"11" грудня 2025 р. Справа №914/3042/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М. СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.ЗАГС №01- 05/2291/25 від 23.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 (повне рішення - 23.06.2025, суддя Петрашко М.М.)
у справі №914/3042/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", м. Львів
до відповідача ОСОБА_1 , м.Львів
за участю у справі третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог щодо
предмета спору на стороні відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю “Кво Вадіс», м. Мукачево
про стягнення 573672,96 грн
Суть спору.
До Господарського суду Львівсьої області звернулося ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" з позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Кво Вадіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 573 672,96 грн, з яких: 532 460,51 грн - заборгованість по тілу кредиту та 41 212,45 грн - заборгованість по процентам. Також позивач просив стягнути із відповідача 6 884,07 грн витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Кво Вадіс» був укладений кредитний договір, за яким позичальнику фактично надано кредитні кошти, однак зобов'язання щодо їх повернення та сплати процентів належним чином не виконані, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 573 672, 96 грн; виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечене договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 , який несе солідарну відповідальність за борг позичальника. Надалі право вимоги за кредитним договором та договором поруки на законних підставах перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за договором відступлення права вимоги.
Господарський суд Львівської області рішенням від 12.06.2025 позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 011/0046/01074102 від 29.04.2021 в розмірі 573 672,96 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 532 460,51 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 41 212,45 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 884,08 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно з укладеним кредитним договором банк надав позичальнику 570 000 грн. Водночас між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за яким відповідач несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань позичальника. Факт видачі кредиту й часткових оплат підтверджено банківською випискою, а розмір непогашеної заборгованості 573 672,96 грн підтверджено розрахунком і матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Суд також виходив із того, що внаслідок договору відступлення права вимоги №114/2-58 від 13.04.2023 та додаткових угод до нього до позивача - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - у належній формі перейшли права вимоги за кредитним договором і договором поруки, у тому числі до поручителя ОСОБА_1 , тому позивач є належним кредитором та має право вимагати погашення боргу. Скасування третейського рішення в частині вимог до поручителя не припинило поруки й не позбавило кредитора права звернутися до господарського суду, оскільки спір по суті з поручителем не був вирішений.
Мотивуючи відмову у клопотанні третьої особи про повернення справи на стадію підготовчого провадження та призначення почеркознавчої і технічної експертизи, суд зазначив, що підстав для повернення на підготовчу стадію немає: третю особу залучено вже після відкриття провадження, відповідач у своїх поясненнях визнав факт укладення кредитного договору та договору поруки й наявність простроченої заборгованості, а банківська виписка підтверджує як видачу кредиту, так і часткові платежі, тобто доказів достатньо для вирішення спору без проведення експертизи.
Суд також дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн підтверджені договором з адвокатським об'єднанням і детальним описом наданих послуг; їх розмір визнано реальним, необхідним і співмірним зі складністю справи, а відповідач не заявляв клопотань про зменшення цих витрат. Відтак зазначені витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що ключовим для правильного вирішення спору є встановлення факту укладення відповідачем кредитного договору та договору поруки, однак суд відмовив у призначенні комплексної почеркознавчої та технічної експертизи, яка була необхідною для підтвердження або спростування того, чи належать відповідачу підписи на цих документах, а також для перевірки справжності дат їх укладення. На переконання скаржника, без проведення експертизи неможливо достовірно встановити, чи були договори укладені відповідачем, а отже - чи виникли у нього будь-які зобов'язання перед банком або новим кредитором.
Скаржник звертає увагу, що позивач не надав у судове засідання оригіналів кредитного договору та договору поруки, оскільки просив розглянути справу за його відсутності, що позбавило відповідача можливості здійснити їх огляд. Водночас сам відповідач заперечує факт укладення як кредитного договору від імені ТОВ «Кво Вадіс», так і договору поруки від свого імені, про що повідомляв третю особу. Він зазначає, що не підписував відповідні документи та не володіє будь-якими матеріалами стосовно кредитної заборгованості, окрім тих, що знаходяться в матеріалах справи. Тому, як стверджує апелянт, суд мав забезпечити можливість встановлення факту підписання договорів шляхом призначення експертизи, що відповідає вимогам ст. 99 ГПК України про необхідність застосування спеціальних знань для встановлення певних обставин.
Апелянт також вважає, що суд безпідставно поклав у основу рішення припущення про наявність заборгованості, хоча встановити її можна лише за умови підтвердження самого факту існування кредитних правовідносин між сторонами, чого у справі зроблено не було.
Саме ці обставини, на думку апелянта, свідчать про передчасність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке прийнято без встановлення фактичних даних, що мають істотне значення для вирішення спору.
У поданому відзиві позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та спрямовані на уникнення виконання зобов'язань, які виникли з належним чином укладених кредитного договору та договору поруки.
Щодо тверджень відповідача про неукладення кредитного договору та договору поруки, позивач наголошує, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження протилежного. Зокрема, у кредитному договорі зазначено, що другий його примірник отримано особисто ОСОБА_1 29.04.2021, що засвідчено його підписом. Аналогічний запис та підпис відповідача містяться і в договорі поруки. Позивач підкреслює, що відсутність у відповідача оригіналу його примірника договору не свідчить про неукладення правочину та не може спростувати факту його підписання.
Позивач також зазначає, що кредит був фактично наданий позичальнику: 06.05.2021 директор ТОВ «Кво Вадіс» подав до банку письмову заяву про видачу коштів згідно з умовами договору, а 07.05.2021 кошти у сумі 570 000 грн були перераховані на рахунок позичальника, що підтверджується банківською випискою. Позивач наголошує, що укладення договорів поруки та кредиту відповідало встановленій процедурі, а їхні умови передбачали обов'язковість укладення договору поруки саме із відповідачем, який солідарно відповідає за виконання зобов'язань позичальника.
Крім того, позивач звертає увагу, що у провадженні суду першої інстанції відповідач не заперечував факту підписання договорів, що зафіксовано у рішенні суду. На підтвердження цього наводиться факт звернення самого відповідача до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» із пропозицією укласти мирову угоду, у якій він визнав як сам факт укладення договорів, так і розмір заборгованості. На думку позивача, такі дії відповідача є прямим визнанням боргу та свідчать про необґрунтованість подальших заперечень.
Позивач також вказує, що підстав для призначення почеркознавчої чи технічної експертизи у справі немає, оскільки матеріали справи містять достатній обсяг доказів для встановлення факту укладення договорів, а сам відповідач не подавав таких клопотань у розумні строки та жодним чином не обґрунтував неможливості подання доказів у попередніх стадіях. Крім того, у справі наявне рішення третейського суду про стягнення заборгованості з ТОВ «Кво Вадіс», що підтверджує існування боргу, а дії третьої особи та відповідача, спрямовані на ініціювання експертизи, позивач розцінює як зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду спору.
У зв'язку з цим позивач вважає, що кредитний договір та договір поруки укладені належним чином, відповідач не довів протилежного, а тому рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та має бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
11.12.2025 в судове засідання представники учасників справи не з?явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду апеляційної скарги. Зазначене підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет позивача.
Водночас поштові відправлення з ухвалами суду, відправлені на поштову адресу відповідача (апелянта) та третьої особи повернулися на адресу Західного апеляційного господарського суду без врученням із зазначенням причини: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв'язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 та від 07.02.2024 у справі №904/853/23.
Таким чином, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
Окрім цього, процесуальні документи щодо розгляду справи були офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Водночас щодо повідомлення апелянта про розгляд справи, то колегія суддів додатково звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 зазначено, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу.
З огляду на викладене вище, враховуючи невжиття апелянтом та третьою особою заходів для отримання інформації про стан розгляду справи, неотримання ними поштової кореспонденції, та, як наслідок, не явку в судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх належне повідомлення про розгляд справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.04.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ТОВ «КВО ВАДІС» (позичальник) укладено кредитний договір №011/0046/01074102, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 570 000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Згідно з пунктами 1.2. та 1.3. кредитного договору, кінцевий термін надання кредиту - 29.06.2021 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту. Кінцевий термін погашення кредиту - 29.04.2024 або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4. або ст. 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Пунктами 2.1. та 2.2. кредитного договору передбачено, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19,35% річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим Договором. У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19,35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.6. кредитного договору в день укладання договору сторони укладають графік із розрахунку, що позичальник отримує повну суму ліміту в дату укладання договору. У разі надання кредиту (траншу) в сумі, меншій ніж зазначено в пункті 1.1 договору, або пізніше дати укладення договору, графік підлягає викладенню в новій редакції в порядку, передбаченому пунктом 5.13. договору.
