26.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/629/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 (суддя Азізбекян Т.А.) за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
у справі № 908/629/23
за позовом: Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро»
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка»
до відповідача 2: ОСОБА_1
до відповідача 3: ОСОБА_2
про стягнення 24404115,71 грн.
29.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» до суду надійшла заява про визнання судового наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро» заборгованість по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022, яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 грн. 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 грн. 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 грн. 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/629/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/629/23 залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/629/23 скасувати. Заяву про визнання судового наказу на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 задовольнити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не дослідив та не надав належної правової оцінки твердженню Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» про відсутність у нього обов'язку з виконання судового рішення по стягненню з нього грошових сум саме за кредитним договором внаслідок його нікчемності в силу закону. Наказ Господарського суду Запорізької області від 30.01.2024 року по справі №908/629/23 видано на примусове стягнення заборгованості по нікчемному кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022, що суперечить статтям 11, 215, 216 ЦК України, статті 13 Закону №1207 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", із змінами та доповненнями, згідно якого здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована Російською Федерацією територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. Суд обмежився формальним посиланням на законну силу судового рішення, не здійснивши належного правового аналізу поданих доказів та правових підстав заяви.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/629/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 15.10.2025 о 09 год. 20 хв.
АТ “Банк Кредит Дніпро» подано відзив, згідно якого зазначає, що у межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків. Рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі набрало законної сили, не скасоване судами апеляційної/касаційної інстанцій. При цьому рішення не виконане відповідачами/боржниками. Заявником не надано доказів, що свідчать про добровільне виконання рішення суду ним, поручителями або іншими особами, як не надано доказів, що накази видано судом помилково. Окрім того банк звертає увагу, що кредитний договір та договори поруки укладалися у період, коли питання віднесення територій до тимчасово окупованих в умовах воєнного стану для цілей застосування зазначеного Закону належало до компетенції безпосередньо Ради національної безпеки і оборони України. При цьому Радою національної безпеки і оборони України у спірному періоді не приймалось жодного рішення в рамках виконання цього Закону про віднесення тих чи інших територій України до тимчасово окупованих в умовах воєнного стану, проголошеного в Україні з 24.02.2022.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2025 розгляд справи № 908/629/23 призначено на 26.11.2025 о 15 год. 00 хв.
В судове засідання 26.11.2025 з'явився представник позивача. Інші учасники справи не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 зазначав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Враховуючи те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 станом на 26.01.2023, яка складається з заборгованості по простроченому кредиту в сумі 21919000,00 грн та заборгованості по простроченим процентами в сумі 2485115,71 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2024, позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро» заборгованість по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 грн 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 грн 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 грн 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024; по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 грн 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 грн 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 грн 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024; по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 грн 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 грн 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 грн 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024. Стягнуто судовий збір на користь Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро» з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» - 122020 грн 58 коп.; ОСОБА_1 - 122020 грн 58 коп.; ОСОБА_2 - 122020 грн 58 коп.
На виконання вказаного рішення, 30.01.2024 Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» до суду надійшла заява про визнання судового наказу на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 таким, що не підлягає виконанню, оскільки юридична особа ТОВ "Ранкова Зірка" знаходиться в Запорізькій обл., Пологівського р-н, місто Пологи, що є тимчасово окупованою територією, про що було надано витяг. Місцем реєстрації фізичних осіб є Пологівський та Гуляйпільський район Запорізької області, які також є окупованою територією. Заявник вважає, що правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним та на такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/629/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/629/23 залишено без задоволення.
В обґрунтування вказаної ухвали суд зазначив, що у межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків. Проте рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/629/23 набрало законної сили, не скасоване судами апеляційної та касаційної інстанцій та не виконане відповідачами/боржниками, з огляду на що відсутні законні підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Колегія погоджується з висновками господарського суду з огляду на наступне.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення (п.7 ч.3 ст.2 ГПК). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси (ст.18 ГПК).
Відповідно до положень ст.326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини 1, 3 ст.327 ГПК).
Згідно з частиною 1 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до положень ч.2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання (ч.3).
Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом (ч. 4).
Отже стаття 328 ГПК України містить вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема якщо наказ видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22 Верховний Суд неодноразово зазначав, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц.
Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому Суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується із наявністю самого обов'язку. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 914/3131/15, від 14.06.20218 р. у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 р. у справі № 918/882/15.
У постанові від 19.01.2023 у справі №824/2/22 Верховний Суд зазначив, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Апеляційний суд звертає увагу, що частина 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України аналогічна частині 2 статті 328 ГПК України.
Верховний Суд в постанові від 12.10.2018 у справі №910/9026/13 зазначив, що в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків. Такий перегляд судового рішення по суті можливий лише в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, а не в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню ( п. 6.15 ). В свою чергу, саме результати такого перегляду в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами з прийняттям відповідного судового рішення можуть стати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовуючи заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню заявник послався, що місцезнаходженням ТОВ «Ранкова зірка» є м.Пологи, Запорізької області, місцем реєстрації фізичних осіб є Пологівський та Гуляйпільський район Запорізької області, які є окупованою територією. Суб'єкт господарської діяльності має право здійснювати господарські операції з контрагентом, який знаходиться на тимчасово окупованій території, виключно після того, як такий контрагент змінить свою податкову адресу (місцезнаходження) на іншу територію України. З урахуванням того, що місцезнаходженням відповідача 1 та фізичних осіб є окупована територія, Кредитний договір №120522- КЛН від 12.05.2022, укладений між Акціонерним товариством Банк Кредит Дніпро та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранкова Зірка» з додатками 1 та 2 та: Договір поруки 120522-П/1 від 12.05.2022, Договір поруки 120522-П/2 від 12.05.2022, Додаткова угода №1 до Кредитного договору №120522-КЛН від 12.05.2022 про забезпечення зобов'язань за кредитним договором державного гарантією є нікчемними не за рішенням певної особи, а відповідно до закону. Проте під час розгляду справи питання нікчемності Договору не досліджувалося і не було предметом судового розгляду.
Таким чином доводи заяви про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню зводяться до перегляду саме висновку, викладеного у рішенні Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 908/629/23
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження добровільного виконання обов'язку боржниками не надано, у зв'язку з чим матеріально-правові підстави для не виконання наказу відсутні.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про визнання наказу від 30.01.2024 у справі № 908/629/23 таким, що не підлягає виконанню.
Отже порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/629/23.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/629/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/629/23 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 22.12.2025
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Т.А.Верхогляд