Справа № 342/404/25
Провадження № 2/342/395/2025
11 грудня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гайдич Р.М.,
секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позовні вимоги мотивована тим, що з 20.08.2009 позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . В шлюбі народилося п'ятеро дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.03.2025 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Малолітні діти проживають з позивачкою. Старші діти здобувають повну загальну середню освіту в Івано-Франківському ліцею №4, за наймолодшим сином, який є дитиною з інвалідність підгрупи А, позивачка здійснює догляд. Колишній чоловік ОСОБА_3 ще до початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України виїхав за межі країни і. як відомо, з того часу постійно проживає в м. Усті-над-Лабем Чеської Республіки. Участі у вихованні та утриманні неповнолітніх дітей на протязі кількох років не бере, не вчиняє жодних дій для повноцінної участі , як батько, в житті їхніх неповнолітніх дітей, незважаючи на те, що саме зараз вони потребують особливої уваги батьків. Такі дії відповідача вважає неприпустимими та такими, що негативно впливають на формування світобачення та розвиток дітей. Вважає, що він умисно ухиляється від своїх обов'язків щодо виховання дітей та забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти.
Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подати суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.27-29)
В судовому засіданні позивачка просила позов задовольнити із наведених в ньому підстав. Повідомила, що батько до дітей не навідується десь пів року, дітьми не цікавиться, не надає їм жодної допомоги. Також ствердила, що раніше він надавав дітям допомогу перебуваючи за межами України десь рік тому. На даний час відповідач лікується у психіатра. Відповідач веде себе агресивно по відношенню до дітей, тощо. Наголосила, що позбавлення його батьківських прав буде кращим для дітей в майбутньому, зокрема вони не будуть зобов'язані допомагати йому в разі необхідності. Також наголосила, що старша донька має намір навчатись за кордоном в майбутньому і їй не потрібно буде отримувати дозвіл від батька на виїзд. Хоча зазначила, що в них ще не виникало жодних випадків відмови батька на виїзд дітей за межі України, але можуть виникнути в майбутньому. Також зазначила, що в разі позбавлення батьківських прав відповідача вона зможе виїжджати за межі України без його згоди. На аліменти вона не подає відповідача зважаючи на його стан здоров'я.
Представник позивача ствердила, що відповідач свідомо ухиляється від виховання та утримання дітей не надаючи їм жодної допомоги. Перебуває на лікуванні.
Відповідач в судовому засіданні 11.12.2025 повідомив, що він на даний час не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Зазначив, що останній раз він відвідував дітей десь 2 місяці тому, а спілкувався по вайберу два дні тому. Також ствердив, що він на даний час лікується в м.Івано-Франківську в центрі психологічного здоров'я куди прибуває один раз на місяць до лікуючої його лікарки. Він не є особою з інвалідністю. Бажає спілкуватись із дітьми після видужання.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради був повідомлений у передбаченому чинним законодавством порядку. До суду, 11.11.2025 та 14.11.2025 від представника третьої особи Стефанець Г.Я. поступило клопотання, в якому зокрема, просили суд розгляд справи проводити без участі представника органу опіки та піклування. (а.с.90-91,109)
Передбачених ч.2 статті 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Суд, вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Фактичні обставини встановлені судом:
ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с.6)
ІНФОРМАЦІЯ_8 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_5 , що доводиться копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . (а.с.7)
ІНФОРМАЦІЯ_9 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 . (а.с.8)
ІНФОРМАЦІЯ_10 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 . (а.с.9)
ІНФОРМАЦІЯ_11 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 . (а.с.10)
Позивач ОСОБА_1 та неповнолітні діти сторін донька ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 . (а.с.11-16)
Також, із копії посвідчення серії НОМЕР_6 вбачається, що син сторін ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дитиною з інвалідністю групи А. (а.с.17)
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2025 року по справі № 344/2709/25 (провадження 2/344/2104/25) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26 серпня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1213 - розірвано. (а.с.18-20)
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права:
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 вже протягом кількох років ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно їх спільних малолітніх дітей, не цікавиться їхнім життям, не займається їх вихованням, не забезпечує матеріально.
В судовому засіданні 11.11.2025 позивачка ствердила, що раніше відповідач цікавився дітьми, надавав їм матеріальну допомогу, зокрема перебуваючи за межами України близько року тому, однак останнім часом ними не цікавиться не надає жодних коштів на їх утримання. Одночасно позивачка повідомила, що відповідач відвідував дітей десь пів року тому, перебуваючи в м.Івано-Франківську по справах. Щоб він спеціально навідав дітей то такого останнім часом не було. Спілкуючись із дітьми часом він виражає агресію в їх бік.
Крім іншого позивачка ствердила, що останній раз коли він спілкувався із дітьми в м.Івано-Франківську то він вів себе не агресивно по відношенню до них. Наголосила, що відповідач проходить лікування у психіатра. Також вона наполягала, що позбавлення батьківських прав відповідача позитивно вплине на дітей і діти не будуть від нього залежними. Наголосила, що старша донька має намір виїхати за межі України на навчання і вона не матиме обов'язку отримувати дозвіл батька на виїзд за кордон, також в майбутньому батько не зможе змушувати дітей надавати йому допомогу в разі необхідності, тощо.
Також у висновку органу опіки і піклування зазначено, що відповідно до листа від 11.06.2025 № 47.5-08/317 фахівцем із соціальної роботи КЗ «Міський центр соціальних служб» 11.06.2025 відвідано сім'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт оцінки потреб сім'ї. За результатами оцінювання потреб з'ясовано, зокрема, що складні життєві обставини відсутні. Відповідно до інформації наданої адміністрацією ліцею №4 Івано-Франківської міської ради діти сторін ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчаються в даному ліцею. На даний час всі діти проживають з матір'ю, яка займається їх вихованням та навчанням, бере активну участь у позашкільному житті класів, відвідує батьківські збори, постійно спілкується з класними керівниками. Діти завжди охайно одягнені, навчальні заняття не пропускають. Батько ОСОБА_3 участі у вихованні дітей не бере, батьківські збори не відвідує. Відповідно до інформації наданої КНП «ЦПМКДД» на прийом до лікаря дітей приводить мати ОСОБА_1 , рекомендації виконує. ОСОБА_3 (відповідач) подав до Служби у справах дітей письмові пояснення, в яких зазначив, що «підтримує колишню дружину про позбавлення батьківських прав». Батько пояснив, що не бере участі у вихованні дітей, не піклується про їх здоров'я, не забезпечує фінансово. Батько вказує, що проходить лікування у психіатра. На що додає підтверджуючі документи. Відповідно до протоколу бесіди з дитиною ОСОБА_4 від 11.07.2025, стало відомо, що дівчинка знає про позов матері. Вона має нейтральне ставлення до ситуації. ОСОБА_4 розповіла, що був випадок коли батько телефонував і погрожував, дитині від цього було страшно. З її слів. Батько телефонує один раз на тиждень, цікавиться справами дочки. У розмові з працівниками ОСОБА_15 ОСОБА_5 повідомила, що знає про позов матері. Але більше нічого стосовно цього з мамою не обговорювала. З батьком дівчинка рідко спілкується, востаннє бачила тата на своєму дні народженні 23.05.2025. Розповіла, що батько не привітав її особисто та не подарував подарок. Відповідно до інформації Ясенево-Пільнівського старостиснкього округу Городенківської міської ради від 28.07.2025 ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_2 , але фактично проживає по АДРЕСА_3 в господарстві батька, де створені належні житлово-побутові умови, що підтверджується відповідним актом. Також, в акті комісії зазначено, що він погоджується з позбавленням його батьківських прав, аліменти не сплачує, стан здоров'я незадовільний, пов'язаний з порушенням психіки. На даний час не працює, характеризується позитивно. Питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 25.09.2025 у присутності обох батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . (а.с.112-117)
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Подібний висновок викладено у постанові від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №461/7387/16-ц).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі №357/12295/18, від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивачка посилалась на те, що відповідач протягом тривалого часу не займається вихованням дітей, не цікавиться їх життям та станом здоров'я, не надає матеріальної допомоги, не спілкується та не відвідує їх, не проявляє належного батьківського піклування, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Однак позивачкою, всупереч приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підставі яких можна дійти до беззаперечного висновку про те, що відповідач злісно ухиляється від участі у вихованні дітей, як і не надано доказів його жорстокого поводження із дітьми.
Разом з тим, судом встановлено, що у матеріалах справи міститься заява відповідача зі змісту якої вбачається, що він позовні вимоги визнає та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його дітей. (а.с.53)
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У постанові Верховного суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22 (провадження №61-10115св23) зазначено, про те, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Як вже зазначалось відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З висновку органу опіки та піклування Івано-Франківської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.11.2025 № 1187, випливає, що орган опіки та піклування вважає за не доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.110-117)
Суд зазначає, що недостатня участь батька у вихованні дітей протягом останніх кількох місяців, не може бути безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачкою не доведено.
Не здобуто судом і підтвердження того, що позбавлення відповідача батьківських прав змінить життя дітей на краще та захистить їх від його неправомірної поведінки.
При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості матері чи батька з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини між собою може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав. А та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дітей займається позивачка, а батько дітей кілька місяців не спілкується з ними, не проявляє зацікавленості в їхній подальшій долі, не свідчить безумовно про те, що відповідач не бажає приймати участь в утриманні та вихованні дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Відтак, судом не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дітьми, брати участь у їхньому вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, які залишилися проживати з матір'ю після розірвання шлюбу.
За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, та втрати інтересу до участі у вихованні дітей, суд не вбачає наявності правових підстав для позбавлення його батьківських прав.
Наявні в матеріалах справи докази вказують на помилки у поведінці відповідача, неправильні кроки у вихованні дітей та недостатню участь батька у їх житті, однак не можуть слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Таким чином, разом з усіма іншими доказами, враховуючи конкретні обставини даної справи, суд встановлює, що підстави для позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 на даний час відсутні.
Щодо заяви відповідача про згоду із позбавленням його батьківських прав, то у справах про позбавлення батьківських прав визнання відповідачем позову суперечить закону, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Суд вважає, що відповідач на даний час не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дітей, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав, а позивачкою не надано доказів, що такий захід буде відповідати інтересам дітей.
Висновки суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Підсумовуючи викладене, виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дітей, з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення батьківських прав, враховуючи відсутність доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей, відсутності доказів того, що він, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує їх не виконувати, а також те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, яка застосовується лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, позбавлення батьківських прав відповідача не відповідатиме інтересам дітей, тому в задоволенні позову слід відмовити.
При цьому суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність належного ставлення до виховання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оскільки його участі у розвитку і вихованні дітей є недостатньою, поклавши при цьому на орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків.
На підставі ст.ст. 19, 150, 155, 164-166 Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 211, 223, 258, 259, 264-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей.
Покласти на Службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Місце реєстрації проживання відповідача ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Місцезнаходження третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - вул. М.Грушевського,21 м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 36498179.
Повне судове рішення складено 19.12.2025.
Суддя: Гайдич Р. М.