ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1694/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Таран С.В., Діброви Г.І.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвокат Рильцова Є.Ю.
Від Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» - адвокат Прокопишин Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025, суддя суду першої інстанції Лічман Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 08.09.2025
по справі №916/1694/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»
про стягнення 17 522 151,75 грн, -
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в сумі 17 522 151,75 грн.
В обґрунтування позову вказано на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 22.09.2022 № 1307-ПСО(ТКЕ)-23 шляхом часткової неоплати вартості природного газу, спожитого в листопаді 2022 року ? березні 2023 року.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість в сумі 17 522 151,75 грн, 210 265,82 грн судового збору.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго», як споживачем, порушено умови договору постачання природного газу від 22.09.2022 в частині оплати поставленого природного газу на суму17 522 151,75 грн.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25.
Відповідач вказує, що 05.08.2025 КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» провело часткову оплату боргу у сумі 112 151,75 грн, в наслідок чого заборгованість зменшилась. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією №3360 від 05.08.2025 та випискою банку по рахунку.
Апелянт вказав, що оскільки часткова оплата боргу в сумі відбулася 112 151,75 грн, проведена 05.08.2025, тобто до ухвалення рішення, що оскаржується, то провадження в частині стягнення 112 151,75 грн підлягає закриттю.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 в частині стягнення заборгованості у сумі 112 151,75 грн та закрити провадження у справі в цій частині.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25.
Позивач зазначив, що Відповідач не довів, із належним посиланням на відповідні докази, неможливості подання платіжної інструкції №3360 від 05.08.2025 до суду першої інстанції з причин, які б об'єктивно не залежали від нього, оскільки усі зазначені відомості були в його розпорядженні на момент розгляду справи судом першої інстанції, що унеможливлює визнання причин їх неподання поважними.
Позивач вказав, що доводи апеляційної скарги Відповідача про часткову оплату боргу в сумі 112 151,75 грн не підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції до уваги як такі, що знаходяться в межах обов?язку Відповідача, передбаченому частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, нести негативні наслідки, пов?язані з невчиненням ним вищенаведених процесуальних дій.
Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі №916/1694/25 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1694/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Діброва Г.І., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1694/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1694/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1694/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 - залишено без руху; встановлено Комунальному підприємству «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 4 542,00 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у сумі 4 542,00 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.11.2025; призначено справу №916/1694/25 до розгляду на 11.12.2025 о 14:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
11.12.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвокат Рильцова Є.Ю. та представник Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» - адвокат Прокопишин Н.Ю.
Фактичні обставини, встановлені судом.
22.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (Споживач) укладено договір № 1307-ПСО(ТКЕ)-23 (Договір), згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно) в кількості 8550,000 тис. куб.м.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору).
Відповідно п. 4.1.1. Договору всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.
Відповідно п. 4.1.2. Договору всього ціна газу для Обсягу ІІ за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38 489,39 грн
Відповідно п. 4.1.3. Договору всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн
Відповідно до п. 5.1. Договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Даний Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності). Договір діє до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків ? до повного їх виконання (п.13.1 Договору).
На виконання умов Договору Постачальником у період з листопада 2022 року по березень 2023 року передано у власність Споживача природний газ на загальну суму 59 228 188,09 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- від 30.11.2022 на суму 4 149 614,89 грн (обсяг переданого газу - 547,162 тис.куб.м);
- від 30.11.2022 на суму 569 643,05 грн (обсяг переданого газу - 14,800 тис.куб.м);
- від 30.11.2022 на суму 1 772 325,37 грн (обсяг переданого газу - 107,064 тис.куб.м);
- від 31.12.2022 на суму 8 973 437,35 грн (обсяг переданого газу - 1183,224 тис.куб.м);
- від 31.12.2022 на суму 1 284 699,02 грн (обсяг переданого газу - 33,378 тис.куб.м);
- від 31.12.2022 на суму 4 053 252,40 грн (обсяг переданого газу - 244,852 тис.куб.м);
- від 31.01.2023 на суму 9 668 682,62 грн (обсяг переданого газу - 1274,898 тис.куб.м);
- від 31.01.2023 на суму 1 344 588,54 грн (обсяг переданого газу - 34,934 тис.куб.м);
- від 31.01.2023 на суму 4 505 272,84 грн (обсяг переданого газу - 272,158 тис.куб.м);
- від 28.02.2023 на суму 8 153 095,85 грн (обсяг переданого газу - 1075,055 тис.куб.м);
- від 28.02.2023 на суму 1 164 496,66 грн (обсяг переданого газу - 30,255 тис.куб.м);
- від 28.02.2023 на суму 3 862 948,91 грн (обсяг переданого газу - 233,356 тис.куб.м);
- від 31.03.2023 на суму 6 332 925,01 грн (обсяг переданого газу - 835,050 тис.куб.м);
- від 31.03.2023 на суму 795 768,25 грн (обсяг переданого газу - 20,675 тис.куб.м);
- від 31.03.2023 на суму 2 597 437,33 грн (обсяг переданого газу - 156,908 тис.куб.м).
Договір та акти приймання-передачі підписано представниками та скріплено печатками контрагентів без жодних зауважень.
Як вбачається з довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 29.05.2024 № 16/2-09/66389/2024, за період з 22.09.2022 по 28.05.2024 КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на виконання Договору сплатило на рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» грошові кошти в загальній сумі 41 706 036,34 грн.
Неоплата 17 522 151,75 грн вартості поставленого природного газу спричинила звернення до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У даному випадку апелянт оскаржує рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 виключно в частині стягнення заборгованості у сумі 112 151,75 грн.
З огляду на викладене вище, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 виключно в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 112 151,75 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 колегією суддів не переглядається.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, як встановлено судом вище 22.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним підприємством «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» було укладено договір постачання природного газу №1307-ПСО(ТКЕ)-23.
При цьому ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов'язки за Договором та поставлено в листопаді 2022 року - березні 2023 року природний газ на загальну суму 59 228 188,09 грн з ПДВ, що підтверджується дослідженими вище актами приймання-передачі.
В свою чергу, КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» було лише частково оплачено поставлений природний газ, а саме на суму 41 706 036,34 грн.
Тоді як природний газ вартістю 17 522 151,75 був неоплачений відповідачем, не дивлячись на те, що строк виконання такого грошового зобов'язання згідно з ст.ст.530,692 ЦК України та п.5.1 Договору станом на момент звернення з позовом вже настав.
Щодо посилання апелянта на те, що ним 05.08.2025 КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» провело часткову оплату боргу у сумі 112 151,75 грн, колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження даних обставин, відповідач до апеляційної скарги додав наступні докази:
- платіжну інструкцію №3360 від 05.08.2025 про сплату на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» згідно договору №1307-ПСО(ТКЕ)-23 грошових коштів у сумі 112151,75 грн;
- виписку по рахункам КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» за 05.08.2025, згідно з якою вбачається, що 05.08.2025 відповідач сплатив на користь позивача згідно договору №1307-ПСО(ТКЕ)-23 грошові кошти у сумі 112 151,75 грн;
Однак, дані докази не були подані відповідачем до суду першої інстанції.
У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тягар доказування (onus probandi) лежить на сторонах.
Згідно із частиною третьою статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм процесуального права, Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20 виснував, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (особи, яка їх подає).
Право на справедливий суд встановлено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідно до п. 1 цієї статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23.06.1993, п. 63) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
У рішенні у справі "Вержбицький проти Польщі" (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18.06.2002, п. 39) ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі "Домбо Бехер проти Нідерландів" (Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, п. 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію - включаючи докази - з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню до опонента.
В той же час, скаржник жодним чином не обґрунтував, що перешкоджало йому подати відповідні докази до суду першої інстанції.
Більше того, відповідно до наявних в матеріалах справи протоколах судових засідань від 05.08.2025 та від 28.08.2025 вбачається, що представник відповідача адвокат Прокопишин Н.Ю. приймала участь у розгляді справи, однак не повідомляла суд першої інстанції про наявність додаткових доказів та про факт часткової оплати заборгованості.
Тобто неподання зазначених вище доказів до суду першої інстанції було викликано виключно суб'єктивною поведінкою відповідача, який не тільки не подав такі додаткові докази, а навіть не повідомив суд про їх існування.
З огляду на викладене визе, оскільки скаржником відповідно до вимог статті 74 ГПК України не було доведено неподання ним документів до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно від нього не залежали, то колегія суддів не приймає до уваги додані до апеляційної скарги докази, а саме платіжну інструкцію №3360 від 05.08.2025 та виписку по рахункам КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» за 05.08.2025.
Таким чином, враховуючи неподання відповідних доказів погашення заборгованості під час розгляду справи до суду першої інстанції та неможливість прийняття їх на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про необхідність задоволення позову про стягнення з Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованості за поставлений природний газ в сумі 17 522 151,75 грн в повному обсязі, адже суду першої інстанції не міг врахувати докази, які йому не були надані.
В той же час, докази часткової оплати відповідачем такої заборгованості у сумі 112 151,75 грн можуть бути враховані під час виконання рішення суду по даній справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 по справі №916/1694/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2025.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: С.В. Таран
Г.І. Діброва