Справа № 357/21030/25
1-кс/357/2708/25
про тримання під вартою
19 грудня 2025 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , затверджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква, Київська область, громадянин України, з неповною загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, без місця реєстрації, місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- вироком Володарського районного суду Київської області від 19 грудня 1994 року, за ч. 1 ст. 229-2, ч. 3 ст. 229-6, 42 КК України до позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, яке відбув повністю, звільнений - 17 грудня 1999 року;
- вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 06 липня 2000 року, за ч. 3 ст. 81 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, з конфіскацією майна, яке відбув повністю, звільнений - 09 серпня 2003 року;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2005 року, за ч. 2 ст. 309 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2006 року, за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна, яке відбув повністю, звільнений - 20 березня 2015 року;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року, за ч. 2 ст. 309 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року, за ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст.185, ст. 70, 71 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки та 1 (один) місяць;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року, за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України позбавлення волі на строк 3 (три) роки та 4 (чотири) місяці;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року, за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 70, 71 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки 8 (вісім) місяців, яке відбув повністю, звільнений - 03 грудня 2019 року;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2024 року, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2, 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- вироком Богуславського районного суду Київської області від 03 липня 2025 року, за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, від відбування якого, звільнений із застосуванням ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025111030002602 від 18 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
19 грудня 2025 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , затверджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , де він просив:
- застосувати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів;
- визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі - 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
- у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатися із місця проживання та реєстрації, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Подане клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами.
Слідство зазначало, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років та за місцем проживання міцних соціальних зв'язків не має. З огляду на це, ОСОБА_4 , з метою уникнення відповідальності, може вчинити спроби переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Слідство стверджувало, що ОСОБА_4 відомі адреси проживання свідків та потерпілих, які вказують на причетність його до вчиненого кримінального правопорушення.
Отож, на думку слідства, з метою уникнення кримінальної відповідальності та спотворення об'єктивної істини, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілих, шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування із застосуванням фізичної сили або погроз.
Слідство вказувало, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в період іспитового строку, раніше неодноразово судимий та є особою схильною до вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на встановлені ризики, слідчий вважав, що лише тримання під вартою може їх попередити та додатково забезпечить дієвість кримінального провадження.
За твердженням слідчого, особисте зобов'язання не підлягає застосуванню, з огляду на установлені ризики, а особиста порука, через відсутність поручителів.
Своєю чергою, домашній арешт не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_4 , через високий ступінь ризику впливу на свідків, наявність ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення та переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
19 грудня 2025 року, в судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання за обставин та підстав викладених у ньому.
Своєю чергою, підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані матеріали з кримінального провадження, дійшла до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, з альтернативою у виді застави.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; (3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; (6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; (7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; (8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; (9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; (10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; (11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).
Отже, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний перевірити наявність в особи процесуального статусу підозрюваного; обґрунтованість пред'явленої підозри; наявність підстав вважати, що підозрюваний може вчинити одну з дій, передбачених ст. 177 КПК України і на яку посилається прокурор; недостатність більш м'яких запобіжних заходів, для попередження однієї з дій, передбачених ст. 177 КПК України та врахувати, обставини, перелік яких міститься в ст. 178 КПК України.
У разі доведеності усіх обставин, передбачених у ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя обирає запропонований у клопотанні запобіжний захід.
Слідчим суддею установлено, що ОСОБА_4 набув процесуального статусу підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Слідчим суддею установлено, що ОСОБА_4 затриманий - 18 грудня 2025 року, а повідомлення про підозру вручене йому під розписку - 19 грудня 2025 року.
У зв'язку з цим, слідчий суддя робить висновок, що ОСОБА_4 набув процесуальний статус підозрюваного.
Слідчий суддя зазначає, що у КПК України не міститься визначення обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Отож, для вирішення питання про обґрунтованість підозри слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини визначив фактичний і юридичний критерії обґрунтованості підозри.
За першим з них, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32).
За другим, окрім фактичної сторони, існування «обґрунтованої підозри» у значенні статті 5 § 1 (c) вимагає, щоб факти, на які посилається, можна було розумно вважати такими, що підпадають під один із розділів, що описують злочинну поведінку в Кримінальному кодексі (див. рішення у справі «Влох проти Польщі» (Wloch v. Poland) від 19 жовтня 2000 року, п.109).
Відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_4 підозрюється у грабежі, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за таких фактичних обставин.
18 грудня 2025 року близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_4 , зайшовши до першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , де виявив незачинені двері до квартири АДРЕСА_3 в цьому ж будинку, де проживає ОСОБА_8 .
В цей час у останнього виник протиправний умисел, спрямований на крадіжку майна, яке знаходилось в приміщенні квартири.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, через незачинені двері шляхом вільного доступу проник в приміщення квартири, де скориставшись тим, що мешканці вказаної квартири відпочивали, із комоду, який знаходиться у спальній кімнаті, викрав мобільний телефон Хіаоmi Redmi 15 вартістю 7999 грн., мобільний телефон Xiaomi Redmi 8 вартістю 6000 грн. та мобільний телефон «GO» вартістю 2500 грн., зі шкатулки, яка знаходилася в комоді спальної кімнати, золотий ланцюжок з підвіскою у виді напівмісяця (знак приналежності до мусульманського віросповідання) вагою близько 6 грам, вартістю 15 000 грн., срібні сережки з перлами вартістю 800 грн, срібні сережки в позолоті з зеленим ювелірним камінням вартістю 500 грн., 8 обручок з білого металу з камінням різного кольору, 1 обручку золотистого кольору у вигляді змії з зеленим камінчиком, набір ланцюжків золотистого кольору зі змійкою та зеленим камінням та 2 ланцюжки золотистого кольору зі змійкою та зеленими камінчиками, які матеріальної цінності не становлять, із шафи, яка знаходиться у спальній кімнаті, викрав гаманець із двома старовинними монетами, налобний ліхтарик вартістю 376 гривень, пачку цигарок «Compliment Azur» зеленого кольору, вартістю 128 гривень, поклавши викрадені речі до кишені куртки, в яку був одягнений.
В цей час потерпіла ОСОБА_8 прокинулась та помітила ОСОБА_4 , який тримав в руці мобільний телефон та після чого висловила вимогу припинити протиправні дії. Однак, ОСОБА_4 , незважаючи на те, що його дії помічені потерпілою ОСОБА_8 , ігноруючи вимогу припинити протиправні дії, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій та їх очевидність для інших осіб, з метою відкритого заволодіння майном, продовжив свої дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені власником речей, та незважаючи на своє викриття, з місця вчинення кримінального правопорушення зник з викраденим майном.
Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 15000 гривень.
Слідчий суддя вважає, що описані в підозрі обставини та досліджені матеріали з кримінального провадження, підтверджують версію досудового розслідування про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у грабежі, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Слідчий суддя вважає, що зроблена органом досудового розслідування кваліфікація кримінального правопорушення ґрунтується на вимогах КК України, оскільки обставини зазначені в підозрі об'єктивно вказують на усі ознаки вищевказаних кримінальних правопорушень.
Зроблений висновок ґрунтується на досліджених в судовому засіданні копіях матеріалів з кримінального провадження, а саме:
- протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18 грудня 2025 року;
- заяви про згоду на проникнення до житла від 18 грудня 2025 року;
- протоколу огляду місця події від 18 грудня 2025 року;
- акта про застосування службового собаки від 18 грудня 2025 року;
- протоколу огляду місцевості від 18 грудня 2025 року;
- протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 від 18 грудня 2025 року;
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 грудня 2025 року;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 18 грудня 2025 року;
- протоколу отримання предметів від 18 грудня 2025 року;
- протоколу огляду документу від 18 грудня 2025 року;
- протоколу затримання ОСОБА_4 від 18 грудня 2025 року;
- протоколу огляду речей та документів від 18 грудня 2025 року;
- заяви ОСОБА_4 про згоду на проникнення до житла від 18 грудня 2025 року;
- протоколу огляду речових доказів від 18 грудня 2025 року;
- вироку Богуславського районного суду Київської області від 03 липня 2025 року.
Отож, слідчому судді доведена обґрунтованість врученої ОСОБА_4 підозри, як за фактичним, так і за юридичним критеріями.
Варто зауважити, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (стаття 198 КПК України).
Слідчому судді доведена наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може вчиняти спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Той чи інший ризик буде вважатися наявним за умови встановлення ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Процесуальний закон не вимагає наведення доказів того, що підозрюваний поза всяким сумнівом здійснюватиме дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню. Проте, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності цього.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», заява № 74297/11, від 12 лютого 2015 року). У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (п. 33 рішення ЄСПЛ у справі «W. v. Switzerland» від 26 січня 1993 року). Сама по собі відсутність постійного місця проживання не свідчить про ризик втечі (п. 128 рішення ЄСПЛ у справі «Oleksandr Makarov v. Russia», заява № 15217/07 від 12 березня 2009 року). Поряд з цим, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (п. 80 рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року).
Слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду.
Слідчий суддя зазначає, що вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення в період іспитового строку.
Отож, з огляду на положення ст. 78 КК України, у разі постановлення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 , йому загрожує реальна міра покарання.
Слідчий суддя вважає, що таке покарання особливо сильно підвищує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та/або суду.
Слідчим суддею установлено, що підозрюваний ОСОБА_4 неодружений, непрацюючий, постійного місця проживання, сім'ї чи інших соціальних зв'язків не має, раніше неодноразово судимий.
Отож, вказані обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити спроби переховування органу досудового розслідування та/або суду.
Своєю чергою, слідчим суддею з'ясовано, що ОСОБА_4 обізнаний про місце проживання потерпілих та свідків, оскільки грабіж вчинений за місцем проживання останніх.
Сама підозра ОСОБА_4 ґрунтується, в тому числі і на показаннях потерпілих та свідків.
Отже, з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_4 , його репутацію особи, схильної до вчинення кримінальних правопорушень, різного ступеня тяжкості, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків - умовлянням, підкупом чи погрозами, примушуючи їх змінити свідчення.
Своєю чергою, слідчий суддя зазначає, що ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення встановлюється зважаючи на репутацію такого підозрюваного, наявність у нього місця проживання, роботи, судимостей та інших криміногенних рис особистості тощо.
Слідчим суддею установлено, що підозрюваний ОСОБА_4 не працює, підозрюється у вчиненні корисливих злочинів, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень з корисливим мотивом.
На думку слідчого судді вказане свідчить про репутацію ОСОБА_4 , як особи, яка схильна до вчинення корисливих кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя вважає, що відсутність роботи в підозрюваного ОСОБА_4 та інших джерел доходу, з огляду на його репутацію особи, яка схильна до вчинення кримінальних правопорушень з корисливими мотивом, підтверджує наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Отож, слідчому судді доведені ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, зважаючи на наявність обґрунтованої підозри, установлені ризики, враховуючи обставини визначені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість доказів, на яких ґрунтується підозра; тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному; вік підозрюваного - 52 роки; задовільний стан здоров'я підозрюваного, який немає медичних протипоказань, які перешкоджають обрання йому запобіжного заходу; відсутність міцних соціальних зв'язків за місцем його проживання; відсутність у підозрюваного роботи чи місця навчання; відсутність джерел доходу та майновий стан підозрюваного; ступінь ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується із прокурором, що підозрюваному ОСОБА_4 слід обрати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, з дня його затримання.
Слідчий суддя вважає доведеним що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, оскільки в ОСОБА_4 відсутнє постійне місце проживання, схильність його до вчинення кримінальних правопорушень, відсутність роботи, міцних соціальних зв'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ОСОБА_4 має бути визначений розмір застави, як альтернативний запобіжний захід і перелік обов'язків, які передбачені ст. 194 КПК України та які будуть застосовані до нього в разі внесення застави.
Слідчий суддя зазначає, що оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави йому має бути визначений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави визначається виходячи з обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного інших даних про його особу та установлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. До того ж, він має достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчий суддя враховує усі вищенаведені обставини та зважаючи на них, вважає, що ОСОБА_4 має бути визначена застава, передбачена п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів доходів громадян, тобто 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: (1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; (5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; (6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; (7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; (8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; (9) носити електронний засіб контролю.
Отже, слідчий суддя вважає, що з огляду на дані про особу ОСОБА_4 , установлені ризики, слідчим та прокурором доведена необхідність покладення на ОСОБА_4 таких обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатися із місця проживання та реєстрації, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Отже, за викладених обставин, слідчий суддя клопотання слідчого ОСОБА_6 задовольняє в повному обсязі.
Керуючись ст. 175, 177, 178, 183, 194, 205, 309-310 КПК України, слідчий суддя,
клопотання слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , затверджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 лютого 2026 року (включно).
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі - 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;
- не відлучатися із місця проживання та реєстрації, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Установити строк дії вказаних обов'язків - 2 (два) місяці, з дня внесення застави.
Застава може бути внесена підозрюваним, так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем). Підозрюваний або заставодавець мають право внести заставу в будь-який момент протягом строку дії ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п'яти днів, з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала виконується негайно, після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошений - 22 грудня 2025 року о 08:35 год.
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_10