Справа № 333/6069/25
Провадження № 2-а/333/122/25
19 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Наумової І.Й., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
До суду звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_2 , Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 446 від 25.04.2025 року у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 446 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 25 500,00 грн.
Позивач змушений звернутись до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вважає Постанову незаконною та необгрунтованою, виходячи з наступного:
У постанові зазначено, що 22.04.2025 року об 11:30 год. у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу про що було складено відповідний акт від 22.04.2025 року.
Зазначає, що даний факт не відповідає дійсності, так як він при перевірці військово- облікових документів надав відомості із застосунку Резерв+, згідно якого військово- облікові дані Позивача уточнені вчасно.
Також, про накладання штрафу йому стало відомо із застосунку Дія -25.06.2025 року.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
У справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна бути повідомлена не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами передбаченими ст. 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Зазначає, що позивача, всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено 22.04.2025 року, а розгляд справи відбувся 25.04.2025 p., чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП. Також, згідно довідки виданої Відповідачем від 06.05.2025 р. за вих. №11, зазначено що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації з 23.04.2025 року.
Факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами.
Повідомляє, що в матеріалах справи відсутні жодні належні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 446 по справі про адміністративне правопорушення від 25.04.2025 p., винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 25 500,00 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., разом 6 605,60 грн.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
До суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому відповідач з вказаним позовом повністю не згоден з наступних підстав.
22.04.2025 року об 11 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу, про що було складено відповідний акт
від 22.04.2025 року.Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протоколпро адміністративне правопорушення від 22.04.2025 № 204 в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 25.04.2025 о 08:00 год. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_2 . В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від поясненьвідмовився. Від його підписання та отримання другого примірника протоколувідмовився у присутності свідків, про що зазначено у протоколі.На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився. Про місце, дату та час розгляду справипопереджений належним чином, що підтверджується протоколом проадміністративне правопорушення.В матеріалах справи знаходиться акт про відсутність військово-облікового документувід 22.04.2025 року.Розглянув матеріали справи, встановлено, що своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційнупідготовку та мобілізацію» - у період проведення мобілізації (крім цільової)громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собівійськово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженогопредставника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"в Україні діє особливий період.З зазначеного вбачається, що громадянин ОСОБА_1 в умовах особливого періоду,скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу Українипро адміністративне правопорушення.
До функціональних обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , затверджених начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 26.12.2023року, прямо відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені ст. 235 КУпАП і накладати адміністративні стягнення.
Постанову № 446 від 25.04.2025 року було направлено засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом № 0601151968345, за відомою адресою - АДРЕСА_3 . Вказане поштове відправлено повернулося, з відміткою Укрпошти - повертається за закінченням терміну зберігання. Тобто, позивач її не отримав у поштовому відділенні. Таким чином, можливо зробити висновок, що постанова № 446 від 25.04.2025 року винесено з додержанням вимог чинного законодавства України, тому позовна заява задоволенню не підлягає. Щодо вимоги суду про надання відеозапису про відмову від отримання протоколу проадміністративне правопорушення.На виконання вимоги суду, зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відео фіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 532, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16 вересня 2024 року за № 1391/42736, строк зберігання на сервері фото та відеозаписів з портативних відео реєстраторів становить 30 днів з дати завантаження відповідної інформації. В зв'язку з тим, що з дати вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 - 22.04.2025 року, пройшло вже більше 30 днів (майже п'ять місяців), фото- і відео фіксація процесу складання протоколу про адміністративнеправопорушення відносно ОСОБА_1 22.04.2025 року, на сервері фото- тавідеозаписів з портативних відео реєстраторів не збереглась.В зв'язку з вище зазначеним, виконати вимоги суду, викладені в ухвалі суду від25.08.2025 року про витребування доказів, не вважається за можливе.
Відповідач в особі представника просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 22.04.2025 оператором відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 було складено протокол № 216 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яким 22.04.2025 року об 11 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу, про що було складено відповідний акт від 22.04.2025 року.
Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 25.04.2025 о 08:00 год. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_2 .
В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Від його підписання та отримання другого примірника протоколу відмовився у присутності свідків, про що зазначено у протоколі.
На підставі даного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № 446 від 25.04.2025, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 гривень.
Цією постановою позивача визнано винним у тому, що позивач, являючись
військовозобов'язаним належним чином про місце і час розгляду справи, а саме 25.04.2025 о 08:00 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 порушуючи вимоги п.6 ст. 22 ЗУ«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військову службу», правила військового обліку передбачені постановою КМУ № 1487, на вказану дату та час, не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 причини своєї неявки не повідомив, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постанову № 446 від 25.04.2025 року було направлено засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом № 0601151968345, за відомою адресою - АДРЕСА_3 . Вказане поштове відправлено повернулося, з відміткою Укрпошти - повертається за закінченням терміну зберігання. Тобто, позивач її не отримав у поштовому відділенні.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України та ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24.02.2024 ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Отже, станом на 22.04.2025, тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення діяв особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Положеннями ч.3 ст.210-1КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.
Диспозиції статей 210 та 210-1 КУпАП мають бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобов'язаними, резервістами порушено у період особливого стану.
Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені у ст.22 Закону №3543-XII.
Так, ч.6 ст.22 Закону №3543-XII чітко передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП або ж поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
За змістом абз.3 п.10-1 «Правил військового обліку», які є додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, і пред'являти їх за вимогою, серед інших, уповноваженого представника районного (міського) ТЦК та СП або ж поліцейського.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу і обов'язок отримати такий документ.
Окрім того, варто зазначити, що ч.10 ст.1 Закону №3543-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 11.04.2024р. №3633-IX) передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16.05.2024р. №559 було затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 Постанови встановлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до п.1 Порядку №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до п.п.3 і 4 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності Постановою №559.
Як передбачено у п.2 Порядку №559, військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується Постановою №559.
Згідно із п.7 Порядку №559, військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування і відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у п.8 цього Порядку.
За абз.2 п.82, п.9 Порядку №559, формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може також здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
При цьому, за змістом п.14 Порядку №559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) ТЦК та СП або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності зазначеною вище Постановою, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов'язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) ТЦК та СП мки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або ж виключення з військового обліку і надати кольорову фотокартку встановленого розміру (п.17 Порядку №559).
У відповідності до п.18 Порядку №559, військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) ТЦК та СП або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).
Водночас, матеріалами даної справи підтверджується, що позивач, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення №216 від 22.04.2025 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, будь-якого військово-облікового документу не мав.
Такий військово-обліковий документ не був наданий і до суду.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 11 від 06 травня 2025 року, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації з 23.04.2025 року, був позбавлений особисто приймати участь при розгляді справи, що є поважною причиною неявки останнього 25.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 та особисто надати пояснення при складанні оскаржуваної постанови № 446 від 25.04.2025 року.
Таким чином, відповідач не з'ясував всі обставини неявки позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 25.04.2025 року для розгляду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Отже, дослідивши вказану постанову, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме прийнята не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає безумовному скасуванню, а вимоги позовної заяви - задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду наявність підстав для скасування постанови від №446 від 25.0242025 року, суд вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 77, 132, 134,139, 205, 211, 217, 241, 246, 250, 255, 286 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_2 , Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №446 від 25.04.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьої статті 210-1 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя І.Й.Наумова