Справа № 359/10782/25
Провадження № 2/359/4231/2025
Іменем України
22 грудня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
05 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Шох І.В. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 878960467 у розмірі 83430,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №878960467, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 27000,00 грн., строк кредитування 1826 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити за користування ним проценти. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє зобов'язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 27000,00 грн. Однак ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виник борг за договором №878960467 від 07 вересня 2024 року в загальному розмірі 83430,00 грн., що складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 27000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 56430,00 грн.
28 січня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/19, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії №878960467 від 07 вересня 2024 року в загальному розмірі 83430,00 грн.
Відповідач на користь нового кредитора жодних платежів не здійснювала, а тому позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням сторін.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Натомість представник позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти винесення по справі заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань чи відзиву на позов до суду не подав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 07 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 878960467, згідно якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 17 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1.).
Пунктом 8.3. кредитного договору визначено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за договором базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.
Відповідно п. 8.5.1 вказаного договору, за період від 07 вересня 2024 року до 27 вересня 2024 року кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 37,00% від розміру базової процентної ставки, відповідно чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватись за дисконтною процентною ставкою 0,63 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 229,95 відсотків річних.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
Згідно п. 14.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua .
Вказаний договір підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.
Додатковою угодою від 31 жовтня 2024 року сторони у п. 1.1 погодили, що кредитодавцем позичальнику надається транш в розмірі 6000, 00 грн. У зв'язку з чим загальний розмір кредиту за договором буде складати 23000, 00 грн.
22 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 878960467 від 07 вересня 2024 року, за змістом п. 1.1 якого сторони дійшли згоди надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 4000, 00 грн., у зв'язку з чим загальний розмір кредиту за договором буде складати 27000, 00 грн.
Відповідно п. 1.4 додаткової угоди. З моменту отримання траншу базова процентна ставка за договором буде складати 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 365, 00 відсотків річних.
Згідно із підтвердження про здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», листа АТ «Сенс Банк» від 11 листопада 2025 року за № 15732-БТ-32.3/2025, листа АТ КБ «Приватбанк» від 14 листопада 2025 року за № 20.1.0.0/7-251111/66847-БТ вбачається, що банком за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено серію успішних платежів на карту ОСОБА_1 в загальному розмірі 17 000,00 грн..
28 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №MB-ТП/19 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №MB-ТП/19 від 28 січня 2025 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
ТОВ «Таліон плюс» зверталось до ОСОБА_1 із вимогою про дострокове розірвання договору та сплати заборгованості.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним т а Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.610, 612 ЦК України- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконується зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, заборгованість за кредитним договором № 878960467 від 07 вересня 2024 року становить 83430 грн.00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту 27000 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками по кредиту 56430 грн. 00 коп.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач чи його представник не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору.
За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд доходить до висновку, що позовна заява ТОВ «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ч. 8 ст.141 ЦПК України вказано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень, на підставі: копій Договору про надання правової допомоги № 05 від 02 грудня 2024 року, додаткової угоди №1428 від 07 серпня 2024 року про надання правової допомоги до Договору № 05 від 02 грудня 2024 року, акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 05 від 02 грудня 2024 року, за яким загальна вартість витрат на правову допомогу складає 5 000,00 грн. та платіжною інструкцією №188 від 07 серпня 2025 року.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, необхідно дійти висновку про співмірність та розумність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Крім того, відповідно положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. 10-12, 76-81 133, 137, 141, 223, 58-259, 263, 265, 268, 279, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за договором оренди з правом викупу за №878960467 від 07 вересня 2024 року у розмірі 83430 (вісімдесят три тисячі чотириста тридцять) гривень 00 (нуль) копійок, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч гривень ) гривень 00 (нуль) копійок.
Відомості про позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», юридична адреса : 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642.
Відомості про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 13 жовтня 2006 року Бориспільський МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили , якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 22 грудня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва