Справа № 296/14556/25
4-с/296/74/25
про відмову у відкритті провадження у справі
22 грудня 2025 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
18 грудня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що на примусовому виконанні Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 69601499 щодо виконання постанови Галицького районного суду міста Львова (справа № 461/2378/22) про конфіскацію транспортного засобу. 07 лютого 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, однак 19 березня 2025 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
05 листопада 2025 року на адресу Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено заяву про виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. У відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 отримала роз'яснення про те, що відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
На підставі наведеного ОСОБА_1 просить: 1) визнати неправомірними дії в. о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у задоволенні заяви про виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників; 2) зобов'язати в. о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або іншу уповноважену особу виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Тобто, зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
Зміст скарги свідчить, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 69601499 щодо виконання постанови Галицького районного суду міста Львова (справа № 461/2378/22) про конфіскацію транспортного засобу.
Постановою Галицького районного суду міста Львова (справа № 461/2378/22) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на неї стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «AUDI A4» VIN № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який зареєстрований на території Литовської Республіки.
Тож, Бабич Д. О. оскаржує бездіяльності посадової особи відділу державної виконавчої служби з примусового виконання судового рішення, постановленого у справі про адміністративне правопорушення, а не за наслідками розгляду цивільної справи.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Разом з цим, відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пункт 1); адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини 1 цієї статті (пункт 4).
Відповідно до частини 2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, враховуючи положення чинного законодавства, подана ОСОБА_1 скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у порядку визначеному ст. 447 ЦПК України може бути оскаржено рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства.
Аналогічні по своїй суті висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №757/62025/17 (провадження №14-619цс18).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З урахуванням викладеного приходжу до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та в порядку, визначеному ст. 447 ЦПК України. Також скаржнику слід роз'яснити право звернення з позовом до відповідного адміністративного суду за правилами, встановленими КАС України.
Керуючись ст.ст.186, 260, 447 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и ла :
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом зі скаргою та доданими до неї документами, надіслати особі, яка її подала. Копія скарги залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК