Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/6356/25
Провадження № 2/279/2864/25
22 грудня 2025 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/6356/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення основної суми заборгованості по сплаті аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
16.10.2025 року до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення основної суми заборгованості по сплаті аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 08.08.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 08.08.2019 року, що підтверджується рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
Від вказаного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 279/3531/18 визначено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Полиці Володимирецького району Рівненської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08 серпня 2018 року і до повноліття дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
На підставі рішення Коростенським міськрайонним судом Житомирської області видано виконавчий лист.
В подальшому, виконавчий лист було скеровано на примусове виконання до Володимирецького ВДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Починаючи з грудня 2022 по вересень 2025 року включно відповідачем аліменти сплачувалися не у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів у сумі 88517,63 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком державного виконавця Володимирецького ВДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Неродика Олександра Володимировича.
Зазначає, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст.196 Сімейного кодексу України "У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості."
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток (формула : P=A х В х 1%).
Вказує, що згідно проведеного розрахунку за вищенаведеною формулою, заборгованість за пенею за період з грудня 2022 року по вересень 2025 року становить 49958,51 грн., що не перевищує 100% заборгованості по аліментах.
Враховуючи викладене, просить суд постановити рішення про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 49958,51 грн. за період зз грудня 2022 року по вересень 2025 року. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.10.2025 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 01.11.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у встановлений строк правом подачі відзиву на позов не скористався, будь яких заяв, клопотань, що стосуються розгляду справи до суду не подав.
12.11.2025 року від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та будь-які клопотання пов'язані з розглядом справи до суду не надходили.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. У порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч.5,8 ст.279 ЦПК України).
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 08.08.2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.08.2019 року шлюб укладений між позивачем та відповідачем було розірвано.
За час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області складено відповідний актовий запис №5 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
27.09.2018 року Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у цивільній справі № 279/3531/18 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Полиці Володимирецького району Рівненської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08 серпня 2018 року і до повноліття дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
На підставі виконавчого листа №279/3531/18, виданого 12.11.2018 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області головним держвним виконавцем Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП №76816036.
З довідки-розрахунку, складеного державним виконавцем вищевказаного відділу слідує, що відповідач не в повній мірі сплачував аліменти на утримання дитини та має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів.
Згідно ч.1,2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Правовідносини щодо обов'язку утримання батьками дитини та його виконання регулюються главою 15 СК України, яка, зокрема, передбачає як обов'язок так і способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.3 ст. 181, ч.1 ст.184 СК України).
Частиною 1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно зі ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Наявність заборгованості за прострочення сплати аліментів тягне за собою відповідальність передбачену ст.196 Сімейного кодексу України.
Так, ч.1,2 ст.196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво19) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Сімейним кодексом України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач має сплачувати аліменти на користь позивача на утримання їх спільної неповнолітньої дитини.
Відповідач обізнаний про свій обов'язок щодо утримання неповнолітнього сина, аліменти не сплачує, доказів на поважність причин, які унеможливили проводити виплату коштів за виконавчим документом, не подав.
З розрахунку Володимирецького ВДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції заборгованість боржника (відповідача) ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №76816036, яка утворилась за період з 01 грудня 2022 року по 30 вересня 2025 року, станом на 01.10.2025 року становить 88517,63 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не вживав заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, а також не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він має об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а відтак є підстави для стягнення з останнього неустойки (пені), як санкції за ухилення від сплати аліментів.
Розмір неустойки (пені) за місячним платежем розраховується наступним чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
Тобто, заборгованість за місяць Х кількість днів заборгованості Х 1 %
Проведений позивачем розрахунок пені відповідачем не оспорено та не спростовано.
З поданого позивачем розрахунку пені вбачається, що заборгованість за період з 01.12.2022 по 30.09.2025 року становить 49958,51 грн. Сума пені за порушення аліментних зобов'язань не перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів, яка становить 88517,63 грн.
Правильність нарахувань розміру пені судом перевірена, на час розгляду справи відповідачем не оспорена та не спростована.
З огляду на наведені правові норми, суд дійшов висновку, що вимога позивача, щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у заявленому розмірі та за вказаний позивачем період.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави, відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.4, 12, 19 ,141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.196 Сімейного кодексу України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 49958 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 51 копійка за період з 01.12.2022 по 30.09.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок за ставками судового збору, який діяв на день подачі позовної заяви.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