Справа № 331/5638/24
Провадження № 2/331/455/2025
22 грудня 2025 року місто Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі :
головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,
за участю секретаря Постарнак М.М.
учасники справи:
позивачка ОСОБА_1 ,
представник позивачки - адвокат Мухіна Л.С.,
відповідач ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
представник відповідача - адвокат Фоменко С.І.,
розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав,
13.09.2024 року від ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ( далі - суд) надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої позивачка просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявленої вимоги позивачкою зазначено, що вона та ОСОБА_2 з 26.06.2011 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2014 у справі № 331/6306/14-ц шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу син проживає з нею. Відповідач участі у вихованні сина не приймає, протягом тривалого часу не відвідує їх, фактично самоусунувся від виховання та спілкування з сином.Дитина є інвалідом дитинства, має відхилення в розвитку, у зв'язку з чим потребує підвищеної уваги, лікування та реабілітації. Однак не отримує цього відбатька, хоча вона не чинить ніяких перешкод. Відповідач також не надає матеріальну допомогу, у зв'язку з чим вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання сина. Рішення суду відповідач не виконував і станом на кінець лютого 2024 заборгованість по аліментам складала 65 191,84 грн., яка була сплачена одноразово і станом на теперішній час заборгованість по аліментам відсутня. З відкритих джерел їй стало відомо, що ОСОБА_2 засуджено Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі. Між тим, хвора дитина потребує соціальної реабілітації, яку можливо забезпечити у спеціальних закладах за кордоном. Але за відсутності контакту з колишнім чоловіком, вона не має можливості отримати дозволу на виїзд за межі країни. Окрім того, вона уклала новий шлюб з ОСОБА_4 , від якого мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Чоловік добре ставиться до сина від першого шлюбу, мешкають вони усі разом в квартирі, яка їй належить. Сину створено належні умови для розвитку. За таких обставин, вона вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.
Ухвалою суду від 20 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній справі ; розгляд справи призначено у підготовче судове засідання (а.с. 48-49).
Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року задоволено клопотання відповідача про проведення підготовчого судового засідання по справі в режимі відеоконференції між Жовтневим районним судом м. Запоріжжя та Державною установою «Біленківська виправна колонія № 99». (а.с. 61)
Ухвалою суду від 15 листопада 2024 року продовжено строк проведення підготовчого провадження; вирішено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції за участю відповідача ОСОБА_2 (а.с. 80-81).
13 грудня 2024 року через систему Електронний суд до суду надійшов відзив від відповідача в особі представника - адвоката Фоменка С.Ф., відповідно до якого з позовом вони не згодні та просять суд в його відмовити. В обґрунтування заперечення зазначено, що відповідач не підтримував зв'язки із сином з об'єктивних причин. Так з травня 2022 року він вступив до лав ЗСУ, а у жовтні 2022 року йому було обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із скоєнням злочину. Звертає увагу суду на те, що заборгованість по аліментам була сплачена після розгляду кримінальної справи і не мало на меті пом'якшення вироку. Вважають, що позивачем не надано суду доказів про умисне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків. (а.с. 94-95)
Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 103).
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 зобов'язано орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району підготувати та надати суду письмовий висновок щодо розв'язання позову. (а.с. 193-194)
04 грудня 2025 року від районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 відносного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених по тексту позову.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності ; просить ухвалити рішення з урахуванням прав та інтересів дитини та висновку органу опіки та піклування. (а.с. 121)
Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.
Статтю 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , яке видане Жовтневим відділом ДРАЦС Запорізького міського управління юстиції 22.11.2011, актовий запис № 524. (а.с. 10).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2014 у справі № 331/6306/14-ц шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано;залишено ОСОБА_6 дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2014 у справі № 331/6306/14-ц з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 часті усіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 30 % мінімального прожиткового мінімуму громадян, починаючи з 13.08.2014 та до його повноліття. https://reyestr.court.gov.ua/Review/40946570
06.09.2019 ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та отримала взяла прізвище - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , видане Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом ДРАЦС Головного ТУЮ у Запорізькій області 06.09.2019, актовим запис № 852. (а.с. 13)
Від зазначеного шлюбу позивачка має дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.41)
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 14-15).
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 29.11.2016 зазначена квартира належить позивачці на праві власності. (а.с. 39-40)
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2023 у справі № 233/986/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.https://reyestr.court.gov.ua/Review/113777407
За інформацією Департаменту з питань виконання кримінальних покарань МЮУ № 17855/43417/4.7/8-25/3/1/15-25 від 09.10.2025 ОСОБА_2 відбуває покарання в державній установі «Криворізька виправна колонія № 80». (а.с. 178)
Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною-інвалідом з розладом психіки та поведінки F06.6, що підтверджується медичними документами. (а.с. 34-38)
Як вбачається з матеріалів справи, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2014 року отримує фізичну, соціальну реабілітацію та усі види корекційно-розвивальних занять у ГО «Центр соціальної та реабілітаційної допомоги Прометей». За інформацією даної установи участь у вихованні дитини приймає тільки мати - ОСОБА_1 , з батьком ОСОБА_2 спеціалісти центру не знайомі. (а.с. 32-33)
Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що після розірвання шлюбу у 2014 році у нього не було роботи, у зв'язку з чим виникла заборгованість по аліментам. Із сином спілкувався, але коли колишня дружина вдруге обрала шлюб, він вирішив не втручатися в нову родину. Бачився із сином кожні вихідні, коли його брали до себе батьки - бабуся з дідусем. Дружина не перешкоджала в спілкуванні із сином, тому він не звертався до суду із позовом про визначення часу для спілкування із сином. Про діагноз сина йому відомо, один раз ходили в лікарню разом, але яке сину необхідно лікування йому не відомо. Останній раз бачив його у 2021 році. Борг з аліментів погашено з його доходів як військового, на цей час аліменти сплачують його батьки.
Суд ставиться критично до доводів представника відповідача, що спілкуванню відповідача із сином заважали об'єктивні причини, а саме служба в ЗСУ та тримання під вартою, на підставі такого.
Як зазначає представник відповідача, ОСОБА_2 вступив до лав ЗСУ у травні 2022 року. З 2014 року, майже 8 років, будь-яких об'єктивних причин, які б перешкоджали відповідачу брати участь у житті сина, займатися його лікуванням , хоча йому було відомо про особливості своєї дитини, не існувало. Стороною відповідача не надано доказів, яків б спростовували таке твердження.
Окрім того, суд погоджується з доводами позивачки в тій частині, що із змісту вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2023 у справі № 233/986/23 та постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.07.2022 у справі № 638/4073/22 вбачається, що відповідач здатен до проявів агресивної поведінки.
При ухваленні рішення суд приймає до уваги пояснення свідків, які були допитані в судовому засіданні:
- ОСОБА_4 (новий чоловік позивачки), який повідомив, що знає відповідача з 1996 року, були сусідами та друзями. Дружину знає з 2006 року, стали жити разом з 2014 року, а одружилися у 2019 році. Син дружини від першого шлюбу - ОСОБА_8 має діагноз аутизм, до трьох років не розмовляв. Відповідач про діагноз своєї дитини знав, але нічого не робив з цього приводу. Син знає свого рідного батька, але кличе батьком його. З бабусею та дідусем онук проводить час іноді. Вони його беруть до себе з ночівлею ;
- ОСОБА_9 (подруга позивачки), яка повідомила, що знає батька ОСОБА_8 , але після розлучення з її подругою, вона з ним не бачилася та не спілкувалася. ОСОБА_10 з дитиною не спілкувався і не цікавився ним. ОСОБА_8 розмовляти почав дуже пізно. Про рідного батька він не згадує;
- ОСОБА_11 (друг ОСОБА_4 ), який повідомив про те, що вони дружать родинами, його діти спілкуються з дітьми родини ОСОБА_12 . Вони часто проводять час разом і свята і на вихідні їздять на дачу. Він знає, що дитина ОСОБА_8 має іншого батька, але він його ніколи не бачив. ОСОБА_8 батьком кличе ОСОБА_4 ;
- ОСОБА_13 (знайома ОСОБА_1 ), яка повідомила, що її дитина та ОСОБА_8 разом відвідують реабілітаційний центр «Прометей». ОСОБА_8 кличе батьком ОСОБА_14 . Відповідача не знає, ніколи не бачила його в навчальному закладі. Бабуся - мати ОСОБА_2 , спілкується з онуком.
