вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2025 р. Справа №910/13308/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від прокуратури: Куцоконь О.О.
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: Шаталова І.В.
від третьої особи: Цісар Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025
у справі №910/13308/24 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України та Полтавської обласної державної (військової) адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат Миргородський"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Акціонерне товариство "Українська залізниця"
про стягнення 446 467,72 грн
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в судів першої інстанції
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрозвитку) та Полтавської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Полтавської ОДА) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат Миргородський" (далі - ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський") 446 467,72 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилався на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором на постачання продовольчих товарів від 12.03.2022 несвоєчасно поставив позивачу-2 обумовлений товар, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення 439 659,70 грн пені та 6 808,02 грн трьох процентів річних. При цьому, прокурор зауважує, що а ні Мінрозвитку, а ні Полтавська ОДА, які обізнані про порушення інтересів держави, не звернулись протягом розумного строку до суду з позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 відкрито провадження у справі №910/13308/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця").
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що АТ "Укрзалізниця" є самостійною стороною у договірних зобов'язаннях сторін з комплексом прав, обов'язків і відповідальністю, та може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором. Враховуючи, що положення договору не передбачають сплату постачальником пені за несвоєчасну поставку товару до Державного бюджету України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача трьох процентів річних, в порядку вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права. Крім того, судом неповно з'ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належну оцінку доказам по справі, а тому рішення підлягає скасуванню.
Так, АТ "Укрзалізниця" стверджує, що виходячи з обсягу прав та обов'язків сторін тристороннього договору, порядку виконання бюджетної програми "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану", з метою дотримання принципу процесуальної економії, задля забезпечення належного та ефективного захисту порушених інтересів держави, що забезпечить відновлення цих інтересів, заявлений прокурором спосіб захисту в даній справі є найбільш ефективним та, відповідно, позовні вимоги безпідставно залишено без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/13308/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Судді Сітайло Л.Г., Шапран В.В. та Буравльов С.І. перебували на навчанні з 17.11.2025 до 21.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13308/24. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.12.2025.
04.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13308/24.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
05.12.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/13308/24.
Так, ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський" зазначає, що АТ "Укрзалізниця" є самостійною стороною у договірних зобов'язаннях сторін з комплексом прав, обов'язків і відповідальністю та може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором. Наведене також свідчить про те, що стягнення пені в судовому порядку має здійснюватися виключно, відповідно до умов пункту 6.1 договору, на рахунок АТ "Укрзалізниця", що спростовує доводи скаржника про те, його рахунок відкритий у державному банку та стягнення коштів за порушення виконання постачальниками своїх зобов'язань мають бути безпосередньо до Державного бюджету України.
Відповідач вказує, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/13308/24 є законним та обґрунтованим, правильним по суті і не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
09.12.2025, через систему "Електронний суд", Мінрозвитку подані письмові пояснення, в яких останнє надає пояснення по суті спору та просить суд розгляд справи здійснити без участі його представника.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 17.12.2025 з'явилися прокурор та представники відповідача і третьої особи.
Позивач-1 свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, позивач-1 повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/13308/24 розглядається за його відсутності.
Прокурор та представник третьої особи у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній підстав та просили її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (далі - Постанова №169) (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) в умовах воєнного стану: оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі"; переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг визначаються рішеннями замовників/державних замовників, що здійснюють такі закупівлі; під час здійснення передбачених цією постановою закупівель: замовники повинні, відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель; державні замовники у сфері оборони повинні відповідно до Закону України "Про оборонні закупівлі" дотримуватися таких принципів здійснення оборонних закупівель: своєчасність та відповідність прийнятим рішенням щодо захисту національних інтересів України, забезпечення потреб безпеки і оборони; ефективність використання коштів, результативність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 "Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (далі - Постанова №185) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в умовах воєнного стану АТ "Укрзалізниця" уповноважується виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів і пакувальних товарів для їх фасування, санітарно-гігієнічних товарів, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання).
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" від 03.03.2022 №193 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №193) з метою забезпечення належного функціонування АТ "Укрзалізниця" в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", виділити Міністерству інфраструктурі 18006 млн. гривень для здійснення АТ "Укрзалізниця" заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану, в частині закупівель палива та мастильних матеріалів, електроенергії, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, проведення першочергових аварійно-відбудовних робіт на об'єктах залізничної інфраструктури та необхідного ремонту тягового і рухомого складу, виплати заробітної плати та на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих товарів і пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання.
Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 №528 (далі - Порядок №528).
За умовами пункту 2 Порядку №528, головним розпорядником субвенції є Мінінфраструктури. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства.
Пунктами 3, 4 Порядку №528 встановлено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, на придбання необхідних продовольчих і санітарно-гігієнічних товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (далі - договори), замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ "Укрзалізниця". Субвенція надається шляхом її перерахування Мінінфраструктури на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням АТ "Укрзалізниця" на оплату грошових зобов'язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг), відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за договорами.
На офіційному вебсайті АТ "Укрзалізниця" за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 12.03.2022.
За умовами пункту 11.2 договору на постачання продовольчих товарів (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до умов статті 634 ЦК України, цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З урахуванням положень статті 634 ЦК України, на виконання вимог наведених вище постанов Кабінету Міністрів України, між АТ "Укрзалізниця" (платник), Полтавською ОДА (замовник) та ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський" (постачальник) укладено тристоронній договір від 12.03.2022 шляхом приєднання до договору на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави.
У пункті 1.1 договору обумовлено, що постачальник зобов'язується поставити та доставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни та умови поставки яких, згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) зазначаються замовником у заявках, а замовник зобов'язується прийняти вказаний товар, а платник зобов'язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.
Відповідно до пункту 2.1 договору загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи з загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів.
За змістом пункту 2.2 договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням Постанови №185 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №197 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185"), на таких умовах: попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою, згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів, з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України, сканованої копії рахунку за формою, згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.
Усі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/електронного цифрового підпису.
Належним чином оформленим вважається рахунок, який за формою відповідає додатку 1 до цього договору, підписаний постачальником, скріплений печаткою (за наявності) та погоджений замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України.
Постачальник зобов'язується погодити із замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідні рахунки (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним платнику та замовнику відповідно до умов цього договору.
Оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умови їх погодження замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках платника та відповідно до черговості надходження таких рахунків до платника.
Постачальник зобов'язується здійснити реєстрацію податкової/их накладної/их на попередню оплату та партію поставленого товару в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку та у строки, визначені законодавством України, у разі якщо постачальник є резидентом України та має статус платника податків.
Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник гарантує якість товару в цілому. Якість товару, що поставляється повинна відповідати нормативним документам, діючим в Україні стандартам і підтверджуватися супроводжуючими товари документами, передбаченими законодавством України.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв'язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.
Відповідно до пункту 5.2 договору подання заявки за допомогою поштового відправлення (в тому числі електронного) здійснюється з обов'язковим зазначенням даних уповноваженого на надання таких заявок представника (представників) замовника та відповідного уповноваженого на прийняття таких заявок представника постачальника шляхом направлення сканованої копії підписаного уповноваженим представником документа будь-яким загальноприйнятим способом поштового або електронного зв'язку.
Постачальник зобов'язаний розглянути заявку замовника у строк не більше 24 годин, з моменту її отримання, та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному пунктом 2.2 цього договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення постачальника про прийняття заявки замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього договору. Якщо постачальник не має можливості виконати поставку на умовах викладених у заявці, постачальник повинен письмово відмовити в заявці (з зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову замовнику за допомогою інтерактивного способу зв'язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 години з моменту отримання відповідної заявки (пункт 5.3 договору).
За умовами пункту 5.4 договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.
Відповідно до пункту 5.5 договору датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку.
Згідно з пунктом 5.6 договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника автомобільним або залізничним транспортом, який має санітарний паспорт, водій якого повинен мати санітарну книжку відповідно до вимог законодавства, зокрема Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".
Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі, накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином та підписані уповноваженими особами (пункт 5.7 договору).
Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Відповідно до пункту 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У пункті 11.1 договору сторони підтверджують що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Відповідно до умов статті 634 ЦК України, цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору. Постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися (пункти 11.2, 11.3 договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Полтавська ОДА надала ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський":
- заявку на закупівлю продовольчих товарів від 29.03.2022, у якій позивач-2 просив здійснити поставку - консерви м'ясної - свинина (0,5 кг, 1 банка) (15130000-8 М'ясопродукти), кількістю 1750 кг та консерви м'ясної - яловичина (0,5 кг, 1 банка) (15130000-8 М'ясопродукти) кількістю 1750 кг, місце поставки: м. Полтава, вул. Заводська, 3;
- заявку на закупівлю продовольчих товарів від 30.03.2022, у якій позивач-2 просив здійснити поставку - консерви м'ясної - свинина (0,5 кг, 1 банка) (15130000-8 М'ясопродукти), кількістю 11250 кг та консерви м'ясної - яловичина (0,5 кг, 1 банка) (15130000-8 М'ясопродукти) кількістю 11250 кг, місце поставки: м. Полтава, вул. Заводська, 3;
- заявку на закупівлю продовольчих товарів від 26.09.2022, у якій позивач-2 просив здійснити поставку - консерви м'ясної - свинина (0,5 кг, 1 банка) (15130000-8 М'ясопродукти), кількістю 18000 кг та консерви м'ясної - яловичина (0,5 кг, 1 банка) (15130000-8 М'ясопродукти) кількістю 18000 кг, місце поставки: м. Полтава, вул. Буровиків, 4;
- заявку на закупівлю продовольчих товарів від 16.11.2022, у якій позивач-2 просив здійснити поставку - консерви м'ясні (15130000-8 М'ясопродукти), кількістю 47500 кг, місце поставки: м. Полтава, вул. Заводська, 3;
- заявку на закупівлю продовольчих товарів від 16.11.2022, у якій позивач-2 просив здійснити поставку - консерви м'ясні (15130000-8 М'ясопродукти), кількістю 45000 кг, місце поставки: м. Полтава, вул. Заводська, 3;
Відповідачем, на виконання умов договору, виставлено рахунки на оплату від 29.03.2022 №4ВС на суму 676 200,00 грн з ПДВ, у тому числі: аванс (30%) - 202 860,00 грн, остаточна оплата (70%) - 473 340,00 грн; від 30.03.2022 №5ВС на суму 4 387 500,00 грн з ПДВ, у тому числі: аванс (30%) - 1 316 250,00 грн, остаточна оплата (70%) - 3 071 250,00 грн; від 26.09.2022 №10ВС на суму 7 119 360,00 грн з ПДВ, у тому числі: аванс (30%) - 2 135 808,00 грн, остаточна оплата (70%) - 4 983 552,00 грн; від 26.09.2022 №11ВС на суму 7 119 360,00 грн з ПДВ, у тому числі: аванс (30%) - 2 135 808,00 грн, остаточна оплата (70%) - 4 983 552,00 грн; від 16.11.2022 №12ВС на суму 9 388 200,00 грн з ПДВ, у тому числі: аванс (30%) - 2 816 460,00 грн, остаточна оплата (70%) - 6 571 740,00 грн; від 16.11.2022 №13ВС на суму 8 899 200,00 грн з ПДВ, у тому числі: аванс (30%) - 2 669 760,00 грн, остаточна оплата (70%) - 6 229 440,00 грн.
АТ "Укрзалізниця", виконуючи обов'язки за Постановою №185 та за договором, сплатило на рахунок ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський" грошові кошти у розмірі 30% від вартості товару, згідно з виставленими рахунками, що підтверджується платіжними інструкціями від 31.03.2022 №460 на суму 202 860,00 грн; від 31.03.2022 №466 на суму 1 316 250,00 грн; від 10.10.2022 №183193 на суму 2 135 808,00 грн; від 02.12.2022 №294948 на суму 2 816 460,00 грн; від 02.12.2022 №294949 на суму 2 669 760,00 грн.
На виконання договору, відповідачем поставлено позивачу-2 обумовлений заявками товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 05.04.2022 №8970 на суму 676 200,00 грн; від 06.04.2022 №8996 на суму 3 510 000,00 грн; від 08.04.2022 №9100 на суму 146 250,00 грн; від 18.10.2022 №31924 на суму 3 598 560,00 грн; від 20.10.2022 №32220 на суму 3 520 800,00 грн; від 25.10.2022 №32878 на суму 2 354 119,20 грн; від 03.11.2022 №34085 на суму 507 059,52 грн; від 04.11.2022 №34346 на суму 1 943 222,40 грн; від 08.11.2022 №34751 на суму 2 314 958,88 грн; від 08.12.2022 №38860 на суму 8 899 200,00 грн та від 16.12.2022 №38861 на суму 9 388 200,00 грн, які підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками.
Разом із тим, як стверджує прокурор, відповідач в порушення умов пункту 5.4 договору, допустив прострочення поставки обумовленого заявками товару, а саме: за заявкою від 29.03.2022, з урахуванням авансу (31.03.2022) поставка здійснена лише 05.04.2022, за заявкою від 30.03.2022, з урахуванням авансу (31.03.2022) поставка здійснена лише 06.04.2022 та 08.04.2022, за заявкою від 26.09.2022, з урахуванням авансу (10.10.2022) поставка здійснена лише 18.10.2022 та 20.10.2022, за заявкою від 26.09.2022, з урахуванням авансу (10.10.2022) поставка здійснена лише 25.10.2022 та 08.11.2022, за заявкою від 16.11.2022, з урахуванням авансу (02.12.2022) поставка здійснена лише 16.12.2022, у зв'язку з чим, на підставі пункту 6.1 договору, нараховано пеню у розмірі 439 659,70 грн, яка відповідачем не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача і третьої особи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність прокурором підстав для подання даного позову.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 ЦК України).
Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
За умовами пункту 5.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках, відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв'язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.
Пунктом 5.4 договору встановлено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач повинен був поставити обумовлений договором товар за заявкою від 29.03.2022 у строк до 02.04.2022 включно, за заявкою від 30.03.2022 у строк до 02.04.2022 включно, за заявкою від 26.09.2022 у строк до 12.10.2022 включно, за заявкою від 16.11.2022 у строк до 04.12.2022 включно та за заявкою від 16.11.2022 у строк до 04.12.2022 включно.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач допустив прострочення поставки товару, у зв'язку з чим, на підставі пункту 6.1 договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 439 659,70 грн.
Відповідно до статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).
Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частинами 1-3 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині 2 цієї статті.
З наведених вище положень статей 230-231 Господарського кодексу України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Зазначене стосується і зобов'язань, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов'язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.
Так, у пункті 6.1 договору сторонами погоджено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
При цьому, положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачають, що навіть у разі, якщо зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2, 3 статті 6 ЦК України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання сторонами укладено в добровільному порядку.
При цьому, ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський" укладало даний договір лише шляхом приєднання до його умов, а умови договору викладались на сайті АТ "Укрзалізниця". Тобто, ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський" не впливало на формулювання умов договору, не могло їх змінити в переддоговірній процедурі, а лише приєднувалось в цілому до умов договору.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним договору на постачання продовольчих товарів від 12.03.2022, укладеного між сторонами у даній справі та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку укладення спірного договору на час його підписання та протягом виконання з боку сторін відсутні.
Отже, між сторонами даного спору існують договірні відносини на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.
Відтак, оскільки у пункті 6.1 договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником (Полтавською ОДА), постачальник (ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський") сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника (АТ "Укрзалізниця") пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи прокурора про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України, а не на рахунок АТ "Укрзалізниця", є безпідставними.
Та обставина, що грошові кошти, які ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський" отримало в рахунок оплати за договором, виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ "Укрзалізниця".
Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.
При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи прокурора про те, що в укладеному договорі АТ "Укрзалізниця" є лише фактичним платником грошових коштів за грошовим зобов'язанням замовника за тристороннім договором і не має права самостійно визначати, яким чином використовувати кошти Державного бюджету, що за бюджетною програмою надавались останньому, а тому будь-які кошти за укладеними тристоронніми договорами повертаються та/або стягуються не на користь АТ "Укрзалізниця", а до Державного бюджету України.
Як вбачається з умов договору та Постанови, АТ "Укрзалізниця" уповноважена, зокрема, виступати платником за тристоронніми договорами.
Тристоронній договір - це різновид багатосторонніх договорів, можливість укладення яких визначена частиною 4 статті 626 ЦК України. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відтак, у тристоронньому договорі правами та обов'язками наділяються усі троє учасники правочину.
З умов укладеного між сторонами договору вбачається, що на АТ "Укрзалізниця" покладено як права, так і обов'язки в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов'язань. Зокрема, пунктом 1.1 договору на платника покладено обов'язок своєчасно забезпечити оплату товару, абзацом 2 пункту 11.4 договору передбачено право платника вносити зміни до договору за погодженням із замовником, абзацом 2 пункту 7.4 договору передбачено обов'язок постачальника відшкодувати платнику всі збитки, завдані у зв'язку з застосуванням до постачальника санкцій, а відповідно до положень пункту 6.6 договору платник - третя особа у справі, несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору.
Статутом АТ "Укрзалізниця", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, передбачено, що товариство є юридичною особою приватного права, має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 15).
Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що АТ "Укрзалізниця" є самостійною стороною у договірних зобов'язаннях сторін з комплексом прав, обов'язків і відповідальністю, та може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором.
Наведе також свідчить про те, що стягнення пені в судовому порядку має здійснюватися виключно, відповідно до умов пункту 6.1 договору, на рахунок та на користь АТ "Укрзалізниця", що спростовує доводи прокурора про те, що передбачена пунктом 6.1 договору можливість постачальника сплатити пеню на рахунок платника є лише узгодженим сторонами договору порядком добровільної її сплати.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 23.07.2024 у справі №909/532/23 та від 09.08.2024 у справі №917/1957/23 за подібних правовідносин.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд констатує неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного у договорі порядку стягнення пені у разі, якщо оплата за договором здійснювалась за рахунок коштів, виділених як субвенція, оскільки така зміна суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 626-629 ЦК України принципам свободи договору, обов'язковості договору та презумпції правомірності правочину.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.07.2024 у справі №909/532/23 та від 09.08.2024 у справі №917/1957/23, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що позовні вимоги прокурора про стягнення 439 659,70 грн пені не підлягають задоволенню.
Також, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав і для задоволення позовних вимог, в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 6 808,02 грн за порушення повернення авансу, оскільки у спірних правовідносинах замовником реалізовано своє альтернативне право на прийняття товару, поставленого з пропуском строку, а не повернення попередньої оплати.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, в порядку статті 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання виникає обов'язок сплатити кредитору, разом з сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати, на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, яка визначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, припис частини 2 статті 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
У даному випадку, у ТОВ "М'ясокомбінат Миргородський" у спірних правовідносинах не виникло зобов'язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов'язання, оскільки обумовлений договором обсяг товару поставлений відповідачем і прийнятий замовником, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні.
Тоді як, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, від 04.05.2022 у справі №761/28949/17 та від 09.02.2021 у справі №520/17342/18
За змістом статей 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплатити кошти кореспондує обов'язок боржника такої сплати.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
У даному випадку, оскільки замовник не реалізував своє альтернативне право на повернення попередньої оплати, у зв'язку з прострочкою поставки, а прийняв до виконання переданий товар, обов'язок відповідача щодо поставки товару не припинився та не виникло нове зобов'язання - грошове.
При цьому, одночасне застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені за порушення не грошового зобов'язання та стягнення компенсаційних втрат за порушення грошового зобов'язання створює невизначеність щодо того, яке зобов'язання з боку боржника є простроченим - чи грошове зобов'язання (повернення попередньої оплати), чи не грошове зобов'язання (передача товару).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача трьох процентів річних, в порядку вимог частини 2 статті 625 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 28.10.2025 у справі №910/13308/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Матеріали справи №910/13308/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 22.12.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов