79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2025 р. Справа № 914/2733/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Сократ Інвестментс» та ОСОБА_4
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.09.2025 (суддя Бургарт Т.І.)
у справі № 914/2733/25
позивач-1 ОСОБА_1 ,
позивач-2 ОСОБА_2 ,
позивач-3 ОСОБА_3 ,
позивач-4 ТзОВ «Сократ Інвестментс»,
позивач-5 ОСОБА_4
до відповідача ОСОБА_5
про стягнення 3 492 809 399,45 грн
За участю представників:
від позивачів - ОСОБА_1 , Дудяк Р.А.
від відповідача - не з'явився
Господарський суд Львівської області в ухвалі від 10.09.2025 постановив позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачам - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Сократ Інвестментс» та ОСОБА_4 .
Вказана ухвала мотивована тим, що позивачами подано спільну позовну заяву з об'єднанням вимог, які виникають із правовідносин примусового викупу акцій різних емітентів, що мають різне місцезнаходження, тоді як такі спори відповідно до ч.8 ст.30 ГПК України, підлягають розгляду за правилами виключної підсудності - за місцезнаходженням кожного емітента цінних паперів. Об'єднання зазначених вимог в одному провадженні суперечить імперативним приписам ч.5 ст.173 ГПК України, у зв'язку з чим, на підставі п.2 ч.5 ст.174 ГПК України, позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачам.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачі оскаржили її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.09.2025 у справі № 914/2733/25 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Господарського суду Львівської області.
Зокрема, в апеляційній скарзі позивачі зазначають, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення правил об'єднання позовних вимог, не врахувавши положень ст.47 ГПК України щодо процесуальної співучасті та самостійності вимог кожного з позивачів, а також неправильно застосував норми про виключну підсудність.
Апелянти вказують, що кожен позивач заявляв вимоги виключно щодо порушення власних прав, а ТзОВ «Сократ Інвестментс» - лише щодо незаконного викупу акцій ПАТ «ДТЕК Західенерго», що свідчить про відсутність підстав для повернення позову. Крім того, місцевий суд безпідставно проігнорував обов'язкову для цієї категорії спорів доктрину «підняття корпоративної вуалі», не врахувавши правові висновки Верховного Суду та практику ЄСПЛ, які допускають ігнорування формальної відокремленості юридичних осіб у разі зловживання корпоративною структурою кінцевим бенефіціарним власником.
Також позивачі вважають, що судом першої інстанції допущено фактичні помилки, зокрема щодо визначення місцезнаходження та правового статусу ПАТ «Київенерго», яке на момент розгляду справи було припинене, що свідчить про формальний підхід до розгляду матеріалів позову. Апелянти наголошують, що за умов застосування доктрини «підняття корпоративної вуалі» відсутні підстави вважати наявність спорів з чотирнадцятьма окремими емітентами, а спір має розглядатися як єдиний щодо кінцевого бенефіціара.
Додатково апелянти зазначили, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23, відповідно до яких, позивач самостійно визначає спосіб захисту порушеного права, тоді як обов'язок правової кваліфікації спірних правовідносин та вибору норми права покладається на суд. Об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві є обраним позивачами способом захисту, а відсутність посилання на конкретну норму закону не може бути підставою для повернення позову. Вважають, що місцевий суд, у свою чергу, мав надати заявленим вимогам належну правову оцінку, а не формально відмовляти у доступі до правосуддя, оскільки невідповідність способу захисту не є підставою для відмови чи повернення позову за умови очевидності мети звернення до суду.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання з'явились позивач 1, а також представник позивачів 2, 3, 4 та 5.
Заслухавши пояснення позивача 1, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, врахувавши актуальну судову практику, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне:
За змістом ч.1 ст.173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, у зазначеній нормі процесуального закону визначено право позивача об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст.173 цього Кодексу).
Норми статтей 173 та 174 ГПК України вказують на те, що об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві є загальним процесуальним правилом, спрямованим на забезпечення процесуальної економії та ефективного судового захисту. Закон допускає об'єднання кількох вимог за умови їх взаємного зв'язку за підставами виникнення або доказами, а також об'єднання вимог кількох позивачів чи до кількох відповідачів.
Водночас, за змістом ч.5 ст. 173 ГПК України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Колегія суддів звертає увагу, що обмеження щодо об'єднання позовних вимог мають винятковий характер і підлягають вузькому тлумаченню. Заборона на об'єднання застосовується лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема коли вимоги належить розглядати в порядку різного судочинства або коли законом встановлена виключна підсудність таких вимог.
В даному випадку, позивачі скористалися правом спільного звернення з позовом до відповідача шляхом об'єднання позовних вимог, пов'язаних з примусовим викупом акцій чотирнадцяти різних емітентів з різним місцезнаходженням.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, шість емітентів розташовані у Дніпропетровській області (ПРАТ «ІНГЗК», ПРАТ «ЦГЗК», ПРАТ «ПІВНЗК», ПРАТ «АКХЗ», ПРАТ «ДКХЗ», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго»), по три емітенти - у Запорізькій та Київській областях (ПРАТ «МК «Азовсталь», ПРАТ «ММК ім. Ілліча», ПРАТ «Запоріжкокс»; ПАТ «Київенерго», ПРАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», ПРАТ «ДТЕК Київські Електромережі»), а по одному - у Донецькій та Львівській областях (ПРАТ «ШУ «Покровське», ПАТ «ДТЕК Західенерго»).
За змістом ч.1 ст.29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.30 ГПК України, спори, пов'язані з емісією, обігом, викупом або погашенням емісійних цінних паперів, у тому числі деривативних цінних паперів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.
Відтак, нормами чинного законодавства передбачена виключна підсудність спору за вимогами пов'язаними, зокрема, з викупом цінних паперів.
Колегія суддів зазначає, що в процедурі сквіз-аут покупець (заявник публічної пропозиції) не визначає ціну, за якою викупляються акції. Ця ціна формується з об'єктивних показників (ціни, за якою вчинялися правочини з акціями емітента протягом останніх 12 місяців) та оцінки ринкової вартості акцій, яка затверджується наглядовою радою. Відтак, саме емітент та його наглядова рада відіграють ключову роль у визначенні ціни, за якою примусово викупляються акції у міноритарних акціонерів. Водночас, позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, оскільки вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством.
Отже, у спорі щодо викупу цінних паперів (акцій) належним відповідачем може бути не лише емітент, а й кінцевий бенефіціарний власник, що й було визначено позивачами при поданні позову.
Водночас, суть спору від цього не змінюється, оскільки він стосується саме викупу цінних паперів та пов'язаних із ним порушень. Відповідно, для визначення підсудності справи слід керуватися положеннями ст.30 ГПК України, зокрема частиною восьмою, що встановлює виключну територіальну підсудність. Тобто, незважаючи на те, що відповідачем є кінцевий бенефіціарний власник, розгляд справи має здійснюватися за місцезнаходженням емітента.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, оцінивши докази та матеріали справи, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, котрі виникли з правовідносин примусового викупу акцій, емітованих різними акціонерними товариствами, не можуть бути об'єднані в одне провадження, оскільки це суперечить імперативним приписам ч.8 ст.30 та ч.5 ст.173 ГПК України.
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Сократ Інвестментс», ОСОБА_4 відмовити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.09.2025 у справі № 914/2733/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 22.12.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік