Справа № 766/5823/25
н/п 2/766/9121/25
26 листопада 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.
Секретар судового засідання Кошева А.П.
Справа №766/5823/25; провадження №2/766/9121/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за
позовом: акціонерного товариства «Таскомбанк» поданої представником за довіреністю Бойко Оленою Сергіївною (ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30)
до
відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 )
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
15 квітня 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №002/3502456-СК від 06.12.2017 року у розмірі 117 762,96 грн. станом на 09.04.2025 року та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 06 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до позивача з заявою на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки(з встановленням кредитного ліміту) та 06.12.2017 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір №302/4149019-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з встановленням кредитного ліміту), що разом складає кредитний договір.
Відповідно до умов кредитного договору та Заяви про приєднання до Публічної пропозиції відповідачу позивачем відкрито кредитну лінію на картковий рахунок з встановленням кредитного ліміту на споживчі потреби у розмірі 64 600,00 грн. строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк зі встановленою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 39,60 відсотків річних з 06.12.2017 по 31.01.2019 року та 43,20 відсотків річних з 01.02.2019 року. Визначено порядок повернення заборгованості за Кредитною лінією щомісяця до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 2% від суми заборгованості (не менше 100 грн., але не більше залишку заборгованості).
Підписавши Заяву-договір, позичальник підтвердив, достовірність відомостей, відображених в Заяві-договору, підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього, надав свою згоду на те, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку згідно внутрішніх нормативних документів Банку та надав свою пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту.
Кредитні кошти Позичальнику було надано у спосіб, визначений умовами Кредитного договору, Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.
Позичальник взяті на себе зобов'язання за договором перестав виконувати та перестав сплачувати заборгованість за кредитом та процентами.
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 09.04.2025 року у Позичальника перед позивачем утворилася заборгованість, що становить 117 762,96 грн., з яких:
- 62 312,83 грн. - заборгованість по тілу кредиту;
- 55 450,13 грн. - заборгованість по відсоткам.
Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Відповідач відзиву на позов не подав, був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Про причини не вчинення такої процесуальної дії як подання відзиву на позовну заяву суд не повідомив. Клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
ІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 24.07.2025 року.
Представник позивача у час призначений для розгляду справи за суттю не з'явився, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Заперечень щодо ухвалення заочного рішення не надходило.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 18.09.2025 року.
У зв'язку із перебуванням Головуючого судді у відрядженні, розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 29.10.2025 року.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 26.11.2025 року.
Представник позивача у час призначений для розгляду справи за суттю не з'явився, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Заперечень щодо ухвалення заочного рішення не надходило.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач повторно не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач будучи повідомленим належним чином про розгляд справи відносно нього, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
06.12.2017 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір №302/4149019-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з встановленням кредитного ліміту).
Підписавши Заяву договір №302/4149019-СК та умови надання та обслуговування Кредитної лінії Позичальник акцептував пропозицію АТ «Таскобанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та погодився з тим, що розмір та строк дії, процентна ставка та розмір ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови щодо банківської кредитної картки та кредиту встановлюється відповідно до умов договору, до яких Позичальник беззастережно приєднується(з усіма змінами та доповненнями, що відбулися протягом дії цієї Заяви-договору.
ОСОБА_1 було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено Ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 64 600,00 грн. зі сплатою процентної ставки за встановленим кредитним лімітом 39,60 відсотків річних з 06.12.2017 по 31.01.2019 року та 43,20 відсотків річних з 01.02.2019 року, строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором №302/4149019-СК від 06.12.2017 року.
Однак, Позичальник свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Згідно з наданих позивачем розрахунків щодо заборгованості за договором №302/4149019-СК від 06 грудня 2017 року станом на 09.04.2025 року, становить 117 762 грн. 96 коп., в т.ч.:
- заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 62 312,83 грн.;
- заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) - 55 450,13 грн.,
Станом на час розгляду справи судом відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, заборгованість не сплатив. Відомості про виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у суду на час розгляду справи відсутні.
ІV. Оцінка Суду.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) підтвердив, що між ним та Банком досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів, в тому числі договору банківського рахунку та кредитного договору.
Отже, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з кредитного договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
За обставинами цієї справи відповідач 06.12.2017 року підписав заяву-договір №302/4149019-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки, чим беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ «Таскомбанк»: www/tascombank.com.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку згідно внутрішніх нормативних документів Банку.
За змістом кредитного договору відповідач погодився з умовою про комісію за обслуговування кредитної заборгованості, які можуть стягуватися додатково відповідно до діючих Тарифів банку(за заняття грошових коштів з поточного рахунку готівкою через касу АТ «Таскомбанк» або за допомогою платіжних пристроїв за здійснення банківського переказу з поточного рахунку тощо.).
Відповідно до змісту договору, який складається з заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції №302/4149019-СК від 06.12.2017 року відповідач був ознайомлений і погодився з його умовами, а також з відповідальністю, яка наступає в разі невиконання узгоджених умов кредитного договору.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості, який узгоджується з випискою по особовому рахунку відповідачки, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, суд вважає, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчить про отримання та користування відповідачем кредитними коштами, а факт часткового погашення заборгованості за користування кредитом свідчить про фактичне визнання відповідачем як кредитних правовідносин між сторонами так і виниклої заборгованості.
Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують не виконання відповідачем умов договору та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, або які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на що підлягають задоволенню повністю.
V. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідно платіжної інструкції №2999 від 10 квітня 2025 року позивачем сплачено 2 422, 40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 625, 1046, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284, 353-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30) заборгованість за кредитним договором № 302/4149019-СК від 06.12.2017 року станом на 09.04.2025 року у розмірі 117 762, 96 грн., з яких: 62 312,83 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 55 450,13 грн. заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30) в рахунок відшкодування судового збору 2 422, 40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено в межах строків визначених положенням ч. 6 ст. 259 ЦПК України.
СуддяЄ. М. Булах