Згідно з п. 4.1. кредитного договору виконання зобов'язань позичальника, що виникають (в тому числі виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений після укладення договору, але до дня надання кредиту за договором, між кредитором і поручителем: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору.
Пунктами 5.1.-5.3. кредитного договору передбачено позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця 29 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п. 2.2. договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому, у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п. 2.2. договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі.
Відповідно до п. 11.4. кредитного договору всі спори, що виникають між сторонами у зв'язку з договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів - всі спори між сторонами, які виникають за договором або у зв'язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. В разі виникнення спору між сторонами та його розгляду третейським судом, такий розгляд буде здійснюватися згідно з Регламентом відповідного Третейського суду (надалі - Регламент). Підписанням договору кожна із сторін засвідчує, що ознайомилася з Регламентом та іншою інформацією про Третейський суд станом на день укладення договору на сайті Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» за URL адресою https://sud.aifb.org.Ua/#documents, та Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків за URL адресою http:// tretsud.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=8.
Згідно з п.п. 12.1. та 12.2. кредитного договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором. Підписання позичальником документів щодо виконання, зміни, припинення договору здійснюється без використання печатки. Такі документи/зміни до договору підписані позичальником/уповноваженою особою позичальника вважаються оформлені належним чином, створюють відповідні юридичні наслідки та не потребують скріплення печаткою позичальника. Розірвання та зміна договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених договором та/або законодавством України.
Додатком №1 до кредитного договору №011/0046/01074102 від 29.04.2021 АТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ТОВ «КВО ВАДІС» (позичальник) узгоджено графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, відповідно до якого останній платіж позичальник зобов'язаний здійснити до 29.04.2024.
29.04.2021 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №011/0046/01074102/1, відповідно до пункту 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору (основний договір - кредитний договір №011/0046/01074102 від 29.04.2021, який укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «КВО ВАДІС», із змінами і доповненнями до нього, що внесені та будуть внесені у майбутньому. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Згідно з п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Відповідно до пунктів 3.1.2. та 3.1.3. договору поруки поручитель засвідчує і гарантує, що:
3.1.2. Поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями Основного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь яке посилання в тексті цього договору на основний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов'язків сторін за цим договором;
3.1.3. Поручитель володіє всією необхідною інформацією про позичальника, його правовий статус та фінансовий стан, у тому числі щодо його спроможності здійснювати виконання забезпечених зобов'язань, а також має всі можливості для самостійного, без участі кредитора, отримання інформації щодо стану виконання позичальником забезпечених зобов'язань.
Згідно з п. 6.2. договору поруки строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить 5 (п'ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
З метою отримання кредитних коштів, 06.05.2021 директором ТОВ «КВО ВАДІС» направлено АТ «Райффайзен Банк» письмову заяву про видачу коштів згідно кредитного договору №011/0046/01074102 від 29.04.2021.
Згідно з випискою по рахунку позичальника банком дотримано умов кредитного договору та 07.05.2021 видано позичальнику кредит у розмірі 570 000,00 грн.
Отже, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі - надав ТОВ «КВО ВАДІС» грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку. Однак у порушення положень кредитного договору, договору поруки та вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання.
У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 573 672,96 грн, з яких: 532 460,51 грн заборгованість по тілу кредиту та 41 212,45 грн заборгованість по процентам.
АТ «Райффайзен Банк» зверталося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» із позовом до ТОВ «КВО ВАДІС» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021.
29.08.2022 Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» ухвалено рішення про задоволення позовних вимог АТ «Райффайзен Банк», вирішено стягнути солідарно з ТОВ «КВО ВАДІС» та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 573 672,96 грн.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.03.2023 у справі №873/103/22 судовий наказ в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021 у сумі 573 672,96 грн визнав таким, що не підлягає виконанню у зв'язку зі скасуванням ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №873/129/22 рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 29.08.2022 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021, оскільки договір поруки не містить третейського застереження про передачу відповідного спору між банком та поручителями у разі його виникнення на вирішення третейського суду.
Судом встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі № 873/103/22, замінено стягувача - АТ «Райффайзен Банк» у наказах, виданих на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 873/103/22 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, якою визнано наказ про примусове виконання від 13.03.2023 у справі №873/103/22 таким, що не підлягає виконанню в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021) - на його правонаступника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Звертаючись із позовом у цій справі, позивач зазначив, що з огляду на відсутність виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021 щодо повного повернення кредитних коштів, порука не припинилася. Відтак між позивачем та відповідачем як поручителем по вказаному вище кредитному договору спір по суті не вирішено.
13.04.2023 між АТ «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-58, згідно з пунктом 2.1. якого відповідно до статей 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.2. договору відступлення права вимоги відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (додаток №1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором пункту 3.2. договору та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в додатку №2 до договору. Сторони погодили, що реєстр(и) боржників підписується(ються) сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників.
Пунктом 2.3. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення. Загальний розмір прав вимоги, що відступається, згідно попереднього реєстру боржників становить: 336 533 872,91 грн; пеня - 29096,72 грн.
Згідно з пунктами 2.6. та 2.8. договору відступлення права вимоги відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення. У зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору відступлення права вимоги загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору), становить 12 720 706,62 грн. Новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення цього договору.
22.06.2023 між АТ «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) підписано додаткову угоду №2 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58, відповідно до п. 1 якої сторони вирішили внести зміни до п. 2.8. договору, виклавши його в новій (наступній) редакції: « 2.8. У зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені в додатку № 6 до договору».
Згідно з пунктами 2 та 3 додаткової угоди від 22.06.2023 №2 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 сторони вирішили внести зміни до додатку № 6 до договору, виклавши його в новій редакції згідно з додатком №1 до цієї угоди. Додатки до угоди: додаток №1 - нова редакція додатку №6 до договору «Перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі».
14.10.2024 між АТ «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) підписано додаткову угоду №7 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58, відповідно до пунктів 1 та 2 якої у зв'язку із технічними помилками, що були допущені в реєстрі боржників від 18.04.2023 при відступленні прав вимоги за кредитами згідно договором, сторони вирішили внести зміни (уточнення) до пунктів реєстру боржників від 18.04.2023 (додатку до договору), виклавши їх в редакції наведеній в додатку №1 до додаткової угоди №7 від 14.10.2024 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58. У зв'язку із технічними помилками, що були допущені в додатку №6 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 (надалі - реєстр поручителів) при відступленні прав вимоги за кредитами згідно договором, сторони вирішили внести зміни (уточнення) до пунктів реєстру поручителів (додатку до договору), виклавши їх в редакції наведеній в додатку №2 до додаткової угоди №7 від 14.10.2024 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58.
Відповідно до витягу з реєстру боржників по договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв належне первісному кредитору право вимоги до боржника за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021 (сума договору: 570 000,00 грн; сума основного боргу за кредитом: 532 460,51 грн; сума заборгованості по процентах: 177 269,98 грн; дата останнього платежу - 31.03.2023).
Згідно з додатком №2 до додаткової угоди №7 від 14.10.2024 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв належне первісному кредитору право вимоги до поручителя за договором поруки №011/0046/01074102/1 від 29.04.2021 (поручитель: ОСОБА_1 ; позичальник: ТОВ "КВО ВАДІС"; кредитний договір: №011/0046/01074102 від 29.04.2021).
На виконання умов договору відступлення права вимоги, позивач сплатив первісному кредитору 12 720 706,62 грн згідно з платіжною інструкцією №71034 від 13.04.2023.
04.12.2024 позивач надіслав відповідачу досудову вимогу вих. №22651972, в якій зазначено, що 13.04.2023 AT «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір відступлення права вимоги №114/2-58. Тому позивач, відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України, вимагає виконати зобов'язання протягом 7 днів перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором №011/0046/01074102, а саме: негайно погасити заборгованість у сумі 573 672,96 грн.
У зв?язку із невиконанням вимоги та несплатою відповідачем заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 573 672,96 грн заборгованості.
Оцінка суду.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України)).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 29.04.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ТОВ «Кво Вадіс» (позичальник) укладено кредитний договір №011/0046/01074102, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 570 000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Факт надання банком кредитних коштів позичальнику підтверджується матеріалами справи, а саме - банківською випискою по рахунку АТ «Райффайзен Банк» від 19.12.2023. Банківською випискою по рахунку АТ «Райффайзен Банк» також підтверджується здійснення позичальником часткових оплат в рахунок погашення заборгованості.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що загальний розмір заборгованості позичальника становить 573 672,96 грн, з яких: 532 460,51 грн заборгованість по тілу кредиту та 41 212,45 грн заборгованість по процентам. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відповідачем не спростовано наявність зазначеного боргу.
Відповідно до ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Як було зазначено вище, 29.04.2021 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №011/0046/01074102/1, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору (основний договір - кредитний договір №011/0046/01074102 від 29.04.2021, який укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Кво Вадіс», із змінами і доповненнями до нього, що внесені та будуть внесені у майбутньому. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 -514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 - 517 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Матеріалами справи підтверджується, що 13.04.2023 між АТ «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-58, згідно з п. 2.1. якого відповідно до ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною. До вказаного договору укладено додаткові угоди про внесення змін до договору відступлення права вимоги.
На виконання умов договору відступлення права вимоги, позивач сплатив первісному кредитору 12 720 706,62 грн згідно з платіжною інструкцією №71034 від 13.04.2023.
Витягом з реєстру боржників по договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 підтверджується, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв належне первісному кредитору право вимоги до боржника за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021 (сума договору: 570 000,00 грн; сума основного боргу за кредитом: 532 460,51 грн; сума заборгованості по процентах: 177 269,98 грн; дата останнього платежу: 31.03.2023).
Згідно з додатком №2 до додаткової угоди №7 від 14.10.2024 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 первісний кредитор передав, а новий кредитор (позивач) прийняв належне первісному кредитору право вимоги до поручителя за договором поруки №011/0046/01074102/1 від 29.04.2021 (поручитель: ОСОБА_1 ; позичальник: ТОВ "Кво Вадіс"; кредитний договір: №011/0046/01074102 від 29.04.2021).
В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно поклав у основу рішення припущення про наявність заборгованості, хоча встановити її можна лише за умови підтвердження самого факту існування кредитних правовідносин між сторонами, чого у справі зроблено не було.
Вказані доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.
Так, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апелянта про відсутність підтвердження кредитних правовідносин є безпідставними, оскільки укладений кредитний договір користується презумпцією правомірності відповідно до ст. 204 ЦК України, яка апелянтом не спростована. Відсутні судові рішення, що набрали законної сили, якими визнано недійсним кредитний договір або договір поруки, а отже, такі правочини є чинними та породжують для сторін відповідні права й обов'язки. За цих обставин зобов'язання, що виникли з кредитного договору, підлягають виконанню, а наявність заборгованості встановлена судом першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів, що виключає твердження апелянта про ухвалення рішення на припущеннях.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянт покликається також на безпідставну відмову місцевим господарським судом у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та призначення комплексної судової почеркознавчої і технічної експертизи та зупинення провадження у справі на час проведення експертизи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд виходив з того, підстав для повернення на підготовчу стадію немає: третю особу залучено вже після відкриття провадження, відповідач у своїх поясненнях визнав факт укладення кредитного договору та договору поруки й наявність простроченої заборгованості, а банківська виписка підтверджує як видачу кредиту, так і часткові платежі, тобто доказів достатньо для вирішення спору без проведення експертизи.
