вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" грудня 2025 р. Справа№ 910/4651/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився;
від відповідача-5: не з'явився;
від відповідача-6: не з'явився
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025
у справі № 910/4651/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕГА КМ",
2) ОСОБА_1 ,
3) ОСОБА_2 ,
4) ОСОБА_3 ,
5)Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ",
6) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬДА ГРУП"
про солідарне стягнення 813 733, 48 грн
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕГА КМ" (далі-відповідач-1), ОСОБА_1 (далі-відповідач-2), ОСОБА_2 (далі-відповідач-3), ОСОБА_3 (далі-відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі-відповідач-5) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬДА ГРУП" (далі-відповідач 5) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 813 733,48 грн, з яких: 733 564,80 грн - гарантійна сума (основний борг); 33 764,03 грн - заборгованість по нарахованим процентами; 27 975,91 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу), 1 287, 66 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, 16 871,97 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу та 270, 11 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕГА КМ" своїх зобов'язань за договором про надання гарантії №36149/ЮГ-23 від 07.11.2023 та враховуючи, що зобов'яння відповідача-1 були забезпечені порукою, позивач вважає, що наявні підстави для солідарного стягнення заборгованості.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/4651/25 позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕГА КМ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬДА ГРУП" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 733 563,80 грн - основного боргу; 33 060,62 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 27 754,84 грн - пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу), 1 250,87 грн - пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, 5 868,51 грн - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу та 264,48 грн - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення за процентами.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕГА КМ" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 2 004,41 грн - судового збору та 12 316,12 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 2 004,41 грн - судового збору та 12 316,12 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 2 004,41 грн - судового збору та 12 316,12 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 2 004,41 грн - судового збору та 12 316,12 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 2 004,41 грн - судового збору та 12 316,12 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬДА ГРУП" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 2 004,41 грн - судового збору та 12 316,12 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, до матеріалів справи відповідачами не було додано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження сплати на користь позивача коштів у сумі 733 563, 80 грн в рахунок відшкодування суми гарантійного платежу, сплаченого позивачем за договором гарантії. Отже, оскільки невиконане відповідачем-1 зобов'язання за договором гарантії у сумі 733 563, 90 грн підтверджується матеріалами справи, а відповідачі-2, 3, 4, 5, 6 згідно із договорами поруки поручились перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором гарантії, факт наявності заборгованості за договором гарантії у зазначеній сумі відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами, відтак суд дішов висновку про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості з оплати гарантійного платежу (основного боргу) в сумі 733 563, 80 грн та задоволення вимог в цій частині.
Також, суд перевірив наданий позивачем розрахунок процентів та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання. За розрахунком суду, обґрунтованою є сума процентів у розмірі 33 060, 62 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 28.01.2025 по 15.03.2025, а тому вимогу в цій частині суд першої інстанції задовольнив частково.
Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання та, відповідно, у розмірі нарахування пені. За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) у розмірі 27 754, 84 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 28.01.2025 по 15.03.2025, що нарахована на суму боргу 733 563, 80 грн та сума пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів у розмірі 1 250, 84 грн нарахована за період з 28.01.2025 по 15.03.2025 на суму боргу 33 060, 62 грн, тому місцевий суд задовольнив частково вимоги в цій частині.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідач-1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу з 28.01.2025. Тобто, час прострочення виконання грошового зобов'язання за договором гарантії розпочався з 28.01.2025, відповідно сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у спірному випадку можлива лише починаючи з 28.01.2025, а не з 13.01.2025, як помилково зазначено позивачем. За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу у розмірі 5 868, 51 грн за період з 01.02.2025 по 28.02.2025, яка нарахована на суму боргу 733 563, 80 грн та сума інфляційних втрат за несвоєчасне погашення за процентів у розмірі 264, 48 грн за період з 01.02.2025 по 28.02.2025, що нарахована на суму боргу 33 060, 62 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідачів підлягає солідарному стягненню заборгованість у загальному розмірі 801 763, 12 грн, з яких: 733 563,80 грн - гарантійна сума (основний борг); 33 060, 62 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 27 754, 84 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу), 1 250, 87 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, 5 868, 51 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу та 264, 48 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів.
Крім того, Господарськиу суд міста Києва, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та видихи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності, поклав на відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 73 896, 72 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також апелянт зазначає, що cуд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі ухвалою від 13.05.2025, дійшов висновку про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, мотивуючи це малозначністю справи з огляду на ціну позову. Такий висновок апелянт вважає помилковим, формальним та таким, що суперечить критеріям, встановленим ч. 3 ст. 247 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, справа № 910/4651/25 є справою значної складності, що виключала можливість її розгляду у спрощеному порядку, з огляду: на складність спірних правовідносин; значної кількості учасників справи, серед яких юридичні та фізичні особи з різним процесуальним статусом та потенційно різними правовими позиціями; ці ни позову 813 733,48 грн. Тому, апелянт вважає, він та інші відповідачі були фактично позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права у повному обсязі: подати відзив; заявити клопотання про витребування доказів (зокрема, листування з бенефіціаром щодо причин невиконання основного договору); залучити бенефіціара як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, що було критично важливим для встановлення об'єктивної істини у справі.
Крім того, апелянт вказує, що суд дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не з'ясував істотних обставин щодо дійсності настання гарантійного випадку, не дослідив юридичну відповідальність вимоги бенефіціара умовам гарантії, а також не перевірив, чи дійсно настали умови для виникнення зобов'язання принципала перед гарантом (позивачем) у порядку регресу.
Апелянт посилається на те, що не мав об'єктивної можливості подати до суду першої інстанції повний пакет доказів, що спростовують позовні вимоги, саме через неправомірний розгляд справи у спрощеному порядку. Відсутність стадії підготовчого провадження та встановлення судом стислих строків для подання заяв по суті позбавило апелянта часу та процесуальних інструментів для збору та подання таких доказів, як: звіт про виконання договору про закупівлю № UA-2023-09-29-007819-а з системи Prozorro; копії листів до бенефіціара щодо необхідності коригування проектної документації та відсутності фінансування; копії листів бенефіціара про надсилання проєктів додаткових угод щодо пролонгації договору; копії додаткової угоди №5 від 31.12.2024, укладеної між бенефіціаром та ТОВ «БК «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ». Ці докази, на думку апелянта, мають вирішальне значення для встановлення відсутності гарантійного випадку та недобросовісності бенефіціара.
Крім того, апелянт наголошує, що сума витрат на правничу допомогу є
необґрунтовано завищеною, неспівмірною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що, позовна заява у справі є типовим документом про стягнення заборгованості в порядку регресу. Її підготовка не вимагала значних інтелектуальних зусиль, аналізу складної судової практики чи проведення глибокого правового дослідження. Заявлена вартість у 75 000,00 грн за підготовку такого документа не відповідає критеріям розумності та співмірності, встановленим ст. 126 ГПК України, та значно перевищує середні ринкові ставки на подібні послуги.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, позивач вказує, що представник апелянта додає до своєї апеляційної скраги копії документів, які не стосуються предмету розгляду даної справи, а тому банк заперечує про приєднання наданих до апеляційної скарги документів.
Також банк вважає, що відповідач-1 зловживає своїми процесуальними правами, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з істотними порушеннями норм процесуального права, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Банк зазначає, що дана справа про стягнення заборгованості в порядку регресу не є складною, а представник відповідача-1 в апеляційній скарзі наводить аргументи, які не є предметом розгляду даних позовних вимог, тим самим, представник відповідача-1 намагається затягнути процес розгляду даної справи.
Банк також звертає увагу, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара до банку є достатньою умовою для банку-гаранта сплатити кошти бенефіціару за гарантією, оскільки вимога та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримана банком-гарантом протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії та є належно представлена. Отже, банк зазначає, що виконав своє грошове зобов'язання, яке склалось у відносинах між бенефіціаром (Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, код ЄДРПОУ 25899361) та банком - гарантом, незалежно від зобов'язання за участю бенефіціара та бринципала (ТОВ «Компанія ВЕГА КМ»). Тому, дотримуючись діючого законодавства України та укладеного договору гарантії, банк виступив запорукою надійності банківської системи щодо виконання договорів у сфері закупівлі, та не втручався у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема не вирішував, чи виконав принципал своє зобов'язання за основним договором, який укладений між бенефіціаром та принципалом. Тим самим, банк зазначає, що якщо принципал (відповідач-1) вважає, що він не порушував умови основного договору, який був укладений між ним та бенефіціаром, тому принципал має можливість звертатися до суду та доводити в судовому порядку про своє належне виконання основного договору.
