Справа № 308/4012/25
17.12.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мельника П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2025 року громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Відповідно до постанови суду, - 15.03.2025 року о 12 год. 11 хв. в м. Ужгород, вул. Капушанська, 24, гр. ОСОБА_1 керував тз «Opel vivaro» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Стан сп'яніння підтверджується висновком лікаря закладу охорони здоров'я №250 від 15.03.2025 року. Чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Мельник П.П., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, а провадження у справі закрити. Зазначає, що з дана постанова суду є протиправною та необґрунтованою. Звертає увагу, що інспектор взводу 2 роти УПП в Закарпатській області ОСОБА_3 не відноситься до кола спеціальних суб'єктів, яким надано право проводити освідування військовослужбовця. Зазначає, що статус ОСОБА_1 як військовослужбовця встановлений поліцейським на місці зупинки та вказано про це у протоколі. Зазначає, що зважаючи на викладене, суд першої інстанції зобов'язаний був адміністративне провадження у справі закрити.
До початку апеляційного розгляду адвокат Мельник П.П., в інтересах ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі та зазначив, що з матеріалів справи вбачається встановлення обставин керування транспортним засобом військовослужбовцем ОСОБА_1 і такі дії мали місце в робочий час, під час виконання останнім своїх службових обов'язків військової служби і ці факти не заперечуються іншими учасниками справи. Зазначає, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі 640/5023/19 зазначено, що докази має бути отримано 1) тільки уповноваженими на це особами (органами); 2) з використанням способів та засобів, призначених для одержання певних доказів; 3) із дотриманням вимог закону, якими визначено порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність і т.д. таким чином, вважає, що поліцією норма ст.266-1 КУпАП не дотримана, що є істотним порушенням процесуального законодавства і обов'язковою підставою для закриття адміністративного провадження.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності учасників судового процесу, неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі учасників судового розгляду враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд першої інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, якими водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такий висновок суду першої інстанції підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №27213 від 15 березня 2025 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; карткою обліку адміністративного правопорушення від 15.03.2025 року; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №427577 від 15.03.2025 року відносно гр. ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП; розпискою гр. ОСОБА_1 від 15.03.2025 року, якою він підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу марки «Opel vivaro» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м.Ужгород, просп.Свободи, 7; чеком тесту драгер від 15.03.2025 - результат тесту 0,54 проміле; Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук; Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.03.2025 року № 250, яким встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння; відеозаписом події, якому суд першої інстанції дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Отже, проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими покликання сторони захисту на ст. 266-1 КУпАП, зокрема на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проведений неуповноваженою особою, оскільки останній являється військовослужбовцем ЗСУ, так як, відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При цьому, правопорушник в стані сп'яніння не перебував на території військової частини, на вулиці, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, а як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимогип. 2.9 а ПДР.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Відтак, проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Таким чином, твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що постанова суду є протиправною та необґрунтованою, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Щодо посилається на правову позицію викладену у постанові іншого суду, то апеляційний суд зазначає, що кожна окрема справа, кожним окремим суддею оцінюється на власне переконання, та думка кожного судді є окремим трактуванням, отже наведена стороною захисту постанова не має відношення до розгляду даної справи за відсутності на території України прецедентного права.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Мельника П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага