Справа № 357/14282/25
Провадження № 2/364/553/25
22.12.2025 , Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуючої судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою
Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (ел. пошта info@tascombank.com.ua адреса 01032, Україна, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30 ЄДРПОУ 09806443)
представник позивача Гнип Володимир Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 , адреса Чернігів)
до
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08.09.2025 через підсистему ЄСІТС Електронний суд позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із зазначеним позовом. 28.10.2025 суддя отримавши відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки своєю ухвалою направив справу за підсудністю.
Безпосередньо до Володарського районного суду Київської області справа надійшла 18.11.2025. Представник позивача посилаючись на обставини викладенні у позові, на ст. ст. 14, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 76-81, 175, 184, 274, 280 ЦПК України та просить суд:
- стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №1234567890 від 18 липня 2022 року, у розмірі - 55905,3 грн, що складається: заборгованості по тілу кредиту - 29678,32 грн; заборгованості по річним процентам - 4389,58 грн.; заборгованості по щомісячним процентам - 21837,4грн;
- судові витрати покласти на відповідачку;
- провести судовий розгляд справи без виклику представника АТ «ТАСКОМБАНК».
21.11.2025 ухвалою про відкриття провадження відповідно до ч.6 ст. 95 ЦПК України судом витребувано від позивача та зобов'язано його надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідача ОСОБА_1 ( електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), а саме: а саме: договір про надання кредиту, додаткові угоди до нього; документи щодо погодження на надання кредиту: кредитний висновок та додатки до нього; умови надання послуг; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов'язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по позиці, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати (первинні бухгалтерські документи, які підтверджують існування певних банківських операцій, а саме зарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі позики та процентам) тощо. Надати докази права вимоги, зокрема договір про відступлання права вимоги за кредитними зобов'язаннями щодо яких позивач звернувся до суду, реєстри боржників, акти передачі ( портфель); матеріали щодо поточної роботи з клієнтом; докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги до нього за договором факторингу.
Позивачу роз'яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на 22.12.2025.
Позивач та його представник про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківки з електронного кабінета позивача та його представника про доставку електронного документа ( а.с.44-47 ).
Відповідачка повідомлялася шляхом направлення на адресу зареєстрованого місця проживання ухвали про відкриття провадження у справі та судового повідомлення про час та місце розгляду справи, яке повернулося на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній» ( а.с.48).
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступних міркувань.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, встановив, що позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 21.11.2025 та не надав оригіналів письмових ( електронних) доказів, які стосуються безпосередньо позовних вимог, зокрема кредитних правовідносин щодо яких він звернувся до суду. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається у позовній заяві на наявні правовідносини, при цьому зазначає, що набув права вимоги за кредитним договором №6314741374 укладеним 05.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 відповідно до договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року.
Однак позивач всупереч наведеному не надав доказів спірних правовідносин, та як наслідок не виконав ухвалу суду від 21.11.2025.
Отже, на думку суду не надання позивачем витребуваних судом оригіналів письмових (електронних) доказів (не надав пакету документів щодо укладеного договору відступлення прав вимоги) вказує на відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, тобто позивачем належними та допустими доказами не доведено перехід права вимоги за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості достовірно встановити, що позивачу було передано право вимоги саме за кредитними зобов'язаннями відповідача. а як наслідок неможливості розгляду такої справи по суті.
Суд доходить висновку, що за наведених обставин на час розгляду справи, не видається можливим установленим порядком безспірно з'ясувати обставини щодо договірних відносин між сторонами та умов, на яких були, як стверджує позивач, надані кредитні кошти відповідачці, зокрема, щодо дійсно наданої суми коштів, порядку і періодичності сплати за кредитом, строку кредиту, процентної ставки за кредитом, які впливають на сукупну вартість кредиту, конкретної відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тоді як ці елементи належать до істотних умов кредитного договору. Не надано первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , який би був зазначений у договорах, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу. Окрім того позивач у позові зазначає, що відступлення прав вимоги за зазначеним вище кредитним договором відбулося на підставі договору про відступлення прав вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 в той час , як до матеріалів справи позивач долучив скановану копію договору про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР - 10 -2016 від 07.10.2016.
Одночасно позивач не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 21.11.2025. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної причини, яка би звільнила його від обов'язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом.
Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Як зазначалося вище, заявник звернувся до суду через електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
У свою чергу, п.п. 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (за змінами) визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Разом із цим, Інструкцією з використання підсистеми «Електронний кабінет» ЄСІТС визначено, що:
- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;
- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
Отже, подані представником позивача (долучені до позовної заяви) при зверненні до суду докази є електронною копією електронного доказу та електронними копіями паперових документів, засвідчені електронним підписом представника позивача, а тому вважати їх належними копіями чи тим паче оригіналами у суду правових підстав не має.
Таким чином, накладення представником позивача електронного цифрового підпису під час формування самої позовної заяви підсистемі «Електронний суд» не свідчить про надання юридичної сили оригіналу таким електронним документам (адже вони не сформовані у підсистемі «Електронний суд»), з огляду на що, суд, ухвалою про відкриття провадження, зобов'язав позивача надати для огляду оригінали письмових (електронних) доказів на які позивач посилається у позовній заяві, як на підставу позовних вимог.
З наведеного випливає, що наразі позивач не надав оригіналів доказів які б стверджували наявність грошових зобов'язань відповідачки перед позивачем, що позбавляє суд можливості перевірити достовірність такого звернення до суду, окрім того не надання позивачем належних і допустимих доказів, щодо кредитних зобов'язань вказує на не виконання ухвали суду від 21.11.2025 та позбавляє суд можливості перевірити достовірність таких правовідносин.
Згідно з статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Письмові докази - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором (стаття 95 ЦПК України).
Окрім наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" стаття 7.
Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22: зазначає, що отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.
Наразі процесуальний закон оперує трьома поняттями - «оригінал», «електронна копія» та «письмова копія» електронного доказу тощо.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» тлумачить «оригінал електронного документа» як електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що витребувані судом оригінали письмових (електронних) доказів ( портфель документів щодо договору про відступлення права вимоги, електронний договір, заявка на кредит, підтвердження авторизації користувача, відомості про перерахування коштів) позивачем не подані, а клопотань про продовження строку або пояснень щодо причин неможливості їх надання до суду не надходило.
Ненадання таких доказів унеможливлює встановлення дійсності переходу права вимоги до позивача за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 . Відсутність такого підтвердження є істотною перешкодою для з'ясування наявності або відсутності грошового зобов'язання, а отже, суд не має можливості встановити обставини справи, що підлягають доказуванню згідно зі статтями 12, 76, 81 ЦПК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, будучи професійним учасником цивільного обігу та стороною, на яку покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається, не забезпечив належного подання доказів, витребуваних судом, чим порушив вимоги статей 13, 77, 83, 84 ЦПК України.
Так, стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 22.12.2025 ухвала від 21.11.2025 не виконана і як наслідок витребувані судом оригінали письмових (паперових, електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідачки позивачем надані не були, належні обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов'язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.
За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових (електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак в силу наведених положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун