Справа № 308/18630/25
1-кс/308/7063/25
17 грудня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025070000000519, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тячів, Тячівського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм ТОВ «Нова Пошта» м.Тячів, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні зареєстрованого 15.12.2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1, відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що 15 грудня 2025 року слідчим управління ГУНП в Закарпатській області внесено відомості до ЄРДР №12025070000000519, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14 грудня 2025 року приблизно о 23 год. 45 хв. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 416» д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул.Івана Грабовського що м.Тячів, Тячівського району, Закарпатської області, у напрямку вул.Лазівська що в м.Тячів, Тячівського району, Закарпатської області, маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно не застосував гальмування для зменшення швидкості руху, таким чином грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, а саме п.1.5; 2.3 «б»; 12.1; 12.2; 19.3 та 1.10 ( в частині тлумачення поняття "проїзна частина", "смуга руху") ПДРУ, виїхав на праве узбіччя (виділений конструктивно елемент автомобільної дороги, не призначений для руху транспортних засобів), де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , який рухався правим узбіччям у попутному напрямку, в результаті наїзду ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Тячівської РЛ де помер.
Своїми діями водій ОСОБА_4 , грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме п.1.5; 2.3 «б»; 12.1; 12.2 та 1.10 ( в частині тлумачення поняття "проїзна частина", "смуга руху") ПДРУ, які полягають у тім, що:
-п.1.5: Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п.2.3: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну... і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі...
-п.12.1: Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
-п.12.2: У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
-п.1.10: Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:
безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;
проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів....;
смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів;
узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів.
Не виконання водієм ОСОБА_4 вимог п.п. п.п. .1.5; 2.3 «б»; 12.1; 12.2 та 1.10 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, зокрема отриманням потерпілим ОСОБА_8 , тілесних ушкоджень, що потягли за собою його смерть.
15 грудня 2025 року органом досудового розслідування у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 Кримінального процесуального кодексу України, було затримано ОСОБА_4 та 15 грудня 2025 року у встановленому ст.ст.276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України.
Слідчий стверджує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: рапортом Тячівського РВП від 15.12.2025; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.12.2025; протоколом проведення огляду місця події від 15.12.2025; протоколом тестування на алкоголь ОСОБА_4 від 15.12.2025; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.12.2025; повідомленням про підозру від ОСОБА_4 від 15.12.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 15.12.2025, а також іншими свідченнями та наявними матеріалами кримінального провадженнями.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому обрати щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та особистої поруки неможливо, так як при обранні вказаного заходу, підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, щодо зміни їхніх показів чи відмови від їх дачі, осіб, які б поручились за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків та які викликають довіру суду не встановлено.
Також недоцільно обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки, враховуючи тяжкість злочинів у вчиненні якого він підозрюється, соціальних зв'язків, створюють реальні підстави вважати, що в разі обрання даного запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 може покинути межі як Закарпатської області так і території України.
Що стосується ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то слідчий зазначив наступне.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - ч.3 ст.286-1 КК України, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Крім цього, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь, відтак будучи поза контролем правоохоронних органів вона зможе здійснити підкуп чи іншим способом вплинути на сторін з метою схиляння їх до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином зможе впливати на експертів та спеціалістів, які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Крім цього, на думку сторони обвинувачення наявний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме знаходячись поза контролем правоохоронних органів, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що підозрюваний особисто доставив потерпілого до медичного закладу. Окрім цього, висновків медичної експертизи стосовно стану сп'яніння підозрюваного ще немає, наявні тільки покази драгера. Також захисник звернув увагу на те, що родичі підозрюваного допомагали в організації поховання потерпілого. На думку сторони захисту такий запобіжний захід як тримання під вартою унеможливить відшкодування шкоди потерпілому. Ризики, які вказані слідчим у клопотанні, на думку захисника, не є обґрунтованими. Сторона захисту просить врахувати незадовільний матеріальний стан підозрюваного, а також те, що у нього на утриманні є дружина з інвалідністю та малолітня дитина.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину не заперечував, щиро жалкує про те, що сталося.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Як встановлено слідчим суддею, Головним управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025070000000519, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14 грудня 2025 року приблизно о 23 год. 45 хв. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes-Benz» модель «Sprinter 416» д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул.Івана Грабовського що м.Тячів, Тячівського району, Закарпатської області, у напрямку вул.Лазівська що в м.Тячів, Тячівського району, Закарпатської області, у напрямку вул.Лазівська, що в м.Тячів, тячівського району, Закарпатської області, у нічний час доби, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , який знаходився на обочині навпроти будинку №1 по вул.Івана Грабовського, що в м.Тячів. Від отриманих травм ОСОБА_8 помер у Тячівській РЛ. Водій ОСОБА_4 освічений, результат - 1,21 проміле.
15.12.2025 року о 01 год. 15 хв. ОСОБА_4 затримано.
15.12.2025 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Згідно з п.4 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, наявність існування ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, орган досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.12.2025 року, копією рапорту ОСОБА_9 від 15.12.2025 року, копією протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.12.2025 року, копією протоколу огляду місця події від 15.12.2025 року, копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 15.12.2025 року, копією протоколу допиту підозрюваного від 15.12.2025 року, копією лікарського свідоцтва про смерть №210 від 15.12.2025 року, копією протоколу огляду та перегляду відеозапису від 15.12.2025 року, копією постанови про визнання речовим доказом від 15.12.2025 року та іншими матеріалами справи.
Слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Вказане в сукупності дає підстави слідчому судді прийти до висновку, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може впливати на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів з метою дачі, зміни показань на його користь.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.
Також ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, які б підтверджували його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч.1 ст.176 КПК України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст.177 КПК України).
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.
Застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваною обов'язків.
З огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованих підозрюваному дій, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У свою чергу, доводи сторони захисту зазначених висновків слідчому судді не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою. В частині доводів сторони захисту щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, а саме те, що підозрюваний має на утриманні дружину з інвалідністю, дитину, слідчий суддя зазначає, що вказані обставини жодним чином не стали для підозрюваного тим стримуючим фактором, який би запобіг ймовірному вчиненню підозрюваним вищезазначеного кримінального правопорушення, а тому з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованого підозрюваному діяння, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Медичних висновків щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Слідчим суддею враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Росії), § 179).
Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч.3 ст.183 КПК України).
Слідчий суддя при вирішенні питання щодо можливості застосування застави враховує ступінь встановлених процесуальних ризиків, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, а також його процесуальну поведінку під час розгляду вищезазначеного клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України).
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182КПКУкраїни розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Відтак, приймаючи до уваги обставини вчиненого злочину та особу підозрюваного, зокрема його майновий стан, визнання останнім вини, слідчий суддя вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначивши розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. При визначенні розміру застави суд виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України та вважає за необхідне визначити розмір такої - п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме цей розмір застави є необхідним та достатньою мірою гарантуватиме виконання останньою покладених на неї обов'язків.
Відповідно до ч.7 ст.182КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному, що відповідно до ч.ч.8,9,10 ст.182КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Згідно з ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025070000000519, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2025, відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_4 з 01год. 15 хв. 15 грудня 2025 року по 10 лютого2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним Кодексом України в розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 151 400 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень 00 копійок).
Роз'яснити, що відповідно до положень ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
-здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків до 10 лютого 2026 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 35 хв. 18.12.2025 року.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1