"15" грудня 2025 р. Справа № 909/319/25(918/1109/24)
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
судді-доповідача МАТУЩАКА О.І.
розглянувши апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 (вх.ЗАГС 01- 05/3627/25 від 08.12.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 (повне рішення - 17.11.2025, суддя Рочняк О.В.)
у справі № 909/319/25 (918/1109/24)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідачів: 1) Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ
2)Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" м.Івано- Франківськ
про солідарне стягнення 3 847 542 76, 00 грн
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 06.11.2025 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 1 969 272 23, 23 631 27 судового збору та 27 906 88 витрат на проведення експертизи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Всупереч зазначеному, апелянт до апеляційної скарги не долучив доказів сплати судового збору. Водночас просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови, посилаючись на складне майнове становище і те, що в умовах воєнного стану не здійснюється фінансування в повному обсязі.
Розглянувши клопотання скаржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору, з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно з ст. 8 ЗУ “Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи, для цілей цієї статті, суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Необхідно зазначити, що відстрочення, розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати можливе лише у випадках та за наявності умов, передбачених ст. 8 ЗУ “Про судовий збір». Наведений перелік підстав для вчинення судом вказаних дій є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, на правові висновки якої покликається апелянт зазначено, що Законом України “Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж ст. 8 Закону України “Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію “суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5 є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених ст. 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч.1 ст. 8 Закону, то законодавець, застосувавши слово “або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
У п. 45 вказаної вище постанови, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є солідарне стягнення 3 847 542 76 грн збитків, а не захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, відтак, підстави для звільнення апелянта (юридичної особи) від сплати судового збору в цьому випадку відсутні.
Колегія суддів зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 60).
Отже, відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю правових підстав для цього, не може бути визначена як обмеження доступу до правосуддя.
Зважаючи на наведене, подаючи апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі № 909/319/25 (918/1109/24), скаржник повинен сплатити судовий збір у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви від розміру оспорюваної суми (пп. 6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір»).
Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги становить: (3847542,76 * 1,5%) *150%*0,8= 69 255,77 грн.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
При цьому, апелянту необхідно звернути увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо ним не буде усунуто недоліки, встановленні при поданні апеляційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута скаржнику.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, суд
1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (вх. ЗАГС 01-05/3627/25 від 08.12.2025) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі № 909/319/25 (918/1109/24) залишити без руху.
3. Апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки - надати (надіслати) докази сплати судового збору у розмірі 69 255,77 грн - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК