Справа № 235/7/15-к
Провадження № 1-кп/0203/802/2025
іменем України
19 грудня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра
в складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050410002379 від 12.10.2014 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 289 КК України,
На розгляді Центрального районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 289 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про направлення даного кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності за Заводським районним судом м.Кам'янського для об'єднання з кримінальним провадженням № 12015050410000057 від 12.01.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 396, ч.2 ст.289 КК України.
Обґрунтував клопотання тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
24.10.2014 іншого підозрюваного у вчиненні вказаних правопорушень ОСОБА_8 оголошено у державний розшук.
Постановою прокурора Красноармійської міжрайонної прокуратури Донецької області від 05.01.2015 року матеріали кримінального провадження № 12014050410002379 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289 КК України, виділені в окреме провадження, оскільки кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 підлягало спрямуванню до суду.
Разом з тим, Заводським районним судом м.Кам'янського розглядається кримінальне провадження № 12015050410000057 від 12.01.2015 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України.
Оскільки кримінальні правопорушення, в яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинені групою осіб і на території, підсудність якої визначена за Заводським районним судом м. Кам'янського, потерпілі та свідки у вказаних провадженнях є одними й тими ж особами, прокурор просив направити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції для визначення підсудності.
Захисник при вирішенні клопотання прокурора поклався на розсуд суду. разом з цим зазначив, що роз'єднання матеріалів було недоцільним, за версію ОСОБА_7 вбивство вчинив саме ОСОБА_8 , перекваліфікація його дій на ч.1 ст.396 КК України була безпідставною.
Обвинувачений до підготовчого судового засідання не з'явився, хоча про день, час судового засідання був повідомлений належним чином, враховуючи приписи ч.4 ст.34 КПК України, суд вважає можливим розгляд клопотання у його відсутність.
Потерпіла надала заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі.
Вислухавши заявлене клопотання, думку захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
Положеннями п.4 ч.3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення як направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Згідно з ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою з ОСОБА_8 , та у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою з ОСОБА_8 .
Водночас Заводським районним судом м.Кам'янського розглядається кримінальне провадження № 12015050410000057 від 12.01.2015 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України (справа №235/3718/19), тобто у вчиненні заздалегідь не обіцяного приховування особливо тяжкого злочину та у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб. Дане кримінальне провадження відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень також знаходиться на стадії підготовчого судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватись в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань у тому числі, щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положеннями норми ст. 21 КПК України передбачено право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
За змістом норм ч.ч. 1, 5 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані чи прийняті в розумні строки. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк, стало предметом судового розгляду, щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Таким чином, оскільки об'єднання матеріалів кримінального провадження є правом, а не обов'язком суду, то вирішуючи відповідне питання суд (1) має виходити з наявності визначених для цього підстав, (2) керуватися загальними принципами КПК України, та Конвенції, (3) надати оцінку можливого негативного впливу об'єднання матеріалів кримінального провадження, з урахуванням обставин конкретного провадження / проваджень.
Відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються (див. рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 р., заява № 18390/91).
Надані стороною обвинувачення до матеріалів провадження докази підтверджують наявність у цьому випадку обставин, визначених ч. 1 ст. 217, ч. 2 ст. 334 КПК України, тобто клопотання прокурора має бути належним чином розглянуте судом. Матеріали провадження не містять доказів про наявність обставин, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 217 КПК України виключають можливість об'єднання кримінальних проваджень.
Розгляд клопотання на цій стадії у повній мірі відповідає положенням ст. 315 КПК України та узгоджується з принципом розумності строків судового розгляду та принципом «процесуальної економії».
Відповідно до загальноприйнятого підходу, в тому числі з урахуванням принципу «процесуальної економії» суд вважає, що розслідування та судовий розгляд справи, за якою проходять не всі обвинувачені співучасники, є скоріше вимушеним заходом та має застосовуватися як виняток. Окремий судовий розгляд проваджень щодо кримінального правопорушення, учиненого у співучасті, створює ризик неповноти розслідування та судового розгляду і може призвести до порушення принципу об'єктивності та всебічності розгляду справи судом.
Виділення справи щодо ОСОБА_8 у окреме провадження було обумовлене тим, що він переховувався від органів досудового розслідування та був оголошений у розшук. Тобто, на той час існувала належна підстава для проведення відповідного окремого досудового розслідування щодо ОСОБА_8 . У той же час, оскільки на момент підготовчого судового засідання наведена підстава більше не існує, беручи до уваги, що потерпіла та свідки в цих провадженнях є одними й тими ж особами, доречним є вирішення судом питання про об'єднання кримінальних проваджень.
При цьому суд має ураховувати, що відповідно до практики ЄСПЛ (див. п.п. 104, 105 рішення «Навальний і Офіцеров проти Росії» від 23 лютого 2016 року) окремий розгляд справ покладає на суд необхідність дотримання певних вимог під час розгляду відповідних справ, що, у свою чергу, створює додаткові ризики для охоронюваних законом прав обвинувачених.
Перша вимога - обов'язок суду утримуватися від буд-яких висновків або тверджень, що можуть стосуватися судового розгляду за іншим пов'язаним кримінальним провадженням, у тому числі відносно того, що інші можливі співучасники були причетні до цього злочину, і що це були саме вони особисто.
Друга вимога - це обов'язок суду утримуватися від прийняття фактичних обставин, викладених в іншій справі, як встановлених res judicata, тобто без додаткової перевірки, якщо обвинувачений не брав участі в попередньому процесі.
Чинне законодавство не містить прямих вказівок на необхідність дотримання судами двох вищезазначених вимог ЄСПЛ, оскільки основоположним є принцип прийняття кожним судом рішення виключно на свій розсуд, без можливості урахування обставин іншого пов'язаного провадження.
Певна можливість урахування обставин іншого провадження допускається виключно у випадках, передбачених ст. 90 КПК України, у якій зазначається, що судове рішення, яке має преюдиційне значення, не є доказом, а може бути використано лише при вирішенні питання допустимості доказів. Таке рішення має набути законної сили та встановлювати порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами.
У той же час, вищенаведене жодним чином не виключає, що на думку стороннього спостерігача може убачатися певна схильність судів діяти узгоджено у подібних ситуаціях, особливо коли обидва провадження мають одночасно розглядатися тим самим судом. У п. 108 рішення ЄСПЛ «Навальний і Офіцеров проти Росії» від 23 лютого 2016 року наголошується, що «… Суд уважає, що за даних обставин суди, які розглядали пов'язані між собою справи в рамках окремого провадження, були явно схильні до того, щоб діяти узгоджено, тому що будь-які висновки, що не узгоджуються між собою, у таких справах могли поставити під сумнів юридичну чинність двох вироків, винесених тим самим судом. Суд уважає, що в цьому випадку ризик винесення вироків, що суперечать один одному, знижував мотивацію суддів до встановлення істини в справі та обмежував їхню здатність до відправлення правосуддя, що завдало непоправної шкоди незалежності та неупередженості суду, а також, у більш широкому сенсі, його здатності забезпечити справедливий судовий розгляд…»
Тобто, об єднання проваджень у цьому випадку забезпечує дотримання загального принципу презумпції невинуватості особи, закріпленого у ст. 17 КПК України, і одночасно дозволяє у майбутньому уникнути будь-яких сумнів у неупередженості складу суду під час вирішення справи.
Також суд вважає, що об'єднання проваджень у цьому випадку є належним захистом свободи обвинувачених від самовикриття, закріпленого ст. 18 КПК України, оскільки за наявності двох проваджень в одній справі особа буде знаходитися у процесуальному статусі обвинуваченого, а у іншій може виступати як свідок.
ЄСПЛ приділяє особливу увагу подібним ситуаціям, наприклад, у п. 109 рішення ЄСПЛ «Навальний і Офіцеров проти Росії» від 23 лютого 2016 року з цього приводу зазначається, що «…Суд уважає, що виділення справи Х в окреме провадження, зокрема, його засудження на підставі досудової угоди про співпрацю в межах спрощеної процедури судового провадження, скомпрометувало Х як свідка у справі заявників. Як зазначалося вище, засудження Х ґрунтувалося на версії подій, що була сформульована стороною обвинувачення та самим обвинуваченим у результаті укладення угоди про співпрацю, за відсутності необхідності перевірити таку версію або підкріпити її додатковими показаннями. Згодом, виступаючи як свідок, Х був змушений повторити покази, надані ним як обвинуваченим на підставі угоди про співпрацю. Дійсно, якби в ході судового розгляду в справі заявників було доведено, що покази Х є неправдивими, вирок, винесений на підставі досудової угоди про співпрацю, могло би бути скасовано, а призначене покарання посилено. Більше того, коли б суд прийняв рішення про оголошення попередніх показів Х у ході судового розгляду, перш ніж захист мав можливість допитати його як свідка, у будь-якого незалежного спостерігача могло б скластися враження, що тим самим суд закликав свідка дотримуватися конкретної версії подій...».
Роздільний судовий розгляд проваджень щодо кримінального правопорушення, вчиненого у співучасті, може призвести до відсутності у повній мірі розуміння обвинуваченим меж висунутого обвинувачення у кожному окремому провадженні. За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. У той же час, паралельний розгляд у суді різних проваджень щодо окремих співучасників, вочевидь, ускладнює усвідомлення обвинуваченими меж висунутого обвинувачення, з огляду на наявність одних і тих самих обставин вчинення злочину у різних провадженнях.
При цьому ЄСПЛ констатує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що правопорушення були вчинені в межах територіальної юрисдикції Заводського районного суду м.Кам'янського, суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 34, 314, 315, 615 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014050410002379 від 12.10.2014 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289 КК України, направити до Дніпровського апеляційного суду (м.Кривого Рогу) для вирішення питання про направлення кримінального провадження до Заводського районного суду м.Кам'янського для об'єднання з кримінальним провадженням № 12015050410000057 від 12.01.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 396, ч.2 ст.289 КК України.
Повний текст ухвали складено та оголошено 19 грудня 2025 року о 16.45 годині.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3