Справа № 442/9598/25
Провадження № 2/442/2895/2025
"22" грудня 2025 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Павлів З.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
встановила:
18.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 20.01.2024 у Дрогобицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; стягувати з ОСОБА_2 аліменти в її користь на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу щомісяця але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред?явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; а також стягувати з відповідача, аліменти на її користь на утримання в розмірі 1/6 частки від всіх видів доходу щомісяця до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років.
Водночас, позивачка подала до суд клопотання про звільнення її від сплати судового збору. В обгрунтування клопотання посилається на те, що вона є одинокою матір'ю дитини віком до 14 років, батько сина ухиляється від сплати аліментів.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки позивачкою, при поданні позову до суду не сплачено судовий збір.
Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону №3574-VI).
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається зі матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом, було заявлено три позовні вимогі немайнового характеру.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.
Звертаючись із позовом позивачка подала заяву про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на її матеріальний стан. Проте, окрім цитування норм законодавства не описала свій матеріальний стан та не надала документи, що підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.
Вимогами ч.ч.1, 3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Згідно з ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як роз'яснено в п. 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із врахуванням того, що позовні вимоги є немайнового характеру, крім того позивачем не надано належних та достатніх доказів щодо підтвердження її скрутного матеріального становища, у зв'язку з чим позивачка можливо не здатна сплатити суму судового збору, встановленого законодавством України, суддя відповідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не вбачає підстав для задоволення не підтвердженої заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, відмова позивачу у задоволенні необґрунтованої заяви про звільнення від сплати судового збору, як це передбачено законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Необхідно зазначити, що відповідно до правил ст.141 ЦПК України в разі задоволення позову, судові витрати будуть стягнуті з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевикладене суддя приходить до висновку про наявність правових підстав щодо відмови позивачу у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
Отже, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору необхідно надати докази про сплату судового збору за одну вимогу немайнового характеру.
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2025 ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, поданої фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн.
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору за подання даної позовної заяви, а отже, позивачем не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі.
Суддя приходить до переконання, що позовна заява подана з порушенням Закону України «Про судовий збір», а саме, не сплачено судовий збір, то така має бути оплачена судовим збором за визначеною законом ставкою для вимог немайнового характеру, який позивачу необхідно сплатити та надати суду докази сплати такого.
Відповідно до ст.185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, а тому вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.185 ЦПК України, -
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п'ятиденний термін з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Павлів З.С.