Водночас, у даній справі предметом розгляду є позовні вимоги банку про стягнення заборгованості в порядку регресу відповідно до договору гарантії, а тому суд не може розглядати заперечення представника відповідача -1 про належне виконання зобов'язань ТОВ «Компанія ВЕГА КМ» щодо основного договору.
Щодо заперечень представника відповідача-1 про завищену суму правничої допомоги, банк наголошує, що до позовної заяви надано всі необхідні документи, які свідчать про сплату адвокату витрат на оплату послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 75 000,00 грн, тому такі заперечення відповідача-1 вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідачі-2, 3, 4, 5, 6, своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 залишити без руху.
10.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у розмірі 14 647,20 грн ( платіжна інструкція №22 від 08.09.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 та призначено розгляд справи на 27.10.2025.
Судове засідання 27.10.2025 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В. та судді Коротун О.М. на семінарі-практикумі НШСУ.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 на 10.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 продовжено розгляд справи № 910/4651/25 та відкладено її розгляд на 15.12.2025.
Розгляд клопотань
Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» разом з апеляційною скаргою подано нові доказі, а саме: звіт про виконання договору про закупівлю № UA-2023-09-29-007819-а з системи Prozorro; копії листів до бенефіціара щодо необхідності коригування проектної документації та відсутності фінансування; копії листів бенефіціара про надсилання проєктів додаткових угод щодо пролонгації договору; копії додаткової угоди №5 від 31.12.2024, укладеної між бенефіціаром та ТОВ «БК «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ», які воно просило долучити до матеріалів справи, оскільки Товаристо не мало об'єктивної можливості подати до суду першої інстанції повний пакет доказів, що спростовують позовні вимоги, саме через неправомірний розгляд справи у спрощеному порядку. Ці докази, на думку апелянта, мають вирішальне значення для встановлення відсутності гарантійного випадку та недобросовісності бенефіціара.
Розглянувши у судовому засіданні надані відповідачем-1 долучені до справи додаткові докази, колегія суддів дійшла висновку про залишення їх без розгляду, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України, Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу III ГПК України.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Пунктом 3 ухвали відповідача зобов'язано в строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на позовну заявуз надання доказів в обґрунтування поданого візиву.
Зазначена ухвала доставлена відповідачу-1 в електроний кабінет 13.05.2025 о 20:59.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що справа про стягнення заборгованості в порядку регресу, є справою незначною складності, з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому правомірно розглянута судом першої інстанції у спрощеному провадженні без виклику сторін.
Також колегія суддів зауважує, що відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, відзив на позову заяву, з доказами в обґрунтування своїх вимог, у строк, встановлений ухвалою суду від 13.05.2025 суду не надав.
За ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Отже, відповідач-1 надав додаткові докази разом із апеляційною скаргою 01.09.2025, тобто після встановленого на це строку, тому колегія суддів вважає за необхідне дані докази залишити без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Явка представників учасників справи
Представник позивача у судове засідання, призначене на 15.12.2025, не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом доставлення електронного документу до електронного кабінету, що підтверджується довідками наявними у матеріалах справи.
15.12.2025 від представника позивача надійшло клопотання, в якому він зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив розглянути справу без його участі.
Представники відповідачів у судове засідання 15.12.2025 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Застосовуючи згідно із статтею 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕГА КМ" (далі - принципал) укладено договір про надання гарантії (гарантія виконання) №36149/ЮГ-23, відповідно до умов якого даний договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (далі - Гарантія або гарантійнее зобов'язання) з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору про закупівлю робіт Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Полтавська, буд. 8, буд. 9, буд. 32, буд. 50, буд. 51, вул. Покровська, буд. 27, вул. Приозерна, буд. 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (45210000-2 Будівництво будівель), що буде укладено згідно проведеної процедури закупівлі відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі № UA-2023-09-29-007169-а, https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-09-29-007169-a, ID 46d6f1cbb479410fae83d293e7b0376a), Протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про призначення переможця № 28 від 19.10.2023 та Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, закупівля проводиться Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, код ЄДРПОУ 25899361 (далі - бенефіціар/замовник) (далі - основне зобов'язання).
