Справа № 1527/19032/12
Провадження №2/523/3181/25
"22" грудня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.,
за участю секретаря - Березніченко В.Є.,
представника позивача - Приходько В.М.,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Одеса, у залі суду №15, в порядку загального позовного провадженні, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
10.12.2012 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №840-н від 02.08.2006 та внесення змін, яким просило стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 31 388,95 дол. США, яка складається з:
- залишку основного боргу по кредиту в розмірі 15828,13 дол. США;
- прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.01.2009 по 28.11.2012 в розмірі 10 800,83 дол. США;
- пені за період з 18.04.2011 по 28.11.2012 в розмірі 38 046, 60 грн. (4 759,99 дол. США);
- та прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 09.12.2008 по 28.11.2012. в розмірі 4800,0грн.
Внести зміни до кредитного договору №840-н від 02.08.2006р. змінивши п. 1.2. з «240 місяців» на «терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду» та п.1.4.4. «останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 02.08.2026р.» замінити на «датою здійснення остаточного платежу в рахунок погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду».
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009р. з ОСОБА_1 був стягнутий борг за договором кредиту в розмірі 325875,77 гривень. Однак, оскільки договір не було розірвано, позивач продовжує нараховувати відсотки та пеню, в зв'язку з чим станом на 28.11.2012р. за відповідачем рахується борг в розмірі зазначеному вище, який складається з: основного боргу в розмірі 15828,13доларів США, прострочених процентів за користування кредитом в розмірі з 01.01.2009р. по 28.11.2012р. в розмірі 10800,83 доларів США та пені за період з 18.04.2011р. по 28.11.2012р. в розмірі 4759,99 доларів США. Посилаючись на те, що відповідачем істотно порушені умови договору, позивач додатково просить внести зміни до кредитного договору змінивши в п. 1.2. з « 240 місяців» на «терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду» та в п.1.4.4. «останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 02.08.2026р.» замінити на «датою здійснення остаточного платежу в рахунок погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду». Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2013 року: позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» - задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» основну та прострочену заборгованість за кредитним договором в розмірі 15828,13 доларів США, суму боргу за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 01.01.2009р. по 28.11.2012р. в розмірі 10800,83доларів США, пеню за період з 18.04.2011р. по 28.11.2012р. в розмірі 38046,60 гривень, прострочену комісійну винагороду в розмірі 4800 гривень, судові витрати в розмірі 2556,92 гривень. Визначено стягнення заборгованості зазначеної в доларах США проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом Національного Банку України на день проведення оплати по поверненню боргу. Внесено зміни до кредитного договору №840-н від 02.08.2006р., змінивши п. 1.2. з « 240 місяців» на «терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду» та п.1.4.4. «останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 02.08.2026р.» замінити на «датою здійснення остаточного платежу в рахунок погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду».
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.02.2013р. - скасовано, розгляд справи призначено у підготовчому судовому засіданні на 10.04.2025р.
03.04.2025р. представник ОСОБА_1 - адвокат Попова О.А. подала до суду відзив на позовну заяву, яким просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовано відзив наступним: 1) по частині позовних вимог спір було вирішено ще у 2009 році, при вирішенні позовної заяви заступника прокурора Суворовського району м.Одеси по справі № 2-4048/09, оскільки вимога про дострокове стягнення основного боргу вже була розглянута судом у справі № 2-4048/09, то відсутні правові підстави для стягнення основної суми боргу; 2) співставивши розрахунки заборгованості за кредитним договором у двох справах, вбачається, що заборгованість за основним боргом різниться, також незрозуміло яким чином відбулося зарахування боргу після реалізації іпотечного майна , а відтак наданий банком розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом у справі; 3) борг по валютному кредиту, визначений на основі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в грошовій одиниці - гривні, не підлягає перерахунку в іноземну валюту при вирішенні питання про стягнення боргу за кредитним договором, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 541/62/16-ц. Відтак, розмір заборгованості за кредитним договором, що був визначений заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 року у справі № 2-4048/09 перерахунку не підлягає; 4) позивачем неправомірно нараховані відсотки за користування кредитом та пеня. Після того як Банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та звернувся 12.12.2008 року до суду з позовом про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, договір про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006 року припинив свою дію, а кредитор втратив можливість нарахування та стягнення з боржника відсотків за кредитним договором та пені. Відтак, нарахування Позивачем відсотків за користування кредитом та пені починаючи з 13.12.2008 року є незаконними, як і вимога позивача про внесення змін до кредитного договору, а тому у задоволенні вказаних вимог слід відмовити у повному обсязі; 5) щомісячне нарахування комісії за супроводження кредиту є незаконним. Встановивши в кредитному договорі сплату комісії за супроводження кредиту, Банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються Позичальнику. При цьому Банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, що є незаконним. 6) заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 року по справі №2-4048/09 було в повному обсязі виконано відповідачкою та в рахунок погашення боргу по кредитному договору було проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно протоколу №1610/195-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого (предмета іпотеки) нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 від 02.02.2011 року вбачається, що переможцем аукціону стала ОСОБА_4 . Ціна продажу нерухомо майна склала 228 337,00 грн. Оригінал виконавчого листа №2-4048/09 від 28.04.2010р. був направлений до суду як виконаний. 7) Банком пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав. Умовами укладеного кредитного договору було передбачено дату остаточного повернення кредиту - 02.08.2026 року. У зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, у Позивача виникнуло право вимоги дострокового повернення кредиту за кредитним договором, яке Позивач реалізував звернувшись 12.12.2008 року до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 року по справі №2-4048/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в розмірі 325 875 гривень 77 копійок шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 . Після зміни строку виконання основного зобов'язання, з 12.12.2008 року (звернення до суду з позовом про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припинилося. Перебіг трирічного строку для звернення АТ «Ощадбанк» до суду за захистом своїх прав розпочався 13.12.2008 року та закінчився 13.12.2011. Проте, Банк звернувся до суду з відповідними вимогами лише у 2012 році, тобто з пропуском строків позовної давності. 8) Відсутні правові підстави для внесення змін до кредитного договору, оскільки кредитний договір припинив свою дію ще в 2008 році.
03.04.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попова О.А. подала до суду окрему заяву про застосування строку позовної давності, якою зазначила, що перебіг трирічного строку для звернення АТ «Ощадбанк» до суду за захистом своїх прав розпочався 13.12.2008 року та закінчився 13.12.2011. Проте, Банк звернувся до суду з відповідними вимогами лише у 2012 році, тобто з пропуском строків позовної давності.
10.04.2025 року представник акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006 року у загальному розмірі 33 274 долари США 72 центи та 1520,00 грн., з яких:
- 15 828,13 дол. США - загальна сума заборгованості по кредиту;
- 12 750,84 дол. США - загальна сума процентів за період з 31.12.2009 по 30.04.2012;
- 3 148,71 дол. США - пеня за період з 10.12.2011 по 10.12.2012;
- 548,67 дол. США - 3% річних по простроченому основному боргу за період з 31.12.2009 по 28.11.2012;
- 998,37 дол. США - 3% річних по простроченим процентам за період з 31.12.2009 по 28.11.2012;
- 1520,00 грн. - комісія за обслуговування за період з 01.05.2011 по 28.11.2012.
Обґрунтовано заяву про збільшення позовних вимог тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 у справі № 2-4048/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 325 875,77 грн. шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 . Зазначене рішення набрало законної сили, не оскаржувалось. На виконання наведеного рішення, судом було видано виконавчий лист від 29.04.2010, та пред'явлений до виконання. 02.02.2011 на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна було продано предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на суму 228 337,00 грн. Враховуючи протокол прилюдних торгів від 02.02.2011 та розпорядження № В 10/199 від 07.02.2011 сума від реалізації була розподілена таким чином, що на користь АТ «Ощадбанк» перераховано 219 470,88 грн., залишок суми розподілено як витрати виконавчого провадження та оцінщика. Як наслідок, станом на 16.02.2011 була погашена заборгованість у загальному розмірі 27 628,99 дол. США, з яких: - 23 990,73 дол. США - сума погашення строкового боргу; - 1 045,14 дол. США - сума погашення простроченого боргу; - 2 593,12 дол. США - сума погашення відсотків. Відтак, Банк зазначає що дізнався про наявність залишку заборгованості лише 16.02.2011р., після реалізації предмета іпотеки, та звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом про стягнення залишку заборгованості за договором, станом на 28.11.2012. Оскільки прострочення невиконання зобов'язання є триваючим, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Враховуючи що Банк дізнався про залишок заборгованості лише після завершення виконавчого провадження, то вважає що є всі правові підстави для поновлення строку позовної давності, також зазначає про переривання строку позовної давності.
22.04.2025 представник АТ «Ощадбанк» подав до суду відповідь на відзив від 03.04.2025 та заперечення на заяву про застосування строку позовної давності. Обґрунтовано відповідь на відзив тим, що в підтвердження розміру заборгованості Банк надав суду, крім розрахунку, виписки по рахунку. Позов про стягнення заборгованості поданий до суду - 10.12.2012, у трирічний період з 29.04.2010 по 29.04.2013 з дати, коли Банк дізнався про наявність відповідного судового рішення, тому не відбудеться подвійної відповідальності позичальника. Лише 16.02.2011 АТ «Ощадбанк» стало відомо про наявність залишку заборгованості після реалізації предмета іпотеки. Суд має право стягнути розмір заборгованості у валюті, що відповідає також висновкам постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц. Також, у відповіді на відзив та запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності, наведені доводи аналогічні зазначеним у заяві про збільшення розміру позовних вимог.
21.08.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Попова О.А. подала до суду заперечення на клопотання щодо поновлення строку позовної давності. Обгрунтовано заперечення тим, що у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, у позивача виникло право вимоги дострокового повернення кредиту за кредитним договором, яке позивач реалізував, звернувшись 12.12.2008 року до суду (справа № 2-4048/09). Подача позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не перериває строки позовної давності на подачу позовної заяви про стягнення боргу. Таким чином, після зміни строку виконання зобов'язання, з 12.12.2008 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припинилося. Перебіг трирічного строку для звернення АТ «Ощадбанк» до суду за захистом своїх прав розпочався 13.12.2008 року, та закінчився 13.12.2011. Проте, Банк звернувся до суду з вимогами лише у 2012 році, тобто з пропуском строку позовної давності. Наявність і виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, в результаті виконання якого отриманих від реалізації майна коштів не було достатньо для погашення заборгованості по кредитному договору у повному обсязі, не є поважною причиною пропуску строків позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення боргу. Позивач погодився із рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 року, що визнав у поданих до суду заявах по суті справи. Про рішення суду позивач дізнався безпосередньо в день його проголошення - 06.11.2009 року. Доводи позивача про те, що на час розгляду справи з дати пред'явлення позову (12.12.2008) до дати отримання Банком заочного рішення разом із виконавчими листами (29.04.2010), строк позовної давності фактично перерваний, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Адвокат Попова О.А. просила суд застосувати позовну давність до заявлених Банком позовних вимог.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 21.12.2012 відкрите провадження у справі.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2013 року позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» - задоволено.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.02.2013р. - скасовано з призначенням справи до розгляду по суті спору.
Ухвалою суду від 21.05.2025 року, із занесенням до протоколу судового засідання, суд витребував із архіву суду, для дослідження у судовому засіданні, матеріали цивільної справи №2-4048/09.
18.06.2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою в якій просив забезпечити позовні вимоги шляхом накладання арешту на належний відповідачу на праві власності будинок АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 19.06.2025 року клопотання представника позивача про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» шляхом накладання арешту на житловий будинок АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 23.06.2025 року, із занесенням до протоколу судового засідання, суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначення до судового розгляду по суті цивільну справу.
Судом здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ч. 1 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Позиції сторін.
У судовому засіданні представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - Приходько В.М. підтримав заявлений позов, із урахуванням збільшення позовних вимог, у повному обсязі, просив позов задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, заяві про збільшення позовних вимог, у відповіді на відзив та запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Попова О.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов, запереченнях на клопотання щодо поновлення строку позовної давності, також просила застосувати до вимог Банку строки позовної давності.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам як в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.08.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського облуправління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит №840-н, за умовами п. 1.1. якого Банк зобов'язувався надати позичальнику на умовах договору грошові кошти в сумі 45 000 доларів США, що складає 227 250,00 гривень по курсу Національного Банку України на 02 серпня 2006 року, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,5 % річних в порядку, на умовах та строки, визначені Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається строком на 240 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 02 серпня 2026 року на придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Умовами договору визначено права та обов'язки сторін, порядок нарахування процентів, та графік погашення кредиту.
02.08.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського облуправління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, який забезпечував вимогу Іпотекодержателя, що випливає з Договору про іпотечний кредит №840-н від 02 серпня 2006 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 .
12.12.2008 року Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в особі відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та просив, внаслідок невиконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006:
- стягнути 44 276,60 дол. США (325 875,77 грн.);
- звернути стягнення на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського облуправління Ват «Ощадбанк».
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 по справі № 2-4048/09 задоволено позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси виступаючого в інтересах відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»:
-стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 325 875 гривень 77 копійок шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно мотивувальної частини даного рішення суду, сума боргу у розмірі 325 875 грн. 77 коп.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 по справі № 2-4048/09 набрало законної сили, сторонами не оскаржувалось.
28.04.2010 року Суворовським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 по справі № 2-4048/09, який пред'являвся стягувачем до виконання неодноразово.
Згідно протоколу №1610/195-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого (предмета іпотеки) нерухомого майна - 02.02.2011 на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна було продано предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 за ціною 228 337,00 грн.
Матеріали справи № 2-4048/09 містять оригінал наведеного виконавчого листа, зі змісту якого судом встановлено, що зворотня його частина містить відмітки державного виконавця про виконання рішення, згідно з якими: 09.02.11 - виконавчий лист повернуто, відповідно до п.6 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», залишок боргу 106 404,89 грн.; 29.04.2014 - відмовлено у відкритті п.8 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»; 27.05.15 - повернуто на підставі ст. 47 п.9 ЗУ «Про виконавче провадження».
В підтвердження розміру нарахованої заборгованості позивачем надано Виписки по кредиту станом на 28.11.2012 та Розрахунок заборгованості.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 15 828,13 доларів США, як тіла кредиту, суд виходить з наступного.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно зі ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором. Статі ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Пунктом 3.4. кредитного договору визначено, що Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми Кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за цим Договором або невиконання чи неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за Іпотечним Договором, в тому числі, але не виключно, у випадку: одноразового прострочення сплати чергового платежу по Кредиту та процентів за користування Кредитом понад 2 (двох) місяців; незгоди Позичальника з пропозицією Банку про зміну процентної ставки за користування Кредитом та/або не підписання ним відповідних додаткових угод згідно умов цього Договору; використання Кредиту не за цільовим призначенням; виникнення обставин, які за обґрунтованим висновком Банку призведуть до того, що Позичальник не виконає свої зобов'язання по цьому Договору; втрати Предметом іпотеки ліквідності, позбавлення Позичальника прав на отримання Предмету іпотеки у власність або права власності на Предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору, виникнення обставин, що унеможливлюють звернення стягнення на Предмет іпотеки; неподання Позичальником, на вимогу Банку, даних, що стосуються його фінансового стану; в разі порушення Позичальником умов Іпотечного договору, в тому числі в разі несплати страхових платежів, порушення умов зберігання Предмету іпотеки, що призвело до пошкодження, знищення та втрати його вартості, що обумовлена Іпотечним договором.
У пункті 4.1.7 кредитного договору визначено права банку, при виникненні простроченої заборгованості за Кредитом чи процентами більше ніж на 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати дострокового повернення Кредиту нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки за Іпотечним(и) договором (договорами).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов'язання за кредитним договором №840-н від 02 серпня 2006 року, у зв'язку із чим у позивача АТ «Ощадбанк» виникло право дострокового повернення кредиту за кредитним договором, яке він реалізував 12.12.2008 року шляхом звернення до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, через прокуратура в його інтересах.
Як вже зазначалось судом вище, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 по справі № 2-4048/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 325 875 гривень 77 копійок шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 .
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд визначив розмір заборгованості ОСОБА_1 , який підлягає погашенню.
Зазначеним рішенням, яке набрало законної сили, позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено та стягнуто заборгованість у національній валюті - гривні. Оспорюваний розмір основної заборгованості та її еквівалент були визначені самим позивачем.
Суд зазначає, що не оскарживши в установленому законом порядку рішення суду від 06.11.2009 року, Банк фактично погодився із визначеним судом розміром заборгованості, що додатково підтверджується доводами відповіді на відзив, де зазначено що про порушення свого права Банк дізнався лише після продажу на аукціоні іпотечної квартири, коли не відбулось погашення суми боргу на суму 106404,89 грн.
Таким чином, суд погоджується із доводами представника відповідача адвоката Попової О.А. про те, що борг по валютному кредиту, визначений на основі рішення суду про звернення стягнення на предмет застави в грошовій одиниці - гривні, не підлягає перерахунку в іноземну валюту при вирішенні питання про стягнення боргу за кредитним договором.
З огляду на викладене, розмір заборгованості за кредитним договором, що був визначений заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2009 року по справі №2-4048/09, у розмірі 325 875 гривень 77 копійок, що складається з: 293 840,64 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 8302,08 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 20 598,43 грн. заборгованість по відсоткам, 1360,12грн. заборгованість за пенею по відсоткам, 1774,49 грн. заборгованість за пенею по кредиту, перерахунку не підлягає.
Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №541/62/16-ц, які суд, в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що після реалізації на прилюдних торгах іпотечної квартири за ціною 228 337,00 грн., залишився залишок суми заборгованості у розмірі 106 404, 89 грн., який за висновками суду підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк».
При цьому, суд не погоджується із доводами представника відповідача адвоката Попової О.А. щодо пропуску позивачем строку позовної давності в частині стягнення залишку суми боргу, оскільки законними є доводи представника позивача - Приходько В.М. про те, що про залишок суми боргу Банк дізнався лише після продажу на аукціоні іпотечної квартири - 02.02.2011 року.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
За обставин даної справи, позивач АТ «Ощадбанк» мав легітимні очікування щодо погашення всієї суми заборгованості за рахунок продажу іпотечного майна, з огляду на викладене про порушення свого права не міг дізнатися раніше 02.02.2011 року.
З огляду на викладене, з відповідача ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» підлягає стягненню залишок суми заборгованості за договором про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006 року у розмірі 106 404, 89 грн., а тому позовні вимоги Банка в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення процентів у розмірі 12 750,84 доларів США, за період з 31.12.2009 по 30.04.2012, та пені у розмірі 3148,71 доларів США, за період з 10.12.2011 по 10.12.2012, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення неустойки встановлюється термін позовної давності в 1 рік.
Якщо у рішенні про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, то кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, пені.
Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 541/62/16-ц , які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд виходить із того, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
У даному випадку, звернення до суду із позовом про дострокове стягнення кредиту відбулось 12 грудня 2008 року, рішення було ухвалено судом 06.11.2009р. З огляду на викладене позовні вимоги Банка про стягнення процентів за період з 31.12.2009 по 30.04.2012 та пені за період з 10.12.2011 по 10.12.2012, позбавлені правового обґрунтування, та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення 3% річних по простроченому основному боргу, у розмірі 548,67 доларів США, та по простроченим процентам, у розмірі 998,37 доларів США, за період з 31.12.2009 по 28.11.2012, суд виходить з наступного.
Вимоги щодо стягнення 3% річних були пред'явлені позивачем до суду 10.04.2025р. року, в заяві про збільшення позовних вимог.
Відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних визначена у статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд виходить із того, що вимоги за статтею 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних є самостійними (не похідними) вимогами, а тому до них застосовується загальна позовна давність у три роки (ст. 257 ЦКУ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц підтвердила, що ці нарахування не є пенею, а самостійним видом відповідальності, що підпадає під загальну позовну давність.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку що позивачем пропущено строк звернення до суду із наведеними вимогами, при цьому поважні причини пропуску строку позивачем не наведені, а судом не встановлені, тому у задоволенні вимог в цій частині суд відмовляє.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення комісії за обслуговування, у розмірі 1 520, 00 грн., за період з 01.05.2011 по 28.11.2012, суд виходить з наступного.
Пунктом 1.11 Договору про іпотечний кредит №840-н від 02 серпня 2006 року передбачений порядок та умови нарахування Банком та сплати позичальником комісійної винагороди, за надання кредиту, супроводження кредиту, за розрахунково-касове обслуговування, при достроковому погашенні кредиту.
За обставин даної справи, АТ «Ощадбанк» просить суд стягнути комісію за період з 01.05.2011 по 28.11.2012, тобто за період коли дія кредитного договору була припинена внаслідок зміни строків повернення кредиту в цілому, та Банком фактично не надавалися послуги визначені п. 1.11 Договору про іпотечний кредит №840-н від 02 серпня 2006 року, що виключає можливість нарахування Банком та стягнення судом комісійної винагороди.
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, лише в частині залишку суми заборгованості за договором про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006 року у розмірі 106 404, 89 грн. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє.
Згідно статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовними вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1064,05грн. (106 404,89грн. х 100 : 255 691,88грн. = 41,61%; 2556,92грн. х 41,61% : 100).
Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України,
Позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» суму заборгованості за договором про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006року у розмірі 106 404,89 грн., судовий збір у розмірі 1064,05грн.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ: 09328601, 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення суду складено 22.12.2025 року.
Суддя