Справа № 359/7925/25
Провадження № 2/359/3380/25
Іменем України
22 грудня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
02 липня 2025 року представник АТ «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту - АТ «ПУМБ») Супрун Є.В. звернувся до суду з позовом, яким просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 38 869, 91 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2422, 40 грн.
Вимоги обгрунтовано тим, що 13 грудня 20019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001486186801, на підставі якого відповідачу видано кредитну картку з встановленим лімітом 30 000,00 грн., який пізніше було підвищено до 34 200, 00 грн. У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, станом на 09 квітня 2025 року у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 38 869, 91 грн., яка складається з : 20920, 46 грн. - заборгованість за кредитом, 17949, 45 грн. - заборгованість за процентами. Білим в позасудовому порядку добровільно не сплачує наявну заборгованість, у зв'язку з чим АТ «ПУМБ» змушене звернутись до суду за захистом своїх майнових прав.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та роз'яснено сторонам процесуальні права.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість представник позивача направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснити без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи також не заперечував.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановле-ному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що 13 грудня 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем підписано заяву №2001486186801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно якої позивач надав відповідачу 30000, 00 грн., який пізніше було підвищено до 34200, 00 грн.
Відповідно даної заяви, клієнт, підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb/ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.
До даного договору позивачем додано копію паспорту споживчого кредиту, який особисто підписаний відповідачкою.
Згідно даного паспорту споживчого кредиту відповідачу надається споживчий кредит в сумі 30000, 00 грн. строком на 12 місяців, і зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін, з розміром відсоткової ставки ставки 47,88 % річних.
На підтвердження обґрунтованості заявлених вимог банком надані також копію публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 12 червня 2019 року; графіки платежів, обчислення загальної вартості та реальної річної процентної ставки; копію публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє; копію письмової вимоги (повідомлення) за вих. № КНО-44.2.2/580 від 10 квітня 2025 року; копію списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів; довідка про збільшення кредитного ліміту по договору №2001486186801, згідно якої кредитний ліміт ОСОБА_1 збільшений до розміру 34 200, 66 грн.; розрахунок заборгованості по кредитному договору та виписку про рух коштів.
Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 06 квітня 2018 року та у редакції, що діє з 12 серпня 2020 року), передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.
Відповідно п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.
Згідно п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а також неналежне виконання відповідачем умов договору. Розрахунок заборгованості та виписки по рахунку підтверджують існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем не спростовані жодними доказами.
Відповідно ст. 526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідачка повинна була щомісячно погашати кредит, сплачуючи крім цього відсотки за користування коштами та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Встановлено, що відповідач не належним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 09 квітня 2025 року у нього утворилася заборгованість за кредитним договором №2001486186801 від 13 грудня 2019 року у розмірі 38 869, 91 грн., з яких 20 920, 46 грн. - заборгованість за кредитом, 17 949, 45 грн. - заборгованість за процентами.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно ст. 1048 цього Кодексу.
За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Доказів того, що відповідач сплатив заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов'язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.
У зв'язку з цим суд приходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору в сумі 2242, 40 гривень, що є мінімальною ставкою, визначеною ст.4 Закону України «Про судовий збір», підлягають стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.207, 633, 634, 638, 640, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.10 - 13,76 - 82, 89, 133, 141, 223, 258 - 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість станом на 09 квітня 2025 року за кредитним договором № 2001486186801 від 13 грудня 2019 року у розмірі 38 869 (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 91 (дев'яносто одну) копійку та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Інформація про позивача: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк ", код ЄДРПОУ: 14282829, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,паспорт НОМЕР_2 виданий 16 травня 2000 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справ, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 22 грудня 2025 року.
Суддя Л.В.Яковлєва