Згідно із п. 1.2 договору гарантії, гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов'язання, а саме: невиконання/неналежне виконання (як повністю, так і частково) принципалом/ підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання договору, або ж розірвання договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.
Пунктом 1.3 договору гарантії передбачено, що надана в межах цього договору гарантія є безумовною, безвідкличною, надається у вигляді електронного документа, підписаного КЕП (кваліфікований електронний підпис) з накладеною кваліфікованою електронною печаткою банка-гаранта через програмний комплекс "M.E.doc", яким накладено КЕП.
Відповідно до п. 2.1 договору гарантії, сума і валюта гарантії: 916 954, 80 грн (валюта платежу - гривня, цифровий код валюти - 980, літерний код валюти - UAH (далі - гарантійна сума).
Згідно із п. 2.2 договору гарантії, строк дії гарантії - з 07 листопада 2023 року по 28 лютого 2025 року включно.
Відповідно до п. 3.3 договору гарантії, у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (далі - гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «КБ Глобус» та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.
Проценти за користуванням грошовими коштами сплачуються принципалом одночасно із відшкодуванням суми гарантійного платежу на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «КБ Глобус» (п. 3.5 договору гарантії).
У п. 3.6 договору гарантії сторони передбачили, що якщо принципал не відшкодує банку-гаранту суму гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами в строки, вказані п. 3.3-3.5 цього договору, принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала, відкритих у банку-гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів, в сумах, які мають бути сплачені відповідно до п. 3.3-3.5 цього договору принципалом, штрафні санкції передбачені договором, а також інші понесені банком-гарантом витрати пов'язані з виконанням ним своїх зобов'язань у зв'язку з цим договором.
Відповідно до п. 4.1 договору гарантії, виконання принципалом зобов'язань за цим договором (відшкодування суми гарантійного платежу за гарантією, сплати комісії банку-гаранту за надання гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується:
4.1.1 фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2);
4.1.2 фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_2 (далі - поручитель, відповідач-3);
4.1.3 фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_3 (далі - поручитель/відповідач-4);
4.1.4 фінансовою порукою юридичної особи - ТОВ "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - поручитель, відповідач-5);
4.1.5. фінансовою порукою юридичної особи - ПВКП «МЕЛІК»;
4.1.6 фінансовою порукою юридичної особи - ТОВ "ЕЛЬДА ГРУП" (далі - поручитель, відповідач-6).
4.1.7. майновими правами (правом вимоги) на грошові кошти на депозитному рахунку ТОВ "Компанія ВЕГА КМ" за договором банківського вкладу (депозиту) для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців «Строковий» № 732710/Д від 07.11.2023 у розмірі 183 391,00 грн.
Згідно із п. 7.1. договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов'язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам Гарантії.
Відповідно до п. 7.4. договору гарантії, банк-гарант має право здійснювати договірне списання з поточних рахунків принципала та з вкладного (депозитного) рахунку принципала, відкритих в АТ "КБ "ГЛОБУС", а також будь-яких інших рахунків принципала, відкритих в АТ "КБ "ГЛОБУС" (в т.ч. рахунків в іншій валюті, ніж валюта гарантії), коштів в сумах, необхідних для повного виконання принципалом зобов'язань за цим договором, а саме: відшкодування здійсненого банком-гарантом гарантійного платежу, сплати доходу (комісії) банку за надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами визначених цим договором, штрафних санкцій та інших платежів принципала за цим договором. При цьому здійснюється утримання комісії у відповідності з діючими тарифами банку та передбачених чинним законодавством зборів та податків.
Пунктом 9.3 договору гарантії передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, зокрема у випадку прострочення його виконання, принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до дня повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 12.1 договору).
07.11.2023 на підставі договору гарантії, позивачем (АТ "КБ "Глобус") надано бенефіціару/замовнику (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області) Електронну банківську гарантію № 36149 (далі - гарантія), відповідно до якої банк-гарант взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання сплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги замовника (бенефіціара) повну суму (часткові сплати - заборонені), визначену у вимозі, в межах суми гарантії, що складає 916 954, 80 грн за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення учасником-переможцем (принципалом) будь-яких зобов'язань, передбачених договором закупівлі, без необхідності додаткового обгрунтування та надання додаткових документів, у разі настання однієї з обставин, наведених нижче (далі - гарантійний випадок), а саме: невиконання/неналежне виконання (як повністю, так і частково) принципалом/підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання договору, або ж розірвання договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.
Зобов'язання банка-гаранта за гарантією становить суму у розмірі 916 954, 80 грн (валюта платежу - гривня, цифровий код валюти - 980, літерний код валюти - UAH) - п. 2 гарантії.
Згідно із п. 5 гарантії, ця гарантія забезпечує виконання зобов'язань принципала за договором, що буде укладений за результатами закупівлі, та є безумовною, безвідкличною, є чинною з дати її видачі банком-гарантом, а саме з 07 листопада 2023 року і залишається дійсною до 28 лютого 2025 року включно.
Відповідно до п. 8 гарантії, банк-гарант розглядає вимогу по гарантії протягом 3-х робочих днів з дати її отримання. Термін сплати грошових коштів відбувається протягом 5-ти робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги бенефіціара (пп 8.1 п. 8).
Згідно із п. 9 гарантії, банк-гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог у наступних випадках: якщо вимога за Гарантією не відповідає умовам цієї гарантії (п. 9.1.); якщо вимога за гарантією надана банку-гаранту після закінчення строку, передбаченого пунктом 5 цієї Гарантії (п. 9.2.).
Пунктом 12 гарантії визначено, що у випадку здійснення банком-гарантом гарантійного платежу банафіціару за цією гарантією банк-гарант у будь-якому випадку і без обмежень має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала.
Крім того, з метою виконання зобов'язань принципала за договором гарантії, 07.11.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - банк-гарант), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬДА ГРУП" (далі - поручителі) було укладено наступні договори поруки, а саме:
- договір поруки № 36149/1/ЮПОР-23 з ОСОБА_1 (відповідач-2);
- договір поруки № 36149/2/ЮПОР-23 з ОСОБА_2 (відповідач-3);
- договір поруки № 36149/3/ЮПОР-23 з ОСОБА_3 (відповідач-4);
- договір поруки № 36149/4/ЮПОР-23 з ТОВ "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (відповідач-5);
- договір поруки № 36149/6/ЮПОР-23 з ТОВ "ЕЛЬДА ГРУП" (відповідач-6).
Відповідно до п. 1.1 договорів поруки сторонами узгоджено, що в порядку та на умовах визначених договором поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання ТОВ "Компанія ВЕГА КМ" (далі - принципал/відповідач-1) зобов'язань за договором про надання гарантії № 36149/ЮГ-23 від 07.11.2023 (далі - договір гарантії), що укладений між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору про закупівлю робіт нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Полтавська, буд. 8, буд. 9, буд. 32, буд. 50, буд. 51, вул. Покровська, буд. 27, вул. Приозерна, буд. 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (45210000-2 Будівництво будівель), що буде укладено згідно проведеної процедури закупівлі відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі № UA-2023-09-29-007169-а, https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-09-29-007169-a, ID 46d6f1cbb479410fae83d293e7b0376a), Протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про призначення переможця № 28 від 19.10.2023 та Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, закупівля проводиться Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, код ЄДРПОУ 25899361 (бенефіціар/замовник) (далі - основне зобов'язання) в сумі 916 954,80 грн (валюта платежу - гривня, цифровий код валюти - 980, літерний код валюти - UAH).
Строк дії гарантії - з 07 листопада 2023 по 28 лютого 2025 року включно.
Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором гарантії.
Згідно із п. 1.3 договорів поруки, поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови договору гарантії. У випадку внесення принципалом та банком-гарантом змін та доповнень до договору гарантії поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором є дата укладення відповідних змін та доповнень до договору гарантії в частині збільшення суми зобов'язання принципала.
Пунктом 1.4 договорів поруки сторони узгодили, що у разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники.
Відповідно до п. 1.6 договорів поруки, поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал.
