться з метою фіксації обстановки, слідів кримінального правопорушення та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження, і не ставиться у залежність від участі потерпілого.
Матеріалами справи підтверджується, що протокол огляду місця події від 18.02.2025 складений у межах кримінального провадження №12023041430000482, а дозвіл на використання матеріалів досудового розслідування наданий прокурором у встановленому законом порядку. Відсутність прямого зазначення потерпілого або посилання на номер кримінального провадження у самому протоколі не спростовує його належності та допустимості як доказу, оскільки така належність підтверджується іншими матеріалами справи.
Крім того, у справах про заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу потерпілим визнається держава в особі уповноважених органів, а не конкретна фізична особа, що унеможливлює застосування формального підходу, на який посилається відповідач. Сам по собі факт відсутності потерпілого, як учасника слідчої дії, не впливає на можливість використання протоколу огляду місця події для встановлення обставин незаконної порубки.
Протокол огляду узгоджується з актом перевірки за часом, характером виявлених пошкоджень насаджень та місцем фіксації незаконної порубки, у зв'язку з чим твердження відповідача про їх неузгодженість або недопустимість не знаходять підтвердження в матеріалах справи.
Щодо доводів відповідача про відсутність у нього обов'язку забезпечувати охорону спірних насаджень, господарський суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Лісового кодексу України органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати охорону, збереження та раціональне використання природних ресурсів на території відповідної громади. Відсутність обліку зелених насаджень на балансі міської ради або їх непередання лісогосподарському підприємству не звільняє власника земель від обов'язку забезпечення охорони таких насаджень та відповідальності за шкоду, завдану внаслідок неналежного виконання цього обов'язку.
Щодо посилань відповідача на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між його діями (бездіяльністю) та завданою шкодою, суд зазначає, що саме неналежне виконання відповідачем покладених на нього законом функцій щодо охорони земель та зелених насаджень створило умови, за яких стало можливим вчинення незаконної порубки. Факт того, що конкретні особи, які безпосередньо здійснили порубку, не встановлені, не виключає цивільно-правової відповідальності власника земельної ділянки за завдану шкоду довкіллю.
Стосовно доводів відповідача про передчасність розгляду справи у зв'язку з незавершеністю досудового розслідування, господарський суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, є самостійною та не поставлена у залежність від результатів кримінального провадження. Відсутність обвинувального вироку або встановлених винних осіб не перешкоджає суду на підставі наданих доказів встановити факт заподіяння шкоди та суб'єкта відповідальності.
Щодо тверджень відповідача про необґрунтованість та недопустимість розрахунку шкоди, господарський суд зазначає, що такі доводи є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок шкоди від 08.08.2023 здійснений уповноваженою посадовою особою Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, із застосуванням індексу інфляції, що прямо передбачено зазначеним нормативно-правовим актом.
Розрахунок проведено на підставі фактичних даних, зафіксованих під час перевірки, зокрема кількості знищених дерев, їх породи та діаметру стовбурів, які були визначені із застосуванням повірених засобів вимірювальної техніки. Доводи відповідача про сумнівність розрахунку з підстав заперечення акту перевірки вже були предметом оцінки суду та відхилені як необґрунтовані, у зв'язку з чим такі аргументи не можуть слугувати підставою для нівелювання результатів обчислення шкоди.
При цьому суд враховує, що відповідачем не подано жодного альтернативного розрахунку, не наведено конкретних арифметичних помилок або неправильного застосування такс, а також не надано доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір шкоди. Саме по собі заперечення правильності розрахунку без наведення конкретних контррозрахунків чи спеціальних висновків не може вважатися належним доказом у розумінні статей 73- 76 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно тверджень відповідача про необґрунтованість розрахунку шкоди з огляду на те, що під час перевірки вимірювання діаметрів дерев здійснювалося за стовбурами, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки від 08.08.2023, під час фіксації факту незаконної порубки інспекторами позивача проведено вимірювання діаметрів зрубаних дерев за залишками стовбурів (пнів), що залишилися на місці порубки (а.с. 26- 27). У самому акті зазначено породу дерев, кількість та діаметри, які були покладені в основу подальшого розрахунку шкоди.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що інших фізичних об'єктів для вимірювання (цілих дерев) на момент проведення перевірки не існувало, оскільки дерева були зрубані, а тому визначення діаметра за стовбуром, що залишився на місці зрубу, є єдиним можливим способом фіксації відповідних параметрів після вчинення незаконної порубки. Будь-яких зауважень щодо неможливості здійснення таких вимірювань або їх неправильності в момент проведення перевірки матеріали справи не містять.
Суд також бере до уваги, що розрахунок шкоди здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, які передбачають обчислення шкоди залежно від породи та діаметра дерев, без встановлення окремого способу вимірювання у разі незаконної порубки. Матеріалами справи підтверджується, що вихідні дані для такого розрахунку отримані під час безпосереднього огляду місця порубки.
За таких обставин доводи відповідача про необґрунтованість розрахунку шкоди з підстав того, що діаметри дерев визначалися за залишками стовбурів, зводяться до припущень та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Отже, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок шкоди у сумі 308 061,60 грн здійснений відповідно до вимог законодавства, є належним і допустимим доказом, а доводи відповідача щодо його необґрунтованості не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Таким чином, усі заперечення відповідача ґрунтуються на формальному тлумаченні доказів, не спростовують встановленого факту незаконної порубки, розміру завданої шкоди та належності земельних ділянок відповідачу, а відтак не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, суд звертає увагу на надані прокурором у якості доказів порубки дерев роздруківки фотознімків місця події (а.с. 22). Зазначені фотоматеріали не містять будь-яких ідентифікаційних ознак, які б дозволяли однозначно встановити час та місце їх зйомки, зокрема географічних координат, орієнтирів місцевості, кадастрових номерів земельних ділянок або інших об'єктивних прив'язок до конкретної території, де, за твердженням позивача, було виявлено незаконну порубку дерев.
Окрім цього, з наданих фотографій неможливо встановити факт незаконної порубки дерев до ступеня припинення росту, їх кількість, породу, діаметр пнів, а також відсутні чітко зафіксовані пні з характерними слідами свіжого зрізу. Фотознімки відображають загальний вигляд місцевості без належної фіксації конкретних об'єктів порушення, що унеможливлює їх співвіднесення з відомостями, викладеними в акті перевірки та розрахунку шкоди.
За таких обставин суд дійшов висновку, що подані роздруківки фотографій не підтверджують заявлені позовні вимоги та не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у розумінні статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, оцінюючи подані докази в їх сукупності, суд зазначає, що відхилення роздруківок фотознімків, як окремого доказу, не спростовує встановлених у справі фактичних обставин та не впливає на доведеність позовних вимог. Факт незаконної порубки дерев, її обсяг, характер та місце вчинення підтверджуються сукупністю інших належних, допустимих і більш вірогідних доказів, зокрема актом перевірки Державної екологічної інспекції від 08.08.2023, протоколом допиту свідка, матеріалами кримінального провадження, протоколом огляду місця події, відомостями Державного земельного кадастру та Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також розрахунком розміру шкоди, здійсненим уповноваженим органом відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, у розумінні статей 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України, надані позивачем докази у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж доводи та заперечення відповідача, а тому суд дійшов висновку про доведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення, забезпечуючи право учасників справи на справедливий судовий розгляд та можливість здійснення контролю за здійсненням правосуддя. При цьому суд не повинен надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін, а має викласти мотиви рішення в обсязі, необхідному для розуміння правової позиції суду у межах встановлених обставин та характеру спору.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 308 061,60 грн - матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) до Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди в сумі 308 061,60 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області (51600, Дніпропетровська область, Кам'янський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, будинок 21; ідентифікаційний код 04052595) на користь Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) (50103, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Героїв АТО, будинок 92; ідентифікаційний код 43877118) 308 061,60 грн (триста вісім тисяч шістдесят одну гривню шістдесят копійок) - матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Стягнути з Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області (51600, Дніпропетровська область, Кам'янський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, будинок 21; ідентифікаційний код 04052595) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 3 696,73 грн (три тисячі шістсот дев'яносто шість гривень сімдесят три копійки) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19.12.2025
Суддя Т.В. Іванова