справа № 361/5314/25
провадження № 2/361/1863/25
08.12.2025
Іменем України
(Заочне)
08 грудня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
за участю секретаряГриценко А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2025 року ТОВ «Новий Колектор» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог зазначається, що 11 березня 2019 року між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем укладено кредитний договір № 11.03.2019-100006481, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн., з первинним строком на 10 днів, зі сплатою процентів та комісії у встановленому договором розмірі. Відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію. Однак, всупереч нормам закону та умовам договору ОСОБА_1 , зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав, тому має заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у загальному розмірі 17 000,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 000,00 грн., заборгованість за штрафом у розмірі 5 000,00 грн.
03 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» уклали Договір відступлення прав вимоги № 030524-12, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 11.03.2019-100006481 від 11 березня 2019 року, що укладений між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем, сума боргу якого становить 17 000,00 грн.
З огляду на викладене, ТОВ «Новий Колектор» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у загальному розмірі 17 000,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.
Заяви, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. У прохальній частині позовної заяви представник ТОВ «Новий Колектор» просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив не подав, причини неявки суду невідомі.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.
Обставини справи, що встановлені судом
Судом встановлено, що 11 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.03.2019-100006481.
Відповідно до п. 1.2 Пропозиції щодо укладення договору кредит надається на будь - які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов'язків найманого працівника.
Згідно п.1.3 Пропозиції щодо укладення договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, визначених у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
У Заявці сторони погодили суму кредиту у розмірі 10 000 грн., строк, на який надається кредит, - 10 днів з дати його надання. Період користування кредитом з 11.03.2019 по - 20.03.2019 року.
Сторони в Заявці також визначили процентну ставку, якою є фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 20 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, та становить 2 000 гривень.
Відповідно до п.2.1., 2.3,Пропозиції щодо укладення договору кредит, кредитодавець надає кредит на умовах його строковості, платності, поворотності. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.
ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало договірні зобов'язання, перерахувавши 11.03.2019 року на рахунок відповідача, суму кредиту у розмірі 10 000 грн., що підтверджується квитанцією №136515335.
Проте, ОСОБА_1 умови договірних зобов'язань не виконав, про що свідчить дані з наданої позивачем Довідки-розрахунку про стан заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
03 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» уклали Договір відступлення прав вимоги № 030524-12. Згідно Додатку 2 до даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 11.03.2019-100006481 від 11 березня 2019 року, що укладений між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем, сума боргу якого становить 17 000,00 грн.
У зв'язку з порушення умов договору, у відповідача ОСОБА_1 , станом на 22.01.2025 року, утворилася заборгованість у загальному розмірі 17000,00 грн, яка складається: з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 2 000,00 грн, штраф 5 000,00 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклав вищезазначений договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.
Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - «9550», який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний Договір № 11.03.2019-100006481 від 11 березня 2019 року прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам у справі, враховуючи те, що зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 11.03.2019-100006481 від 11 березня 2019 року не виконав, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення заборгованості відповідача за тілом кредиту, відсотками на суму 12000 гривень.
Щодо стягнення неустойки.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Новий Колектор» заявляло також вимогу щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5 000 гривень.
Згідно до ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на викладене, суд вважає заявлені позивачем вимоги у частині стягнення з відповідача штрафу є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» суми заборгованості у розмірі 12 000,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 000,00 грн.
Щодо судових витрат
Згідно платіжної інструкції №1569 від 18.02.2025, при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, згідно Договору № 07/24 НК про надання правової допомоги від 02.07.2024 позивачу надавалася правова допомога адвокатським об'єднанням «Верітас Центр» Вартість наданих послуг становить 4 000 грн., що підтверджується звітом про виконану роботу від 11.02.2025 року.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 1 709,97 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 823,60 гривень.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 273, 274, 280-283, 352 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 11.03.2019-100006498 від 11 березня 2019 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, з яких: 10 000 гривень - тіло кредиту, 2 000гривень - відсотки по кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 1 709 (одна тисяча сімсот дев'ять) гривні 97 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2 823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні, 60 копійок.
В іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ - 43170298, адреса місцезнаходження: вул. Алмазові Генерала, буд. 13, оф. 601, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ПЕТРИШИН