вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" грудня 2025 р. Справа № 916/1376/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг"
на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2025
повний текст рішення складено 08.09.2025
у справі № 916/1376/25 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг"
про стягнення 220 224,00 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" про стягнення авансового платежу за Договором про закупівлю № КД-21762 від 03.06.2021 у розмірі 220 224,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю № КД-21762 від 03.06.2021, у зв'язку з чим Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" просить повернути суму сплаченого авансового платежу у розмірі 220 224,00 гривень.
Ухвалою Господарського Одеської області від 10.04.2025 позовну заяву Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» було передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Київської області на підставі п. 1 ч.1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1376/25, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2025 у справі № 916/1376/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" 220 224,00 грн попередньої оплати та 3 303,36 грн судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю № КД-21762 від 03.06.2021, в частині невиконання відповідачем його умов, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 220 224,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, 26.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2025 у справі № 916/1376/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права. При цьому, скаржник стверджує, що місцевим господарським судом неправильно застосовано положення ст. 853 Цивільного кодексу України, оскільки предметом спірного договору було надання консультаційних послуг в галузях інженерії та будівництва.
Крім того, скаржником вказано, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано прийнято до розгляду лист позивача №08-19/1518/1253 від 22.02.2021, в якому були викладені зауваження щодо виконання відповідачем робіт, що не відповідає положенням ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" по справі № 916/1376/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 916/1376/25.
15.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/1376/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/1376/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2025, ухвалено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
06.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Позивач наголошує на тому, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2025 у справі №916/1376/25.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2025 у справі №916/1376/25 скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Київської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 03.06.2021 між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (надалі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" (надалі - виконавець, відповідач) було укладено Договір про закупівлю № КД-21762 (надалі - Договір) за змістом якого, виконавцем прийнято зобов'язання щодо надання замовнику послуг, а саме: експертні послуги з перевірених розрахунків перекриттів в межах 3-го поверху будівель Червоні пакгаузи, корпусів 1, 2, 4, 5 в ДП «Одеський порт», ДК 021:2015:71310000-4 консультаційні послуги в галузях інженерії та будівництва, зазначених в Додатку № 1 до Договору.
За умовами п. 2.1. Договору виконавець повинен виконати передбачені цим договором послуги та надати вказану у п. 1.2. документацію в 3 (трьох) екземплярах, якість яких відповідає державним стандартам, будівельним нормам (ДСТУ), іншим нормативно-правовим актам, технічним умовам та вимогам замовника.
Загальна вартість послуг становить 550 560,00 гривень (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору попередня оплата (аванс) становить 40% від загальної суми договору та здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту отримання від виконавця належним чином оформлених документів щодо розрахунку.
Так, на виконання п. 4.2. Договору, 09.06.2021 позивачем перераховано на користь відповідача суму попередньої оплати у розмірі 220 224,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1000007433 від 09.06.2021.
Згідно з п. 4.3. Договору сторонами погоджено, що остаточна оплата наданих відповідачем послуг здійснюється замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних послуг та отримання від виконавця належним чином оформлених документів щодо розрахунку згідно п. 4.1. Договору.
За умовами п. 6.2.3. Договору замовник має право зменшувати обсяг надання послуг та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни шляхом укладання додаткових угод.
Строк надання послуг - до 30.11.2021 (п. 5.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 35.20-1047/1212 в якому зазначено про п. 6.2.3. Договору та повідомлено про відсутність фінансування на витрати за консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва відповідно до Договору.
Крім того, Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" у зазначеному вище листі вказано, що у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження початку виконання відповідачем робіт за Договором, вони вважаються не розпочатими.
Враховуючи викладене, позивачем у листі № 35.20-1047/1212 від 14.07.2021 висловлено намір про розірвання Договору та повернення суми попередньої оплати за ним.
Додатком до вказаного листа позивачем було надіслано відповідачу додаткову угоду про розірвання договору за взаємною згодою сторін та про обов'язок відповідача повернути протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту її підписання попередню оплату за Договором у розмірі 220 224,00 грн.
При цьому, у відповідь на лист позивача про намір розірвати Договір, Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" листом №1 від 16.07.2021 надано відповідь Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт", у якій повідомлено позивача про те, що умови Договору ним було виконано у повному обсязі, а відповідні докази результату їх виконання будуть надані 19.07.2021. Крім того, звернуто увагу позивача, що строк надання послуг ще не закінчився та за умовами Договору триває до 30.11.2021.
У подальшому, на виконання умов Договору, 19.07.2021 відповідачем направлено на адресу позивача супровідний лист № 2 від 16.07.2021, до якого долучено документи, які підтверджують надання послуг у повному обсязі, а саме: звіт «Експертні послуги з перевірних розрахунків перекриттів в межах 3-го поверху будівель - Червоних пакгаузів, корпусів 1, 2, 4, 5 в ДП «Одеський порт» на 228 стор.; рахунок на оплату №2 від 16.07.2021; акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором.
Факт отримання вказаного листа з доданими до нього документами позивачем не заперечується.
22.07.2021 Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" направлено на адресу відповідача лист № 08-19/1518/1253 в якому зазначено, що наданий звіт, не відповідає державним стандартам, будівельним нормам (ДСТУ), іншим нормативно-правовим актам, технічним умовам та вимогам замовника, що є порушенням пункту 6.3.2 Договору («Виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього Договору») та повторно запропоновано розірвати Договір у зв'язку з неякісним виконанням послуг та повернути попередню оплату.
Враховуючи наведене, у позивача виникла необхідність звернутися до місцевого господарського суду про стягнення з відповідача попередньої оплати за Договором у розмірі 220 224,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині надання консультаційних послуг.
Заперечуючи проти позову, відповідачем зазначено, що послуги за Договором було виконано належним чином та у строк, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом «Експертні послуги з перевірних розрахунків перекриттів в межах 3-го поверху будівель - червоних пакгаузів, корпусів 1, 2, 4, 5 в ДП «Одеський порт» на 228 стор. При цьому вказує, що позивач не заперечує факт отримання наданих відповідачем за Договором послуг.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Оцінюючи доводи та мотиви апеляційної скарги у контексті наведених скаржником підстав апеляційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставою для звернення до суду апеляційної інстанції стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для повернення суми попередньої оплати за Договором.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
У силу приписів статті 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.
Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору про закупівлю № КД-21762 03.06.2021за змістом якого, виконавцем прийнято зобов'язання щодо надання замовнику послуг, а саме: експертні послуги з перевірених розрахунків перекриттів в межах 3-го поверху будівель - Червоні пакгаузи, корпусів 1, 2, 4, 5 в ДП «Одеський порт», ДК 021:2015:71310000-4 Консультаційні послуги в галузях інженерії та будівництва, зазначених в Додатку № 1 до Договору.
Аналізуючи зміст спірного Договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом вірно визначено правову природу укладеного між сторонами Договору, а саме те, що він є змішаним, оскільки містить елементи таких договорів як договір про надання послуг та договір підряду.
Так, згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Звертаючись до місцевого господарського суду з даним позовом, Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" заявлено вимогу про стягнення з відповідача попередньої оплати за Договором у розмірі 220 224,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині надання консультаційних послуг.
Однак, заперечуючи проти позову, відповідачем зазначено, що послуги за Договором було виконано належним чином та у строк, що підтверджується наявним в матеріалах звітом «Експертні послуги з перевірних розрахунків перекриттів в межах 3-го поверху будівель - Червоних пакгаузів, корпусів 1, 2, 4, 5 в ДП «Одеський порт» на 228 стор. та вказує, що позивач не заперечує факт отримання наданого відповідачем звіту.
За положеннями статті 854 Цивільного кодексу України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.
Виходячи із системного аналізу чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Тобто повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов'язань за договором.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому завдані збитки.
Вчинення відповідною стороною такого одностороннього правочину тягне припинення зобов'язань сторін та, водночас, виникнення у них згідно з вимогами закону та/або договору нових зобов'язань, зокрема, щодо повернення невикористаної частини авансу, відшкодування збитків тощо.
Відтак, з огляду на предмет та підстави позову, позивач (замовник) у відповідності до приписів 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України мав довести суду, що відповідач (виконавець) не виконав своїх зобов'язань, тобто не вчинив жодних дій на виконання спірного Договору, у зв'язку з чим сплачена сума авансу не використовувалась ним, а тому має бути повернута Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт".
У свою чергу, відповідач (виконавець), мав довести суду, що спірні послуги (роботи) ним належно виконані, а тому, оспорювана сума попередньої оплати не підлягає поверненню.
Згідно п. 4.2. Договору попередня оплата (аванс) становить 40% від загальної суми договору та здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту отримання від виконавця належним чином оформлених документів щодо розрахунку.
Так, на виконання п. 4.2. Договору, 09.06.2021 позивачем перераховано на користь відповідача суму попередньої оплати у розмірі 220 224,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1000007433 від 09.06.2021.
Відповідно до частин першої, другої статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
З огляду на зміст пункту п. 4.2. Договору, з моменту оплати замовником авансу, у відповідача виник зустрічний обов'язок з надання послуг (виконання робіт) за Договором.
Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що передбачені умовами Договору роботи (послуги), у встановлений у ньому строк виконані належним чином не були, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо повернення попередньої оплати та стягнення з відповідача 220 224,00 грн.
При цьому судом враховано про наявність листа позивача № 08-19/1518/1253 від 22.07.2021 та вказано, що відповідачем не спростовано тверджень Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" щодо неналежної якості наданих послуг, а відсутність підписаного сторонами акту наданих послуг свідчить про факт невиконання відповідачем умов Договору у встановлений в ньому строк.
Оцінюючи наведене вище у своїй сукупності через призму нормативно-правового регулювання спірних правовідносин та встановлених місцевим господарським судом обставин справи, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними та такими, що ухвалені за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд апеляційної зазначає, що безумовною правовою підставою для правомірності повернення усієї попередньої оплати є відсутність доказів виконання послуг (робіт) відповідачем за Договором на таку суму. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що «невиконані» та «неналежно виконані» роботи не є тотожними поняттями.
Так, місцевим господарським судом встановлено обставини наявності в матеріалах справи виконаних відповідачем послуг (робіт) за Договором, які у свою чергу не було прийнято замовником, з огляду на наявність певних недоліків.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.3 Договору визначено, що за порушення виконавцем умов зобов'язання щодо якості надання послу, замовник має право стягнути з виконавця штраф.
Так, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що фактично між сторонами існує спір щодо обсягу та якості наданих послуг/виконаних робіт за Договором. Разом з тим, судом першої інстанції лише формально зроблено висновок на недоведеність надання виконавцем належних послуг.
Виходячи з матеріалів справи та наданого відповідачем звіту, вказуючи на те, що роботи відповідачем неналежно виконано, судом не зазначено, які саме роботи виконано/частково виконано чи неналежно виконано.
Колегія суддів зазначає, що за наявності спору щодо недоліків (обсягу) виконаної роботи за Договором , ураховуючи предмет даного позову, суд мав, зокрема, встановити чи відповідають надані послуги умовам Договору.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами, що не було враховано судом.
Враховуючи наведене, місцевим господарським судом залишено поза увагою обставини виконаного/невиконаного обсягу робіт виконавцем, що безумовно впливає на правомірність повернення заявленої до стягнення суми попередньої оплати у повному обсязі.
Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлюється обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).
Відповідно до частини четвертої статті 583 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Стаття 99 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки між сторонами існує спір з приводу недоліків виконаної роботи за Договором, а від встановлення вказаних обставин залежить задоволення/відмови у задоволенні позову про повернення попередньої оплати, відтак обов'язок доказування наявності/відсутності вказаних обставин лежить як на позивачу так і на відповідачу, чого місцевим господарським судом враховано не було.
За наявності у суду сумнівів щодо обсягу та якості виконаних/невиконаних робіт за спірним Договором та за відсутності спеціальних знань, суд не був позбавлений процесуальної можливості призначити у даній справі відповідну експертизу згідно з положеннями частини четвертої статті 853 Цивільного кодексу України та статті 99 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас у матеріалах справи у відповідності до приписів частини четвертої статті 853 Цивільного кодексу України відсутній висновок експертизи на підтвердження якості та обсягу виконаної відповідачем роботи за Договором або її невиконання у повному обсязі.
Суд відзначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини перша, третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статті 14 Господарського процесуального кодексу України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, судом першої інстанції не вказано про об'єктивну неможливість встановлення якості та обсягу виконаної відповідачем роботи за Договором або її невиконання взагалі.
Як вже було зазначено, повернення попередньої оплати замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов'язань за договором.
Враховуючи все вище наведене у сукупності, висновки місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову про стягнення попередньої оплати є передчасними.
За висновками колегії суддів, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з: порушенням норм матеріального та процесуального права; без належного дослідження та врахування всіх обставин справи, - знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги - покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Білдінг" на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2025 у справі № 916/1376/25 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2025 у справі № 916/1376/25 - скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
3. Стягнути з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65082, Одеська обл., місто Одеса, пл. Митна, будинок 1, код: 01125666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - Білдінг" (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Полтавська, будинок 55, приміщення 48, код: 40027735) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 955,04 грн (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 04 копійки).
4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ на виконання даної постанови.
5. Матеріали справи № 916/1376/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко