Справа № 175/13478/24
Провадження № 1-кп/175/812/24
Іменем України
"18" грудня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024052390001299 від 01 серпня 2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Дебальцеве Донецької області, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, без зареєстрованого місця мешкання, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України,
І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація.
Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизні, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних, проходити медичний огляд, проходити військову службу і виконувати військовий обов'язок у запас, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП, де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Встановлено, що громадянин ОСОБА_4 , 27 квітня 2023 року зарахований в запас та 12 травня 2023 року взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином ОСОБА_4 є військовозобов'язаним запасу. У зв'язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації ОСОБА_4 09 липня 2024 року пройшов військово-лікарську комісію, згідно з якою визнаний придатним до військової служби. 09 липня 2024 року ОСОБА_4 вручено під особистий підпис повістку №404 від 09 липня 2024 року, згідно з якою ОСОБА_4 наказано з'явитись 17 липня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах У країни.
Проте, військовозобов'язаний ОСОБА_4 , будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією без поважних причин, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст. ст. 1, 10, 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» 17 липня 2024 року та в подальшому не прибув до місця призову - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 , вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.
В зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним кримінального правопорушення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєне це кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставинах. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
ІV. Мотиви призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, у зв'язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі.
Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, який посягає на встановлений законом порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом за мобілізацією, проте відмова обвинуваченого від виконання свого конституційного обов'язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України вказує на значну суспільну небезпечність вчиненого ним діяння, обставини, які пом'якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. При цьому суд зважає на те, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В іншому випадку звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті).
На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення такого покарання обвинуваченому буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, і саме таке покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили
Цивільний позов не заявлявся.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази:
-пояснення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , копію облікової картки військовозобов'язаного, копію паспорта, копію військово-облікового документа військовозобов'язаного, копію мобілізаційного розпорядження, копію довідки ВЛК, копії двох аркушів доведення вимог законодавства, копію анкети кандидата та прийняття на військову службу, копію журналу обліку видачі та вручення повісток, копію розписки в отриманні повістки, копію списку військовозобов'язаних, які підлягають явці на відправку, копію рапорту про здійснені заходи щодо пошуку військовозобов'язаного - залишити зберігати при матеріалах справи.
-Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст вироку складено 18 грудня 2025 року. У відповідності до положень ч. 15 ст. 615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
Суддя ОСОБА_1