Справа № 366/3804/25
Провадження № 3/366/2263/25
19.12.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 (с-ща Іванків) Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
І. Формулювання суті правопорушення, визнаного судом недоведеним.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 516878 від 18.11.2025, суть правопорушення викладена в такій редакції:
18.11.2025 року близько 17:20 год в с. Вересня, вул. Центральна, водій керував транспортним засобом VOLKSWAGEN н.з. НОМЕР_1 без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування Іванківським районним судом від 12.02.2024 на 5 років, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ІІ. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні по справі
ОСОБА_1 у судове засідання за викликом суду не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином. Причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Враховуючи викладене та положення ст. 268 КУпАП, суддя приходить до висновку про розгляд справи за його відсутності.
ІІІ. Оцінка суду
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
У свою чергу, відповідальність за ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП настає у разі:
керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -
керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, -
керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Отже, особа підлягає адміністративній відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП у разі, коли вона повторно протягом року вчиняє одне з діянь, визначених ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Як вбачається з фабули протоколу про адміністративне правопорушення (див розділ І постанови), суть її зводиться до того, що ОСОБА_1 , 12.02.2024 був позбавлений права керування транспортним засобом постановою Іванківського районного суду, а 18.11.2025, всупереч судового рішення керував автомобілем.
Разом з цим, фабула протоколу не містить однієї з ключових ознак правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП як «повторність протягом року» вчинення жодного з правопорушень за ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
З огляду на це, викладена у протоколі фабула підпадає під ознаки правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, до якого суд не вправі змінювати кваліфікацію в кращу для сторони захисту сторону, оскільки за положеннями ст. 222 КУпАП розгляд таких справ віднесений до компетенції органів Національної поліції.
Слід також відзначити, що матеріали справи також не містять відомостей про те, що після позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами він протягом року вчинив будь-яке правопорушення за ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
З огляду на викладене, наявні матеріали справи свідчать про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а суд в свою чергу не вправі визнавати особу в діяннях, які їй не ставляться в провину, оскільки це є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 36, 40-1, 126, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П. Слободян