Як вбачається з матеріалів справи, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (бенефіціар) звернулася до банку-гаранта (позивача) з листом-вимогою №10-4/1132 від 30.12.2024 про сплату грошової суми за Банківською гарантією №36149 від 07.11.2023 (далі - гарантія), що була надана на користь бенефіціара у розмірі 916 954,80 грн, у зв'язку з невиконанням принципалом своїх зобов'язань, з яким укладено договір № 1-ВЕГА/23 від 07.11.2023.
У свою чергу, листом № 1-29 від 06.01.2025 позивач повідомив ТОВ "Компанія ВЕГА КМ" (відповідача-1/принципала) про отримання вищевказаної вимоги від бенефіціара щодо сплати грошової суми за банківською гарантією №36149 від 07.11.2023.
З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2025 позивач здійснив на користь бенефіціара оплату гарантійного платежу за гарантією № 36149 від 07.11.2023 у розмірі 916 954,80 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру №28947 від 13.01.2025.
Так, листом № 1-95 від 14.01.2025 позивач повідомив відповідача-1 (ТОВ "Компанія ВЕГА КМ") про здійснену АТ "КБ "ГЛОБУС" сплату коштів у розмірі 916 954, 80 грн на виконання зобов'язань за банківською гарантією № 36149 від 07.11.2023.
Як зазначає позивач, принципал (відповідач-1) не здійснив на користь позивача відшкодування коштів, сплачених ним за гарантією № 36149 від 07.11.2023.
Позивач також зазначає, що відповідно до п. 3.3 договору гарантії, позивач вважає, що з 27.01.2025 відповідач-1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу.
У свою чергу, відповідно до п. 3.6 та п. 7.4 договору гарантії, 27.01.2025 позивач здійснив списання коштів у розмірі 183 391,00 грн з рахунку відповідача-1 в рахунок часткової компенсації платежу за гарантією, що підтверджується копією меморіального ордеру №27819 від 27.01.2025, у зв'язку з чим наразі заборгованість відповідача-1 становить 733 563,80 грн (916 954,80 грн - 183 391,00 грн).
Позивачем на адресу відповідачів направлялись вимоги № 1-272 від 29.01.2025, № 1-275 від 29.01.2025, № 1-277 від 29.01.2025, № 1-276 від 29.01.2025, № 1-274 від 29.01.2025 та № 1-273 від 29.01.2025, в яких позивач вимагав сплатити заборгованість у розмірі 733 563, 80 грн та проценти із розрахунку 35 % річних за період користування грошовими коштами, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та копією фіскального чеку від 30.01.2025.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що ТОВ "Компанія ВЕГА КМ" неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо відшкодування банку-гаранту суми гарантійного платежу, здійсненого останнім на користь бенефіціара за гарантією та сплати процентів, та враховуючи, що зобов'язання ТОВ "Компанія ВЕГА КМ" були забезпечені порукою, позивач просив суд стягнути солідарно заборгованість у розмірі 813 733, 48 грн, з яких: 733 564,80 грн - гарантійна сума (основний борг); 33 764, 03 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 27 975,91 грн - пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) за період 27.01.2025 по 15.03.2025, 1 287, 66 грн - пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів за період 27.01.2025 по 15.03.2025, 16 871,97 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 13.01.2025 по 28.02.2025 та 270, 11 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за період 01.02.2025 по 28.02.2025.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення правовідносин) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на час здійснення правовідносин) гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 ст. 561 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно із ч. 1, 2, 3, 4 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Статтею 564 Цивільного кодексу України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до ч. 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.01.2025 позивач здійснив на користь бенефіціара оплату гарантійного платежу за гарантією № 36149 від 07.11.2023 у розмірі 916 954,80 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру №28947 від 13.01.2025.
Згідно із п. 3.3 договору гарантії, принципал (відповідач-1) мав відшкодувати позивачу (банку-гаранту) суму гарантійного платежу протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу.
Листом № 1-95 від 14.01.2025 позивач повідомив відповідача-1 (ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ") про здійснену АТ "КБ "ГЛОБУС" сплату коштів у розмірі 916 954, 80 грн на виконання зобов'язань за банківською гарантією № 36149 від 07.11.2023.
Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, суму гарантійного платежу позивачу не відшкодував, доказів зворотного суду не надав.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, з урахуванням дати здійснення позивачем гарантійного платежу 13.01.2025, умов п. 3.3 договору гарантії та приписів ст. 253 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач-1 повинен був відшкодувати позивачу суму гарантійного платежу до 27.01.2025 включно, відтак відповідач-1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу починаючи з 28.01.2025.
Враховуючи здійснене позивачем 27.01.2025 відповідно до п.п. 3.6, 7.4 договору гарантії договірне списання коштів з рахунків відповідача-1 в рахунок часткової компенсації платежу за гарантією у сумі 183 391,00 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру №27819 від 27.01.2025, заборгованість відповідача-1 за договором гарантії наразі складає 733 563, 80 грн (916 954, 80 грн - 183 391, 00 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у порушення умов договору гарантії відповідач-1 не здійснив на користь позивача сплату коштів у сумі 733 563, 80 грн в рахунок відшкодування суми гарантійного платежу, сплаченого позивачем за договором гарантії.
Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Як встановлено судом першої інстанції, з метою виконання зобов'язань принципала за договором гарантії, 07.11.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - банк-гарант), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" та ТОВ "ЕЛЬДА ГРУП" (далі - поручителі) було укладено наступні договори поруки, а саме: договір поруки № 36149/1/ЮПОР-23 з ОСОБА_1 (відповідач-2); договір поруки № 36149/2/ЮПОР-23 з ОСОБА_2 (відповідач-3); договір поруки № 36149/3/ЮПОР-23 з ОСОБА_3 (відповідач-4); договір поруки № 36149/4/ЮПОР-23 з ТОВ "СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (відповідач-5); договір поруки № 36149/6/ЮПОР-23 з ТОВ "ЕЛЬДА ГРУП" (відповідач-6).
Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених договором гарантії.
Пунктом 1.4 договорів поруки сторони узгодили, що у разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники.
Відповідно до п. 1.6 договорів поруки, поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно із статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Водночас, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи відповідачами не було додано належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати на користь позивача коштів у сумі 733 563, 80 грн в рахунок відшкодування суми гарантійного платежу, сплаченого позивачем за договором гарантії.
Отже, враховуючи встановлене вище, оскільки невиконане відповідачем-1 зобов'язання за договором гарантії у сумі 733 563, 90 грн підтверджується матеріалами справи, а відповідачі-2, 3, 4, 5, 6 згідно із договорами поруки поручились перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором гарантії, факт наявності заборгованості за договором гарантії у зазначеній сумі відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами, вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості з оплати гарантійного платежу (основного боргу) в сумі 733 563, 80 грн є обґрунтованими, тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 33 764,03 грн - заборгованості за нарахованими процентами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.3 договору гарантії, у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (далі - гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «КБ Глобус» та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.
Згідно із п. 3.4 договору гарантії, проценти передбачені п. 3.3 цього договору, нараховуються починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування банком-гарантом процентів здійснюється у валюті гарантії. День здійснення гарантійного платежу та день відшкодування його суми принципалом в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахується як один день.
Як встановлено судом вище, позивач невірно визначив дату, з якої відповідач-1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу, а саме з 28.01.2025, а не з 27.01.2025 як помилково визначив позивач.
Відповідно до п. 1.1 договорів поруки, порукою забезпечено вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених договором гарантії.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів колегія суддів зазначає, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання (судом вище встановлено період прострочення) та, відповідно, у розмірі нарахування процентів.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, обґрунтованою є сума процентів у розмірі 33 060, 62 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 28.01.2025 по 15.03.2025, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.
Крім того, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 27 975,91 грн. - пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) за період 27.01.2025 по 15.03.2025 та 1 287, 66 грн. - пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів за період 27.01.2025 по 15.03.2025.
Пунктом 9.3 договору гарантії передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, зокрема у випадку прострочення його виконання, принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на момент здійснення правовідносин) , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач-1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу з 28.01.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання та, відповідно, у розмірі нарахування пені, судом першої інстанції здійснено свій розрахунок.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що обґрунтованою є сума пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) у розмірі 27 754, 84 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 28.01.2025 по 15.03.2025 нарахована на суму боргу 733 563, 80 грн та сума пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів у розмірі 1 250, 84 грн нарахована за період з 28.01.2025 по 15.03.2025 на суму боргу 33 060, 62 грн, а тому вимога в цій частині також підлягає задоволенню частково.
