22.12.2025
Справа № 331/5427/21
Провадження № 2/331/358/2025
22 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запорожжя у складі:
головуючого судді Антоненка М.В.
при секретарі Мироненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору дарування і договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Згідно з пред'явленим в жовтні 2021 року позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 просив суд:
1. Визнати договір дарування від 13.12.2019 p., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2404, недійсним.
2. Визнати договір купівлі-продажу квартири від 17.08.2020 p., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., реєстраційний № 1159, недійсним.
3. Припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, номер запису про право власності/довічної власності: 37785329, яке ОСОБА_3 здобув на підставі договору купівлі- продажу від 17.08.2020 p., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1159.
Згідно ч. 4 ст. 49 КПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
На новому розгляді справи є в наявності право змінити предмет позову, оскільки після його первинного звернення 01.10.2021 р. до суду змінились фактичні обставини справи, а саме - 17.01.2023 р. ухвалою Запорізького апеляційного суду по справі № 331/5507/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, у справу № 331/5507/19 на стадії апеляційного розгляду справи залучені правонаступники померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законного представника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції від 17.01.2023 р. по справі № 331/5507/19 набрала законної сили з дня її прийняття.
Коли позивач 01.10.2021 р. звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою, то відповідачами були зазначені лише ОСОБА_6 , ОСОБА_3 як сторони договору дарування та договору купівлі-продажу, відповідно.
Станом на 01.10.2021 р. - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому він не зазначався у позові як відповідач.
Також, станом на 01.10.2021 р. позивачу не були відомі спадкоємці та правонаступники померлого ОСОБА_6 , доки ухвалою апеляційного суду вони не були встановлені в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
При цьому в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями померлого ОСОБА_6 за законом.
ОСОБА_4 в особі його законного представника, рідної матері - ОСОБА_7 не погоджуючись із вказаною ухвалою подав на неї касаційну скаргу.
03.04.2023 р. ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2023 р. у справі № 331/5507/19 (провадження № 61-1890- ск 23), яка була прийнята за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду , було відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Аналогічно, 03.04.2023 р. ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від у справі № 331/5507/19 (провадження № 61-1890-ск 23), яка була прийнята за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду, ОСОБА_5 було відмовлено у відкритті касаційного провадження.
В ухвалі, прийнятої за касаційною скаргою ОСОБА_4 , суд касаційної інстанції зробив наступні висновки:
- суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є спадкоємцем ОСОБА_6 першої черги та правомірно залучив його до участі у справі як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_6 ;
- що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення в ухвалі, прийнятої за касаційною скаргою ОСОБА_5 , суд касаційної інстанції зробив наступні висновки:
- що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_5 є спадкоємцем ОСОБА_6 першої черги та правомірно залучив її до участі у справі як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_6 ;
- що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права в є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на вищенаведене, після первісного розгляду позовної заяви змінились фактичні обставини даної справи, а саме: судом встановлені правонаступники та спадкоємці померлого ОСОБА_6 .
Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Згідно ч.2 ст.346 ЦК України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
В силу положень абзацу 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.».
З урахуванням наведеного позивач об'єднує в цій позовній заяві три позовні вимоги:
1) про визнання договору дарування недійсним;
2) про визнання договору купівлі-продажу недійсним;
3) про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, яке відповідач здобув на підставі договору купівлі-продажу, який підлягає визнанню в судовому порядку недійсним, з одночасним визнанням права власності та проведенням державної реєстрації такого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101 за спадкоємцями померлого ОСОБА_6 - за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному, по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101 кожному (1/1 частки квартири поділити на 2 = 1/2 частки квартири) - 1/2 частки цієї квартири за ОСОБА_4 та 1/2 частки цієї квартири за ОСОБА_5 .
На підстав наведеного, позивач ОСОБА_1 в межах зміни предмету позову просить суд:
-визнати договір дарування від 13.12.2019 p., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2404, недійсним;
-визнати договір купівлі-продажу квартири від 17.08.2020 p., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., реєстраційний № 1159, недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, номер запису про право власності/довічної власності: 37785329, яке ОСОБА_3 здобув на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2020 p., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1159, та одночасно визнати право власності і провести державну реєстрацію такого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, в рівних частках, по 1/2 частки кожному правонаступнику та спадкоємцю померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , а саме: провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, та провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мартиненко К.І. заяву підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бабенко Г.О. проти заяви про зміну предмету позову заперечувала, надала суду письмові заперечення, в яких зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 49 ЦПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Отже, за загальним правилом цивільного судочинства в результаті направлення судом касаційної інстанції справи на новий розгляд до суду першої інстанції вона підлягає новому розгляду в межах предмета та підстав позову, визначених позивачем при первісному розгляді справи. Виняток із цього правила встановлений абзацом другим частини четвертої статті 49 ЦПК України.
На момент подачі позову 01.10.2021 року позивачу вже було відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер. Як зазначає позивач, коло спадкоємців та правонаступників ОСОБА_6 стало, нібито, відоме позивачу 17.01.2023 року, а саме: коли ухвалою Запорізького апеляційного суду по справі №331/5507/19 було залучено правонаступників померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Водночас, смерть сторони договору, встановлення кола спадкоємців та правонаступників жодним чином не випливають на предмет позову, оскільки не змінюють ані виду правовідносин, ані їх наслідків, так само, як і не змінюють можливі способи захисту прав позивача, які, на його думку, були порушені. Посилання на залучених спадкоємців в іншій справі не може бути тією фактичною обставиною, що змінилася і стала підставою для зміни предмету позову по цій справі.
Отже, не відбулося жодної зміни фактичних обставин справи, та, як наслідок, відсутні будь-які підстави для зміни предмету позову при новому розгляді справи.
Крім того, у випадку необхідності встановлення кола спадкоємців померлого ОСОБА_6 позивач мав право подати клопотання до суду про зупинення провадження у справі з метою встановлення кола спадкоємців та правонаступників ОСОБА_6 , оскільки був обізнаний про його смерть, яка сталася за рік до його звернення до суду із цим первісним позовом.
Під час первісного розгляду справи в суді першої інстанції позивачем також не заявлялися жодні клопотання ані про зміну предмету позову, ані про необхідність залучення спадкоємців, ані про зупинення провадження у справі.
Позивач своїм процесуальним правом не скористався, не заявив також про неможливість залучення інших учасників справи. Натомість позивач обрав, на його думку, ефективний та належний спосіб захисту його прав, визначив коло відповідачів та звернувся із позовом до суду. Відтак наразі вказані дії можна розцінити як маніпулювання судовим процесом та свідоме його затягування, що призводить до порушення прав та інтересів інших учасників справи.
Крім того, з'ясувавши коло спадкоємців, позивач мав право також заявити клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та змінити свої позовні вимоги на етапі первинного розгляду справи судом першої інстанції.
Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, проте відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20, зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року). Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 року у справі №902/271/18, від 16.02.2021 року у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 року у справі №923/525/20, постанові від 16.12.2021 року у справі №910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Таким чином, для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, суд може повернутися на стадію підготовчого провадження, зокрема, за обґрунтованим клопотанням учасника справи. Позивач цим правом також не скористався, жодних клопотань про необхідність повернення на стадію підготовчого провадження задля зміни предмету позову також подано не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Інші способи переходу прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) цивільним законодавством не передбачено, а примушування до спадкування, у тому числі шляхом визнання в судовому порядку певних осіб спадкоємцями, не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Кожен зі спадкоємців має право відмовитися від частки на спірну квартиру на користь іншого зі спадкоємців, оскільки таке право прямо передбачено чинним законодавством.
Вимога позивача порушує законні права та інтереси ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки фактично відбувається примушування до спадкування конкретного майна в конкретних частках.
Така вимога фактично означає набуття права власності за особами (потенційними відповідачами) в порядку спадкування, що не лише знаходиться за межами предмету спору по цій справі, але й порушує вимоги чинного законодавства.
Так само, однією із фактичних обставин, що нібито, змінилися, на які в заяві посилається позивач зазначено «...необхідність встановлення спадкового майна у правонаступників та спадкоємців ОСОБА_6 , який помер у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким є квартира АДРЕСА_1 ».
Водночас питання спадкування та встановлення спадкового майна у спадкоємців ОСОБА_6 також знаходяться за межами предмету та підстав за цим позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) зазначено: «ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 37 ЦПК України 2004 року можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб».
Аналогічні правові висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі №681/1267/22.
З огляду на викладене, у позивача відсутнє право на зміну предмету позову, оскільки не відбувалася зміна фактичних обставин справи, а заявлені ним вимоги грубо порушують права та законні інтереси інших осіб та вимоги чинного законодавства.
Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Бєлка А.В. проти заяви про зміну предмету позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначено, що на момент подачі позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , позивач був обізнаний про те, що ОСОБА_6 помер. Про встановлення кола правонаступників та спадкоємців позивачу було відомо майже 2 роки тому - 17.01.2023 року (з моменту прийняття ухвали Запорізьким апеляційним судом).
Позивачем не заявлялось клопотання про зупинення розгляду справи судом першої інстанції до розгляду справи Запорізьким апеляційним судом у справі №331/5507/19 з визначення кола правонаступників та спадкоємців. Також, не заявлялось клопотання про залучення правонаступників та спадкоємців у даній справі після 17.01.2023 року в судах різних інстанцій.
Отже, не відбулось жодної зміни фактичної обставини справи про які б позивач міг не знати або не знав, як наслідок у позивача відсутні підстави стверджувати, що змінились фактичні обставин, як того вимагає ст. 49 ЦПК України.
Крім того, питання спадкування та встановлення спадкового майна за спадкоємцями (по 1/2 квартири АДРЕСА_1 ) померлого ОСОБА_6 знаходиться за межами предмету та підстав за цим позовом.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, вимога позивача щодо визнання за спадкоємцями по частини квартири АДРЕСА_1 суперечить не тільки вимогам чинного законодавства, а й інтересам спадкоємців.
Як зазначалось у відзиві на позовну заяву, частинами 4 - 5 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова метає іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведений висновок у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду №263/16179/18 від 28.04.2021 року в якій зазначено: суд не врахував доводи позивача про те, що оспорюваний договір дарування був укладений після звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність умислу при укладенні договору дарування на приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно боржника.
З матеріалів справи вбачається, що відчуження належної квартири відбулося до моменту звернення позивача до суду, на вказане майно не було накладено арешту, заборони відчуження, а також відсутні докази на підтвердження того, що відчуження відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника, оскільки позивач навіть не звертався до померлого з вимогою про повернення коштів (про що повідомляв у судових засіданнях представник позивача, а відтак відсутні підстави для визнання не дійсним договору дарування квартири, і, як наслідок, договору купівлі-продажу.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Згідно з пред'явленим в жовтні 2021 року позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 просив суд:
1. Визнати договір дарування від 13.12.2019 p., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2404, недійсним.
2. Визнати договір купівлі-продажу квартири від 17.08.2020 p., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., реєстраційний № 1159, недійсним.
3. Припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, номер запису про право власності/довічної власності: 37785329, яке ОСОБА_3 здобув на підставі договору купівлі- продажу від 17.08.2020 p., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1159. (т.1., а.с.2-7)
В заяві про зміну предмету позову ОСОБА_1 просить суд: визнати договір дарування від 13.12.2019 p., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2404, недійсним; визнати договір купівлі-продажу квартири від 17.08.2020 p., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., реєстраційний № 1159, недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, номер запису про право власності/довічної власності: 37785329, яке ОСОБА_3 здобув на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2020 p., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1159, та одночасно визнати право власності і провести державну реєстрацію такого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, в рівних частках, по 1/2 частки кожному правонаступнику та спадкоємцю померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , а саме: провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, та провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101.
Виходячи з загальних положень ЦПК України підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах.
Верховний Суд України відзначив, що під підставами позову, які згідно з ст. 49 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд України відзначив, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.
Зміна предмету позову може означати заміну однієї матеріально-правової вимоги позивача до відповідача іншою або доповненням позивачем первісних вимог новими.
Отже, згідно з законом позивач має право змінити один з елементів позову, одночасно змінювати підставу і предмет позову неможливо, оскільки в подібному випадку буде пред'явлений позов з абсолютно нових мотивів.
Слід зауважити, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (п.7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Вивченням матеріалів цивільної справи встановлено наступне:
01.10.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та припинення права власності. (т.1., а.с. 2-7)
Згідно з ухвалою судді від 07.10.2021 р., відкрито провадження у справі № 331/5427/21, призначено підготовче судове засідання на 16 листопада 2021 року. (т.1., а.с.51)
Ухвалою суду від 15.11.2022 р. задоволено заяву про відвід судді Жукової О.Є. (т.1., а.с.220-222)
Згідно з ухвалою судді від 16.11.2022 р., відкрито провадження у справі № 331/5427/21, призначено підготовче судове засідання на 21 грудня 2022 року. (т.1., а.с.224)
Ухвалою суду від 09.02.2023 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22.03.2023 року. (т.2., а.с.17,18)
17.01.2023 р. ухвалою Запорізького апеляційного суду (справа № 331/5507/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, у справу № 331/5507/19 на стадії апеляційного розгляду справи залучені правонаступники померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законного представника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Ухвала суду набрала законної сили. (т.2, а.с.4-6 )
03.04.2023 р. ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2023 р. у справі № 331/5507/19 (провадження № 61-1890- ск 23), яка була прийнята за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду , було відмовлено у відкритті касаційного провадження. (т.2, а.с.39-41 )
03.04.2023 р. ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від у справі № 331/5507/19 (провадження № 61-1890-ск 23), яка була прийнята за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду, ОСОБА_5 було відмовлено у відкритті касаційного провадження. (т.2, а.с.42,43 )
Згідно з ч. 4 ст.49 ЦПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Згідно з ухвалою від 13.11.2024 р., суд залучив до участі у даній цивільній справі у якості співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є правонаступниками відповідача ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , що надає співвідповідачам процесуальні можливості захистити свої права в межах заявлених ОСОБА_1 вимог про визнання недійсними договору дарування від 13.12.2019 p., договору купівлі-продажу квартири від 17.08.2020 p., припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
суду зауважує, що зміна предмета позову при новому розгляді справи пов'язана із зміною фактичних обставин справи, а саме залучення до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є правонаступниками відповідача ОСОБА_6 , та необхідністю захисту прав позивача у зв'язку зі зміною вказаних обставин.
Зміна предмета позову виражена у конкретизації наслідків припинення права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору дарування від 13 грудня 2019 року, тобто предмет позову не стільки змінюється за своїм змістом, скільки приймає більш завершене визначення у зв'язку із залученням співвідповідачів.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
Отже, відмова у прийнятті до спільного розгляду заяви про зміну предмета позову у цій цивільній справі з формальних підстав порушення строку подачі такої заяви матиме наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Вивчивши заяву про зміну предмета позову в даній справі, суд вважає, що така заява не суперечить закону, не виходить за межі спірних правовідносин, позивач ОСОБА_1 змінив предмет позову, не змінюючи його підстави, тому суд вважає за необхідне заяву позивача задовольнити, прийняти до розгляду заяву про зміну предмета позову.
Керуючись ст.ст.49, 260, 353 ЦПК України, суд,
Заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмета позову, задовольнити.
Прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову в наступній редакції:
-визнати договір дарування від 13.12.2019 p., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2404, недійсним;
-визнати договір купівлі-продажу квартири від 17.08.2020 p., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., реєстраційний № 1159, недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, номер запису про право власності/довічної власності: 37785329, яке ОСОБА_3 здобув на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2020 p., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1159, та одночасно визнати право власності і провести державну реєстрацію такого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, в рівних частках, по 1/2 частки кожному правонаступнику та спадкоємцю померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , а саме: провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101, та провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,13 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 582730923101.
Встановити п'ятнадцятиденний строк відповідачам для надання відзиву на уточнені позовні вимоги.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
В подальшому розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.
В підготовчому судовому засіданні оголосити перерву до 10.00 год. 26 лютого 2026 року.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: М.В. Антоненко