Також суд приймає до уваги висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, як органу опіки та піклування № 3411/01-19/20.02-3016 від 04.12.2025.
Відповідно до змісту висновка спеціалістами служби здійснено обстеження умов проживання матері та дитини. Згідно акту обстеження від 11.12.2024, умови проживання добрі, в будинку наявні всі необхідні меблі та побутова техніка, всі комунікації підключені, санітарний стан помешкання добрий. В наявності необхідна побутова техніка, меблі. Для дитини створена умови для поживання, навчання, розвитку тощо. Зі слів дитини, він проживає з мамою ОСОБА_15 , батьком ОСОБА_14 , сестричкою ОСОБА_16 . ОСОБА_17 зазначив, що у нього є ще батько на ім'я ОСОБА_18 , однак він з ним давно не спілкується і хлопцю це дуже неприємно. ОСОБА_8 зазначив, що з батьком ОСОБА_19 раніше спілкувались, коли він був маленький, потім батько поїхав далеко працювати. З батьком ОСОБА_14 у них добрі дружні стосунки, вони проводять багато часу разом, їздять по магазинам, грають, в тому числі і в комп'ютерні ігри, а також допомагають мамі і прибрати і з сестричкою проводить час, всією сім'єю їздять гуляти тощо. На запитання чи хоче він спілкуватись чи бачитись з батьком, ОСОБА_8 відповів що не хоче. В силу стану здоров'я дитини, хлопцю не говорили про те, що батько ( ОСОБА_2 ) перебуває в місцях позбавлення волі. Батько дитини, ОСОБА_2 , на засідання Комісії не з'явився, оскільки на даний час перебуває в Державні установі «Криворізька виправна колонія (№80)». В письмових поясненнях від 05.11.2025, ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно сина. Він зазначає, що приймав активну участь в житті сина, виховував його. Розлучатися з матір'ю сина не збирався, однак коли пішов в 2014 році служити, вона подала на розлучення. З дитиною бачився у своїх батьків, гуляв з ним у дворі, і навіть гуляли разом з колишнього дружиною. Аліменти платив по закону. На даний нас не може приймати участь у розвитку дитини, однак майже про все може дізнатись від своєї матері. ОСОБА_2 не заперечує, що мав заборгованість по аліментах, однак наразі вони сплачуються. ОСОБА_2 зазначив, що все одно він повернеться, вони побачаться та він буде приймати активну участь в житті дитини.
Комісією визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 206-210)
Під час оцінки доказів суд враховує, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має інвалідність і потребує додаткової уваги у вихованні, навчанні, фізичному і духовному розвитку, а також додаткових витрат на лікування та облаштування побутових умов для повноцінного розвитку.
Як встановлено судом, батько дитини - ОСОБА_2 , з 2014 року не приймає активної участі у навчанні, оздоровленні і матеріальному забезпеченні на рівні необхідному для цієї дитини. Він не цікавиться дитиною, його станом здоров'я; не знає його потреби; не відвідує сина на дні народження, святкові та вихідні дні;не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти.
Зазначені фактори, в сукупності, суд розцінює як ухилення відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов'язками.
Частина 7 статті 7 Сімейного кодексу України проголошує, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
В статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В статті 12 цього Закону зазначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 164 Сімейного кодексу України визначені підстави позбавлення батьків батьківських прав, зокрема те, що батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява №31111/04, § 57, § 58).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі суд розподіляє у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце відбування покарання -ДУ «Криворізька виправна колонія № 80», м. Кривий Ріг, вул. Шиферна, 3, РНОКПП 3218913395) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 22 грудня 2025 року.
Суддя: Н.Г.Скользнєва