Справа № 947/22959/24
Провадження № 2/947/3331/25
04.12.2025 року
Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Кондратенко Ю.Д. розглянувши в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори Тинкул Олеся Вікторівна про визнання права власності у порядку спадкування, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою в обґрунтування якої посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема, на садовий будинок та земельну ділянку в садівничому товаристві «Фрезеровщик» у АДРЕСА_1 . Вказує, що за життя 27.06.2002р. мати залишила заповіт на неї та ОСОБА_4 по частині кожному. Після смерті матері була відкрита спадкова справа, однак нотаріус не визнає її право на спадкування за заповітом, оскільки адреса нерухомого майна не збігається з адресою його державної реєстрації. Просить суд визнати за нею право власності на частину садового будинку та земельної ділянки в садівничому товаристві «Фрезеровщик» у АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Відповідачка відзиву не надала.
За клопотанням сторони позивача судом витребувано копію спадкової справи №522с/2021.
Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.
Відповідачка у судовому засідання з позовом погодилася.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається із матеріалів справи батьками позивачки є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
01.07.1997 року Рішенням виконкому Одеської міської ради №585 було вирішено, зокрема, передати у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 280 кв.м. по АДРЕСА_1 без права капітального будівництва.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_3 , подавши нотаріусу відповідну заяву. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті батька.
ОСОБА_3 01.03.2000 та ІНФОРМАЦІЯ_3 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/6 частину іншої нерухомості та грошові вклади.
В матеріалах справи наявний державний акт на право приватної власності на землю 1-ОД №074756 виданий 28.10.1999р. на ім'я померлого ОСОБА_5 на земельну ділянку 0,0280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 для ведення садівництва.
27.06.2002 ОСОБА_3 залишила заповіт, зокрема, по частині садового будинку та земельної ділянки в садівничому товаристві «Фрезеровщик» у АДРЕСА_2 на ім'я позивачки та ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщину після її смерті, на підставі ст.1268ч.3 ЦК України, фактично прийняла позивачка.
Після смерті ОСОБА_3 29.09.2021р. Приморською державною нотаріальною конторою у м.Одеса відкрито спадкову справу №522с/2021.
Нотаріусом цієї контори ОСОБА_6 у зв'язку з розбіжностями у адресі нерухомого майна вказаного у заповіті та адресою його державної реєстрації, 26.10.2023 роз'яснено право звернутися до суду з заявою про тлумачення заповіту, на підставі ст.1256 ЦК України. Доказів того, що нотаріус відмовив позивачці у видачі відповідного свідоцтва, суду не надано.
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правовідносини які виникли щодо спадкування прав та обов'язків після смерті ОСОБА_3 регулюються ЦК України.
Статтею 1216 ЦК и передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.
Відповідно до ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб.
Статтями 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.
На виконання ст.68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус перевіряє склад спадкового майна. Згідно п. 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на підтвердження складу спадкового майна від спадкоємців витребовуються відповідні документи.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Верховний Суд у справі №227/3750/19 постанові від 22.09.2021 зазначив таку правову позицію: як зазначено в ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.
Позивачка не надала суд доказів того, що нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори, у якій відрита спадкова справа №522с/2021, було відмовлено в оформлені (видачі свідоцтва) права на спадщину.
Згідно ч.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Оскільки позивачка своєчасно звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , відповідно до вказаних вище роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ №7 вона не позбавлена можливості звернутися з заявою до нотаріальної контори про видачу їй свідоцтва про право на спадщину («рухоме майно»), яке залишилося після смерті спадкодавця. У разі її незгоди з діями нотаріуса щодо визнання за нею права на спадкове майно, вона може звернутися до суду з позовом за захистом своїх майнових прав на спадщину.
Викладені в позовній заяві вимоги є по суті не спором про тлумачення заповіту, а бажанням позивачки шляхом судового рішення вирішити питання про право на спадкове майно - земельної ділянки та садового будинку.
Крім цього суд зазначає, що за Цивільним кодексом УРСР 1963 року, спадкоємство (право спадкування) - це перехід прав та обов'язків спадкодавця до спадкоємців, які спадкували майно та інші активи, а також борги померлого, згідно з визначеними законом чергами спадкоємців та правилами про частки.
Доказів того, що на момент смерті ОСОБА_5 на підставі приватної власності належала спірна земельна суду не надано. Вищевказаний державний акт на право приватної власності на землю 1-ОД №074756 на ім'я померлого ОСОБА_5 виданий вже після його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , і не вказано кому саме.
До 1999 року земельні правовідносини в Україні регулювалися Постановою Верховної Ради від 18.12.1990 «Про земельну реформу», Декретом КМУ № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» та Земельним Кодексом України від 13.03.1992 року, і виникало через встановлену державою процедуру приватизації, що завершувалася видачою державного акту.
Отже, оскільки на час смерті ОСОБА_5 не було державного акту на право приватної власності за земельну ділянку в садівничому товаристві «Фрезеровщик» у АДРЕСА_2 , то спадкові права на неї, у розмінні Цивільного кодексу УРСР 1963р, не входили до спадкової маси, після смерті останнього.
Крім цього, стороною позивача не надано суду правовстановлюючих документів, з яких би випливало право власності померлого ОСОБА_4 на садовий будинок в садівничому товаристві «Фрезеровщик» у АДРЕСА_2 . Не надано суду і доказів його загальної та житлової площі.
Також суду не надано доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, оскільки будь-яких доказів родинних відносин з спадкодавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 суду не надано, при цьому клопотань про витребування таких доказів судом не заявлялося.
При таких обставинах суд вважає, звернення з цим позовом передчасним, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4-13,76-89, 258-273,279 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Я. В. Бескровний