Справа № 947/40075/25
Провадження № 3/947/5270/25
22.12.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 479471 від 10.10.2025 року) -
10.10.2025 року о 13:35 год., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, біля будинку № 1, водій ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги світлофору (заборонений червоний або миготливий) та допустив зіткнення із автомобілем марки «AUDI», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , а також зіткнення з автомобілем марки «BMW», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
За таких обставин, в результаті дорожньо-транспортної події транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.8.7.3(е) «Правил дорожнього руху» України, за що відповідальність передбачена за ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 категорично заперечував проти протоколу про адміністративне правопорушення, вважав винуватцем ДТП іншого учасника події, з підстав що викладені у письмових поясненнях що долучені до матеріалів справи.
Представник потерпілого - адвокат Григорова Ганна просила суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що в свою чергу підтверджується відеозаписами з місця події та відповідним висновком експерта.
З висновку експерта № 11207250 від 21.12.2025 року з ілюстрованою фото - таблицею, за результатами проведення авто технічного дослідження обставин ДТП вбачається, що: 1. У даній дорожньо-транспортній ситуації водієві автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», номерний знак НОМЕР_1 при русі по регульованому перехресті площі Толбухіна в напрямку вул. Академіка Філатова, світлофор, якого працював у забороняю чому рух режимі, слід було утриматися від виїзду на це перехрестя, зупинившись в установленому порядку для цього місці. При цьому розрахунковим шляхом було встановлено, що факторів технічного характеру які перешкоджали б водієві автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», номерний знак НОМЕР_1 належним чином виконати вимоги п.8.7.3 з та п.8.10. Правил дорожнього руху України, тим самим запобігши зіткненню з автомобілем марки «AUDI», номерний знак НОМЕР_2 , та з автомобілем марки «BMW», номерний знак НОМЕР_3 , не вбачається. З технічної точки зору дії водія автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», номерний знак НОМЕР_1 знаходяться у причинно-наслідковому із наставанням ДТП.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, дослідивши матеріали справи, суд обґрунтовано приходить до висновку, що в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Так, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності також підтверджуються зібраними в порядку ст.251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, схемою з місця події, згідно якої встановлено місце ДТП та напрямок руху транспортних засобів та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу, в тому числі й відеозаписом з місця події та висновком експерта.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також забезпечення виконання постанови і виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення. Отже, суд при розгляді справи не обмежується формальним аналізом окремого документа, а зобов'язаний відтворити фактичну картину події та надати оцінку кожному доказу з позиції належності, допустимості та достовірності.
Згідно зі ст.280 КУпАП, при розгляді справи суд зобов'язаний встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, предмет доказування охоплює не лише сам факт ДТП, а й конкретне порушення Правил дорожнього руху, наслідки у вигляді механічних пошкоджень, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням і наслідками.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші істотні обставини. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, показаннями свідків, висновками експертів, речовими доказами, а також іншими документами і матеріалами, включно з відеофіксацією, якщо вона отримана законним шляхом і дозволяє ідентифікувати обставини події.
При цьому суд виходить із того, що доказування у справах цієї категорії ґрунтується на принципі оцінки доказів у їх сукупності, а не на ізольованій оцінці одного джерела інформації. Окремий доказ, навіть якщо він містить неповні відомості або піддається критиці сторони захисту, не зумовлює автоматично неможливість встановлення обставин справи, якщо інші докази взаємно узгоджуються, підтверджують одні й ті самі факти та дозволяють суду зробити стійкі висновки щодо події і вини особи.
Суд також враховує, що заперечення щодо окремих елементів фіксації (зокрема, щодо схеми місця ДТП) підлягають перевірці, однак їх значення є похідним: вони можуть впливати на оцінку відповідного доказу, але не нівелюють доказування в цілому, якщо обставини правопорушення підтверджені іншими, самостійними та об'єктивними джерелами - насамперед відеозаписом та висновком автотехнічного експерта, які дозволяють встановити механізм події, режим регулювання, динаміку руху транспортних засобів і технічну можливість уникнення ДТП.
Отже, навіть за наявності зауважень до окремих матеріалів, вирішальним для суду є те, чи зберігається доказова стійкість встановлених обставин за рахунок інших джерел доказів, та чи дає сукупність досліджених доказів можливість без суперечностей встановити склад правопорушення. У цій справі така доказова стійкість забезпечується взаємним підтвердженням протоколу та доданих матеріалів, відеофіксації, схеми місця події і висновку експерта, що у сукупності дозволяє суду дійти обґрунтованого висновку щодо наявності події адміністративного правопорушення та винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд виходить із того, що у справах про дорожньо-транспортні пригоди визначальне значення мають об'єктивні докази, здатні відтворити реальний механізм події незалежно від суб'єктивного сприйняття її учасників. До таких доказів, відповідно до ст.251 КУпАП, належать, зокрема, висновки експертів та відеозаписи, які отримані законним шляхом і дозволяють встановити істотні обставини справи.
Висновок автотехнічного експерта є особливим видом доказу, оскільки він ґрунтується на спеціальних знаннях у галузі безпеки дорожнього руху, кінематики транспортних засобів та аналізу дорожньої обстановки, якими суд і учасники провадження не володіють. Саме тому експертний висновок підлягає оцінці судом з урахуванням його повноти, логічності, внутрішньої узгодженості та відповідності іншим доказам, а не замінюється суб'єктивними припущеннями чи особистими переконаннями водія щодо причин ДТП.
Як убачається з матеріалів справи, висновком автотехнічного дослідження встановлено, що водій автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE мав реальну технічну можливість виконати вимоги Правил дорожнього руху, а саме - утриматися від виїзду на регульоване перехрестя у забороняючому режимі світлофора. Експертом також прямо зазначено, що будь-які фактори технічного характеру, які могли б перешкоджати водієві належним чином зупинитися та запобігти зіткненню, відсутні, а дії водія перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Об'єктивні дані відеофіксації, досліджені судом, кореспондуються з наведеними висновками експерта та дозволяють відтворити динаміку руху транспортних засобів, момент виїзду на перехрестя та подальше зіткнення. Такі матеріали мають підвищену доказову цінність, оскільки відображають подію у режимі реального часу та не залежать від пам'яті, емоційного стану чи зацікавленості учасників події.
Натомість пояснення ОСОБА_1 щодо обставин ДТП носять характер суб'єктивної реконструкції події, що ґрунтується на його власному сприйнятті дорожньої ситуації. Сам по собі факт переконаності водія у наявності в нього «переваги в русі» або у тому, що він «рухався на дозволяючий сигнал світлофора», не може розцінюватися як належний доказ у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки такі твердження не підтверджені спеціальними знаннями та не спростовують об'єктивні технічні дані.
Крім того, сам ОСОБА_1 у своїх поясненнях посилається на втрату свідомості та перебування у посттравматичному шоковому стані, що об'єктивно ставить під сумнів точність і повноту його сприйняття події у критичний момент. За таких обставин суд не може надавати вирішального значення виключно поясненням особи, яка притягується до відповідальності, без їх підтвердження іншими об'єктивними доказами.
Отже, за наявності у справі висновку автотехнічного експерта, який є логічним, послідовним і узгодженим з відеоматеріалами, суд дійшов висновку, що саме ці докази мають переважну доказову силу при встановленні механізму ДТП та причин її настання. Суб'єктивна версія ОСОБА_1 не спростовує зазначених доказів, не усуває встановленого експертом причинно-наслідкового зв'язку між його діями та наслідками дорожньо-транспортної пригоди і, відповідно, не виключає його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він рухався через перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора та мав безумовну перевагу в русі, суд оцінює критично з огляду на вимоги Правил дорожнього руху України та встановлені у справі обставини. Сам по собі факт в'їзду на перехрестя або продовження руху за умови суб'єктивного сприйняття зеленого сигналу не звільняє водія від обов'язку діяти відповідно до реального режиму світлофорного регулювання, що стосується саме його напрямку руху.
З матеріалів справи та з висновку автотехнічного експерта вбачається, що у момент виїзду автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE на регульоване перехрестя світлофор для відповідного напрямку руху працював у забороняючому режимі, у зв'язку з чим водій був зобов'язаний зупинитися перед стоп-лінією або іншим установленим місцем. Наявність або відсутність дозволяючого сигналу для інших напрямків руху не створює для водія переваги в русі та не змінює обов'язку виконувати вимоги сигналів світлофора, які адресовані саме йому.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він «фактично завершував проїзд перехрестя», також не спростовує його вини, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася саме внаслідок виїзду на перехрестя за умов, які не забезпечували безпечного проїзду, та за відсутності підстав вважати, що рух був дозволений у межах установленого режиму регулювання.
Таким чином, твердження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про наявність у неї переваги в русі та відсутність порушень Правил дорожнього руху не підтверджуються об'єктивними доказами у справі та спростовуються сукупністю досліджених матеріалів
Доводи ОСОБА_1 про неналежність та недопустимість схеми місця дорожньо-транспортної пригоди суд перевірив та оцінює з урахуванням положень ст.251 КУпАП і вимог підзаконних нормативних актів, що регулюють порядок оформлення матеріалів ДТП. Схема місця події є одним із процесуальних документів, який фіксує загальне розташування транспортних засобів, напрямки їх руху та місце зіткнення, однак за своєю правовою природою вона не є єдиним і самодостатнім доказом, а підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи.
Навіть у разі наявності окремих недоліків у схемі, зокрема відсутності частини відомостей щодо дорожньої розмітки, ширини проїзної частини або розташування окремих дорожніх знаків, такі недоліки самі по собі не тягнуть автоматичного визнання схеми недопустимим доказом, якщо з її змісту можливо встановити загальні обставини події, а ключові елементи механізму ДТП підтверджуються іншими, об'єктивними джерелами доказів.
Доводи ОСОБА_1 про неналежну організацію дорожнього руху на площі Толбухіна, складну конфігурацію перехрестя, а також неправильне, на його думку, розміщення дорожніх знаків, суд оцінює з позиції правової природи відповідальності за ст.124 КУпАП. Вказана норма передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху конкретним водієм, якщо таке порушення перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з пошкодженням транспортних засобів або іншого майна.
Навіть у разі складної організації дорожнього руху або наявності певних недоліків у його регулюванні, це не звільняє водія від обов'язку неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху, уважно оцінювати дорожню обстановку та обирати такий спосіб руху, який забезпечує безпеку і виключає заподіяння шкоди. Навпаки, за умов підвищеної складності перехрестя на водія покладається підвищений обов'язок обачності, передбачений загальними засадами безпеки дорожнього руху.
Суд також враховує, що можливі недоліки у розміщенні дорожніх знаків або світлофорного обладнання можуть бути предметом окремої оцінки компетентними органами, однак вони не мають визначального значення для вирішення питання про вину конкретного водія у конкретній дорожньо-транспортній пригоді, якщо матеріалами справи встановлено, що водій мав реальну можливість виконати вимоги сигналів світлофора та уникнути зіткнення.
У цій справі висновком автотехнічного експерта встановлено, що ОСОБА_1 мав технічну можливість належним чином виконати вимоги Правил дорожнього руху та запобігти дорожньо-транспортній пригоді. Отже, посилання на неналежну організацію дорожнього руху не спростовують встановленого судом причинно-наслідкового зв'язку між його діями та настанням шкідливих наслідків і не можуть розцінюватися як підстава для звільнення від адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Оцінивши докази у їх сукупності відповідно до вимог ст.245, 251, 280 КУпАП, суд дійшов висновку, що у справі повно, всебічно та об'єктивно встановлено обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимоги сигналу світлофора та правила проїзду регульованого перехрестя, унаслідок чого допустив зіткнення з іншими автомобілями, які отримали механічні пошкодження. Зазначене порушення перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням шкідливих наслідків, що повністю відповідає об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях порушень Правил дорожнього руху, рух на дозволяючий сигнал світлофора, неналежність схеми місця ДТП, неможливість сприйняття його світлофора іншими учасниками події, а також посилання на складну організацію дорожнього руху, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю об'єктивних доказів, зокрема відеофіксацією та висновком автотехнічного експерта.
За таких обставин підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відсутні. Натомість встановлені фактичні дані дають суду підстави дійти переконливого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності у порядку та межах, визначених законом.
Суд при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки автомобіля.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Беручи до уваги обставини та наслідки, які були спричинені внаслідок порушення «Правил дорожнього руху України», суд вважає, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами необхідним і достатнім стягненням для правопорушника буде доцільним накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605, 60 грн.
Судове рішення було виготовлено та направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень із затримкою. Це зумовлено систематичними відключеннями електроенергії, спричиненими повномасштабною збройною агресією рф проти України, а також необхідністю забезпечення розумного балансу між терміновістю розгляду невідкладних судових справ та дотриманням процедур, передбачених законодавством.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 21, 33-35, 40-1, 124, 221, 283, 384, КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2024 року, що складає 605, 60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси Іванчук В. М.