Справа №293/1377/25
Провадження №1-кп/293/226/2025
22 грудня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Черняхів кримінальне провадження №12025065610000243 від 13.10.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андріївка Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, утриманців немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, військовозобов'язаного, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 309 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Наприкінці квітня 2025 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, в ОСОБА_4 , який не будучи зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності, не маючи ліцензії на провадження діяльності, пов'язаної з посівом та вирощуванням рослин коноплі, виник злочинний умисел, спрямований на незаконний посів та вирощування конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 в невстановлений слідством день та час наприкінці квітня місяця 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , в порушення Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», незаконно на території присадибної ділянки, яка знаходиться біля вказаного будинку, посіяв насіння рослин конопель.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , дочекавшись проростання паростків рослин конопель, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», віднесені до рослини, яка містить наркотичні засоби і обіг яких допускається для промислових цілей, з квітня 2025 року до 22.10.2025 за місцем проживання за вказаною адресою незаконно вирощував рослини коноплі, періодично здійснюючи полив та прорідження рослин від бур'янів з метою доведення рослин конопель до стадії необхідного дозрівання.
22 жовтня 2025 року у період часу з 15 години 53 хвилини по 16 годину 58 хвилин працівниками поліції під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на території домоволодіння виявлено та вилучено 23 культивовані рослини конопель, які мають анатомо-морфологічні ознаки рослин роду коноплі, є рослинами роду коноплі, містять суміш канабіноїдів (канабінол, тетрагідроканабінол, канабідіол), які незаконно посіяв та вирощував за місцем проживання ОСОБА_4 .
Крім того, 20 жовтня 2025 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 з рослин коноплі, яка виросла на його присадибній ділянці, реалізуючи протиправний умисел, усвідомлюючи, що це є наркотичний засіб, вирвав гілки рослин конопель, тим самим незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб - канабіс, який переніс до господарського приміщення за місцем проживання, де подрібнив його та висушував, тобто незаконно виготовив наркотичний засіб та зберігав за місцем проживання для власних потреб без мети збуту.
Надалі, під час проведення обшуку 22.10.2025 в період часу з 15 години 53 хвилини по 16 годину 58 хвилин працівниками поліції за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, список №1, є наркотичним засобом, обіг якого обмежений, загальною вагою 845,036 г.
За вказаних обставин ОСОБА_4 інкримінується незаконний посів та вирощування конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК України.
Крім того, за вказаних обставин ОСОБА_4 інкримінується незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу подій, про які зазначено в обвинувальному акті. Показав, що орієнтовно на початку квітня 2025 року за місцем свого проживання в с. Андріївка Житомирського району Житомирської області, посіяв насіння коноплі, доглядав та слідкував за посіяними рослинами конопель, здійснював їх полив. У подальшому ОСОБА_4 зірвані ним рослини коноплі переніс до господарського приміщення за місцем свого проживання, де їх висушив та подрібнив і зберігав до моменту їх вилучення поліцейськими. Розумів що його дії були незаконними, у вчиненому розкаюється.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, обвинувачений просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що учасниками судового провадження не заперечуються обставини, які стосуються пред'явленого обвинувачення, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд ухвалив визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей про речові докази у кримінальному провадженні та процесуальні витрати.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 як незаконний посів та вирощування конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин, - за ч. 1 ст. 310 КК України, а також як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у великих розмірах, - за ч. 2 ст. 309 КК України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 309 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена.
З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб'єктом зазначених кримінальних правопорушень.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття та активне розкриття кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд ураховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України за ч.1 ст. 310 КК України є кримінальним проступком, за ч. 2 ст. 309 КК України є нетяжким злочином, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжує, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, тимчасово не працює, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не одружений, утриманців немає.
Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив Верховний Суд в постанові від 19.07.2018 (справа №755/6254/17), де зазначив, що згідно з законом ст.75 КК України може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві. Аналізуючи викладене, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
Дані про особу обвинуваченого у сукупності з встановленими обставинами провадження та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень дають суду підстави для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, адже нагляд з боку органу пробації забезпечить виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого, виду основного покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого, тяжкого злочинів або злочину середньої тяжкості, з урахуванням особи винного.
Проте, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає неможливим застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.
Враховуючи вищевикладене, дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст.50, 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі, та санкції ч.1 ст. 310 КК України у виді обмеження волі, ближче до нижньої межі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.
За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку обвинувачений не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
На переконання суду, визначення обвинуваченому такого покарання повністю відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Обрання такого способу призначення покарання у цій ситуації враховує "принцип пропорційності", справедливо співвідноситься із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов по справі не пред'явлено.
Підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Арешт на майно підлягає скасуванню.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Питання процесуальних витрат у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч.2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання: за ч.2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, за ч. 1 ст. 310 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1,3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 165 КВК України засудженому ОСОБА_4 початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 22.12.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 6239 грн 80 коп.
Арешт, накладений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24.10.2025 на рослини конопель без кореневої системи та рослини конопель у кількості 23 рослини, - скасувати.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
- рослини конопель без кореневої системи (наркотична речовина канабіс вагою 845,036 грам) та рослини конопель у кількості 23 рослини, які перебувають у кімнаті зберігання наркотичних засобів ГУНП в Житомирській області, - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_5