Справа № 520/81/15-ц
Провадження № 2-п/947/89/25
22.12.2025
Київський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді Луняченка В.О.,
при секретарі Макаренко Г.В.
представника заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи ТОВ « Укрдебт Плюс» - Землякова О.А.
розглянувши заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 27.07.2015 у справі № 520/81/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність -
26.11.2025 року до Київського районного суду м.Одеси з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 27.07.2015 у справі № 520/81/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, заходами електронного суду, діючи в інтересах ОСОБА_2 звернувся адвокат Гайдай Олег Васильович.
Водночас заявник просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення у звязку із тим, що відповідач не отримував виклики з суду, йому не було відомо про розгляд даної цивільної справи.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Луняченку В.О.
З довідки, наданої архіваріусом Київського районного суду м. Одеси вбачається, що цивільна справа 520/81/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність була знищена за спливом терміну зберігання.
Вказане дає підстави вважати втраченим судове провадження по вказаній цивільній справі.
Ухвалою суду від 05.06.2025 провадження у справі будо зупинено до розгляду питання щодо відновлення втраченого провадження.
Ухвалою суду від 20.11.25 відмовлено у відновленні втраченого судового провадження по цивільній справі№520/81/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, у зв'язку з чим провадження у справі поновлено ухвалою від 21.11.2025.
У судовому засіданні представник заявника наполягав на задоволенні заяви - поновлення строку та скасування заочного рішення з мотивів необізнаності сторони про існування як самої справи так і рішення та відсутності у неї можливості наводити суду власні заперечення у тому числі щодо відсутності як у Договорі іпотеки так і у Законі Україну « Про іпотеку» такого порядку звернення стягнення на предмет іпотеки як визнання за рішенням суду права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем а також заявляти про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.
Представник заінтересованої особи - ТОВ « Укрдебт Плюс», яка є правонаступником «Дельта Банк» у іпотечних правовідносинах з боржником на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 , заперечував проти поновлення строку на перегляд заочного рішення яке було винесено більш ніж десять років потому, по справі в якої заявника, яка відповідача, повідомляли про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог цивільного процесу, та просив залишити заяву без розгляду у відповідності до правового висновку Великої палати Верховного Суду зазначеного у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 а також вважав що ті підстави, які заявлені у вимогах про перегляд заочного рішення не відповідають підставам, яки визначені законодавцем для перегляду заочних рішень.
Як встановлено судом заочним рішенням 27.07.2015 року були задоволені позовні вимоги АТ «Дельта Банк» та в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором №11317266000 від 20.03.2008 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 2501934,39 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом - 1 187 710, 01 гривень, сума заборгованості за відсотками - 1 314 224, 38 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 20.03.2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв.м., житловою площею 38, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» право власності на предмет іпотеки.
На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1304-VII, що набрав чинності 07.06.2014 року, виконання судового рішення було відстрочено.
Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинності 23 вересня 2021 року. Тобто, з вищезазначеного вбачається, що виконання заочного рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки було відстрочено до 23 вересня 2021 року.
Ухвалою суду від 09.09.2024 була здійснена заміна стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» з виконання заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 27.07.2015 у цивільній справі №520/81/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.
Представник ОСОБА_3 із заявою про перегляд заочного рішення від 27.07.2015 у справі № 520/81/15-ц звернувся до суду 26.11.2025 року.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20:
« 33. Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.
34. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез'явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).
35. Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.
36. У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.
37. З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.
38. Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).
39. Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
40. Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
41. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у питанні забезпечення прав учасників процесу на апеляційний перегляд справи заочне провадження не відрізняється від інших проваджень, адже доступ до суду апеляційної інстанції в будь-якому випадку забезпечується учасникам справи лише в разі дотримання ними установлених законом процесуальних вимог.
42. Такий висновок сформований з урахуванням того, що у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України вказано, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
43. Водночас ЄСПЛ, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).
44. Такі вимоги можуть установлюватися до категорії прийнятності апеляційної скарги як в аспекті змісту і форми апеляційної скарги чи строків її подачі, так і через призму дотримання відповідачем процедури перегляду заочного рішення, яку законодавець визначив як передумову перегляду справи апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача.
45. З урахуванням того, що належне повідомлення відповідача про розгляд справи є однією з основних умов проведення її заочного розгляду, а також приймаючи до уваги положення статей 284, 287, 288 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду висновує, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків.
46. За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
47. Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
55. У контексті справи, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
67. Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
68. На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях.
69. Тобто суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
70. Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
71. Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду».
Згідно вимог ч.2 ст. 126 ЦПК України, документи подані після закінчення процесуальних строків , залишаються без розгляду.
У даному випадку, на думку суду, представником заявника ( відповідача - по цивільної справі) не наводилось факту не визнання відповідачем а ні факту укладення відповідного кредитного та іпотечного договорів а ні факту наявності заборгованості по кредитним зобов'язанням, тому на думку суду особа яка знає про існування ризиків які настають внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання яке, у свою чергу, забезпечено іпотечним майном , з 2015 року по 2025 мала всі можливості дізнатись про наслідки допущеної кредитної заборгованості та здійснити заходи щодо недопущення звернення стягнення на іпотечне майно.
Жодних доказів того що за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання ( якщо вони не співпадали і про це було повідомлено позикодавця) боржника не надходили відповідні виклики до суду ( враховуючи що за спливом тривалого часу сама цивільна справа була знищена), або що особа цікавилась долею наявної кредитної заборгованості у позикодавця але відповідей не отримувала чи з відповідей не вбачалось існування цивільного спору який розглядається/розглянутий судом , до суду не надавалось.
Також не надавались відомості про продовження боржником сплати кредиту (в повному або частковому розмірі ) що мало б свідчити про наявність розумного сподівання боржника про продовження кредитних правовідносин.
Дані обставини , дають суду можливість прийти до висновку, що відсутні доведені поважні причини пропуску заявником строку звернення до суду із відповідною заявою.
Враховуючи вищенаведене суд вважає що підстав для поновлення ОСОБА_3 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2015 року у справі №520/81/15-ц а сама заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 126,127,280-289, 353,354 ЦПК України,
Залишити без розгляду, у зв'язку із пропущенням процесуальних строків на подання , заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 27.07.2015 у справі № 520/81/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.
Повний текст ухвали складено 22.12.2025.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя В. О. Луняченко