Вказані висновки, на переконання суду апеляційної інстанції, є законними та обґрунтованими. Як було зазначено вище, у цій справі необхідно враховувати презумпцію правомірності правочину, закріплену ст. 204 ЦК України.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості, а не перевірка дійсності кредитного договору чи договору поруки. В межах заявлених позовних вимог суд не наділений повноваженнями з'ясовувати питання справжності підписів або дійсності правочинів за відсутності відповідного позову про визнання договору недійсним. Відтак призначення почеркознавчої чи технічної експертизи не стосується предмета доказування у цій справі та не є необхідним для вирішення спору по суті.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач у своїх поясненнях визнав факт укладення кредитного договору та договору поруки, а також наявність простроченої заборгованості, тоді як банківські виписки підтверджують фактичну видачу кредиту та здійснення часткових платежів. Сукупність наведених доказів свідчить про реальне існування кредитних правовідносин між сторонами та їх виконання, що виключає потребу у проведенні експертизи.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення справи на стадію підготовчого провадження, оскільки зібрані у справі докази є достатніми для вирішення спору, а заявлене клопотання не спрямоване на з'ясування обставин, які мають значення для правильного розгляду саме цього спору.
Окрім цього, заперечуючи в апеляційній скарзі факт укладення як кредитного договору від імені ТОВ «Кво Вадіс», так і договору поруки від свого імені, апелянт зазначає, що не підписував відповідні документи та не володіє будь-якими матеріалами щодо кредитної заборгованості, окрім тих, що знаходяться в матеріалах справи.
Натомість суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_1 подав пояснення (вх.№5599/25 від 04.03.2025), в яких визнає факт укладення кредитного договору та договору поруки, а також визнає факт наявності простроченої заборгованості. При цьому, необхідно враховувати і те, що кредитний договір, додаток № 1 до договору, заява про перерахування кредитних коштів від 06.05.2021 від імені ТОВ "Кво Вадіс" підписаний ОСОБА_1 , який був директором цього товариства.
При цьому, банківською випискою з рахунку клієнта АТ «Райффайзен Банк» підтверджується як сам факт видачі кредиту, так і факт неодноразового здійснення часткових оплат ТОВ "Кво Вадіс" в рахунок погашення заборгованості за кредитом, що є діями, які свідчать про визнання факту укладення кредитного договору третьою особою у справі та його виконання.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 застосувала доктрину venirecontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Процесуальна позиція ОСОБА_1 , яка викладена у апеляційній скарзі свідчить про недобросовісність, необґрунтованість та суперечливість, що є порушенням зазначених вище принципів та правових висновків Верховного Суду.
Наведене дозволяє зробити висновок про суперечливу поведінку ОСОБА_1 при розгляді цієї справи.
Так, в одному випадку апелянт зазначає, що визнає факт укладення кредитного договору та договору поруки, а також визнає факт наявності простроченої заборгованості, а вже в іншому, подаючи апеляційну скаргу, покликається на неправомірність укладення відповідних договорів та заперечує факт їх підписання, що прямо суперечить його попереднім заявам і поведінці під час розгляду справи судом першої інстанції. Така зміна процесуальної позиції без наведення об'єктивних та належних доказів спростування чинності правочинів свідчить про намагання уникнути виконання взятих на себе зобов'язань та не узгоджується з принципом добросовісності учасників цивільних і господарських правовідносин.
З урахуванням доктрини venire contra factum proprium, апелянт не вправі посилатися на обставини, які заперечують його власну попередню поведінку, на яку обґрунтовано покладалися інші учасники правовідносин та суд.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 532 460,51 грн заборгованості по тілу кредиту та 41 212,45 грн заборгованості по процентам є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Окрім цього, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції задовольнив заяву позивача та дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі є обґрунтованими.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю, тобто і в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Стаття 258 ГПК України визначає форму і зміст апеляційної скарги. Так, в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).
Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Натомість апелянт не навів жодних обґрунтувань для скасування рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до вказаних вище вимог ГПК України, апеляційна скарга повинна містити чітке обґрунтування незаконності або необґрунтованості рішення, однак у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено, чому рішення суду в цій частині є помилковим або неправомірним.
З аналізу матеріалів справи не вбачається порушень норм матеріального чи процесуального права при прийнятті судом першої інстанції рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Суд правильно застосував положення ГПК України щодо розподілу судових витрат та обґрунтовано стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу позивача, оскільки це було підтверджено відповідними доказами.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги те, що наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 у справі № 914/3042/24 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК