Справа № 385/1815/25
Провадження № 2/385/829/25
22.12.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» через представницю за довіреністю Паладич А. О. засобами підсистеми «електронний суд» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором № 4702840 від 02.06.2024, що укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 у розмірі 15165,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 10665,00 грн - заборгованість за відсотками, пеня, штраф - 1500,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
стислий виклад позиції сторін
в обґрунтування позову позивач покликався на те, що 02.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4702840 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того, як Відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://credit7.ua/, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 02.06.2024 направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №4702840 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту). В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107. Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://credit7.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 . 02.06.2024 Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направило 02.06.2024 09:03:22 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор 71509, котрий в свою чергу Боржником було 02.06.2024 09:03:33 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №4702840 , на умовах визначених офертою. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» згідно умов укладеного договору надало Позичальнику грошові кошти в сумі 3000,00 грн на умовах строковості (360 днів), зворотності, платності (1,50% на день), шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Надалі, 24.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «CВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-02/25, відповідно до умов якого, з урахуванням Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4702840 від 02.06.2026 на суму 15165,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не надав, хоча вважається таким, що був повідомленим шляхом опублікування оголошення на веб-сайті судової влади, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, крім того, з метою максимального вжиття заходів з повідомлення відповідача, суд скеровував судову повістку за останнім відомим його місцем проживання, яка була вручена відповідачу особисто 17.11.2025. Відповідно, відповідач свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою судді від 12.11.2025 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Свеа Фінанс» за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача, встановив наступне.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно частини 1 статті 546 ЦПК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За змістом статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів
02.06.2024 між ТОВ« ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4702840, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71509 02.06.2024 о 09:03, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2 Договору) (а. с. 11-21).
Сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 грн. Строк кредиту 360 дні з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (пункти 1.2, 1.3 Договору). За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,5% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту, денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки - 1,5 % (п. 1.4.1 Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом складає 19200 грн. (п. 1.6.1 Договору). Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 (п. 2.1 Договору).
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до договору), яка також підписана сторонами, зокрема відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 71509, сторонами узгоджено інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, дати платежів відповідно до встановлених договором умов (а. с. 22).
Листом ТОВ «Пейтек Україна» від 24.01.2025 № 20250124-1205 (а.с. 36) підтверджено успішне перерахування грошових коштів у розмірі 3000 грн 02.06.2024 о 09:05 на картку № НОМЕР_2 (а.с. 30).
24.01.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором (а.с. 42-49).
Згідно платіжної інструкції № 9901 від 27.01.2025 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сплатило на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кошти згідно договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 в сумі 2239946,34 грн (а.с. 52).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 24.01.2025 № 01.02-02/25 від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4702840 на загальну суму 15165,00 грн, номер в реєстрі 1970 (а.с. 55, 56).
Тобто з договору факторингу № 01.02-02/25, укладеного 24.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», витягу з реєстру боржників до цього договору, та платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 27.01.2025 вбачається, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» право вимоги до ОСОБА_1 за договором від 02.06.2024 № 4702840.
З виписки з ЄДРПОУ щодо ТОВ «СВЕА ФІНАНС» вбачається, що видами діяльності товариства є надання інших фінансових послуг, інші види грошового посередництва та інші види кредитування (а.с. 54).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Стосовно правонаступництва за зобов'язаннями.
Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за договором про надання споживчого кредиту № 4702840, який укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , а також розрахунок за договором факторингу.
Стосовно стягнення заборгованості за договором.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 с. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Під час розгляду справи судом установлено, що 02.06.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71509. Відповідно до умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кошти в сумі 3000 грн строком на 360 днів, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.
При цьому суд враховує, що в договорі зазначено особисті дані ОСОБА_1 , РНОКПП, реквізити паспорту, електронна адреса, номери телефонів, домашня адреса. Суд вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору, тому сумнівів в тому, що саме відповідачем такий договір підписано та укладено, в суду немає.
Позивачем доведено, що ОСОБА_1 надавався до цього до ознайомлення Паспорт споживчого кредиту (а.с. 39-41), який також підписано відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 8224 (а.с. 13-14).
Суд вважає підписання паспорту споживчого кредиту відповідачем доведення позивачем виконання первісним кредитором переддоговірного зобов'язання визначеного Законом України «Про споживче кредитування».
Також суд вважає доведеним позивачем факт того, що 02.06.2024 кредитні кошти перераховані відповідачу.
Слід відзначити, що реквізити банківської карти № НОМЕР_2 в листі ТОВ «Пейтек Україна» співпадають із банківськими реквізитами карти, вказаними в п. 2.1 Договору № 4702840 від 02.06.2024.
У подальшому позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на підставі договору факторингу від 24.01.2025 набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 02.06.2024 № 4702840, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .
У підписаному відповідачем договорі про надання споживчого кредиту № 4702840 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину і у зв'язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оскільки не повернув кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 02.06.2024 року № 4702840.
Водночас суд не бере до уваги доказ - Правила надання коштів у позику ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , про ознайомлення з ними, оскільки неможливо достовірно встановити, що саме з ними ознайомився відповідач при укладенні кредитного договору.
Вказані інші надані та досліджені докази суд вважає належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 02.06.2024 № 4702840 у ОСОБА_1 станом на 24.01.2025 утворилась прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 3000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 10665,00 грн, штрафні санкції 1500,00 грн. (а.с. 32-35).
Суд згідний з розрахунком заборгованості в частині нарахувань за тілом кредиту.
Однак слід вказати таке.
Згідно змісту пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денною процентною ставкою за договором споживчого кредитування визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються: доходи кредитодавця у виді процентів, комісії кредитодавця та супутні витрати тощо. Внаслідок чого обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина 3 статті 8 цього Закону).
Враховуючи такі положення цього Закону, його частиною 5 статті 8 встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї же статті, яка не може перевищувати 1 %.
Одночасно за змістом пункту 17 Перехідних та прикінцевих положень вищевказаного закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно п. 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладаючи кредитний договір 02.06.2024 повинні були діяти у межах, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», при визначенні ними розміру денної процентної ставки, максимальний розмір якої не міг бути більшим, ніж той, що встановлено у частині 5 статті 8 цього Закону, оскільки за умовами укладеного договору передбачили її сплату позичальником виключно за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, а не в якості підвищення процентної ставки за неналежне або несвоєчасне виконання обов'язків за договором з повернення кредитних коштів.
В п. 1.4.1 Договору вказано, що денна процентна ставка 1,5 %.
Тобто, надаючи розрахунок боргу за договором та визначаючи заборгованість за процентами за користування кредитом, кредитор нарахував їх ОСОБА_1 відповідно до умов договору, але з порушенням частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», так як розрахував їх за ставкою 1,5 % в день.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини 1 цієї статті, є нікчемним.
Між тим, умови договору, що укладено 02.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , містять усі складові, що визначені у частині 1 статті 12 цього Закону, та не обмежують права позичальника, а отже не можуть бути визнані нікчемними.
Але при їх викладенні в частині визначення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами її розмір не відповідає максимально визначеному розміру денної процентної ставки, встановленої у частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто по факту є порушенням, а не обмеженням, прав позичальника.
Таким чином проценти, які може планувати отримати кредитор від позичальника при належному виконанні ним умов договору протягом усього строку кредитування, нараховуються у розмірі, який враховуються при обчисленні, як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки, тобто розмір таких процентів за користування кредитом на день при належному виконання зобов'язань повинен не бути більшим, ніж максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений у відповідному Законі.
А отже, за положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України у позивача, як кредитора, є право на отримання від позичальника процентів, нарахування яких передбачено умовами укладеного між ними договору, але за розміром, що встановлений в законі, тобто не більше, ніж 1% на день.
Отже суд не бере до уваги розрахунок заборгованості в частині нарахування процентів.
Таким чином, загальний розмір заборгованості позичальниці за процентами у відповідності до періоду та алгоритму здійсненого кредитором розрахунку, а також умов, встановлених частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 7110,00 грн.
Щодо заборгованості за штрафними санкціями суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки штрафи за кредитним договором нараховані за період з 08.07.2024 по 24.01.2025, то відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь позивача.
Таким чином посилання позивача на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення штрафу не відповідають закону та в стягненні такого слід відмовити.
Слід зазначити, що відповідач відзиву, контррозрахунку не надав, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку його аргументам.
Отже, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з допомогою системи «електронний суд» позивачем було сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с. 6).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.
Отже сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в сумі 1614,93 грн (10110/15165*2422,40).
Керуючись статтями 258-259, 263-265ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором № 4702840 від 02.06.2024 в розмірі 10110,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 7110,00 грн - заборгованість за відсотками та 1614,93 грн сплаченого судового збору, а всього 11724 (одинадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 93 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 22.12.2025.
Суддя: /підпис/ М. В. ВЕНГРИН
Згідно з оригіналом
Суддя Гайворонського
районного суду М. В. Венгрин
Дата документу 22.12.2025