Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/6573/25
Провадження № 2/279/2963/25
22 грудня 2025 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/6573/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27.10.2025 року до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", в інтересах якого діє представник Оболонкова Ю.В., з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 15.02.2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (оферти) №17.05.2023-100002747. Відповідач електроним цифровим підписом підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти). Заявку на отримання кредиту підтвердила.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідно до умов договору та квитанції про перерахунок коштів від 17.05.2023 року відповідачу надано кредит у розмірі 11000 грн. на строк вказаний останньою в заявці.
Відповідач кредитні кошти отримала, свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 18370 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн.; по процентам у розмірі 7370 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр".
Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною, оскільки відповідач ухиляється від взятих на себе зобов'язань та добровільно не погашає прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №17.05.2023-100002747 від 17.05.2023 року у розмірі 18370 грн. Одночасно просить стягнути понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ "Споживчий центр" у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.10.2025 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.
Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримала 04.11.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у встановлений строк правом подачі відзиву на позов не скористалася, будь яких заяв, клопотань, що стосуються розгляду справи до суду не подала.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5,8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.
17.05.2023 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (оферти) №17.05.2023-100002747. Договір підписано у порядку визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", шляхом обміну електронними повідомленнями, використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до змісту пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки позичальника (відповідача) та підтвердження позичальником (відповідачем) кредитного договору сторони погодили надання кредиту у розмірі 11000 грн. строком 35 днів з дати його надання.
Сторони визначили періоди користування кредитом: первинний період - 7 днів з дня його надання; Черговий період - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, а також період користування ставкою “Економ» - період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка “Економ», яка розпочинається в день, наступний за днем сплати позичальником повністю всіх процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів.
Укладаючи договір сторони підтвердили застосування процентної ставки "Економ" - фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 2,00 % за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом переіоду “Економ» та процентної ставки "Стандарт" у розмірі 3,00 % за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки "Економ".
Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідні періоди. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Сторони також погодили графіки платежів.
Згідно визначеного графіку платежів, проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного/чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума Кредиту у розмірі 11000 грн. 00 коп. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається Кредит. Дата повернення (виплати) кредиту - 20.06.2023 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок відповідачу кредитні кошти.
Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується квитанцією АТ КБ “ПриватБанк» про виплату коштів на платіжну картку клієнта, згідно якої вбачається, що дійсно 17.05.2023 року, на платіжну картку, маска картки № НОМЕР_1 зазначену відповідачем в договорі, були перераховані кошти в сумі 11000 грн., через систему LiqPay (id операції - 2311909019), призначення платежу: видача за договором кредиту №17.05.2023-100002747.
Відповідач кредитними коштами скористалася, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.
З наявної в матеріалах справи довідки (виписки) субконто вбачається, що відповідач частково сплачувала суму заборгованості за кредитним договором, тим самим вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору, однак в подальшому припинила своєчасно та в належному розмірі, згідно умов договору та затверджених графіків, повертати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої, станом на 20.06.2023 року (дата повернення кредиту), становить 18370 грн., з яких: 11000 грн. - заборгованості за основним боргом (тілом кредиту); 7370 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Факт укладання кредитного договору №17.05.2023-100002747 від 17.05.2023 року та отримання кредиту в розмірі 11000 грн. відповідачем не заперечується.
Правильність нарахувань розміру заборгованості на час розгляду справи судом перевірена, відповідачем не оспорена та не спростована.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно зі ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.
Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачем здійснено дії, спрямовані на укладання договору, а саме відповідач пройшла ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку, заповнила заяву про надання (отримання) кредиту, ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту та шляхом введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписала кредитний договір та паспорт споживчого кредиту.
Тобто відповідач вчинила ряд дій без здійснення яких договір не був би укладеним.
Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма істотними умовами договору та що їй надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Часткова сплата відповідачем на рахунок кредитора коштів є дією, яка свідчить про визнання відповідачем боргу, та є підтвердженням волевиявлення на добровільне виконання ним умов укладеного договору та отримання відповідно до укладеного договору грощових коштів.
Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ч.1,2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом Украiни "Про електронну комерцію" та Законом України "Про споживче кредитування".
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до п.5,6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору на таких умовах шляхом його підписання.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов'язання за укладеним договором позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.
Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується наявними у справі доказами, своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, лише частково сплатила грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, належних доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості до суду не надала.
Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена відповідчам добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №17.05.2023-100002747 від 17.05.2023 року в сумі 18370 грн.
Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 4,12,13,19,81,133,137,141,247, 258, 259, 265, 273,279, 354,355 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.05.2023-100002747 від 17.05.2023 року в сумі 18370 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а всього: 20792 (двадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) гривнi 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр», місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ: 37356833;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