Справа № 750/10005/25
Провадження № 2/750/2768/25
22 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
суддіСупруна О.П.,
секретарЩибря Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/10005/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мезенцева 80» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
22.07.2025 ОСББ «Мезенцева 80» засобами поштового зв'язку звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4 641 грн 60 коп., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, а також стягнути судові витрати.
Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 29.07.2025 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив судове засідання для її розгляду по суті на 09.10.2025.
15.09.2025 представник позивача за допомогою системи «Електронний суд» надіслала заяву про закриття провадження по справі у зв'язку зі сплатою боржником боргу. Окрім цього, просить повернути сплачений ними судовий збір та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення засідання оповіщені. Представник позивача в письмовій заяві просила провести судове засідання без її участі. Відповідач про причини неявки не повідомила.
На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, зазначила, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від викладеним у постанові від 20.09.2021 у цивільній справі № 638/3792/20.
Відповідно до висновку Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Таким чином, закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору пов'язується з тим, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самим сторонами врегульовані спірні питання. Закриття провадження в справі може з цієї підстави мати місце як за заявою сторони в процесі, так і за відсутності такої.
Натомість закриття провадження в справі внаслідок відмови позивача від позову при певній зовнішній подібності до закриття провадження через відсутність предмета спору пов'язується з іншими підставами та діями: обов'язковою наявністю заяви (вольової дії) позивача; роз'ясненням позивачу процесуальних наслідків його дій; прийняттям судом відмови позивача від позову. Відсутність предмета спору і відмова позивача від позову не є тотожними юридичними фактами, відмова від позову може мати місце з різних причин, а предмет спору при цьому може продовжувати існувати.
Як убачається зі змісту клопотання, представник позивача просила закрити провадження в справі, оскільки відсутній предмет спору.
Право вибору процесуального способу закінчення судового спору з відповідачем, якщо для цього в позивача виникли підстави, належить позивачеві.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як убачається з наданої представником позивача - адвокатом Матвійчук А.С. копії квитанції, заборгованість, сплату якої вимагав позивач, сплачена 21.07.2025, 20.08.2025, 04.09.2025 на загальну суму 5 455,00 грн, тобто після звернення до суду з позовом.
Оскільки позивач не підтримує своїх вимог унаслідок їхнього задоволення відповідачем після пред'явлення позову, на виконання приписів частини третьої статті 142 ЦПК України з відповідачів належить стягнути понесені в справі витрати.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;
3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі
№ 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від
25.05.2021 у справі № 910/7586/19).
Правничу допомогу ОСББ «Мезенцева 80» надавала адвокат Матвійчук А.С. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 12/06/25/4 від 12.06.2025, за умовою пункту 3.1 якого вартість послуг (гонорар) складає 4 600,00 грн, та ордера на надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2025. Згідно платіжної інструкції №1336 від 10.07.2025 позивач сплатив адвокату 4 600,00 грн. (а.с. 16-17,19,22)
Ураховуючи відсутність заперечень позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу та права суду за власною ініціативою втручатися в договірні відносини адвоката та клієнта, вони підлягають стягненню у визначеному ними розмірі.
Крім того, за приписом пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Ураховуючи, що ОСББ «Мезенцева 80» при подачі позову був сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 1337 від 17.07.2025, а також закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору, наявні підстави для повернення позивачеві судового збору.
Керуючись статтями 255, 257-261, 353, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити клопотання представника позивача.
Закрити провадження в цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мезенцева 80» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Льотна 27А» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600 грн 00 коп. (чотири тисячі шістсот гривень 00 коп.).
Повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Мезенцева 80» (місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Ю. Мезенцева, 80, код ЄДРПОУ - 43058111) судовий збір у сумі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок), сплачений згідно платіжної інструкції № 1337 від 17.07.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів із дня складення.
Суддя