Стосовно вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 16 871,97 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу за періоди з 13.01.2025 по 27.01.2025 та з 01.02.2025 по 28.02.2025, а також 270, 11 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів за період 01.02.2025 по 28.02.2025, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач-1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу з 28.01.2025. Тобто, час прострочення виконання грошового зобов'язання за договором гарантії розпочався з 28.01.2025, відповідно сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у спірному випадку можлива лише починаючи з 28.01.2025, а не з 13.01.2025, як помилково зазначено позивачем.
Колегія суддів перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат погоджується із судом першої інстанції, що обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу у розмірі 5 868, 51 грн за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 нарахованих на суму боргу 733 563, 80 грн та сума інфляційних втрат за несвоєчасне погашення за процентів у розмірі 264, 48 грн за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 нарахованих на суму боргу 33 060, 62 грн.
З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме з відповідачів підлягає солідарному стягненню заборгованість у загальному розмірі 801 763,12 грн, з яких: 733 563,80 грн - гарантійна сума (основний борг); 33 060,62 грн - заборгованість по нарахованим процентам; 27754,84 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу), 1 250,87 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, 5 868,51 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу та 264,48 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів.
Щодо посилання апелянта, що сума витрат на правничу допомогу адвоката позивача є необґрунтовано завищеною, неспівмірною та такою, що підлягає скасуванню, колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правничою допомогою у розмірі 75 000,00 грн
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч. 4, ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2024 між адвокатом Прохоренко Валерієм Петровичем та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" укладено договір № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до якого адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу з питань, що ставляться клієнтом, а клієнт зобов'язується приймати та оплачувати послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору.
Ставка гонорару адвоката за послуги за 1 (одну) годину роботи складає 1 500, 00 грн (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, за фактом надання послуг адвокатом складаються акти приймання-передачі послуг. Акти приймання-передачі послуг складаються в двох екземплярах та підписуються сторонами. У випадку незгоди клієнта з актом приймання-передачі послуг клієнт має надати адвокату мотивовану письмову відмову від його підписання протягом десяти календарних днів від дати його складання.
14.03.2025 адвокатом Прохоренко Валерієм Петровичем та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" складено та підписано акт № 36149/ЮГ-23 прийому-передачі послуг за договором № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2024 року, відповідно до якого адвокатом надані, а Клієнтом отримані наступні послуги, пов?язані із представництвом інтересів Клієнта у суді за позовом Клієнта до ТОВ «ВЕГА КМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ТОВ «Спец Буд Девелопмент», ТОВ «ЕЛЬДА ГРУП» про стягнення заборгованості за договором гарантії № 36149/ЮГ-23 від 07.11.2023, а саме:
- проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими клієнтом документами, надання консультації в рамках зустрічі щодо вирішення даної справи, узгодження правової позиції, відшкодування витрат на виїзну консультацію до АТ «КБ'ГЛОБУС» (в тому числі транспортні витрати), витрати на телекомунікаційний зв?язок, тощо - 12 000, 00 грн.;
- складання позовної заяви про стягнення заборгованості, формування пакету документів та подача до суду позовної заяви з додатками (у кількості 6 прим для суду та відповідачів), відправлення рекомендованим листом через відділення АТ «Укрпошта» позовної заяви на ім?я суду у 6 прим (в т.ч. оформлення конверту), копіювання та/або друк копій документів формату А4 (у тому числі двосторонній друк) необхідних документів для позовної заяви, включаючи гонорар успіху адвоката (в тому числі за характер складності справи) - 63 000, 00 грн.
Згідно із актом № 36149/ЮГ-23 прийому-передачі послуг від 14.03.2025 було сплачено на користь адвоката грошові кошти у розмірі 75 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 8365 від 14.03.2025.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.05.2008 року № 3352 видане Прохоренко Валерію Петровичу.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Відповідно до положень частин 5,6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За таких обставин, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що за можливе покласти на відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 73 896, 72 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Аргументи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства. Водночас, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом першої інстанції під час розгляду справи.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/4651/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/4651/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 22.12.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун